Присутність українських жінок-політиків в медіа, за видами ЗМІ у І кварталі 2014 (за кількістю катеріалів)

За результатами за результатами аналізу частки матеріалів за різновидністю ЗМІ варто зазначити, що не зважаючи на досить незначну частку Центрального телебачення та Центральної преси, їх вага в інформаційному просторі доволі таки вагома, адже один сюжетна центральному каналі(1+1 та Інтер) здатні переглянути кілька сотень тисяч громадян, а тиражі центральних видань сягають кількох десятків тисяч екземплярів. Тоді, коли кількість переглядів одного матеріалу на одному середньостатистичному сайті(www.pravda.com.ua) не сягає й 1 000.

Газети все ще залишаються основним джерелом інформації для багатьох верств населення, незважаючи на наявність досить серйозної в сучасних умовах проблеми - доступності цього джерела інформації. Поява статті кандидата або статті про кандидата в газеті, тим більше популярній, безсумнівно, є додатковою перевагою в боротьбі за голоси виборців.

Останнім часом у передвиборній боротьбі стали широко використовувати «партійні» газети. Деякі "завбачливі" політики заздалегідь обзаводяться подібної пресою, яка, отримавши широке розповсюдження як неполітична, в потрібний час дуже ефективно "вистрілює" в потрібних напрямках. У Вірменії як приклад можна виділити ряднайпопулярніших газет, які, по суті, випускаються різними політичними партіями: газета «Іравунк» є друкованим органом партії Союз Конституційне Право, причому необхідно відзначити, що газета значно популярніша названої партії; газета «Азг» випускається Вірменською Ліберально-Демократичної Партією і також користується успіхом у читачів; газета «АйоцАшхар» випускається Вірменської Революційної Федерацією "Дашнакцуцюн". Серед названих газет є і опозиційні, і проурядові.

Радіо є також ефективним засобом інформаційного впливу на виборців. Особливо ефективне використання радіоматеріалів, спрямованих на пенсіонерів і домогосподарок, а також представників тих професій, які під час роботи не вимикають радіо. Вміле і систематичне використання радіоефіру - досить ефективний інструмент у боротьбі за громадську думку. Як вважають іміджмейкери, багатьом політикам можна рекомендувати не зловживати виступами в телевізійних програмах. При цьому необхідно враховувати специфіку радіо, де особливого значення набувають добре поставлений голос, ораторські здібності, логіка і переконливість.

Найбільш суттєво те, що довіра до радіо в цілому вище, ніж довіра до телебачення, яке підсвідомо сприймається передусім як видовище, різновид мистецтва, а останнім часом, особливо у світлі революційних подій в Україні в 2013 році, і як джерело інформації, що дає час від часу необ'єктивні відомості.

Однак якщо говорити про можливості конструювання та поширення іміджмейкерської інформації, то тут необхідно зазначити такі особливості. І радіо, і преса беруть участь у формуванні тільки вербального іміджу, тоді як телебачення формує і поширює інформацію щодо габитарного, кінетичного, середовищного, а також, звичайно, і вербального іміджу, що підвищує його ефективність. Так, колишній коментатор CBS Білл Мойерс визнавав: «Телевізійні новини ніколи не будуть лише новинами. Це завжди симбіоз журналістики і шоу-бізнесу». (Abramson JB, Arterton FC, OrrenGRTheElectronicCommonwealth. BasicBookInc., NY, 1998, p.285.)

Телебачення - сьогодні найпотужніший засіб впливу на виборців, так як візуальне сприйняття відіграє велику роль в процесі впливу на думку аудиторії. На телебаченні важливо все: тема, форма і час виступу, мова і психологічний настрій, зовнішній вигляд, жести, одяг і його колір, інші тонкощі. Для іміджу політика, політичної партії велике значення має кількість часу, що приділяється ЗМІ їхній діяльності. Чим частіше про них говорять і їх показують, тим сильніше враження виникає про їх політичну значущість і вагу. У боротьбі за увагу ЗМІ використовуються будь-які засоби: вплив у журналістських колах, гроші, організовані шоу-скандали, лобіювання через владні структури своїх інтересів і т.д.

З появою телебачення важливою складовою кампанії стають зовнішні характеристики поведінки. Змінюється і ораторський стиль: тепер потрібно збуджувати не маси людей, що зібралися послухати живого оратора, а віддалено розташованих телеглядачів, що сидять в кріслах у себе вдома. Від політика стали вимагати акторських талантів. Політик - актор повинен вміти, з одного боку навіть, розсмішити глядача, з іншого - переконати виборця в тому, що саме він може вирішити всі його проблеми. Наприклад, М.Тетчер оцінюють сьогодні як справжню актрису. Ось як пише про неї Леонід Замятін, посол Россі у Великобританії в період Михайла Горбачова: «Не сумніваюся: якби Тетчер не була великим політичним діячем, вона цілком могла б стати актрисою. Втім, вона нею і була - у політиці»(Замятин Л.М., Горби и Мэгги, М., 1995, с.121).

У кожному з типів медіа задаються свої більш ефективні види технік формування іміджу. Г.С.Мельнік у своєму дослідженні психологічних ефектів ЗМІ називає кілька полюсів їх впливу. Це використання різних методів навіювання, і вміння формувати стереотипи, і здатність до соціальної міфотворчості, і володіння техніками конструювання іміджу.

Основною метою ЗМІ в процесі конструювання політичного іміджу є створення та розповсюдження політичних міфів, тобто «Комплексу ідей, які маси готові розглядати в якості істинних незалежно від того, істинні вони чи хибні в дійсності», каже американський соціолог Г. Лассуелл. (Lasswell H., Leites N., LanguageofPolitics, NY, 1949, p.37) Мас-медіа займають центральну позицію в формуванні іміджу політичних діячів. Інформація ЗМІ стає підчас єдиним джерелом відомостей про політиків, тому самевіддіяльностізасобівмасовоїінформаціїзалежитьставленнянаселення до політиків і тим самим успішність проведення передвиборної компанії. Ясна річ, що за цих обставин перебіг інформації про політиків не може бути поза увагою як самих політиків, так і дослідників комунікативних процесів.

Для конструювання іміджу політичного лідера, використовуються комунікативні технології які виступають важливим фактором формування громадської думки та політичної активності.

У сучасних мас-медіа найбільш поширеними є такі комунікативні технології, як політичний PR, політична реклама та пропаганда. У PR-комунікаціях можна виділити чотири моделі, зокрема: 1) пабліситі або «прес-агенція»; 2) інформування громадськості; 3) двосторонню асиметричну та 4) двосторонню симетричну моделі. В залежності від політичної ситуації використовується відповідна модель PR, яка покликана сприяти вирішенню мети політичної діяльності окремих політичних акторів, держави в цілому.

До політичної реклами відносяться інформаційні засоби впливу на громадян з метою формування у них позитивного ставлення до рекламної продукції. Політична реклама характеризується обов’язковою оплатою ефіру або площі у пресових виданнях для її розміщення, відповідною структурою повідомлення (текстового, або аудіовізуального), професійною режисурою.

Щодо пропаганди, то її головними функціями виступають переконання громадян в справедливості суспільно-політичного ладу, визначення основних тенденцій політичного розвитку, відповідного стилю лідерства. Велику роль у пропагандистських кампаніях сучасності відіграють не лише традиційні засоби масової інформації, такі як телебачення, радіо й преса, а й кіноіндустрія та мережа Інтернет. На відміну від радянських часів сучасні пропагандистські кампанії реалізуються в умовах ідеологічного плюралізму, за відсутності політичної цензури у мас-медіа. (Прокоф’єв О. В., студ., НУ «ОЮА», Одеса КОМУНІКАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У МАС-МЕДІА: PR, РЕКЛАМА, ПРОПАГАНДА http://fpps.onua.edu.ua/index.php/2012-03-29-12-56-21/39-2012-04-04-05-40-46)

Сучасні медіа мають більші можливості ефективного впливу не тільки на сприйняття громадянами окремих політичних явищ і подій, а й на їх ставлення до політичних лідерів зокрема. Як політична пасивність населення в будь-якому питанні, так і його масова активність безпосередньо пов'язані з позицією, яку займають ЗМІ. Особливо велика роль медіа в перехідні періоди суспільного розвитку, оскільки без їх активної діяльності неможливо змінити політичну свідомість, ціннісні орієнтації і цілі широких верств населення, а також добитися масової підтримки державної політики. (Швідунова, А. ЗМІ як суб'єкт політичного процесу та інструмент політичних технологій / А. Швідунова / / Центр екстремальної журналістики [Електронний ресурс]. - Елекгрон.дан. - М., 2005. - Режим доступу: 1Шр / / wwwxjes.ru. - Загл. З екрана. - Яз. Рус.)

Важливо пам'ятати, що конструювання іміджу - двосторонній процес, з одного боку знаходиться той ідеальний образ політика, який створений політичними консультантами штабу кандидата, а з іншого - той образ політика, який представляється ідеальним у свідомості електорату і на підставі якого виборці будуть аналізувати пропонований імідж кандидата у владу, відкидати чи приймати його. Перевага сучасних медіа полягає в тому, що вони здатні передбачити, які риси первісного іміджу кандидата будуть позитивно сприйняті виборцями, і на підставі цього здатні запропонувати скоригований образ - медіаімідж політик. Але існує й зворотна тенденція: засоби масової інформації можуть помічати найбільш спірні, суперечливі риси. Акцентуючи увагу на цих якостях політика, преса вміло дискредитує лідера в очах електорату, бо виборці хочуть бачити в кандидатові діаметрально протилежні риси. Таким чином, можна зробити висновок, що для сучасного етапу розвитку суспільства характерне стрімке зростання ролі мас-медіа у процесі конструювання і тиражування медіаіміджів.

У всьому цивілізованому світі стало певною аксіомою, що ступінь свободи жінки в суспільстві є показником міри свободи суспільства загалом. Сьогодні ця аксіома трансформується у практичному плані у низку вимірів цієї свободи, загальним показником якої є, безумовно, міра залученості жіноцтва країни до суспільного простору та сфери прийняття відповідальних політичних рішень. Без цього неможлива побудова гендерно збалансованого суспільства в Україні, що є однією з умов прийняття України до ЄС.

Тепер розглянути окремий тип мас-медіа та його особливості про формуванні обазів політиків-жінок, й почати варто з газет.

Аналізуючи газетні тексти, що при описі зовнішності жінки-політика частотне вживання слів і словосполучень, що характеризують:

а)зовнішній вигляд в цілому: За зовнішністю дівчини-красуні ховається холодний, розважливий, жорсткий і жорстокий політик (про Ю. Тимошенко) [Фокус. 2007]; Вона ретельно стежить за своєю зовнішністю, доглянута (О. Скринник) [ 2009];

б) анатомічні особливості зовнішнього будови тіла і його частин: Красива панночка з заплетеною косою, з палаючими пристрастю очима і полум'яними промовами (про Ю. Тимошенко) [http://www.pravda.com.ua/];

в) функціональні ознаки зовнішності: Тільки невисока симпатична дівчинка в окулярах сиділа в одному з кабінетів за величезним столом, заваленим стосами паперів. Я не відразу зрозуміла, що це і є та сама Ганна Герман [Політичний журнал. 2007]; У неї манери гейші (про Ю. Тимошенко [Фокус. 2008];

г) супутні ознаки зовнішності (одяг, взуття, косметика, аксесуари, манера одягатися): На відміну від колишнього шефа-модника з його яскравими краватками одягається пані канцлер за принципом "не виділятися". Ні натяку на гламур. Низький каблук, спокійних кольорів костюми, блузки під горло, мінімум косметики (про А.Меркель) [http://www.pravda.com.ua/. 2011];«У мене ділових костюмів не більш 4-5 і всі вони чорно-біло-сірої гами, в основному українських модельєрів. Вони взаємозамінні. У всіх європейських країнах дрес-код є традицією і правилом хорошого тону» (Н.Королевська)[Кореспондент. 2013]

Зауважимо, що для опису зовнішності жінок-політиків не актуальні характеристики окремих частин тіла і її шкіри, волосся, елементів особистості: завдання ЗМІ - звернути увагу на ті атрибути зовнішності жінки -політика, які найбільшою мірою допомагають створити портрет людини в контексті її діяльності. До функціональних ознак зовнішності автори газетних статей звертаються в тих випадках, коли вони особливо яскраво виражені, підкреслюють індивідуальність їх власниці і дозволяють виділити її з числа інших (по Н. А. Сєдової [ Сєдова 1999: 96 ] - комунікативна ситуація опису людини з метою підкреслення його особистісної (зовнішньої і внутрішньої) індивідуалізації).

Для української національної свідомості є традиційним протиставлення і зіставлення зовнішнього і внутрішнього в людині. У російській культурі прийнято вважати, що внутрішні якості особистості важливіше привабливої ​​зовнішності: По одягу зустрічають - по розуму проводжають. Такого роду співвідношення застосовуються і до зіставлення зовнішнього вигляду політика і його професійних якостей (які відносяться до внутрішньої складової людини). Оскільки сприйняття жінки в політиці ускладнено практично тотальною патріархальністю цієї сфери, в число характеристик жінок-політиків у газетних текстах включаються і ті якості, які визначаються статевою приналежністю: м'якість, співчутливість, чуйність і т. д. (вони теж відносяться до внутрішнього у людині). Описи всіх названих проявів жінок-політиків (зовнішні дані, ділові якості, гендерно обумовлені якості особистості) поєднані з оцінкою, яка особливо яскраво проявляється в семантичних конструкціях зіставлення і протиставлення.

При зіставленні чоловічих і жіночих якостей, притаманних жінці - політику, часта позитивна оцінка ділових, інтелектуальних проявів, характерних для політиків-чоловіків, в поєднанні з констатацією наявності типово жіночих рис зовнішності: Губернатор Санкт -Петербурга Валентина Матвієнко, незважаючи на те, що завжди виглядає жіночно, в політиці рішуча, розсудлива, послідовна, не схильна до публічного прояву емоцій [Комсомольская правда. 2007 ]. У подібних випадках позитивно оцінюються і зовнішність жінки, і її професійні дані, при цьому підкреслюється унікальність поєднання в жінці жіночого начала (виглядає жіночно) і чоловічих якостей (рішучість, розсудливість і т. д.).

Негативна оцінка типова для ситуацій, коли жінка переймає чоловічий тип поведінки, і це відбивається на її зовнішності: Подивіться на різних жінок-політиків, пані Клінтон, Валентина Матвієнко, Кандализа Райс, Маргарет Тетчер... ось я особисто бачу чоловічу психіку в жіночому обличчі і, на мій погляд, це, хоча, напевно, і правильно в світі політики, але для мене непривабливо [Корреспондент. 2010]; Райс - типовий "мужик у спідниці", ні дати ні взяти [Комсомольская правда. 2008].

У ситуаціях «приховування» за жіночою зовнішністю якостей, типових для політиків-чоловіків, оцінка зовнішніх даних жінки виявляється в залежності від оцінки її «чоловічих» проявів: Тимошенко - політик з абсолютно чоловічими мізками, для неї головне - влада і гроші. При тому, що вона вибрала зовні вдалий образ сільської вчительки, який наближає її до українських виборців, по суті це стовідсотковий прагматик - космополіт, що прийшов у владу з бізнесу, і як іміджмейкери не стараються, цей прагматик проявляється в її хижому лисячому образі [ Комсомольська правда. 2008 ]

Аналіз матеріалу показує, що зовнішні дані жінки-політика відіграють важливу роль: приваблива зовнішність часто визнається обов'язковим атрибутом жінки, що присвятила себе політичній діяльності; жінці, на відміну від чоловіка, дозволено в політичних цілях користуватися своїми зовнішніми даними: Взагалі я вважаю, що жінка у владі повинна дуже серйозно стежити за собою. Вона повинна добре виглядати. Вона повинна міняти кожен день наряди [Тиждень. 2011]; Політик Ірина Бережна.

Ось у мене, наприклад, в різний час бували турецький прем'єр-міністр Тансу Чиллер і лідер Пакистану БеназірБхутто. Коли я з ними зустрічався, зізнатися, я млів. Звичайно, я не здавав під впливом їх краси свої позиції, просто вони мені подобалися як чарівні жінки (з інтерв'ю з Є. Примаковим / / Московські новини. 2007).

Більш того, типові жіночі прояви часто протиставляються чоловічим і визнаються потрібними в політичній сфері що робить її менш жорсткою: Я пам'ятаю, коли я був головою уряду, вона (В. Матвієнко) була моїм заступником... І незабаром вона до мене прийшла, бо їй конче був потрібен мільярд на виплату зарплат. Я їй відмовив. І вона мене обеззброїла тим, що сіла і заплакала... Ось мужик не зміг би заплакати. А вона не штучно, а натурально розплакалася (з інтерв'ю з Є. Примаковим / / Московські новини. 2007).

Таким чином, мовний образ жінки - політика в друкованих ЗМІ характеризується репрезентаціями різноманітних зовнішніх атрибутів людини. Опис зовнішності пов'язаний з її оцінкою, характер якої визначається співвідношенням з оцінкою внутрішніх (інтелектуальних, ділових, професійних) якостей людини, а також протиставленням оцінок зовнішнього і внутрішнього людини. (На основі і доповнено Н. В. Вагенляйтнер Омск, Россия ЯЗЫКОВОЙ ОБРАЗ ЖЕНЩИНЫ-ПОЛИТИКА В АСПЕКТЕ ХАРАКТЕРИЗАЦИИ ВНЕШНОСТИ (на материале печатных СМИ)

Дослідження процесу формування і управління політичним іміджем жінки в умовах інтенсивного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема Інтернету, має велике наукове значення. Важливість осмислення ролі та переоцінки ефективності використання інтернету у процесі формування жіночого політичного іміджу зв’язана з тим фактом, що все більшого визнання Інтернету як засобу політичної комунікації призводить до необхідності переогляду політичних технологій, а також засобів та методів формування, підтримки і коригуванні жіночого політичного іміджу. Саме з цією метою, нами було зроблено аналіз популярності впливових жінок – політиків України 2014 року за допомогою сервісу wordstat.yandex.ru

Базою для аналізу популярності впливових жінок-політиків України слугували наступні критерії:

o Оцінка частотності слів (кількісне вираження популярності 20 жінок, які входять до списку ТОП-100 найбільш впливових жінок України 2014 року за версією видання «Фокус.ua» за місяць, за допомогою сервісу wordstat.yandex.ru;

o Частота згадок про впливових українок в електронних мас-медіа України, розрахована за допомогою агрегатора Яндекс.Новини(news.yandex.ua)

o Регіон аналізу – Україна

№	Пошуковий запит	Оцінка частотності слів для Яндекс.Директу, за місяць	Зміни	Кількість згадок у Яндекс.Новини, за місяць	Зміни
09.03.2014 – 09.04.2014	Лютий	09.03.2014 – 09.04.2014	Лютий
	Тимошенко Юлія			+1494			-10612
	Янукович Людмила			+1444			+23
	Лукаш Олена			+2375			+233
	Герман Ганна			+1171			+230
	Богомолець Ольга			+993			-7
	Матіос Марія			+100			+100
	Богатирьова Раїса			+475			+138
	Королевська Наталія			+613			-280
	Геращенко Ірина			+133			-529
	Кужель Олександра			+305			-303
	Оробець Олеся			+817			-196
	Акімова Ірина			+290			-84
	Пінчук Олена			+67			-100
	Бахтєєва Тетяна			-59			-98
	Ахметова Лілія			+121			-1
	Тігіпко Вікторія			-12			-37
	Жербовська Філя			+91			-3
	Гриневич Лілія			-19			-105
	Ляпіна Ксенія			-21			-9
	Чеботарьова Юлія			+15			-1

Першу сходинку рейтингу популярності українських жінок-політиків посіла Юлія Тимошенко (15295 запитів українців у пошуковій системі Яндекс за період з 9 березня 2014 року по 9 квітня 2014). Інформаційними приводами про неї в українських інтернет-ЗМІ стали: вертеп під будівлею лікарні, де Ю.Тимошенко проходила курс лікування; вихід Ю.Тимошенко з в’язниці; виступ екс-прем’єра на Майдані Незілежності у січні 2014 року та інші.

Друге місце рейтингу посідає Людмила Янукович (3742 запитів українців у Яндексі за місяць). Інформаційними приводами про неї стали: телефонна розмова з чоловіком – В.Януковичем, який поздоровив її з Днем Народження; зацікавленість українців про місцезнаходження дружини екс-президента України та інші.

Третє місце рейтингу зайняла Лукаш Олена (3471 запитів українців у Яндексі за місяць). Інформаційними приводами про неї стали: зацікавленість населення у місцезнаходженні О.Лукаш та ін.

Не надто популярними виявилися наступні Українські жінки-політики:

Ø Жербовська Філя(127)

Ø Гриневич Лілія(102)

Ø Ляпіна Ксенія(94)

Ø Чеботарьова Юлія(80)

Взагалі репрезентація Жінок в Засобах Масової Інформації є досить обмеженою. Не дивно, що медіа образ жінки-політика є настільки складнм для конструювання. Жінки часто виступають гендерно дискредитованими в порівняні з чоловіками й мова тут йде не тільки про політику.

Напрямок програми гендерного розвитку, що відповідає за гендерну рівність в ЗМІ, покликане вирішити проблеми укорінених в суспільній свідомості дискримінаційних уявлень про чоловіків і жінок, сексизму, жорстких традиційних патріархальних поглядів на роль жінки в суспільстві, відсутності активності ЗМІ у просуванні політики гендерної рівності та неефективності механізмів внутрішньої організації та саморегуляції медіаспівтовариства. Окремою проблемою є повсюдна пропаганда зразків масової культури, заснованих на культі насильства і проституції.

Гендерна рівність в ЗМІ може бути реалізовано внаслідок проведення заходів по ряду напрямків:

I. Розробка Програм освіти для ЗМІ;

II. Просвітництво суспільства:

2.1. Збільшення обсягу та якості програм з гендерної проблематики;

2.2. Соціальна реклама гендерної рівності;

2.3. Проведення РЯ - акцій з даної проблеми.

III. законотворчість:

3.1. Гендерна експертиза нормативно-правової бази з ЗМІ;

3.2. Прийняття окремого загального закону про статеве рівноправ'я;

3.3. Внесення змін до чинного законодавства;

3.4. Звернення до Конституційного Суду України із скаргами, запитами;

3.5. Подача позовів до судів загальної юрисдикції.

Необхідна цілеспрямована робота спільноти фахівців (юристів, журналістів, соціологів) - гендерістів з відстеження фактів дискримінації за статевою ознакою і формування простору їхніх комунікацій.

Отже, Засоби Масової Інформації відіграють основну роль у формуванні медіа іміджу політиків в цілому й жінок-політиків зокрема. Все що ми бачимо, чуємо, читаємо, є добре спланованим образом політика, який нам нав’язують політтехнологи та іміджмейкери. Кожний момент в розмові, кожна деталь у зовнішності, кожна скандальна фотографія, все це формує той ідеальний образ, який, напевно, й ми самі хочемо бачити.

Так, звісно, кожен окремий тип медіа формує імідж за допомогою різних засобів, але врешті-решт ми отримаємо саме те уявлення яке має бути в цілому.

Проблема гендерної нерівності в ЗМІ є дуже актуальною і на даний момент не вирішеною, але навіть це впливає на формування образу жінки-політика. Й ми в цьому переконалися.