та запобігання їм

У протезуванні дефектів зубів штампованими металевими коронками можуть допускатися помилки як із боку лікаря, так і зубного техніка.

До лікарських помилок належать ненавмисні дії лікаря, які могли нанести або нанесли хворому шкоду, яка усувається. Особливу групу становлять помилки, допущені в процесі протезування і своєчасно не виправлені.

Зубні техніки, виготовляючи штамповані металеві коронки, не завжди точно виконують інструкції та дотримаються технологічного процесу, оскільки недостатньо обізнані з наслідками порушення цих процесів щодо зубощелепної системи й організму хворого.

Найпоширеніші помилки й ускладнення:

1) Поранення слизової оболонки ясен, щоки, організмів порожнини рота під час препарування зубів. Для запобігання цим ускладненням, які найчастіше виникають унаслідок використання сепараційних дисків, потрібно користуватися захисною кареткою, яка фіксується на прямому наконечнику. Найефективнішим засобом, який запобігає заклинюванню диска між зубами, є заміна методики сепарації: використовують диск, у якого абразивний матеріал нанесений тільки на торцеву частину, і розташовують його не між зубами, а на оклюзійній поверхні на лінії клінічної шийки. Ріжуча торцева частина товща, ніж металічна основа диска, що і запобігає його заклинюванню. Другий варіант: використання кутового наконечника і фасонних головок без застосування дисків.

2) Недостатнє зішліфовування твердих тканин із жувальної поверхні, внаслідок чого штучна коронка підвищує оклюзію і за рахунок концентрації тиску на цьому зубі в різні фази рухів нижньої щелепи може розвинутися травматичний періостит. Щоб уникнути такого ускладнення, зі всієї оклюзійної поверхні знімають шар, який дорівнює товщині металічної гільзи.

Препаруванням знімають тверді тканини коронки зуба, надаючи куксі форму циліндра або усіченого конуса, діаметр якого і форма по периметру повинні відповідати формі й розмірам клінічної шийки зуба. Саме цього часто не досягають через поспішність, неуважність у роботі чи больові відчуття пацієнта. До цієї помилки призводить і незнання форми клінічної шийки зуба: залежно від належності зуба вона має круглу, овальну або округлу форму. Якщо кукса зуба цієї форми не має, то на окремих ділянках коронка буде нещільно охоплювати шийки зуба. Щоб правильно провести препарування, необхідно на вестибулярній, оральній і бічних поверхнях ретельно обробити місця переходу однієї поверхні в іншу, створити закруглену форму. Зважаючи на форми клінічної шийки зуба, необхідно використовувати такий критерій оцінки якості штучної коронки: якщо пришийковий край не округлий чи овальний, а має кути., то така коронка не відповідає клінічним вимогам.

Великі труднощі, а отже, і велика кількість ускладнень виникає у препаруванні зубів із збереженою пульпою. Насамперед слід виділити травматичність надмірного зішліфовування і необхідність профілактики загальної больової реакції організму на препарування (високоефективний анестетик із премедикацією і психологічною підготовкою хворого до стоматологічних маніпуляцій).

Другим за значенням ускладненням у препаруванні інтактних зубів є травматичний пульпіт, який може бути наслідкам:

а) травматичного препарування (поганий ріжучий інструмент, нецентрований, розгойданий наконечник, безперервність препарування зуба, яка супроводжується різким перегрівом, а отже, опіком пульпи, відсутність охолодження, низька швидкість обертання ріжучого інструмента);

б) травми пульпи за неможливості клінічно правильно судити про топографію пульпової камери. Для профілактики побічних ускладнень необхідно заздалегідь вивчити топографію пульпової камери за рентгенограмою опорного зуба і вести препарування з урахуванням зон безпеки.

3) Край штучної коронки недостатньо щільно охоплює шийку зуба (коронка широка) і заходить у ясенний карман більше, ніж на 0,1 мм. Глибоке занурення краю коронки під ясна порушує цілісність зубоясенного прикріплення і циркулярної зв’язки. Особливо небезпечно розсічення краєм коронки міжзубних зв’язок, які забезпечують безперервність зубного ряду і мають особливе значення для стійкості зуба в лунці. Усе це може призвести до хронічного запалення ясен і утворення патологічних ясенних карманів, тобто до маргінального періодонтиту.

4) З метою запобігання ускладненням, які виникають через неправильне виготовлення коронок, існує ряд клінічних тестів, які дозволяють визначити як довжину коронки, так і точність ступеня охоплення нею шийки зуба.

5) Припасовуючи коронку, надівають її на куксу зуба, повільно, без зусиль, просувають до ясенного краю доти, доки між ясенним краєм і краєм коронки не залишається відстань 1-0,5 мм. У такому положенні оцінюють відповідність розміру краю коронки рівню ясенного краю. Можуть визначатися такі варіанти:

1) рельєф точно відповідає рельєфу ясенного краю, а оклюзійна поверхня (ріжучий край) дещо виступає відносно сусідніх зубів;

2) рельєф краю коронки на одних ділянках наближений до ясен, на інших - відступає більше, ніж на 1 мм. У цій ситуації оклюзійна поверхня може виступати над рівнем сусідніх зубів і завищувати оклюзію.

Зони краю коронки, розташовані найближче до ясен, необхідно вкоротити і знову перевищувати відповідність краю й оклюзійні контакти.

Якщо коронка не завищує оклюзію, а на окремих ділянках не доходить до ясен, то її необхідно перештампувати. Подовження коронки ударами молотка допустиме, якщо розмір подовження не перевищує 0,1 мм.

Просунувши коронку в зубоясенний жолобок, перевіряють оклюзійні контакти:

· якщо вони не порушені, а ясенний край не побілів, то вважають коронку правильно виготовленою;

· якщо коронка завищує оклюзію, то її необхідно вкоротити або переробити за новим відтиском;

· якщо рельєф краю коронки відповідає рельєфу краю ясен, а коронка добре відновлює оклюзійні контакти.

Довга коронка, як і широка, викликає травму кругової зв’язки зуба або ясенного краю. При цьому, крім больових відчуттів, відмічається різке побіління внаслідок вдавлення судин. Якщо коронка довга, то після її зняття обов’язково виникає незначна кровотеча. За широкої коронки після її зняття в ділянці, де вона широка, на яснах з’являється лінія почервоніння, оскільки після ішемії від вдавлення судин настає їх різка дилатації (розширення). Точність охоплення краєм коронки шийки зуба можна перевірити, зафіксувавши її на віск або, що ще краще, на еластичний відбитковий матеріал (стомальгін, тіодент, еластин). Якщо коронка щільно охоплює шийку зуба, то шар матеріалу в ділянці краю буде тонким, якщо ж вона широка, то шар маси товщиною буде таким, наскільки коронка ширша шийки зуба. Така методика дозволяє запобігти розвиткові ускладнень після фіксації неякісно виконаної техніком коронки.

· Коронки, які не мають вираженого екватора і контрактних пунктів, також можуть призвести до розвитку гінгівіту, оскільки їжа з жувальної поверхні потрапляє безпосередньо на ясенний сосочок.

· Покриття зубів із великими пломбами, зміненого кольору (депульповані зуби) з патологічними змінами в періапікальних тканинах (кіста, гранульома) без попереднього рентгенологічного дослідження з часом унаслідок жувального навантаження може призвести до загострення патологічних вогнищ.

Матеріали для самоконтролю:

1. Вплив препарування на тверді тканини зуба та пульпу.

2. Легкоплавкі сплави: склад, властивості, застосування.

3. Відбілювачі для нержавіючої сталі: склад, властивості, застосування.

4. Абразивні матеріали: склад, властивості, застосування.

5. Цементи для фіксації металевої штампованої коронки: властивості, застосування.

Тестові завдання:

1. Найменшого зашліфовування твердих тканин з перерахованих конструкцій штучних коронок вимагає:

А. Пластмасова коронка.

В. Металева штампована коронка.

С. Суцільнолита коронка.

D. Коронка за Бєлкіним.

Е. Металокерамічна коронка.

2. Під час приготування розчину для відбитку гіпсом при виготовленні металевої штампованої коронки слід використовувати:

А. 1% розчин повареної солі.

В. 2% розчин повареної солі.

С. 3% розчин повареної солі.

D. 5% розчин повареної солі.

Е. 7% розчин повареної солі.

3. Вкажіть тактику лікаря, якщо край металевої штампованої коронки не досягає ясенного краю:

А. Додатково зішліфувати жувальну поверхню.

В. Зняти анатомічний відбиток та повернути коронку зубному техніку.

С. Перештампувати коронку.

D. Вкоротити коронку на гіпсовому штампі.

Е. розбити коронку на пуансоні.

4. Для виготовлення металевих штампів потрібно використати:

А. Нержавіючу сталь.

В. КХС.

С. Легкоплавкий сплав.

D. СПС.

Е. Припій.

5. При препаруванні зубів під металеві штамповані коронки слід розпочинати зішліфовувати тверді тканини з:

А. Вестибулярної поверхні.

В. Апроксимальних поверхонь.

С. Піднебінної (язикової) поверхні.

D. Ріжучого краю.

Е. Жувальної поверхні.

6. Товщина металевої штампованої коронки повинна бути:

А. 0,28 мм.

В. 0,33 мм.

С. 0,34 мм.

D. 0,4 мм.

Е. 0,44 мм.

7. До якого кольору необхідно прокалювати стандартну гільзу при виготовленні металевої штампованої коронки:

А. Синього.

В. Жовтого.

С. Черво-бурого.

D. Солом’яно-жовтого.

Е. Білого.

8. При протягуванні стальної гільзу через апарат «Самсон» на її поверхні утворюється:

А. Тріщина.

В. Вм’ятина.

С. Наклеп.

D. Отвір.

Е. Зморшка.

9. Для полірування металевої штампованої коронки необхідно використовувати:

А. Пасту «Крокус».

В. Пемзу.

С. Розчин крейди.

D. Пасту ДОІ.

Е. Алмаз.

10. Усунути наклеп з поверхні металевих гільз можна шляхом:

А. Кип’ятіння у воді.

В. Кип’ятіння у соляні кислоті.

С. Прокалювання.

D. Обробки мономером.

Е. Обробки ізоляційним матеріалом.

Рекомендована література.

Основна:

1. Коновалов А.П., Курякина Н.В., Митин Н.Е. Фантомный курс ортопедической стоматологии / Под ред. проф. Н.В. Трезубова. - М.: Медицинская книга; Н.Новгород: Изд-во НГМА, 1999. - 344 с.

2. Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. - К.: Книга плюс, 2003. - 552 с.

3. Рожко М.М., Неспрядько В.П., Михайленко Т.М. Зубопротезна техніка. - К.: Книга плюс, 2006. - 544 с.

4. Стрелковський К.М., Власенко А.З., Філіпчик Й.С. Зуботехнічне матеріалознавство. - К.: Здоров’я, 2004. - 332 с.

Допоміжна:

1. Король М.Д., Коробєйніков Л.С., Кіндій Д,Д., Ярковий В.В. Практикум з ортопедичної стоматології. Частина IІ. - Полтава: ПП «Форміка», 2002. - 168 с.

2. Милерян В.Е. Методические основы подготовки и проведения учебных занятий в медицинских вузах (Методическое пособие): - Киев, Хрещатик, 1998. - 64 с.

3. Шилова Г.Б., Почтарьов А.А., Король М.Д. Практикум з ортопедичної стоматології: Навч. посібник. - Полтава, 1995. - 140 с.

Методичну розробку склав

к. мед. н., доцент Кіндій Д.Д. _________________

Рецензент: д.мед.н., доц. Король Д.М. _________________