Біржової діяльності

Тема 3.

Регулювання біржової та брокерської діяльності

Лекція № 4.

Правова основа й форми регулювання біржової діяльності.

План.

1. Загальна характеристика регулювання біржової діяльності.
2. Методи й принципи регулювання біржової діяльності.
3. Законодавчо-правове регулювання біржової діяльності.

Ключові терміни та поняття:

Регулювання біржового ринку, державне регулювання, суспільне регулювання, саморегулювання, Національна асоціація бірж України

Література (основна)

1. Бевз О.П., Скотнікова М.М., Кушнір Т.Б. Економіко-організаційні основи біржової торгівлі, с. 73-75;
2. Бобкова А.Г., Моїсеєв Ю.О. Біржове право, с. с.17-26.
3. Дудяк Р.П., Бугіль СЯ. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум, с. 75-79

Література (додаткова)

1. Солодкий М.О. Біржовий ринок, с. 52-54,

1. ,
   ЛЕКЦІЯ № 4.

ПРАВОВА ОСНОВА Й ФОРМИ РЕГУЛЮВАННЯ

БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План.

1. Загальна характеристика регулювання біржової діяльності.
2. Методи й принципи регулювання біржової діяльності.
3. Законодавчо-правове регулювання біржової діяльності.

Питання 1. Загальна характеристика регулювання біржової діяльності.

Біржова діяльність у світі ринкової економіки суворо регулюється як з боку держави, так і безпосередньо з боку учасників біржового процесу шляхом вироблення та впровадження системи біржових правил. У процесі еволюційного розвитку біржового ринку держава постійно змінювала ставлення до нього. Так, у більшості країн континентальної Європи біржі з самого початку були під наглядом держави, яка чітко контролювала їхню діяльність. У разі надмірної спекуляції і маніпулювання цінами уряди деяких країн закривали біржі або забороняли торгувати певними видами продукції. У Німеччині та Австрії на початку XX ст. було заборонено біржову торгівлю зерном та олійними культурами. В Індії в 1960 р. було закрито біржі бавовни, джуту, олії та олійних культур.

Залежно від ступеня втручання держави у сферу біржового обігу та форм організації бірж як відкритих або закритих ринків їх поділяли на такі типи:

• доступні для всіх збори. Такі біржі або взагалі не мали якихось законодавчих норм, що регламентували їхню діяльність, або регулювання було дуже обмежене. Уряд брав на себе функцію тільки загального нагляду за порядком на біржах. Усі бажаючі мали можливість стати учасником біржового торгу, а біржове приміщення надавалось або урядом, або приватною компанією. Біржі такого типу існували в Голландії і Франції;

збори, що всебічно регламентувалися державою. Біржова торгівля регулювалась законодавством і була під суворим контролем адміністрації. Відвідувачі й учасники біржі не були організовані в корпорації, біржа являла собою відкриті збори, а члени Біржового комітету призначались не біржею, а відповідною державною інстанцією. До такого типу належала більшість німецьких бірж;

• біржі закритого типу, регламентовані державою. Учасники біржової торгівлі об'єднані в корпорацію. Біржовий комітет обирався з учасників і підпорядковувався урядовому органу. Як і в біржах другого типу, діяльність цих бірж регламентувалася законом і була під адміністративним контролем. Крім членів біржових корпорацій, на торги допускалися сторонні особи, але, як правило, за особливим дозволом і з обмеженими правами. Такий тип бірж зустрічався в Австро-Угорщині.

• вільна корпорація або приватна установа. Біржа створювалась без втручання держави і була приватною компанією. Спеціального біржового законодавства в цьому разі могло не бути або воно було дуже обмежене. Керівництво біржею здійснював Біржовий комітет, що наділявся широкими повноваженнями й обирався загальними зборами членів біржі. Такі біржі належали, природно, до закритого типу.

Такий різнобічний підхід до розвитку біржового ринку був виправданий на початковому етапі його становлення. Виходячи з сучасного рівня функціонування бірж, специфіки законодавства кожної країни та ступеня розвитку вільної економіки в них можна виокремити такі національні моделі, що характеризують рівень державного впливу на роботу біржового ринку.

Регулювання біржової діяльності - це процес упорядкування роботи її учасників і операцій поміж ними з боку організацій, уповноважених суспільством на ці дії.

Регулювання біржової діяльності передбачає:

- встановлення порядку та правил заснування біржі;

- видачу дозволу на діяльність оптовою торгівлею певними товарами, цінними паперами, валютою;

- затвердження статутів біржі, правил біржової торгівлі;

- призначення членів біржових комітетів (рад);

- нагляд за роботою біржових комітетів;

- заборону окремих видів угод;

- призначення маклерів бірж та прийняття від них присяги.

- 1 -

Питання 2. Методи й принципи регулювання біржової діяльності.

Торгово-біржова діяльність, як вид господарської діяль­ності, впорядковується особливим набором правових способів і методів, специфіка яких визначається сферою суспільного ви­робництва, у якій складаються відносини, що виникають у ході здійснення такої діяльності. Розглядаючи засоби як спе­цифічні прийоми й механізми впливу норм права на регульо­вані відносини, варто виділити таку категорію як принципи уп­равління діяльністю товарної біржі. Принципи торгово-біржо­вої діяльності — це керівні засади, які визначають характер правового регулювання відповідних відносин учасників біржо­вої торгівлі й товарної біржі як суб'єктів господарювання.

Насамперед, для торгово-біржової діяльності мають зна­чення загальні принципи господарювання, закріплені в ст. 6 ГК України, зокрема:

—забезпечення економічного різноманіття й рівний за­хист державою всіх суб'єктів господарювання;

—вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;

—заборона незаконного втручання органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їхніх поса­дових осіб у господарські відносини.

Певну конкретизацію щодо торгово-біржової діяльності дані принципи одержують у відповідних нормах ГК України й Закону. Так, ч. 8 ст. 279 ГК України й ст. 2 Закону передбача­ють, що товарна біржа здійснює свою діяльність на принципах самоврядування й господарської самостійності, рівноправ­ності учасників біржових торгів, публічного проведення торгів, застосування вільних (ринкових) цін. Дані принципи відображають сутність господарсько-правового регулювання цього виду діяльності й визначають характер правового регу­лювання відносин, які складаються в ході здійснення торгово-біржової діяльності.

Розвиток зазначених принципів торгово-біржової діяль­ності знаходить свій прояв й у різних нормативно-правових актах. Так, відповідно до Концепції розвитку біржового ринку, схваленої постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 5 червня 1997 р., принципами біржового ринку сільськогоспо­дарської продукції є:

1) використання важелів державного управління роз­витком біржового ринку як одного з елементів інфраструкту­ри, що найбільш повно забезпечує баланс пропозиції та попи­ту, встановлення ринкових цін, гарантію виконання угод, ле­гальність і прозорість торгівельних операцій;

2) організаційна підтримка й стимулювання розвитку біржового сільськогосподарського ринку з боку обласних і районних державних адміністрацій і посилення їхньої відповідальності за дотримання законодавства, указів Прези­дента, постанов уряду, які регулюють діяльність бірж;

3) координація діяльності бірж із питань цінової політи­
ки, організації торгів, стандартизації біржових товарів, сер­
тифікації бірж і діяльності біржових посередників і з інших
питань немонополістичного характеру;

4) гарантування легітимності укладання й ліквідності біржових угод, захист їх від неплатежів;

5) відкритість і прозорість біржового ринку для про­давців, покупців, податкових, банківських, страхових і статис­тичних установ;

6) демонополізація біржового ринку;

7) антидемпінгова спрямованість діяльності бірж.

Прояв у формулюваннях принципів елементів конку­ренції, щодо статусу різних категорій учасників біржової торгівлі, питань ціноутворення, порядку проведення біржових торгів як форми біржової торгівлі, що впливає на всі аспекти торгово-біржової діяльності, значно підсилюючи ефек­тивність правового впливу.

Принципи самоврядування й господарської са­мостійності товарної біржі знаходять своє вираження в співвідношенні методів управління. Так, у літературі тра­диційно виділяють такі види управління діяльністю товарних бірж, кожний з яких припускає застосування різних методів:

- Внутрішнє регулювання — це підпорядкованість її діяльності власним нормативним документам: статуту, правилам та іншим внутрішнім нормативним документам, що визначають діяльність даної біржі в цілому, її підрозділів і працівників.

- Зовнішнє регулювання - це підпорядкованість діяльності біржі нормативним актам держави, інших організацій, міжнародним угодам. З цих позицій розрізняють:

- державне регулювання біржової діяльності, що здійснюється Державними органами, в компетенцію яких входить виконання тих або інших функцій регулювання.

Завдання державного регулювання полягає у тому, щоб забезпечити;

- рівність прав учасників біржової торгівлі;

- 2 -

- стимулювання їх участі у біржовій діяльності;

- контроль дотримання встановлених правил, положень та вимог, що регулюють біржовий ринок країни.

Метою державного регулювання біржового товарного ринку в Україні є:

- формування та забезпечення єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування організованого біржового товарного ринку, як чинника ринкового планування, ціноутворення та забезпечення можливої стабілізації цін при інфляційних процесах;

- координація діяльності центральних органів державної виконав­чої влади з питань функціонування товарного біржового ринку;

- залучення урядових структур, державних та недержавних організаіцій для сприяння розвитку товарного біржового ринку;

- розгляд та затвердження Правил випуску та обігу товарних деривативів;

- упорядкування діяльності біржових посередників та реєстрація їх саморегулюючих організацій;

- сприяння створенню єдиного інформаційного просторудлявідкритості торгівлі та визначення ринкових цін, з урахуванням перехідних запасів та потреб товарного ринку України та екс­портного потенціалу держави;

- координація роботи щодо фахової підготовки (підвищення квалі-.фікації) спеціалістів з питань товарного біржового ринку та біржових посередників;

- сприяння впровадженню нових для України біржових техно­логій - ф 'ючесних контрактів та опціонів, електронних біржо­вих та торговельно-інформаційних систем;

- призначення на сертифіковані біржі своїх представників,які контролюють виконання біржами законодавства України;

- сертифікація суб'єктів біржового товарного ринку (товарні біржі, біржові посередники, біржові склади, електронні біржові торговельно-інформаційні системи, розрахунково-клірингові у станови);.

- здійснення контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних функцій.

Форми державного управління:

а) пряме, або адміністративне управління:

- створення єдиної правової бази функціонування бірж;

- реєстрація учасників ринку;

- ліцензування професійної діяльності на біржовому ринку;

- забезпечення гласності й рівної інформованості всіх учасників ринку;

- підтримання правопорядку на ринку.

б) побічне, або економічне управління біржовим ринком ведеться державою через:

- встановлення системи оподаткування біржової діяльності (ставки податків, пільги й увільнення від них);

- грошову політику (процентні ставки, мінімальний розмір заробітної плати та ін.);

- державні капітали (держбюджет, позабюджетні фонди фінансових ресурсів та ін.).

Органи державного регулювання біржового товарного ринку України: Національний банк України;Комісія з цінних паперів і фондового ринку;Комісія товарних бірж;Міністерство економіки;Комітет антимонопольної політики;Фонд державного майна України;Інші державні органи.

- саморегулювання ринку, регулювання з боку професійних учасників ринку. Це відбувається за умови, якщо держава передає частину своїх функцій з регулювання ринку вповноваженим організаціям професійних учасників біржового ринку, або якщо останні самі домовляються й наділяють певну організацію правами регулювання відносно даної біржі;

- суспільне регулювання, тобто регулювання через суспільну думку, у кінцевому підрахунку, саме реакція широких верств суспільства в цілому на якісь дії на біржовому ринку є першопричиною, за якою починаються ті або інші регулятивні дії держави чи професіоналів ринку.

Регулюючий вплив зазначених принципів і методів тор­гово-біржової діяльності спрямований на вдосконалення біржової торгівлі, вирішення проблем товарного обміну, адап­тацію товарного ринку до умов ринкового середовища, форму­вання ринкових інструментів управління й механізмів біржо­вої торгівлі. Маючи великий регулюючий потенціал, принци­пи торгово-біржової діяльності дозволяють домогтися в умо­вах твердої конкуренції високого рівня погодженості й коор­динації дій всіх господарюючих суб'єктів приймаючу участь у біржовій торгівлі.

- 3 -

Питання 3. Законодавчо-правове регулювання біржової діяльності.

Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладаються обов'язки забезпечувати ринок і біржову торгівлю законодавчою базою, що дає змогу виробити і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі.

Загальновизнано, що законодавче поле біржової діяльності створюється насамперед не для професійних посередників, а для їхніх клієнтів, які довіряють їм право на свою продукцію і прагнуть мати надійні гарантії.

Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати характеру заборон, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі водночас контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності товарних бірж, і насамперед таких, що торгують агропродукцією, через їх ліцензування, систему спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.

Закон "Про товарну біржу" відіграв позитивну роль у становленні і впорядкуванні біржового ринку країни, посилив довіру до бірж з боку клієнтів-користувачів. Проте законодавчо-правова база й надалі відстає від потреб біржового товарного ринку, що гальмує більш активний розвиток цьому ринку.

Передусім потребує законодавчого закріплення система державного управління біржовим ринком, система контрактів та гарантій виконання угод, затвердження вимог до біржового ринку. Та попри певні недоліки у державно-правовому полі діяльності бірж, Президент і уряд працюють над його удосконаленням. У січні 1995 р. Президент України видав Указ "Про заходи щодо врегулювання аграрних відносин", в якому поруч з важливими питаннями реформування сільськогосподарського сектора, зазначалось:

• підтримати ініціативу сільськогосподарських товаровиробників щодо створення відповідно до чинного законодавства України системи спеціалізованих аграрних бірж. Національному банку України до утворення цих бірж забезпечити організацію і проведення на Українській міжбанківській валютній біржі торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції, її переробки із залученням до цього комерційних банків як агентів-брокерів з подальшим проведенням таких торгів на спеціалізованих товарних біржах;

• Міністерству зовнішніх економічних зв'язків України, Міністер­ству сільського господарства і продовольства України, Міністерству

економіки України та Державному комітету харчової промисловості України за погодженням з Національним банком України розробити і затвердити у двотижневий термін Правила організації та проведенням торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, передбачивши при цьому перелік їх основних видів.

Важливу роль у формуванні біржового ринку відіграла постанова Кабінету Міністрів України "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку" від 27 листопада 1995 р. № 916. Пос­тановою передбачено механізм формування організаційних основ біржового сільськогосподарського ринку та економічні відносини на принципах взаємодії державних, біржових та інших структур.

Було передбачено підвищити роль виробників сільськогосподар­ської продукції у процесі формування біржового ринку шляхом обо­в'язкової участі як засновників біржі вітчизняних сільськогосподар­ських товаровиробників та підприємств переробної промисловості.

Цією ж постановою було схвалено Концепцію організації біржового сільськогосподарського ринку, якою визначались принципи побудови біржового сільськогосподарського ринку з урахуванням реальної економічної ситуації і яка була спрямована на децентралізацію системи товарно-фінансових ринкових відносин без втрати державою можливості регулювати і контролювати баланси продовольчих ресурсів країни, на забезпечення їх державних закупівель, здійснення аграрної протекціоністської політики.

Необхідністю посилити державний вплив на формування та роботу біржового ринку країни було створення в 1996 р. Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. Цю Комісію було створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку" від 11 квітня 1996 р. № 425.

На Комісію покладались такі завдання:

• координація діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, пов'язаної з організацією біржового сільськогосподарського ринку;

• сприяння в реалізації Концепції розвитку біржового сільськогосподарського ринку в Україні;

• вивчення, узагальнення і поширення позитивного досвіду формування та розвитку конкурентного середовища на ринку України;

• сприяння формуванню загальнонаціонального та регіонального товарно-фінансового обігу.

- 4 -

Комісія відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції:

• аналізує процес реалізації Концепції розвитку біржового сільськогосподарського ринку за звітами керівників центральних і місцевих органів державної влади;

• вивчає стан ринку сільськогосподарської продукції у країні та готує пропозиції щодо способів реалізації основних напрямків розвитку державної аграрної політики через систему біржового сільськогосподарського ринку, підвищення ефективності продажу цієї продукції та досягнення паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості;

• готує пропозиції щодо обсягів і джерел формування інтервенційного продовольчого фонду та визначає граничний рівень цін на сільськогосподарську продукцію, що підлягають регулюванню шляхом інтервенції, сприяє забезпеченню збереження, поповнення та використання державних ресурсів продовольства, сільськогосподарської продукції та сировини.

Комісії було надано право:

• подавати в установленому порядку пропозиції щодо
удосконалення законодавства з питань організації біржового
сільськогосподарського ринку;

• одержувати у встановленому законодавчому порядку від міні­стерств і відомств, інших органів державної виконавчої влади необ­хідну для виконання покладених на неї завдань інформацію та статистичні дані;

• утворювати тимчасові робочі групи, залучати до участі в їх роботі працівників органів державної виконавчої влади, а також фахівців наукових та інших установ (за згодою їх керівників);

• заслуховувати інформацію керівників центральних і
місцевих органів державної виконавчої влади з питань, що
належать до її компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про склад Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку" від 2 грудня 1996 р. № 1436 було визначено персональний склад Комісії. Очолював Комісію перший заступник прем'єр-міністра, а до її складу входили міністри або перші заступники міністрів міністерств економіки, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, сільського господарства, банкіри, вчені.

Таким чином, було зроблено спробу зорганізувати біржовий ринок у єдине державне правове поле.

Водночас було розроблено Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, які затверджено спільним наказом Мінсільгосппроду та Мінфіну і зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Незважаючи на виконану роботу з формування нормативно-пра­вової бази, діяльність товарних бірж залишалась низькоефективною. Кабінет Міністрів України у зв'язку з цим прийняв ряд постанов, спрямованих на пожвавлення функціонування біржового ринку. Зокрема постанову "Про активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів" від 19 жовтня 1999 р. № 1928, якою було встановлено, що закупівля сільськогосподарської продукції та продовольства для державних потреб, їх реалізація з державних ресурсів і з державного резерву, а також поставка підприємствам

агропромислового комплексу матеріально-технічних ресурсів, що придбаються за рахунок коштів державного бюджету, здійснюються лише через товарні біржі за гроші. На Міністерство аграної політики було покладено функції щодо координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань організації та регулювання біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів; зат­вердження правил випуску та обігу товарних деривативів у сфері біржового ринку, що стосуються товарних базових активів; сприяння учасникам біржового ринку в міжнародній біржовій діяльності; ін­формування разом з Національною асоціацією бірж України учасників біржового ринку про результати біржових торгів, а також про рівні цін, що склалися на них, з метою їх використання як орієнтовних під час укладання сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання прямих договорів купівлі-продажу; координації роботи з підготовки фахівців біржового ринку.

Позитивну роль відіграла також постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна" від 20 липня 2000 року № 1148.

Таким чином, було сформовано систему законодавчо-правового регулювання біржової діяльності.

Однак сьогодні законодавче поле не тільки не задовольняє, а в багатьох напрямках і стримує біржову діяльність. Необхідно розробити гнучку законодавчу систему стосовно регламентування біржової діяльності загалом і щодо агропродукції зокрема.

- 5 -

Система державного регулювання біржового ринку включає: державні та інші нормативні акти; - державні органи регулювання й контролю.

Основні законодавчі акти, якими регулюється український біржовий ринок, такі:

- Закон України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 р.;

- Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 р. та внесеними змінами від 10.09.1997 р.;

- Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р.;

- Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., введений в дію з 01.01.2004 р. (розділ VI, глава 30, параграф 4, статті 278-282).

Оскільки біржове законодавство в Україні недосконале, діють додаткові нормативні акти, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України тощо:

- Укази Президента "Про державний контракт на сільськогос­подарську продукцію на 1995 рік" від 16.01.1995 р., "Про за­доволення державних і регіональних потреб у сільськогоспо­дарській продукції на 1996 р.", від 18.01.1996 р., "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" від 6.06.2000 р. та "Про невідкладні заходи щодо сти­мулювання виробництва та розвитку ринку зерна" від 29.06.2000р.

- Постанови Кабінету Міністрів України "Про прискорення органі­зації біржового сільськогосподарського ринку" від 17.11.1995 р., "Про державну комісію з питань організації біржового с. г. ринку" від 11.04.1996 р. та "Про склад Державної комісії з пи­тань організації біржового сільськогосподарського ринку " від 2.12.1995р.

Українські біржі також використовують принцип саморегулювання. Кожна біржа розробляє певні внутрібіржові нормативні акти, які є осно­вою її біржової діяльності: • Установчий договір; • Статут; • Правила торгівлі

В Установчому договорі біржі перераховано склад її засновників, їх пра­ва і обов'язки, визначено: мету створення біржі, первісний розмір статутного фонду, поділ його на секції і порядок розподілу їх між учасниками, порядок розподілу прибутку і створення резервного фонду; викладено умови призупи­нення діяльності біржі; вказано місцезнаходження та реквізити біржі.

Статут біржі включає: загальні положення; розмір періодичних (що­річних) внесків засновників біржі; розмір, порядок створення й зміни ста­тутного капіталу та фондів біржі, прибуток біржі та його розподіл; права й обов'язки членів біржі; управління біржею; облік і звітність біржі.

Правила торгівлі на біржі передбачають: порядок проведення торгів; порядок виставлення і зняття з торгів біржового товару; види, по­рядок реєстрації, оформлення та розірвання біржових угод, розв'язання спорів та санкції за порушення правил біржової торгівлі.

- 6 -

Контрольні питання:

1. Перерахуйте органи державного регулювання біржового ринку.

2. У чому полягає мета державного регулювання біржового ринку?

3. Якими державними правовими документами керуються біржі у своїй діяльності?

4. Вкажіть основні причини об»єднання бірж у асоціації.

5. Які функції виконує НАБУ?

Викладач: __________ Пронак І.М.