Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної підготовки

Тема№7: "Правила забудови, техніка безпеки в операційному блоці"

Операційний блок (ОБ) – це комплекс спеціально обладнаних приміщень, призначених для проведення хірургічних операцій. До складу ОБ входять операційні для асептичних операцій. Для гнійних операцій виділяють приміщення у гнійному відділенні. Для виконання екстрених операцій виділяють приміщення поруч з приймальним відділенням. Інколи ОБ виділяють в окреме самостійне відділення. ОБ мають відповідати таким вимога: достатність кубатури, освітлення, зручність для прибирання та миття. Покривні матеріали приміщень – бути стійкими до багаторазової дезінфекції хімічними антисептиками та ультрафіолетовими променями. Опалення і вентиляція мають забезпечувати оптимальні умови для роботи персоналу та здоров'я хворих,обладнання – відповідати сучасним вимогам хірургії та анестезіології і за можливості знаходитись за межами операційної зали. Розташування і взаємозв’язок приміщень ОБ, особливості роботи персоналу визначаються насамперед вимогам асептики. Цим зумовлений розподіл ОБ на зони з різними режимами роботи. Перша зона – стерильна – операційна, стерилізаційна (за відсутності ЦСВ). Асептичні умови тут підтримуються шляхом штучної вентиляції і закритих дверей. У цій зоні дозволяється знаходитись лише співробітникам для проведення операції, що переодягнулись у стерильний одяг. Персонал операційної бригади може потрапити в цю зону через санпропускник і передопераційну, а хворий – із наркозної. Друга зона – суворого режиму- включає санітарний пропускник для персоналу з шафами для операційного (стерильного) та робочого (лікарняного) одягу, з душовими кабінами, вбиральню для персоналу, кімнату особистої гігієни, приміщення, де здійснюється підготовка хворого до операції (наркозна та ін.), приміщення для апаратури та устаткування, що призначені для забезпечення життєдіяльності хворих (приміщення для апаратів штучного кровообігу і штучного дихання, післяопераційні палати з постом медсестри), а також допоміжні приміщення. Зона відділяється від третьої коридором. Межу між зонами визначають червоною лінією на підлозі. Третя зона – обмеженого режиму - містить приміщення для проведення діагностичних досліджень (лабораторія для термінових аналізів для септичного й асептичного відділень), приміщення для персоналу (кабінет хірургів, кабінет лікаря-анестезіолога, кімната для медсестер-анестезисток, кімната для молодшого персоналу), допоміжні приміщення (шлюзи при вході у септичне та асептичне відділення, кімната центрального пульту моніторної системи спостерігання за станом хворого, приміщення для обслуговування післяопераційних палат), а також складські приміщення (приміщення для зберігання препаратів крові, для зберігання пересувного рентгенівського апарата, фотолабораторія, комора для пересувної апаратури, приміщення для приготування дезінфекційних розчинів та зберігання дезінфекційних засобів, приміщення для тимчасового зберігання каталок). Четверта зона – загального лікарняного режиму – включає приміщення для персоналу (кабінет завідувача відділення, кімната старшої медичної сестри, кімната особистої гігієни), складські приміщення (комора для предметів прибирання, приміщення для тимчасового зберігання брудної білизни та операційних відходів, комора для чистої білизни, комора для зберігання гіпсових бинтів) тощо. Для сприятливого результату хірургічних втручань має адекватне застосування санітарно-протиепідемічних заходів. Операційна. Площа має бути 36-48 кв. м, висота – не меншою 3,5 м при ширині 5 м. Стіни, підлога, стеля мають бути гладенькими, стики між ними – закругленими, підлогу вистеляють кахельною плиткою світлих тонів. Доцільно покривати електропровідним технічним пластиком або лінолеумом (для попередження утворенню іскор від удару металевих предметів. Це може призвести до нещасного випадку). У центрі операційної або в одному з кутів у підлозі є отвір із сіткою для стікання брудної води під час прибирання. Стіни і стелю фарбують олійною фарбою або викладають кахлем світлих тонів (світло-зеленим, світло-жовтим, світло-оранжевим). Ці кольори добре відбивають світло та полегшують контроль за якістю прибирання приміщення. Комунікації. Водопровідні та каналізаційні труби прокладають у стінах, усі інженерні комунікації (елктро-, газопостачання, опалення, вакуум) мають бути закритими. Електричні проводи повинні проходити в запобіжних бергманівських трубках Розподільний щит розташовують не нижче 1,6 м від підлоги: це необхідно для запобігання вибуху наркотичних газопарових сумішей від можливої випадкової іскри. Під час прибирання розетки і вимикачі закривають засувками. Щит повинен мати три пари маркованих розеток для підведення електричної напруги 36, 127 і 220 В, а також одну силову розетку 380 В та клеми заземлення. Кисень, газоподібні засоби для наркозу подаються до наркозних апаратів з колекторів, розташованих іззовні приміщення, або з балонів. Освітлення. Велике значення має освітлення операційного поля. До нього ставляться такі вимоги: достатня освітленість, мінімальний засліплю вальний вплив джерел світла і блискучість, рівномірність освітлення, відсутність різних і глибоких тіней, а також перепадів освітлення під час операції; наближення спектра випромінювання штучного джерела до спектра природного освітлення; відсутність нагрівання лампи. Використовують природне й штучне освітлення. Вікна операційної повинні виходити на північ, північний схід і захід. Операційний стіл встановлюють перпендикулярно до вікна. Нормами природного освітлення визначають із співвідношення площі вікон і площі підлоги, яке має бути меншим 1:3. Глибина приміщення не повинна перевищувати висоту віконних рам більше ніж у 2,5 разу. Освітленість на поверхні операційного поля має бути в межах 3 000- 4 000лк. Таке освітлення забезпечують безтіньові лампи, які підвішуються над операційним столом. У разі додаткового освітлення бічних поверхонь операційного поля використовують пересувні та переносні лампи. Освітлення дублюється також аварійною мережею з живленням від акумуляторів з автоматичним вмиканням. Мікроклімат. Особливості мікроклімату операційної полягають у тому, що під час операції підвищується температура та вологість повітря, відбувається забруднення його наркотичними газами та бактеріальною флорою, накопичується статична електрика. Усе це несприятливо впливає на здоров'я хворих і персоналу, особливо за наявності повітряно-крапельної інфекції, яка може спричинити гнійно-запальні ускладнення. Температура в операційній має бути 22-23*С (при деяких операціях - при тривалому оперуванні на відкритій черевній порожнині, треба дотримуватись Т 25-30*С). Опалення здійснюється електроплитами, вмонтованими в нижню частину стіни, з автоматичним регулюванням постійної температури. Вологість повітря 60 +- 5%. Вентиляція має бути примусовою припливно-витяжною з переважанням припливу очищеного повітря над відсмоктаним з приміщення при 10-20-кратному повітрообміні за 1 год. Систему кондиціонування чи припливно-витяжної вентиляції необхідно включати до подавання спалахуючи наркотичних речовин. Пари цих речовин тяжчі за повітря, тому вентиляційні отвори розташовують не вище 40 см від підлоги. Свіже повітря має надходити зверху, а забруднене – виходити по вентиляційних отворах, розташованих поблизу підлоги. Сучасні ОБ обладнані різною електромедичною апаратурою, ємностями під тиском, при експлуатації яких використовують кисень, наркотичні речовини, які в суміші з повітрям утворюють середовище, що легко спалахує. Використання вибуховонебезпечних наркозних сумішей, робота з газами під високим тиском, застосування під час анестезії великої кількості електроприладів роблять реальну небезпеку вибухів і пожеж в операційній. Тому всі приміщення операційних є вибухо- та пожежонебезпечними. Відповідно до діючих правил на робочому місці дозволяється мати стільки вогненебезпечних речовин, скільки потрібно для виконання певної операції. Вогненебезпечні та вибухонебезпечні рідини необхідно зберігати у товстостінних ємностях, що знаходяться у викладених азбестом металевих шафах чи ящиках, які обов’язково замикають на замок. До складу оснащення операційної крім операційних столів, алюмінієвих підставок, штативів для ампул з інфузійними розчинами входять металеві стільці з сидіннями, що обертаються. Ніжки меблів покриті гумою (для запобігання шуму та іскор при пересуванні). Для боротьби з бактеріальним забрудненням використовують бактерицидні опромінювані з потужними джерелами ультрафіолетового випромінювання. Як правило, в операційній площею 40 кв.м на висоті не менше 2 м від підлоги встановлюють дві лампи на протилежних стінах. При експлуатації операційної вхід в неї суворо обмежений. В операційну заборонено входити хворим з ГРВІ і гнійно-запальними процесами; не можна перебувати в шерстяному та синтетичному одязі. Використовується операційний одяг, який відрізняється від одягу інших підрозділів, у тому числі і гнійної операційної. Перспективним є використання замість традиційної маски прозорого герметичного шолому, до якого постійно подається стерильне повітря, а повітря, що видихається, видаляється вакуумною системою. В операційній для планових втручань виконують спочатку чисті операції (на судинах, щитоподібній залозі, суглобах тощо) і лише потім операції з можливим мікробним забрудненням (холецистектомія, резекція шлунка тощо). Для роботи у гнійних операційних існують додаткові вимоги: інструментарій, білизна, перев'язувальний матеріал зберігають окремо і ніколи не застосовують при виконанні чистих операцій. використаний перев’язувальний матеріал спалюють у печах з газовими пальниками у підвальному приміщенні (матеріали подаються через спеціальний сміттєпровід і знезаражуються). Забороняється робота персоналу (медичних сестер, молодших сестер) за сумісництвом у чистій та гнійній операційних. Прибирання операційного блока здійснюється вологим способом. Щодня зранку перед операцією з горизонтальних поверхонь (столи, підлога) вологою ганчіркою прибирають пил. Поточне прибирання проводять під час операції (збирають серветки, що впали на підлогу, тампони, протирають забруднену підлогу). Після операції прибирають весь невикористаний матеріал та інструменти, обробляють антисептиком клейонки операційних столів. Заключне прибирання проводять після усіх операцій (миття підлоги, дезінфекція меблів із вмиканням на годину бактерицидних ламп). Генеральне прибирання проводиться наприкінці робочого тижня: стелю, підлогу, стіни, вікна миють зі шлангів гарячою водою з милом і антисептиком. Після висушування і протирання насухо включають на 12-24 год бактерицидні лампи. Бактеріологічний контроль – щомісячно здійснюють бактеріологічні посіви повітря, шовного та перев’язувального матеріалів, змивів з інструментів. Не рідше одного разу на тиждень проводять посів з рук учасників операцій. При збільшенні частоти нагноєнь післяопераційних ран здійснюють позачергові посіви, за необхідності – позачергове генеральне прибирання ОБ з тимчасовим призупиненням його функціонування. Персонал періодично проходить поглиблене обстеження і бактеріологічний контроль (на носійство золотистого стафілокока 1 раз в 3 міс). Для запобігання захворюванням та нещасним випадкам увесь персонал повинен проходити медичні обстеження. Працівники ОБ мають бути забезпечені санітарно-гігієнічним одягом та взуттям, спецодягом, спецвзуттям та ін. засобами особистого захисту відповідно до діючих типових норм, повинні дотримуватись правил внутрішнього розпорядку установи. Їжу слід споживати у спеціально виділених приміщеннях. Під час проведення операцій вхід в операційну персоналу, що не бере участі в операції, забороняється. Забороняється зберігання в операційній предметів, що не використовуються під час операції. При роботі з електроапаратурою виконувати правила експлуатації та техніки безпеки, щоб уникнути ураження електричним струмом. При вході в операційну має бути встановлений попереджувальний знак "Обережно! Використовуються вибухонебезпечні анестетики". У передопераційній та наркозній кімнатах мають бути вогнегасники вуглекислотні типу ОУ. Про кожний нещасний випадок необхідно інформувати безпосереднього керівника. Керівник зобовязаний негайно забезпечити першу допомогу потерпілому, повідомити головного лікаря закладу, інженера з охорони праці або особу, що виконує його функції, та профком, зберегти для розслідування робоче місце та стан обладнання в тому стані, що і в момент нещасного випадку, коли це не загрожує здоров'ю працівників і не призведе до аварії. Особи, що не виконують або порушують інструкції з охорони праці, підлягають дисциплінарному покаранню згідно з правилами внутрішнього розпорядку, за необхідності – позачерговій перевірці знань з питань охорони праці. Перед операцією медперсонал повинен прийняти гігієнічний душ та надягти стерильний одяг. В операційній категорично забороняється носити одяг з бавовни, а також капронову, нейлонову, шовку та ін. синтетичних матеріалів, які сильно електризуються при рухах, що призводить до швидкого накопичення електричних зарядів на тілі людини. Персоналу в операційній категорично забороняється носити браслети, обручки, ланцюжки та ін. металеві предмети. Руки персоналу, який обслуговує наркозні апарати, не повинні мати слідів олій, мазей, помади. Перед вмиканням обладнання треба перевірити цілість проводів для підключення струму до тих, що йдуть до хворого, перед початком роботи – заземлення обладнання. У випадку "пробивання на корпус" потрібно вимкнути апарат і доповісти завідуючому відділення. Усі прилади, апарати, що вноситься в ОБ підлягають стерилізації та дезінфекції. Перед початком наркозу потрібно перевірити персонал на наявність електростатичного заряду. Для його усунення кожен повинен заземлити себе шляхом торкання до металевого предмета. У разі виникнення електростатичного заряду потрібно негайно вийти з операційної для усунення причин його накопичення (замінити взуття чи одяг). Під час роботи операційна бригада повинна суворо дотримуватись правил асептики та антисептики. Персоналу ОБ забороняється працювати на несправних приладах, апаратах тощо. Потрібно виключити доторкання пацієнта до металевих частин операційного столу, для чого стіл покривається бавовняною тканиною, прогумованою тканиною та простирадлом так, щоб краї звішувались з усіх боків операційного столу. У випадку застосування вибухонебезпечних та легкозаймистих речовин забороняється використовувати електрохірургічні прилади. Під час операції в зоні, де знаходиться операційна бригада, потрібно брати проби повітря на наявність анестетиків. Перев'язувальний матеріал та інструментарій, що використовується під час операції, потрібно збирати у призначені ємності. Відправку біопсійного матеріалу та препаратів на дослідження слід проводити в закритих ємностях. Після закінчення роботи потрібно перерахувати інструментарій, серветки. Персонал ОБ зобов’язаний: привести до ладу робоче місце; провести перед стерилізаційну обробку, стерилізацію чи дезінфекцію інструментів, частин і вузлів приладів та апаратів; апарати згідно з інструкцією з експлуатації привести в початкове положення; провести вологе прибирання ОБ із застосуванням деззасобів з подальшим ультрафіолетовим опроміненням; перевірити вимкнення струму, вентиляції, газу. Використані матеріали та відходи виносити з операційної в закритих ємностях. Про всі недоліки і несправності, що виникли під час роботи, зробити записи в журналі технічного обслуговування та доповісти керівникові.

Запобігання пожежам та вибухам. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях Щоб уникнути самозаймання наркозних препаратів, їх необхідно повільно зливати в герметично закриті ємності, не допускаючи розбризкування. Після зливання наркозних препаратів потрібно промити теплою водою випаровував та всі його деталі, що знімаються. В операційній і наркозній забороняється використання відкритого вогню та електронагрівальних приладів. Забороняється при введенні наркозу застосовувати несправні прилади. Підлогу в операційній необхідно регулярно мити, щоб вона не втратила свою електропровідність. Натирати підлогу виском чи лаком забороняється. Ремінні передачі обладнання не повинні розташовуватись у зонах підвищеної концентрації наркозних речовин. Забороняється змащувати ремені каніфоллю, воском та ін. речовинами. Забороняється заклеювати частини наркозного апарату лейкопластирем (іншим діелектриком), застосовувати шланги з не антистатичної гуми, замінювати зламані частини на частини з діелектрика. Усі частини наркозного апарата виготовляються з електропровідних матеріалів. У випадку вибуху або пожежі в операційній потрібно: - повідомити керівника; - знеструмити приміщення ОБ; - вивести персонал з небезпечної зони; - спробувати загасити пожежу, використовуючи підручні засоби; - надати першу медичну допомогу потерпілим. При ураженні людини електричним струмом: негайно припинити дію електричного струму, виключивши електроустановку з джерела живлення, а при неможливості відключення – відтягнути його від струмопровідних частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал. У разі відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршання кровообігу мозку. При такому стані необхідно негайно приступити до оживлення потерпілого.

Техніка безпеки при експлуатації балонів Балони розробляють і виготовлюють за нормативною документацією, узгодженою з Державним комітетом з нагляду за охороною праці. Експлуатація балонів ведеться відповідно до вимог "Правил обладнання і безпечної експлуатації ємностей, які знаходяться під тиском". Балони обслуговують спеціалісти, що пройшли відповідне навчання і мають посвідчення. Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована (кисень медичний – голубий колір), мати напис (текст – кисень медичний), колір напису – чорний. Огляд балонів на наповню вальних станціях здійснюється з метою виявлення на їх стінках корозії, тріщин, вм’ятин та ін. пошкоджень. Перед оглядом балони очищують і промивають водою, а в разі потреби – промиті відповідним розчинником або дегазовані. Балони, в яких під час огляду зовнішньої і внутрішньої поверхонь виявлені тріщини, вм’ятини, раковини і риски завглибшки 10% від номінальної товщини стінки, надриви і вищерблення, знос нарізки горловини, а також на яких відсутні деякі паспортні дані, мають бути забраковані. Місткість балона визначають за різницею між масою балона, наповненого водою, і масою порожнього балона або за допомогою мірних бачків. Термін зберігання балонів установлюється особою, яка здійснює їх перевірку, але не більше 2 років. Експлуатація балонів. При експлуатації балонів забороняється повністю використовувати газ, який у них знаходиться (залишковий тиск газу має бути 0,05 МПа – 0,5 кгс/см кв. Балони з газом можуть зберігатись як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі (але захищені від атмосферних опадів і сонячних променів). Балони з газм у приміщенні мають знаходитись на відстані не менше ніж 1 м від радіаторів опалення, не менше ніж 5 м – від джерела тепла з відкритим вогнем. Наповнені балони мають зберігатися у вертикальному положенні (у спеціально обладнених гніздах, клітках або огороджені бар'єром). Склади для балонів, наповнених газом, повинні мати природну або штучну вентиляцію. Склади повинні розташовувати у зоні, захищеній від ураження блискавкою. Перевезення наповнених балонів потрібно здійснювати на ресорному транспорті або на автокарах у горизонтальному положенні, обов'язково з прокладками між балонами (дерев'яні бруси з вирізаними гніздами для балонів, а також мотузкові чи гумові кільця завтовшки не менше 25 мм – по 2 кільця на балон).

Тема№8: "Опромінення" Джерела та види опромінення

Шкідливі чинники опромінення не можна ні побачити, ні почути, ні відчути. Високі дози радіотерапії смертельні. Після дії середніх доз опромінення виникають опіки, катаракта, безпліддя, а після тривалого часу може розвинутися рак (найчастіше – кісок і молочної залози, лейкопенія). Дія опромінення на репродуктивні органи може призвести до генетичної патології, яка, можливо, буде зберігатися в багатьох поколіннях. Рівень опромінення сестер у лікарнях дуже низький, але негативний вплив його дії вимагає застосовувати всі можливі заходи для захисту. Вагітні сестри не залучаються до роботи. Рентгенівські промені є найбільш реально існуючим джерелом опромінення (радіотерапія, діагностика з ізотопами та ін.). Іонізуюче опромінення широко використовується в медицині як у діагностиці, так і в лікуванні. У лікарні джерелами опромінення можуть бути окремі види діагностичних та лікувальних засобів. Їх поділяють на 4 групи: 1. Герметичні джерела – це радіоактивні речовини, які запечатано в оболонку (використовують у лабораторії, а також для імплантації пацієнтам під час лікування канцероми шийки матки. 2. Негерметичні джерела звичайно представлені рідкими формами, використовуються при лабораторних дослідженнях або для ін’єкцій (наприклад, йод-131 – для лікування раку щитоподібної залози). 3. Відходи. До них належать використанні радіоактивні хімічні речовини, а також радіоактивні виділення пацієнтів. 4. Апарати.

Іонізуюче випромінювання У разі дії 80-120 бер з'являються початкові ознаки променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає за дози 270-300 бер. Розпізнавання Усі джерела опромінення повинні бути марковані знаком радіації на жовтому тлі, який прийнятий у міжнародній практиці. Увесь персонал повинен бути ознайомлений із правилами радіаційного захисту під час догляду за радіоактивними пацієнтами. Моніторинг У разі, коли сукупна дія опромінення наблизилась до допустимої межі або перебільшила її, медпрацівник повинен бути негайно переведений на те місце роботи, де він не буде зазнавати подальшого опромінення. У зонах із великим ризиком опромінення можуть бути використанні кишенькові звукові лічильники для того, щоб негайно попередити медпрацівника про небезпечний радіоактивний рівень.

Зниження дії опромінення Три важливі принципи: 1. Відстань має вирішальне значення: що далі знаходиться медпрацівник від джерела опромінення, то меншу дозу отримає за певний час (якщо відстань подвоюється, то доза зменшується в чотири рази). 2. Захисні засоби (сховища) мають велике значення, оскільки матеріали (бетон, свинець) поглинають велику кількість опромінення. Носіння свинцевого фартуха або знаходження позаду пересувного екрана також знижує рівень опромінення. Догляд за пацієнтом із використанням свинцевого фартуха обтяжливий, проте він необхідний. 3. Що менший час знаходження поряд із джерелом, то менша доза опромінення, тому швидкість і короткочасність виконаної процедури є необхідним принципом

Ультрафіолетове випромінювання Це невидиме оком електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 0,0136 до 0,4 мкм. Під впливом УФ-випромінювання з організму інтенсивніше виводяться хімічні токсичні речовини, стимулюють організм. Великі дози спричиняють дерматити (уражена шкіра набухає, відчувається жар, свербіння). Іноді відзначаються загально токсичні явища з підвищенням температури, головним болем. Пізніше настає гіперпігментація та лущення шкіри. У разі хронічних змін шкіри можливий розвиток злоякісних новоутворень. УФ- випромінювання з довжиною хвилі менше ніж 0,32 мкм впливає на очі, спричинюючи електрофтальмію (відчуття стороннього тіла або піску в очах, погіршання зору, страх перед світлом, сльозотеча, головний біль). Якщо вплив УФ-випромінення не продовжується, то електрофтальмія швидко минає. До хронічних уражень очей належать хронічний кон'юнктивіт, блефарит, катаракта кришталика. УФ-промені з довжиною хвилі 0,254 – 0,27 мкм мають максимальний бактерицидний ефект.

Лазерне випромінювання - електромагнітне випромінювання в діапазоні довжини хвилі від 0,1 до 1000 мкм. Під його впливом можуть відбуватися зміни серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, артеріального тиску, спостерігається підвищена втомлюваність, зниження працездатності. До індивідуальних заходів захисту від дії лазерного опромінення належать медичний халат, окуляри.

Тема№9: "Охорона праці в рентгенологічних кабінетах"

В Україні діють законодавчі документи, галузеві накази, санітарні норми і правила з питань гігієни та охорони праці під час роботи з джерелами іонізаційного випромінювання та приладами для променевої діагностики: Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" (1998р), Наказ МОЗ України "Про удосконалення організації служби променевої діагностики та променевої терапії" № 340 від 28.11.1997 р., "Норми радіаційної безпеки України" (1997 р.), а також "Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України" (2001). Відповідно до НРБУ -97 (Норми радіаційної безеки України) до категорії А (персонал) належать особи, які безпосередньо постійно або тимчасово працюють із джерелами іонізаційних випромінювань. Згідно ОСПУ ("Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України" 2001 року) проведення робіт з джерелами іонізаційного випромінювання може здійснюватися лише за наявності санітарного паспорта (видається СЕС) та лізенції.

Обов'язки персоналу, який належить до категорії А повинен: - проходити обов'язкові попередні медичні огляди під час прийняття на роботу та періодичні медичні огляди – не рідше 1 разу на рік; - у випадку, якщо в ході проведення періодичного медичного огляду у працівника виявлене захворювання, що має професійний характер, адміністрація повинна забезпечити працівнику прийнятну альтернативну роботою поза зоною іонізаційних випромінювань; - може бути допущений до роботи лише після проходження навчання, інструктажу і перевірки знань правил безпеки, охорони праці та виробничої санітарії, комплексу діючих інструкцій тощо; - повинен бути застрахований для відшкодування можливого ризику для здоров'я або втрати життя; - має дотримуватися норм і правил з радіаційної безпеки, а також вимог інструкцій з експлуатації приладів та захисного устаткування, використання засобів індивідуального захисту і спецодягу; - повинен негайно повідомляти відповідальним особам про всі порушення в роботі устаткування або будь-які інші відхилення від нормального режиму роботи; - не має права використовувати будь-які операції, не передбачені посадовими інструкціями, інструкціями з охорони праці і радіаційної безпеки. Рентгеновське випромінювання має шкідливий вплив на організм людини і може спричинити променеву хворобу, яка призводить до порушення функцій всіх органів. Під час іонізації в організмі виникає збудження молекул клітин. Це зумовлює розрив молекулярних зв'язків та утворення нових хімічних зв'язків, невластивих здоровій тканині. Під впливом іонізуючого випромінювання в організмі порушуються функції кровотворних органів, зростає крихкість та проникність судин, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту. Нормальні клітини перероджуються в злоякісні, виникают лейкози, променева хвороба. Одноразове опромінення дозою 25-50 бер зумовлює зворотні зміни крові. У разі дії 80-12о бер з'являються початкові ознаки променевої хвороби. Гостра променева хвороба виникає за дози 270-300 бер. Головним завданням техніки безпеки і охорони здоров'я в рентгеновських кабінетах є радіаційний захсит персоналу і пацієнтів. Рентгенкабінет є системою спеціальних приміщень, рентгенівської техніки і допоміжного устаткування, призначених для виконання рентгенологічних досліджень і променевої терапії. Розрізняють пересувні і стаціонарні рентгенкабінети. Пересувні рентгенкабінети, як правило, розміщуються у кузові вантажного автомобіля, в автобусі, у залізничних вагонах, на морських і річкових судах. Стаціонарні – у приміщеннях лікарні, поліклінік. Вони діляться на діагностичні, флюорографічні і рентгенотерапевтичні. При експлуатації рентгенівських апаратів персонал повинен знаходитись за захисними пристроями або на певній відстані від випромінювача. З метою захисту персоналу від розсіяного випромінювання апарати для рентгеноскопії мають бути забезпечені спеціальним фартухом, рукавицями із просвинцьованої гуми, рукавицями бавовняними, окулярами для адаптації. Під час проявлення рентгенплівок додатково: фартухом, що не промокає, рукавицями гумовими. У кабінеті має бути не менше двох комплектів ЗІЗ (засобів індивідуального захисту). Панель управління розміщується поза використаним пучком випромінювання. Стаціонарні апарати конструюються так, щоб пульт управління був установлений окремо від рентгенвипромінювача і розміщувався в іншому приміщенні. Переносні, пересувні і дентальні (для діагностичних досліджень зубів) мають таку систему включення високої напруги, що дає змогу обслуговому персоналу працювати з апаратом на відстані не менше 2 500 мм від об'єкта дослідження. Для попередження про небезпеку рентгенапарати забезпечуються звуковою сигналізацією. Вона включається при просвічуванні тривалістю більше 5 хв. Сигнал припиняється тільки після виключення високої напруги. Поряд із вхідними дверима в рентгенкабінет на висоті 1,6 м від підлоги встановлюється світловий сигнал червоного кольору з написом "Не входити". Цей сигнал автоматично включається при підключенні високої напруги. Змінні тубуси і наконечники рентгенівських трубок апаратів для променевої терапії, що вводяться в порожнини тіла людини, мають бути стійкими до дезінфекції кип'ятінням. Медперсонал проходить первинний інструктаж перед початком роботи в лікарні, а потім через кожні 3 міс – повторний. За невиконання інструкції з техніки безпеки медперсонал несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність. До початку експлуатації рентгенкабінету власник повинен скласти поіменний список осіб, віднесених до категорії А. Список затверджується наказом. Також наказом призначається особа, відповідальна за збереження рентгенапаратів і за радіаційну безпеку. Рентгенвідділення і процедурні кабінети заборонено розміщувати в житлових будинках і дитячих закладах, над палатами вагітних і дітей, у підвальному і цокольному приміщеннях. Температура повітря в кабінетах повинна бути 18-20*С. Повинна бути окрема від інших приміщень система припливно-витяжної вентиляції.Кратність обміну повітря: приплив -3, витяжка -4. Дистаційні елементи керування апаратурою слід розташовувати поза процедурною – у кімнаті управління, яка повинна мати переговорний пристрій, оглядовим вікном зі свинцевим склом для спостерігання за пацієнтами та всіма робочими місцями персоналу. У процедурних, фотолабораторіях, кабінетах лікарів мають бути встановлені умивальники з підведенням холодної і гарячої води. У процедурній для просвітлювання плівок передбачається світлозахисне обладнання. Тимчасове зберігання рентгенплівок масою не більше 100 кг допускається в окремому приміщенні. Рентгенкабінети до початку роботи повинні мати санітарний паспорт, який видається органами санітарного нагляду і дає право на експлуатацію (видається на термін не більше 3 років), а також контрольно-технічний журнал. Окремий санітарний паспорт оформляється на право зберігання і експлуатації пересувних і переносних рентгенапаратів і установок. У рентгенкабінеті на видному місці має бути вивішена інструкція з охорони праці, затверджена керівництвом установи. Персонал повинен: - вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків; - вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння; - утримувати робоче місце в чистоті і порядку; - дотримуватись правил експлуатації рентгенапаратів та ін. обладнання, користуватись засобами індивідуального захисту, носити протягом робочого дня індивідуальний дозиметр; - забезпечити засобами індивідуального захисту родичів, які допомагають під час проведення досліджень у дітей; - проходити періодичну перевірку знань не рідше одного разу на рік. Безпечність роботи в рентгенкабінетах передбачає заземлення металевих частин рентгенапаратів та ін. електричних пристроїв, а також постійний дозиметричний контроль. З метою знешкодження свинцю не рідше 1 разу на місяць слід проводити вологе прибирання приміщень з використанням 1-2% розчину оцтової кислоти. Кожний рентгенкабінет потрібно забезпечити вуглекислотним вогнегасником; доступ до засобів пожежогасіння та електрощитів має бути вільний. Для запобігання надходженню свинцю в організм персоналу необхідно: - ЗІЗ із свинцю і про свинцьованої гуми поміщати в чохли із плівкових матеріалів чи клейонки; - не використовувати ЗІЗ після закінчення терміну експлуатації, вказаного в технічних умовах; - поверхню стаціонарного захисного обладнання і пристосувань, виготовлених із свинцю, покривати подвійним шаром олійної чи емалевої фарби; - під рукавички із про свинцьованої гуми надівати тонкі бавовняні рукавички; - після закінчення роботи із ЗІЗ з про свинцьованої гуми ретельно вимити руки теплою водою з милом чи препаратом "Захист". Перед початком роботи необхідно приготувати до використання спецодяг та ІЗЗ: - ІЗЗ із свинцю і про свинцьованої гуми перед використанням ретельно помити теплою водою і зачохлити плів очним чохлом, клейонкою або тканиною типу льон-лавсан; - зачохлити всі нестандартні засоби захисту пацієнтів; - під і на рукавички із про свинцьованої гуми необхідно надівати тонкі бавовняні рукавички; - перевірка ЗІЗ проводиться 1 раз на 2 роки. Рентгенлаборант не має права обслуговувати 2 або більше рентгенапаратів, одночасно працюючи в різних рентгенкабінетах. Персоналу забороняється: - залишати без нагляду під напругою рентген апаратуру й електронагрівальні прилади, ставити близько біля них вату, спирт та ін. горючі речовини; - користуватись відкритим вогнем, зберігати знімки та обрізки плівок у відкритому вигляді, складати плівки поблизу вікон, електроламп і приладів опалення; - користуватись несправними електричними розетками і вилками; - працювати з рентгенівським випромінювачем без додаткових фільтрів; - проводити дослідження за наявності у процедурній сторонніх осіб, які не беруть участі в дослідженні. Забороняється проведення вологого прибирання процедурної безпосередньо перед початком і під час рентген досліджень. У рентгенкабінеті забороняється вживати їжу, курити і користуватися косметикою. Технічний профілактичний огляд апаратів має виконуватися представником "Медтехніка" із записом у контрольно-технічному журналі. Після закінчення роботи необхідно вимкнути головний рубильник, електроприлади, освітлення, вентиляцію, провести вологе прибирання підлоги, ретельну дезінфекцію елементів і приладів, рентгенапарата, рентгенівських касет. Необхідно приготувати спецодяг, ЗІЗ, вимити руки теплою водою з милом, за можливості прийняти душ. При виникненні аварійних ситуацій (відсутність і пошкодження радіаційного захисту апарата; коротке замикання та обрив у системах електроживлення, замикання електричної мережі через тіло людини; механічна поломка елементів рентгенапарата; несправність водопостачання, каналізації, вентиляції, аварійний стан підлоги, стелі; виникнення пожежі) слід вжити таких заходів: - при аварії рентгенапарата, електропроводки або пожежі негайно вимкнути рубильник (відключити апаратуру від електромережі), не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб; - повідомити про те, що сталося, керівника роботи; - якщо є потерпілі – надати їм першу медичну допомогу, а за необхідності – викликати лікарів.

Протипожежні заходи. У рентгенкабінетах мають зберігатись "Типові правила пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах". Цими правилами передбачається: - призначення наказом по ЛПЗ особи, відповідальної за протипожежний стан рентгенкабінету; - усі працівники, що приймаються на роботу в рентгенкабінет, мають бути допущені до роботи тільки після проведення інструктажу з пожежної безпеки; - кількість плівок, які зберігаються в лікувальному закладі, не повинна перевищувати 50 кг, при цьому в сховищі плівки мають знаходитись у металевих шафах типу касових або фільмостатів, розміщених у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні; - місцезнаходження сховища плівок і рентгенограм, його обладнання і кількість плівки мають бути в кожному випадку узгоджені з органами пожежного нагляду. Протипожежні правила у рентгенкабінетах і фотолабораторіях: - забороняється курити; - дозволяється користуватись тільки природним і електричним освітленням; - кількість рентгенограм і плівок не може перевищувати 2 кг, при цьому їх слід зберігати у шафі або скрині, яка щільно закривається; - кількість плівок для поточних потреб не може перевищувати однієї коробки кожного розміру, при цьому зберігання плівок і рентгенограм без коробок чи конвертів забороняється; - не дозволяється зберігати плівки поблизу вікон, електричних ламп і приладів опалення; - забороняється виконувати знеболювання речовинами, які легко загоряються; у разі потреби його проводять в ін. приміщенні; - підігрівання фотографічних розчинів має проводитися за допомогою теплої води; - для отримання гарячої води, кип'ятіння барієвої суміші дозволяється користуватись тільки електричними каструлями; - окрім рентгенівських плівок і рентгенограм (у дозволених кількостях) у будь-якому з приміщень кабінету забороняється зберігати вогненебезпечні матеріали (у т.ч. трансформаторне мастило і касторову олії); - у кожному рентгенкабінеті та фотолабораторії має знаходитись вогнегасник. Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння, виконувати всі вказівки керівника робіт.

Санітарно-протиепідемічний режим. Ураховуючи, що в рентгенкабінетах обстежуються здорові пацієнти, потенційно хворі і хворі – ці об'єкти мають бути віднесені до об'єктів підвищеного епідемічного ризику. Тому вимоги щодо проведення дезінфекції поширюються на всі приміщення кабінетів, особливо на процедурну. Дозволяється застосовувати дезінфекційні засоби, які внесені до облікового переліку деззасобів України і мають інструкції щодо застосуванням, затверджені Головним державним санітарним лікарем України. Поточне прибирання проводиться 2 рази на добу (крім процедурної) вологим способом з використанням мийних і деззасобів. Устаткування має бути вимкненим з електромережі. У процедурній прибирання проводиться тільки після закінчення роботи. Протирання рентгенапарата здійснює рентген лаборант. Під час прибирання слід використовувати спецодяг та промаркований інвентар – окремий для підлоги, туалету, дверей та устаткування. Щоденним є протирання клейонки, дверних ручок тощо 0,2% розчином дезактину чи ін. дезінфіктанотом. Генеральне прибирання (миття і дезінфекція 3% розчином оцтової кислоти) проводиться згідно з графіком не рідше 1 разу на місяць. У кабінеті має бути тримісячний запас мийних і деззасобів. Також 1 раз на місяць додатково необхідно протирати апарат та засоби захисту персонала і пацієнтів 3% розчином оцтової кислоти. Після кожної процедури персонал миє руки мийними засобами і протирає їх 0,3% розчином оцтової кислоти. Спиртом протираються елементи і деталі рентгенапаратів, до яких доторкається пацієнт оголеними частинами тіла (після кожного дослідження), а також для оброблення касет. Інвентар потрібно зберігати у таких умовах: рукавички та подушки – у пластикових чохлах, пелюшки – у двох промаркованих пакетах (чисті і брудні). Рукавички миють 1% мильним розчином і оцтом від свинцевого пилу, подушки – 0,2% розчиномдезактину чи ін. деззасобом. Під час проведення рентгенологічних досліджень у процедурній постійно має бути ввімкнена припливно-витяжна вентиляція. Провітрювання приміщень рентгенкабінету найкраще проводити перед початком роботи і після її закінчення.

Тема№10: "Заходи безпеки під час експлуатації електроприладів.

Техніка безпеки у фізіотерапевтичних кабінетах"

Актуальність. З кожним роком зростає виробництво та споживання електроенергії, а відтак і кількість людей, які в процесі своєї життєдіяльності і внаслідок особливостей умов праці використовують електроприлади. Медична галузь не є винятком, тому питання електробезпеки особливо актуальні. Електробезпека – це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної лектрики. Проходячи через організм людини, електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію. Термічна дія струму супроводжується опіками окремих ділянок тіла людини, нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та ін. органів, через які проходить струм, що спричинює функціональні розлади. Електролітична дія зумовлює суттєві зрушення фізико-хімічного складу крові та ін. органічних рідин. У результаті механічної дії струму виникають ушкодження (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту. Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин і тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу. Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через ЦНС), коли струм через тканини не проходить.

Електротравма – це травма, спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. За наслідками електротравми поділяють на: - місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму; - загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм унаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем. Характерними місцевими електротравмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електрофтальмія.

Електричний опік – найпоширеніша місцева електротравма (близько 60%), яка спостерігається переважно у працівників, що обслуговують діючі електроустановки. Ці опіки залежно від умов виникнення бувають двох видів: струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється на теплову, та дугові, які виникають унаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти і температури, а також розмірів дуги електричні опіки можуть уражати не лише шкіру, а й м'язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки називають глибинними; заживають вони дуже довго.

Електричні знаки (електричні позначки) – це плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозолі на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмопровідними частинами.

Металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження зазвичай зазнають відкриті частини тіла – руки та лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою і шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності.

Механічні ушкодження – це ушкодження, які виникають у результаті судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини. Механічні ушкодження проявляються у вигляді розривів шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть переломів кісток.

Електроофтальмія – це ураження очей унаслідок дії ультрафіолетового випромінювання електричної дуги. Найнебезпечнішим видом електротравм є електричний удар, який здебільшого (близько 80% випадків, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження дію електричного струму можна умовно поділити на 4 ступені: І – судомні скорочення м'язів без втрати свідомості; ІІ – судомні скорочення м'язів із втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця; ІІІ – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або обох систем одночасно) ІV - клінічна смерть.

Клінічна смерть – це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та дихання і триває 6-8 хв, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, унаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпад білкових структур. Якщо при клінічній смерті негайно усунути дію електричного струму і терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність збереження життя потерпілого. Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути: зупинка серця чи його фібриляція, припинення дихання внаслідок судомного скорочення м'язів грудної клітки, що беруть участь у процесі дихання, електричний шок. Можлива також одночасна дія двох або навіть усіх трьох вищезгаданих причин. Слід зазначити, що шоковий стан може тривати від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому стані зазвичай настає смерть.

Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом Перша допомога складається з двох етапів: - припинення дії електричного струму на потерпілого; - надання йому медичної допомоги. Припинення дії електричного струму на потерпілого. Діяти треба швидко, але обережно, щоб самому не попасти під напругу. Найнебезпечнійший спосіб припинення дії електричного струму – це вимкнення електроустановки за допомогою найближчого вимикача, рубильника чи ін. апарата для знеструмлення. Якщо вимкнути установку не вдається, то необхідно звільнити потерпілого від струмопровідних частин або проводу напругою до 1 000 В палицею, дошкою або будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм. При цьому бажано ізолювати себе від землі (стати на суху дошку, не струмопровідну підстилку). Можна також перерубати проводи сокирою із сухим дерев'яним топорищем або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками (кусачками тощо). Перерубувати чи перекушувати проводити необхідно пофазно, тобто кожний провід окремо. Також можна відтягнути потерпілого від струмопровідних частин за одяг (якщо він сухий і відстає від тіла), наприклад за поли халата. При цьому необхідно уникати доторкання до навколишніх металевих предметів та відкритих частин тіла. Для ізоляції рук, особливо коли потрібно доторкнутися до тіла потерпілого, рятівник повинен надіти діелектричні рукавички або обмотати руку сухим одягом. При відтягуванні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується робити це однією рукою. Якщо електричний струм проходить у землю через потерпілого і він судомно стискає у руці один струмопровідний елемент (наприклад, провід), то простіше припинити дію струму, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку або відтягнувши ноги від землі мотузкою чи за сухі штани). При цьому необхідно пам'ятати про особисту безпеку. Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин і проводів, що знаходяться під напругою вище 1 000 В, необхідно надіти діелектричні рукавички та боти і діяти ізолювальною штангою або кліщами. При цьому необхідно пам'ятати про небезпеку крокової напруги, якщо провід лежить на землі. Надання медичної допомоги. Після припинення дії електричного струму потрібно викликати лікаря. Заходи долікарської допомоги залежать від стану потерпілого. Для оцінювання стану потерпілого перевіряють наявність у нього свідомості, дихання, пульсу. Потерпілий може перебувати в одному з трьох станів: - при свідомості; - непритомний, однак у нього є дихання і пульс; - у стані клінічної смерті (дихання, пульс відсутні). Якщо потерпілий при свідомості, то його слід покласти на підстилку із тканини чи одягу, для кращого доступу свіжого повітря розстібнути одяг, щоб не стискав потерпілого, утруднюючи дихання, розтерти та зігріти тіло і забезпечити спокій до прибуття лікаря. Потерпілому, який перебуває в непритомному стані, слід дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом, або обприскати лице холодною водою. Якщо потерпілий прийде до тями, йому слід дати випити 15-20 крапель настоянки валеріани та гарячого чаю. За відсутності ознак життя (дихання та пульсу) потрібно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (штучне дихання і непрямий масаж серця), адже імовірність успіху тим менша, чим більше часу пройшло від початку клінічної смерті. Система засобів і заходів безпечної експлуатації електроприладів забезпечується: - конструкцією електроустановок; - технічними способами та засобами захисту (захисне заземлення, захисне занулення, захисне вимикання тощо); електрозахисті засоби – захисні окуляри, діелектричні рукавички, килимки, ізолювальні підставки тощо. - організаційними та технічними заходами, які полягають у тому, що до роботи з медичною електроапаратурою допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли інструктаж та навчання з безпечних методів роботи, перевірку знань правил безпеки та інструкцій відповідно до посади. З метою профілактики професійних захворювань, нещасних випадків працівники проходять попередній і періодичний медогляд. Для забезпечення безпеки робіт необхідно призначити осіб, які відповідають за організацію і проведення робіт, організувати заходи, що унеможливлюють випадкову подачу напруги до місця проведення робіт, встановити заземлення тощо.

Техніка безпеки у фізіотерапевтичних кабінетах У фізіотерапевтичному кабінеті (ФТК) чи відділенні проводять електролікування, світлолікування, теплолікування, водолікування, грязелікування, аерозоль- і електроаерозоль терапію, лікування за допомогою інгаляцій та масажу. Медичний персонал повинен проходити попередній і періодичні медичні огляди. До роботи на генераторах УВЧ і НВЧ не допускаються особи до 18 років. Перед роботою проводиться інструктаж, перевірка знань; повторний інструктаж робочого персоналу проводиться не рідше одного разу на рік. Зав. кабінетом (відділенням) повинен скласти інструкції, а керівник закладу – затвердити. Затверджені інструкції мають бути вивішені на видному місці. Для проведення процедур за кожним видом лікування мають бути обладнані окремі приміщення. Допускається проводити в одному приміщенні електро- і світлолікування (за винятком стаціонарних апаратів УВЧ-генераторів та апаратів мікрохвиль). Не допускається розміщувати ФТК у підвальних або напівпідвальних приміщеннях. Підвальні приміщення використовують для зберігання грязі, розміщення котельної, компресорної. Усі кабінети повинні мати припливно-витяжну вентиляцію. Стіни на висоту 2 м мають бути пофарбовані олійною фарбою світлих тонів. Не можна облицьовувати стіни керамічною плиткою. На одну процедуру в кімнаті загальна площа має бути не менше 6 кв. м, а за наявності однієї процедурної кушетки – не менше 12 кв. м. Для проведення процедур виготовляють спеціальні кабіни з пластмасових або ламінованих дерев'яних плит. Розмір кабіни: висота 2 м; довжина 2,2 м; ширина визначається розмірами апаратури і становить, як правило, 1,8-2 м. У кожній кабіні потрібно розмістити 1 кушетку, 1 стаціонарний аппарат для фізіотерапії, 1 бра для локального освітлення. У кабінеті для електро- і світлолікування виділяється спеціальний ізольований бокс площею 1,8 кв.м для підготовки лікувальних процедур (миття, кип'ятіння, сушіння гідрофільних прокладок, тубусів), приготування розчинів тощо. Апаратуру у ФТК розставляють за схемою, затвердженою завідувачем відділення, щоб апаратура і пускові щитки були легкодоступні. Усі перестановки можна проводити лише при відповідному дозволі. До початку роботи медичні сестри повинні перевіряти справність апаратури і заземлення дротів. За наявності несправності – негайно повідомити зав. відділення і одночасно зробити запис у контрольно-технічному журналі. Спеціаліст-електромеханік (фізіотехнік) повинен не рідше одного разу на 2 тижні проводити профілактичний огляд всієї електро- і світлолікувальної апаратури та усувати виявлені дефекти з відміткою про це в журналі. Щорічно має проводитись контрольна перевірка вимірювальних приладів апаратури для забезпечення правильного дозування фізіотерапевтичних процедур. Справність апаратури засвідчується в журналі особистими підписами техніка й зав. відділення, який підтверджує виконану роботу. Для нормальної і тривалої експлуатації апаратури медична сестра щоденно на початку і наприкінці робочого дня повинна протирати апарати вологою серветкою. Пил із внутрішніх частин апаратів видаляє пилососом технік під час профоглядів. Для зменшення запиленості апарати в неробочому стані накривають простирадлами чи спеціальними чохлами. Для запобігання дії вогкості кабінети розташовують у сухому світлому приміщенні, що вентилюється, апаратуру доцільно розміщувати подалі від вікон. При внесенні апарата з морозної вулиці його витримують у неробочому стані за температури приміщення протягом 24 год (це вказується у технічній інструкції апарата). Апарати потрібно оберігати від ударів і струсів, тому переміщати їх краще на колясках з хорошою амортизацією. Щоб уникнути їх перегрівання, необхідно робити перерву між процедурами. У кожному приміщенні для електро- і світлолікування встановлюють груповий щит із загальним рубильником або пусковим щитком на 60-100А, на якому вмонтовують вольтметр мережі з перемикачем фаз. Груповий щит монтують із запобіжників Е-27 або автоматичних вимикачів максимального струму на 15 А з кількістю груп відповідно до встановлених апаратів. Розподільна напруга для живлення апаратів – 220 В. Рубильник або пусковий щиток можна встановлювати окремо на висоті 1,6 м від рівня підлоги. Проводи, якими підключають апарати до мережі, мають бути виготовлені з гнучкого кабелю, а за його відсутності – із гнучких проводів, які введені в гумову трубку. Проводи, які йдуть від апаратів до хворого, повинні мати якісну ізоляцію. Якщо вони мають висохлу й тріснуту ізоляцію, експлуатація їх заборонена. Під час проведення процедур не можна залишати проводи на тілі хворого. Для зберігання проводів обладнують спеціальну вішалку, де вони висять по всій довжині. Скручування і згинання їх при зберіганні призводить до швидкого пошкодження не тільки ізоляції, а й самого проводу. Металеві пластини електродів складають купкою і періодично з їх поверхні наждачним папером видаляють оксиди свинцю. Металеві корпуси і штативи електро- і світлолікувальної апаратури підлягають захисному заземленню з використанням природних заземлювачів. Використовувати для заземлення труби водопроводу, опалення, каналізації, газопроводу, паропроводу і блискавковідводу забороняється. Потрібно використовувати апаратуру, що дозволена МОЗ України, яка відповідає медико-технічним вимогам. Забороняється: - використовувати світлолікувальні апарати для підігріву повітря у приміщенні; - споживати їжу у виробничих приміщеннях; - одночасне проведення процедур однією медичною сестрою в різних (несуміжних) приміщеннях, а в суміжних приміщеннях двері між ними повинні бути зняті і проріз дверей має бути вільним; - залишати кабінет медичною сестрою під час процедури. Перед початком роботи кабінет готують до прийому хворих: провітрюють приміщення, розігрівають парафін, перевіряють справність апаратури і додаткових пристосувань, витирають пил, поповнюють запаси лікарських препаратів. Процедури у ФТК проводить медичн сестра тільки за нявності процедурної картки з призначеннями лікаря. Первинних хворих знайомлять з правилами прийому фізіотерапевтичних процедур (процедури недоцільно проводити після споживання їжі і натще. Оптимальним вважається час через 40-60 хв після легкого сніданку і 1-2 год після обіду). Не можна дозволяти хворим під час процедури спати чи читати, доторкатись до апаратів, регулювати дозу дії. Після процедури рекомендується відпочинок протягом 30-40 хв у холі відділення. Хворого знайомлять з характером відчуттів під час процедури. Перед накладанням електродів перевіряють цілість шкіри. Щоб видалити рештки злущеного епітелію, жиру чи поту, шкіру протирають тампоном, змоченим теплою водою. Таке оброблення покращує електропровідність шкіри і створює умови для рівномірного розподілу силових ліній струму. Під час проведення процедури електроди фіксують на тілі хворого так, щоб вони не зміщувались (прибинтовують гумовим чи еластичним бинтом). Накладати, міняти або поправляти електроди на хворому можна лише при вимкненій мережі. Проводи від електродів мають щільно заходити в гнізда кріплення, щоб запобігти довільному розриву електричного ланцюга. Проводи не повинні торкатися тіла хворого. Перед увімкненням апарата перевіряють нульове положення всіх перемикачів. Перемикати форму і режим роботи, початкову напругу і розривати ланцюг можна тільки при нульовому положенні ручок напруги, потужності чи інтенсивності. Після ввімкнення апарата поступово збільшують інтенсивність дії до суб'єктивного відчуття або величини, вказаної у процедурній картці. Значні больові відчуття під час процедури не повинні виникати – їх поява свідчить про неблагополуччя. Медична сестра повинна вимкнути аппарат і перевірити його роботу та розташування електродів. Хворих, у яких з'явилось погіршання самопочуття, повинен оглянути лікар. Після закінчення процедури поступово зменшують інтенсивність дії до нуля, вимикають апарат і знімають електроди з хворого. Під час процедури медична сестра повинна знаходитись у кабінеті і контролювати самопочуття хворого, показники індикаторів апарата, а за необхідності вносити відповідні корективи. Кабінети, в яких відсутні хворі і медперсонал, слід закривати на ключ. При роботі з високочастотною апаратурою крім зазначених вище вимог, необхідно із зони дії електромагнітного поля забрати всі металеві предмети – як з хворого, так і з кушетки. Медичний персонал, якщо немає потреби, не повинен знаходитись у зоні дії електромагнітного поля. Категорично забороняється усувати неполадки, замінювати запобіжники, перемикати напругу, протирати панелі на апараті, що ввімкнений у мережу. Щоб уникнути швидкого псування апарата, не можна залишати його під високою напругою в неробочому стані. Після закінчення робочого дня медична сестра вимикає пускові щитки, розподільний щит, водопровідну і електричну мережі кабінету. Описи, заводські інструкції, схеми, паспорти на апаратуру та контрольно-технічний журнал мають знаходитись у завідувача кабінету. У ФТК систематично має здійснюватись контроль за зовнішнім середовищем на наявність шкідливого забруднення повітря озоном, антибіотиками, сірководнем, парафіном та хімічними речовинами, радіоактивного випромінювання тощо. Кожний із видів фізіотерапевтичного лікування має свої технологічні особливості, відповідно до яких розроблені правила безпечної роботи та вимоги з техніки безпеки. Електро- і світлолікування. Приміщення має бути сухим, світлим, чистим. Забороняється для покриття підлоги і штор використовувати синтетичні матеріали, які створюють статичні електричні заряди (підлога має бути дерев'яна або покрита лінолеумом). Металеві заземлені корпуси апаратів при контактному накладанні електродів потрібно встановлювати за межею досяжності хворими. У разі неможливості дотримання цієї умови доступні для хворого заземлені корпуси апаратів мають бути захищені екраном. Металеві столи чи ліжка накривають шерстяною ковдрою, 3-4 шарами прогумованої тканини, а також простирадлом таких розмірів, щоб краї його звисали з усіх кінців стола. Для кип'ятіння інструментів, прокладок застосовують ємності, стерилізатори або електроплитки із закритим нагрівачем. Перебування медперсоналу в зоні прямого випромінювання апаратів сантиметрових і дециметрових хвиль забороняється. З метою зниження напруження поля до граничнодопустимих величин застосовують такі засоби захисту: - екранування джерел випромінювання за допомогою металевих камер або щитів, покритих поглинальними речовинами; - виготовлення кабін або щитів із бавовняної тканини з мікропроводом В-1, артикул 4381. Під час проведення ультразвукових процедур під водою (у спеціальних фаянсових ванночках) медсестра повинна працювати в тканинних рукавичках з поверх надітими гумовими. Очі хворих і персоналу при використанні ультрафіолетових випромінювачів необхідно захищати окулярами-консервами – з темними скельцями і шкіряною або гумовою оправою. У проміжках між процедурами рефлектори з лампами потрібно закривати заслінками або щільними чорними з білою підкладкою з тканини "спідницями" завдовжки 40 см. Увімкнена лампа, що не експлуатується, має бути опущеною до рівня кушетки. При опроміненні обличчя інфрачервоними променями на очі хворого надівають "окуляри" з товстої шкіри або картону. Персонал не повинен тривалий час дивитись на ввімкнену лампу; це небезпечно для очей, оскільки може призвести до ураження їх тепловими променями. Щоб уникнути небезпеки падіння уламків скла або металевих частин раптово розбитої лампи розжарювання, лампи – "солюкс", їх не можна розміщувати поблизу пацієнта, а тільки під кутом щодо тіла хворого і на безпечній відстані. Для організації групового профілактичного ультрафіолетового опромінювання мають бути передбачені такі приміщення: власне фотарій, кімната для роздягання, робоче місце медичної сестри. Робоче місце медсестри організовують поза фотарієм і забезпечують звуковою сигналізацією. Спостерігання за пацієнтами у фотарії здійснюється через засклене оглядове вікно площею не менше 0,5 кв. м. Фотарій має бути забезпечений припливно-витяжною вентиляцією з підігрівом повітря до 20-22*С. Вмикають і вимикають лампи у фотарії через пусковий щит з кімнати медсестри. Теплолікування – парафіно- й озокеритолікування. Необхідне окреме приміщення з розрахунку 6 кв.м на одне робоче місце (кушетку). Слід враховувати, що парафін і озокерит легко загоряються, тому підігрівати їх потрібно у витяжній шафі у спеціально призначених підігрівачах або на водяній бані. Оскільки в кабінеті існує підвищена пожежна небезпека, використовувати відкритий вогонь, зокрема відкриті електроплити та кип'ятильники, забороняється. Приміщення має бути забезпечене вогнегасниками. Водо- і грязелікування. Приміщення мають задовольняти технічні норми гідроізоляції та санітарно-гігієнічні норми для приміщень із підвищеною вологістю повітря (не більше 75%), температурою повітря 25*С, висотою не менше 3 м. Електрична проводка і пускові пристрої мають бути герметичні. Балони з вуглекислотою, киснем та азотом, які використовують для ванн, краще зберігати в підсобних приміщеннях. Установлювати їх потрібно на відстані не ближче 0,5 м від труб центрального опалення і гарячого водопостачання, щоб на них не падали прямі сонячні промені. Балони обов'язково кріплять до стіни металевою скобою. При роботі з кисневими балонами необхідно дотримуватись таких правил: - для запобігання вибуху перевірити наявність у балонах промаслених (просалених) частин або прокладок, не торкатися до них предметами, просякненими жиром; - перевірити наявність спеціального редукційного вентиля; - оберігати від падінь чи ударів; - не підмотувати нарізні з'єднання льоном, паклею, не змащувати суриком та ін. жировмісними матеріалами. Концентрований розчин радону готують у спеціальних лабораторіях, що мають відповідне обладнання. Медперсонал забезпечується спецодягом. Вентиляція в кабінеті має працювати впродовж усього дня.

Тема№11: "Мікробіологічні шкідливі чинники. Охорона праці персоналу інфекційної лікарні"

Актуальність теми.

Робота медичних працівників при наданні медичної допомоги, під час лікування та догляду за інфекційними хворими пов’язана з небезпекою інфікування. Однією з найважливіших державних задач є охорона життя та здоров'я громадян в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Відповідно приказа № 916 от 04.09.1983 г. "Инструкция по санитарно-противоэпидемическому режиму и охране труда персонала инфекционных больниц (отделений)": персонал инфекционных больниц (отделений) имеет постоянный и непосредственный контакт с инфекционными больными, их выделениями, объектами окружающей больного среды и подвергается опасности заражения через пищу, воду, воздух, руки, наружные покровы тела и т.д. При этом опасность передачи инфекции распространяется не только на обслуживающий персонал, членов их семей, но и на других больных, находящихся в стационаре. Согласно приказа пункт 15 "Правила выполнения медицинским и обслуживающим персоналом санитарно-противоэпидемического режима и требований безопасности труда": 15.1. Персонал, обслуживающий инфекционных больных, обязан: - приходя на работу, снимать личную одежду и обувь и надевать спецодежду и санодежду, спецобувь и предохранительные приспособления, предусмотренные нормами; - по окончании работы пройти обработку в санитарном пропускнике (принять душ); - вешать домашнюю одежду и спецодежду обязательно в разных шкафах; - периодически обеззараживать свои индивидуальные шкафы в гардеробной; - во время ухода за больными следить за чистотой рук (ногти рук должны быть коротко подстрижены) и спецодежды, после каждой манипуляции с больными, соприкосновения с их выделениями или загрязненым бельем и посудой, проведения дезинфекции, а также перед приемом пищи и по окончании работы обязательно мыть и дезинфицировать руки; - при наличии на руках порезов, ссадин и др. кожных повреждений, а также при работе, связанной с возможностью загрязнения рук выделениями больных (переноска горшков, приготовление смывов и мазков, разборка инфекционного белья и др.), обязательно надевать резиновы