Методичні рекомендації

до виконання курсової роботи

з дисципліни Організація навантажувально-розвантажувальних робіт.

для студентів 3 курсу

напряму підготовки 6.070101 Транспортні технології.

шифр назва

галузі знань 0701. Транспорт і транспортна інфраструктура.

шифр назва

факультету Машинобудування.

назва

Херсон – 2014 р.

Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни Організація навантажувально-розвантажувальних робіт для студентів денної та заочної форми навчання.

Укладачі: Луб′яний П.В.,.

Музалевська Ю.Ю., кількість сторінок 44.

Рецензент: Петровський А.В.

Затверджено

на засіданні кафедри ТТ.

протокол № 4 від 11.11.2014 р.

Зав. кафедри Луб’яний П.В.

Відповідальний за випуск _______________________

ЗМІСТ

МЕТА КУРСОВОЇ РОБОТИ......................................................................................
ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ....................................................................
ОБСЯГ ТА ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ...............................................................
ВСТУП........................................................................................................................
1 ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ОБ’ЄКТА РОЗРОБКИ....................…..............
2 ВИБІР ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ....................................................................
3 ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО ЗАСОБУ МЕХАНІЗАЦІЇ ННР……………………...
4 РОЗРАХУНОК ПРОДУКТИВНОСТІ ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ……………….
5 РОЗРАХУНОК ПРОПУСКНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПУНКТУ НРР………….…
6 РОЗРАХУНОК НЕОБХІДНОЇ КІЛЬКОСТІ ЗАСОБІВ ПАКЕТУВАННЯ.......
7 ВИЗНАЧЕННЯ РІЧНОЇ ЕКОНОМІЇ………………………….…………………...
ВИСНОВКИ...............................................................................................................
ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ……………………..………………......................
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ……………...
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...........……….………..….......
Додаток А…………………………………………………………………...............
Додаток Б………………………………………………………………..…..............
Додаток В………………………………………………………………….………..
Додаток Г……………………………………………………………..…..................
Додаток Д……………………………………………………………..….................

МЕТА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Основним завданням курсу дисципліни «Організація навантажувально-розвантажувальних робіт» є підготовка фахівців до самостійного вирішення виробничих завдань і функціональних обов’язків з питань організації та технології виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР) при перевезенні вантажу.

Курсова робота є підсумковим етапом вивчення дисципліни «Організація навантажувально-розвантажувальних робіт» на тему «Вибір оптимального варіанта механізації навантажувально-розвантажувальних робіт при перевезенні заданого вантажу автомобільним транспортом». Основною метою роботи є:

– закріпити та поглибити знання студентів з предмету;

– навчити студентів комплексно вирішувати питання організації вантажних перевезень;

– навчити студентів застосувати отримані в процесі навчання теоретичні знання для вирішення основних завдань теоретичного та практичного характеру при організації НРР;

– навчити студентів користуватися технічною та довідковою літературою, нормативними матеріалами при вирішуванні основних питань організації НРР.

Курсова робота повинна містити рішення окремих конкретних питань з урахуванням передового досвіду, відображати нові форми й методи організації НРР, вживання нових типів навантажувально-розвантажувальних механізмів (НРМ), передових форм організації праці в навантажувально-розвантажувальних пунктах (НРП).

завдання на курсовУ РОБОТУ

На початку роботи студент отримує індивідуальне завдання (примірник листа завдання відображений у дод. А), яке видається викладачем або через деканат. Індивідуальне завдання містить наступні вихідні дані:

- вид вантажу, що підлягає переробці та транспортуванню;

- річний обсяг перевезень вантажу;

- кількість днів роботи автомобілів протягом року;

- час роботи транспортних засобів у наряді;

- відстань перевезення вантажу.

У процесі виконання роботи знадобиться додаткова інформація, що є в різних джерелах (підручники, довідники та нормативні документи), тому методичні вказівки містять посилання на літературу. Окрім того, приведені посилання на деякі узагальнені технічно-економічні показники, оформлені у вигляді таблиць. На всіх етапах виконання курсової роботи необхідно керуватися відповідними стандартами.

Обсяг ТА зміст курсовоЇ РОБОТИ

Курсова робота містить у собі пояснювальну записку, обсяг якої складає 35 - 50 сторінок формату А4.

Пояснювальна записка повинна бути виконана відповідно до вимог діючих ДСТУ, пропонованих до оформлення технологічних і графічних документів. Пояснювальна записка до курсової роботи повинна мати наступну структуру і норми витрат часу на виконання окремих розділів.

Структура та норми витрат часу на виконання курсової роботи

Розділ курсової роботи	Витрати часу, годин / %	Обсяг, стор.
Титульний лист (дод. Б)	-
ВИХІДНІ ДАНІ	-
ЗМІСТ	0,5/1
ВСТУП	1/3	1-2
1 ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ОБ’ЄКТА РОЗРОБКИ	8/22	6-8
2 ВИБІР ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ	6/17	6-7
3 ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО ЗАСОБУ МЕХАНІЗАЦІЇ ННР	8/22	4-5
4 РОЗРАХУНОК ПРОДУКТИВНОСТІ ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ	4/11	7-8
5 РОЗРАХУНОК ПРОПУСКНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПУНКТУ НРР	3/8	3-4
6 РОЗРАХУНОК НЕОБХІДНОЇ КІЛЬКОСТІ ЗАСОБІВ ПАКЕТУВАННЯ	2/6	2-3
7 ВИЗНАЧЕННЯ РІЧНОЇ ЕКОНОМІЇ	1/3	1-2
ВИСНОВКИ	2/6	1-2
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	0,5/1	1-2
ДОДАТКИ	-	0-4
Всього	36/100	35-50

Під час виконання курсової роботи студент повинен чітко дотримуватися графіку, представленого в таблиці 1 з моменту отримання завдання. Курсова робота має носити індивідуальний характер, містити самостійно прийняті рішення, повинна відповідати методичним вимогам.

ВСТУП

У вступі необхідно коротко проаналізувати сучасний рівень технології та ор­ганізації транспортного процесу при перевезенні вантажів, звернувши увагу на:

- узагальнення фізико-механічних властивостей вантажів;

- пристосованість вантажів до виконання навантажувально-розвантажу­вальних робіт;

- можливість застосування комплексної механізації та автоматизації при виконанні вантажних робіт.

1 ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ОБ’ЄКТА РОЗРОБКИ

Основна задача цього розділу – надання характеристики роботи пункту навантаження (розвантаження) під час виконання транспортного процесу. Тобто, необхідно обґрунтувати можливі проектні рішення у вигляді наступ­них організаційних дій:

- умов експлуатації призначених транспортних засобів (ТЗ) та засобів механізації для навантаження-розвантаження вантажу;

- взаємодії автотранспортних підприємств, відправників і одержувачів вантажу, координування їх роботи;

- технології транспортного процесу та системи перероблення вантажу;

- способи зберігання вантажу та ін.

Необхідно розглядати можливість застосування тари, засобів пакету­вання й контейнерів при перевезенні малих штучних та інших вантажів. При­йнято, що перевезення вантажу здійснюють на маятникових маршрутах із зворотним вантажним пробігом (зворотний пробіг автомобіля з засобами пакетування та порожньою тарою).

Обгрунтування здійснюють у такій послідовності:

1) Визначають транспортну характеристику заданого вантажу (вид, клас, об'ємно-масова характеристика, властивості та ін.). Для цього користу­ються відповідними джерелами інформації [1...3; 5...8]. Потім надаються схе­ми зовнішнього вигляду вантажу, готового до застосування навантажувально- розвантажувальних машин (НРМ).

2) Встановлюють необхідний автомобіль (автопоїзд) для перевезення, виходячи з транспортної характеристики вантажу та "Правил перевезення вантажу..."[8]. Спочатку визначають тип кузова автомобіля, а потім марку та модель автомобіля. Модель автомобіля встановлюють через раціональну вантажність, яку розраховують у наступній послідовності.

Визначають орієнтовно за раціональною вантажністю

де - добовий обсяг перевезення на маршруті, т;

, - коефіцієнти використання вантажності автомобіля у прямому та зворотному напрямках маршруту (визначаються за класом вантажу);

- кількість обертів на маршруті за час роботи на маршруті, од.

Кількість обертів на маршруті визначається за залежністю:

де - час роботи автомобіля на маршруті, год.;

- середній час обігу автомобіля на маршруті, год.

де - довжина маршруту, км;

- експлуатаційна швидкість автомобіля ( =15 км/год.).

Отримане значення порівнюють із значенням вантажності і таким чином призначають дві або більше марки автомобілів (автопоїздів) [14,15]. Призначені як марки, так і моделі повинні бути різними. Після цього малю­ють схему (вигляд у плані) розміщення вантажу в кузовах, з відповідними їх розмірами, та визначають фактичний коефіцієнт використання вантажності ТЗ, який застосовується в подальших розрахунках.

3) Вибирають дві, три або більше альтернативні моделі сучасних навантажувально-розвантажувальних машин і механізмів, виходячи з виду, транспортної характеристики вантажу, пристроїв його захоплення, які можуть нести ці машини та величини коефіцієнта використання вантажності НРМ. Значення коефіцієнта повинно бути . Альтернативні як марки, так і моделі повинні бути різними. Наприклад, крани козлові та мостові; автомобільні та на пневмоколісному ходу; портальні та баштові; авто- й електронавантажувачі та ін.

Надалі, користуючись довідковою літературою [10-12, 17-20], треба на­вести повну технічну характеристику назначених НРМ.

2 ВИБІР ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Вибір автотранспортних засобів для перевезення вантажів може здійснюватися для двох варіантів [1;2]:

- на стадії проектування нових моделей, вимоги до яких визначаються в основному призначенням автомобільного транспорту, умовами експлуатації та характеристикою його роботи;

- у практичній діяльності АТП вибір транспортних засобів здійснюється для конкретних видів вантажу й умов експлуатації, виходячи з наявних типів, марок і моделей автомобілів, причепів та напівпричепів.

Вибір ТЗ для варіантів, що розглядаються, рекомендується виконувати в такій послідовності:

1) орієнтовно встановити два типи та вантажність різномарочних моделей ав­тотранспортних засобів в залежності від виду вантажу, що перевозиться;

2) оцінити ефективність порівнювальних моделей ТЗ.

Варіант 1. Ефективність транспортних засобів оцінюється зіставленням зведених витрат , грн./ткм, на перевезення, що визначаються за формулою [1]

де - витрати на експлуатацію рухомого складу при перевезенні вантажів, грн./ткм;

- витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, грн./ткм;

= 0,15 - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень у ТЗ (відношення приросту прибутку до капітальних вкладень, що спричинили цей приріст);

- балансова вартість одиниці ТЗ, грн.;

та - вартість автомобіля та причепа, грн.;

- середньорічний виробіток одиниці ТЗ, ткм.

Витрати на перевезення вантажів [2]

де - номінальна вантажопідйомність ТЗ, т [9;10];

- коефіцієнт використовування вантажопідйомності ТЗ [7];

- відповідно змінні і постійні витрати, грн./км і грн./год.;

- коефіцієнт використання пробігу ТЗ;

- середня технічна швидкість ТЗ, км/год.;

- тривалість простою ТЗ в пунктах навантаження і розвантаження, год. [7;8];

- пробіг автомобіля з вантажем за їздку, км.

До змінних відносяться витрати на паливо, мастильні та інші експлуатаційні матеріали, технічне обслуговування, поточний ремонт, амортизацію рухомого складу, витрати на шини та ін. Вони пов'язані безпосередньо з роботою рухомого складу й обчислюються на один кілометр пробігу.

До загальної суми змінних витрат на виконання одного кілометру пробігу по маршруту віднести наступні

де витрати на паливо розраховують по формулі

де – лінійна норма витрат палива на 100 км пробігу, л/100 км, визначається як

де – базова лінійна норма витрат палива на 100 км пробігу, л/100 км;

– додаткова норма витрат палива на 100 км, л/100 км (прийняти 1,3 л/100ткм);

– споряджена маса напівпричепа, визначається за технічними характеристиками рухомого складу, т;

– ціна одного літра палива, грн./л;

– транспортна робота, визначається як

де – довжина пробігу автомобіля, прийняти .

Витрати на мастильні та інші експлуатаційні матеріали

де – обсяг витрат палива, л;

, , – відповідно норма витрат мастила для двигуна, трансмісійного мастила, консистентного змащення, л/100 л палива та кг/100 л палива (прийняти );

, , – відповідно ціна мастила для двигуна, трансмісійного мастила, консистентного змащення, грн./л та грн./кг відповідно.

Обсяг витрат палива дорівнюватимуть

Витрати на технічне обслуговування і ремонт рухомого складу

де – норма витрат на технічне обслуговування, грн./1000км.

Витрати на реновацію автомобільних шин

де – норматив відрахувань на відновлення шин, у відсотках від балансової вартості шин 1,9%;

– ціна одного комплекту шин, грн.;

– кількість комплектів шин, встановлених на одиниці рухомого складу, од.

Витрати на амортизацію

де - річна норма амортизації, 20 %;

- балансова вартість одиниці транспортного засобу, грн.

До постійних відносяться витрати на утримування будинків, податки й збори, господарські витрати, заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу й умовно водіїв. Вони обчислюються на календарний час перебування автомобіля в транспортному підприємстві незалежно від того, де вони перебувають: на лінії, в ремонті, простої й т. д., і не залежать від пробігу транспортного засобу.

В даній роботі до загальної суми постійних витрат за годину перебування автомобіля в транспортному підприємстві віднести наступні

Витрати на оплату праці водіїв за годину роботи обчислюємо за формулою

де – заробітна плата водія за годину роботи з урахуванням соціальних виплат, грн./год. (прийняти );

– час в наряді, год.;

– сумарні витрати на відрядження (для міжміських перевезень), грн.

– норма відрахувань на соціальні виплати ( ).

Сумарні витрати на відрядження розраховуються згідно з діючими нормами. По території України – 30 грн. за добу.

Суму загальногосподарських витрат визначають як відсоток від прямих витрат

де – відсоток загальногосподарських витрат від прямих витрат ().

Середня технічна швидкість при роботі в містах незалежно від типу дорожнього покриття для автомобілів і автопоїздів вантажопідйомністю до 7 т - 25 км/год., а для 7 т і вище - 24 км/год.

Витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи

де - плата за одну тонно-операцію, грн./т (див. табл. Г1, Г2);

Балансова вартість одиниці ТЗ

де - коефіцієнт, що враховує додаткові витрати по доставці ТЗ від заводів-виготовлювачів до автотранспортних підприємств ( =1,07…1,09).

і - оптова ціна відповідно автомобіля і причепа, грн.

Середньорічна продуктивність одиниці ТЗ (ткм)

де - коефіцієнт використання парку ТЗ протягом року;

- тривалість роботи автотранспорту протягом доби, год.;

- кількість днів експлуатації автомобілів (автопоїздів) на маршруті за рік.

Час роботи ТЗ на маршруті

де - час роботи автомобілів в наряді, год.;

- сумарний час на нульовий пробіг, год.

Мінімум приведених витрат, В_тіп - критерій порівняльної економічної ефективності, що дозволяє визначити оптимальний варіант ТЗ під час переве­зення вантажів.

Варіант 2. Критерій рентабельності R, %, дозволяє оцінити ефектив­ність порівнюваних моделей ТЗ [2]:

де та - відповідно середньорічні доходи та витрати під час перевезення вантажів, грн.

Доходи під час перевезення вантажів

де - середньорічний виробіток одиниці ТЗ, т.

- плата за перевезення 1 т вантажу, грн. [7].

Середньорічна продуктивність одиниці ТЗ, т,

Середньорічні витрати

де - витрати на перевезення 1 т вантажу транспортним засобом, грн./т.

Значення основних показників роботи транспортних засобів заносимо в порівняльну таблицю 2.1.

Максимальне значення припустимої рентабельності та мінімальне зведеннх витрат , визначає раціональний (кінцевий) варіант ТЗ.

Таблиця 2.1

Основні показники до вибору варіанта механізації НРР

Показники	Значення за варіантами для:
ТЗ№1	ТЗ№2
1. Модель транспортних засобів
2.Час простою в пунктах навантаження і розвантаження, год.
3.Річна продуктивність ТЗ, т/год.
4.Собівартість одиниці транспортної роботи, грн./т
5.Інвентарна кількість ТЗ, од.
6.Балансова вартість ТЗ, грн.
7.Зведені витрати при експлуатації ТЗ, грн.
8.Рентабельність роботи ТЗ,%

3 ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО ЗАСОБУ МЕХАНІЗАЦІЇ ННР

Оптимальний варіант механізованого способу виробництва автотранспортних і складських вантажно-розвантажувальних робіт повинен забезпечувати:

- мінімально можливу тривалість простою транспортних засобів в пунктах виконання перевантажувальних операцій;

- підвищення ефективності використання автотранспортних засобів при перевезенні вантажів;

- зниження собівартості вантажно-розвантажувальних робіт і транспортування вантажів;

- щорічну економію на транспортних витратах.

У зв’язку з цим необхідно:

- вибрати сучасну вантажно-розвантажувальну техніку, що відповідає виду переробного вантажу;

- визначити взаємне розташування автотранспортних засобів, засобів механізації і вантажу, що підлягає навантаженню і вивантаженню;

- розробити раціональну технологію й організацію виробництва вантажно-розвантажувальних робіт.

Оптимальний варіант механізації вантажно-розвантажувальних робіт варто вибрати за зведеними витратами, відповідно до яких мінімальні витрати є критерієм порівняння економічної ефективності капітальних вкладень [3].

Послідовність виконання розрахунків

Для попередньо вибраних двох типів механізмів (рекомендації приве­дені далі), в залежності від заданого виду вантажу, що транспортується, і відповідного типу ТЗ (див. розд. 2), розробити дві схеми механізації вантажно- розвантажувальних робіт, на яких потрібно зобразити взаємне розташування засобів механізації і ТЗ, а також траєкторію їхнього маневрування за час робочого циклу.

Якщо треба проаналізувати конкретні умови експлуатації вантажно- розвантажувальної техніки й обгрунтування прийнятих рішень (технічна ха­рактеристика наведена в довідниках [11...14]), можна скористатися наступни­ми рекомендаціями:

1) Вантажі навалювальні і насипні для промисловості і будівництва.

Екскаватори одноківшові універсальні з робочим обладнанням, пряма і

зворотна лопати, драглайн, жорсткий грейфер.

Навантажувачі одноківшові, самохідні, тракторні на шасі автомобіля.

Крани грейферні мостові, козлові, баштові.

Машини безперервного транспорту - стрічкові, скребкові і гвинтові конвеєри, ковшові елеватори.

Використовуються також допоміжні непривідні пристрої бункера, жо­лоба та ін.;

2) Вантажі великовагові, великогабаритні й довгомірні.

Крани пролітно-мостові, козлові, у тому числі контейнерні.

Крани стрілові самохідні - автомобільні, пневмоколісні, гусеничні, баштові.

Автонавантажувачі з безблоковою стрілою, щелепним захопленням та іншим змінним робочим устаткуванням;

3) Вантажі малі штучні, що підлягають перевезенню, як правило, у тарі и упакуванні, у контейнерах і на піддонах.

Виделкові електро- й автонавантажувачі з різним змінним робочим устаткуванням.

Автомобільні крани і електротельфери.

Стрічкові конвеєри, поличкові і люлькові елеватори.

Крани-штабелери мостові і стелажні, електроштабелери, електронавантажувачі, стрічкові конвеєри для внутріскладських робіт.

4) Масові вантажі сільськогосподарського виробництва.

Універсальні засоби механізації:

навантажувачі на базі гусеничних і пневмоколісних тракторів для навалочних, насипних, тарних вантажів і вантажів у контейнерах;

стрічкові транспортери для навалювальних і насипних вантажів, ванта­жів у мішкотарі і тарі ящиковій.

Спеціалізовані засоби механізації:

для зерна – зернонавантажувачі і гвинтові конвеєри (шнеки) самохідні;

для корнеплодів – буряконавантажувачі, буряконавантажувачі-очисники, що навішуються на трактори;

транспортери-завантажники і транспортери-підбирачі картоплі та інших коренеплодів для закладки в сховища і навантаження на ТЗ;

для овочів і баштанних культур - транспортери для капусти, що наві- шуються на трактори, для навантаження на ТЗ у польових умовах, підбирачі плодів, баштанних культур напівнавісні на трактори для навантаження плодів з польових валків на ТЗ.

Засоби механізації для перевантажних робіт:

на прирейкових складських приміщеннях і відкритих майданчиках ви­делкові електро- і автонавантажувачі зі змінним робочим обладнанням;

на елеваторах (хлібоприймальних пунктах) - авторозвантажувачі стаці­онарні - для вивантаження зернових з одиночних автомобілів і автопоїздів усіх типів, а також одно- і двохосьових причепів.

Потім розраховуються зведені витрати З_р, грн./рік

де і - річні витрати відповідно на перевезення вантажу автотранспортом і експлуатацію засобів механізації, грн;

і - інвентарний парк відповідно ТЗ і засобів механізації, од;

і - балансова вартість відповідно одиниці ТЗ і механізму для навантаження (вивантаження) вантажу, грн.

= 0,1 – коефіцієнт ефективності капітальних вкладень у засоби механізації.

де - коефіцієнт, що враховує додаткові витрати по доставці механізму від заводів-виготовлювачів на пункти навантаження-розвантаження ( =1,09…1,12);

- оптова ціна механізму (див. табл. Д1-Д9), грн.;

Річні витрати на перевезення вантажів автотранспортом

або

де і - собівартість перевезення вантажів відповідно в грн./ткм і грн./т (див. розд. 2).

Річні витрати на експлуатацію засобів механізації:

де та - витрати відповідно за час чистої роботи й внутрішньозмінного простою механізму протягом доби, грн.

де та - собівартість машино-години відповідно чистої роботи та внутрішньозмінного простою НРМ для першого кварталу базового року, грн.;

та - час відповідно чистої роботи та внутрішньозмінного простою, год.

де - коефіцієнт використання робочого часу НРМ (див. табл. Д13);

- час роботи в наряді протягом доби, год.

Інвентарний парк ТЗ визначається за формулою

де - річна продуктивність одиниці ТЗ, т (див. розд. 2).

Інвентарний парк засобів механізації визначається за формулою

де - необхідна кількість НРМ для навантаження (розвантаження) добового обсягу вантажу, од.;

- експлуатаційна продуктивність, т/добу;

- коефіцієнт використання парку механізмів протягом року (орієнтовно можна прийняти = ).

Значення показників засобів механізації заносимо в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1

Основні показники до вибору варіанта механізації НРР

Показники	Значення за варіантами для:
НРМ№1	НРМ№2
1. Модель засобу механізації
2. Час вантажного циклу НРМ, с
3. Експлуатаційна продуктивність НРМ, т/год.
4. Річні витрати на експлуатацію НРМ, грн.
5. Інвентарна кількість засобів механізації, од.
6. Балансова вартість НРМ, грн.
7. Зведенні витрати при експлуатації НРМ, грн.

На основі аналізу значення техніко-економічних показників визначають оптимальний варіант засобу механізації вантажних робіт.

4 РОЗРАХУНОК ПРОДУКТИВНОСТІ ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ

Перш за все необхідно знати, до якої групи відносяться вибрані два типи механізму (див. розд. 1) відповідно до принципу дії основного робочого органа – до машин циклічної (перервної) або нециклічної дії. Після цього можна приступити до визначення експлуатаційної продуктивності кожного механізму за приведеними нижче формулами [3;4;8].

Розрахунки для вантажно-розвантажувальних машин циклічної дії ведуться у наступному порядку.

Експлуатаційна продуктивність розраховується за формулою:

або

де - маса вантажу, т;

- коефіцієнт використання робочого часу;

- коефіцієнт використання вантажності НРМ;

- вантажність крану (або іншого навантажувача), т;

- час одного циклу навантаження (розв.) при роботі НРМ, с.

Час робочого циклу визначається експериментально (хронометражним вимірюванням) або поєднанням хронометражних спостережень з розрахунками окремих операцій за відомими залежностями. У загальному вигляді він визначається таким чином:

де - коефіцієнт суміщення операцій, =0,6…0,9;

- кількість рішень, прийнятих оператором машини;

- час прийняття рішення оператором машин, =1…3с.;

- тривалість і- ї операції, с.

Розрахунок часу Т_ц виконуємо в наступній послідовності.

Спочатку малюють схему взаємного розташування засобів механізації, вантажу та транспортних засобів. Потім здійснюють розрахунки Т_ц в залежності від вибраної схеми технологічного процесу проведення вантажних робіт та відповідного засобу механізації.

У реальних умовах експлуатації максимальне значення продуктивності можливе при мінімальній величині часу циклу Т_ц та застосуванні оптимальної технології НРР.

Нижче приведені типові технологічні процеси НРР для деяких засобів механізації та розрахункові залежності для визначення часу необхідної операції, у залежності від технічної характеристики НРМ та механізмів. Для знаходження значень окремих складових часу циклу обов'язково необхідно схематично навести взаємне розташування учасників транспортного процесу у двох проекціях з позначенням відповідних розмірів (відстані висоти та ін.), шоб показати, звідки їх було взято. Треба мати на увазі, що час Т_ц і визначається у секундах, тому необхідно звернути увагу на одиниці вимірювання па­раметрів технічної характеристики.

Технологія навантаження-розвантаження штучних вантажів кранами

1) Застроповка (захоплення) вантажу .

2) Піднімання органа захоплення вантажів (далі гака) на висоту зі

Тут і далі час розгорну-гальмування = 5…15с.

3) Поворот гака з вантажем на кут із частотою обертання

4) Пересування вантажного візка (тельфера) із вантажем на відстань зі швидкістю

5) Пересування крана з вантажем на відстань зі швидкістю зі швидкістю

6) Пауза на погашення коливань гака із вантажем та його орієнтування =5…10с.

7) Опускання гака з вантажем на висоту зі швидкістю

8) Відстрочування (звільнення) вантажу .

9) Піднімання гака без вантажу на висоту зі швидкістю

10) Поворот гака без вантажу на кут із частотою обертання

11) Переміщення крана без вантажу на відстань зі швидкістю

12) Переміщення вантажного візка (тельфера) без вантажу на відстань зі швидкістю

13) Опускання гака без вантажу на висоту зі швидкістю для застропування (захоплення) чергового вантажу

.

Технологія навантаження-розвантаження штучних вантажів вилковими електричними та автонавантажувачами

1) Маневрування, під’їзд до штабеля із вантажем та повертанням по радіусу R на кут зі швидкістю руху

2) Нахил рами без вантажу на кут зі швидкістю піднімання вилок та радіусом обертання рами 0,5 м

3) Піднімання вилок без вантажу із транспортного стану до вантажу в штабелі на висоту зі швидкістю піднімання 1,5

4) Введення вилок у пази піддону на відстань , де - ширина піддона і 0,1 м – початковий зазор між вилками та піддоном, зі швидкістю

5) Захоплення піддона з вантажем (піднімання вилок на висоту 0,1 м) зі швидкістю

6) Нахил рами із вантажем назад у транспортний стан на кут зі швидкістю та радіусом обертання 0,5 м

7) Від’їзд із вантажем від штабеля в проїзд на відстань зі швидкістю 0,8

8) Опускання вилок із вантажем у транспортний стан на висоту розташування вантажу в штабелі зі швидкістю 1,3

9) Від’їзд із вантажем від штабеля з поворотом по радіусу R на кут зі швидкістю 0,8

10) Транспортування вантажу на відстань зі швидкістю (зазор між вилками і рівнем вантажного майданчика не менше 0,3м)

11) Під’їзд із вантажем до штабеля із поворотом по радіусу R на кут зі швидкістю 0,8

12) Піднімання вантажу в кінці рейсу з транспортного стану на висоту для укладення в штабель зі швидкістю

13) Нахил рами з вантажем вперед на кут зі швидкістю та радіусом обертання 0,5м

14) Під’їзд із вантажем до штабеля на відстань зі швидкістю 0,8 та орієнтування вантажу для укладання в штабель

15) Опускання вантажу на висоту 0,1 м в штабель зі швидкістю 1,3

16) Вивід вилок із пазів піддону з вантажем та від’їзд від штабеля на відстань швидкістю

17) Нахил рами без вантажу назад на кут зі швидкістю та радіусом обертання 0,5м

18) Від’їзд без вантажу від штабелю із поворотом по радіусу R на кут зі швидкістю руху

19) Опускання вилок без вантажу в ніжний транспортний стан на висоту зі швидкістю 1,5

20) Під’їзд до штабелю за вантажем у зворотному напрямі на відстань зі швидкістю

Технологія навантаження насипних (навалочних) вантажів одноківшовими екскаваторами

Тривалість окремих операцій , робочого циклу при роботі одноків­шових екскаваторів у більшості випадків визначається експериментальним шляхом, тобто хронометражними спостереженнями, які звичайно приведені в технічних характеристиках на одноківшові універсальні екскаватори загаль­ного призначення.

У загальному випадку послідовність виконання окремих операцій екс­каватором наступна.

1) Укорінення ковша в масив грунту в забої або в штабель матеріалу, розташованого на складі, його руйнування, одночасне піднімання та напов­нення

4...5 с.

2) Переміщення ковша з матеріалом у горизонтальній площині від сті­нки забою або штабелю

2...З с.

3) Поворот платформи екскаватора в сторону автомобіля-самоскида на кут = 80...90°

2...6 с.

4) Орієнтування навантаженого ковша над платформою автомобіля- самоскида

2...4 с.

5) Звільнення ковша від матеріалу та заповнення платформи самоскида вантажем

2...3 с.

6) Поворот платформи екскаватора в сторону забою або штабеля на кут

2...6 с.

7) Опускання ковша екскаватора до основи забою або штабеля

2...3 с.

Тривалість робочого циклу одноківшових універсальних екскавато­рів загального призначення із штучною підвіскою робочого обладнання наведена в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Значення тривалості робочого циклу

Змінне робоче обладнання	Тривалість робочого циклу, с.
Місткість ковша, м3
0,4	0,65	1,0	1,25	2,5
1.Пряма лопата
2.Зворотна лопата					-
3.Драглайн

Тривалість робочого циклу одноківшових універсальних екскавато­рів загального призначення із жорсткою підвіскою робочого обладнання наведена в табл. 4.2 і 4.3.

Таблиця 4.2

Значення тривалості циклу для екскаватора прямого копання

Параметри	Норми для розмірних груп
Місткість ковша,
копального	0,5		1,0		1,6		2,5
навантажувального		1,0		1,6		2,5		4,0
Тривалість робочого циклу, с,

Таблиця 4.3

Значення тривалості циклу для екскаватора із зворотною лопатою

Параметри	Норми для розмірних груп
Місткість ковша,	0,4	0,5	0,63	0,63	1,0	1,25	1,25	1,6	2,0	1,6	2,5	3,2
Тривалість робочого циклу, с,

Навантаження насипних (навалочних) вантажів одноківшовими навантажувачами

Тривалість окремих операцій , що виконуються самохідними однокі­вшовими навантажувачами, залежить від багатьох факторів (висоти підніман­ня ковша з вантажем та без нього, кута повороту поворотної частини наван­тажувача, швидкостей виконавчих механізмів, опору руху, потужності двигуна, кваліфікації водія та ін.). Тому навіть відносно точне визначення всіх еле­ментів робочого циклу практично неможливо, внаслідок чого значення окре­мих операцій беруться за результатами хронометричних спостережень.

Рекомендується наступна тривалість робочого циклу при оптимальному взаємному розташуванні вантажу, автомобіля-самоскида та навантажувача:

- навантажувачі із заднім розвантаженням ковша - = 25...30с;

- навантажувачі фронтальні пневмоколісні - = 50...70с;

- навантажувачі фронтальні гусеничні - = 60...80 с.

5 РОЗРАХУНОК ПРОПУСКНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПУНКТУ НРР

У цьому розділі належить провести розрахунки пропускної спроможно­сті пункту НРР, кількості постів для навантаження або розвантаження ванта­жу на майданчику та його розміри.

Пропускна здатність пункту

Пропускна здатність пункту визначається за годину роботи в залежнос­ті від максимальної кількості автомобілів , (авт./год.) або маси вантажу (т/год.), що можуть бути завантажені або розвантажені на пункті та кількості постів за формулами

і

де - час на навантаження або розвантаження 1 т вантажу, год.;

- коефіцієнт, що враховує нерівномірність прибуття автомобілів на пост, =1,1….1,5.

Розрахунок кількості постів

Необхідна кількість постів на майданчику розраховується для двох основних випадків.

1. Надано добовий потік вантажу пункту (т) і тривалість його роботи протягом доби (год.). При цьому виробка пункту за цей же період часу . Тоді

2. Із умови координації роботи транспортних засобів і пункту НР повинна бути забезпечена їх безперебійна робота, що можливо при рівності інтервалу руху автомобілів і ритму роботи пункту. У цьому випадку

Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями: