Засоби масової інформації як один із елементів політичної системи

Реферат

З політології
На тему:

Політика і засоби масової інформації.

Виконав:

Курсант СМФ групи 2123

Малий Олександр Олександрович

Перевірила:

Козловська Л.В.

Одеса 2014

Зміст

Вступ

Характерні риси. Функції засобів масової інформації

Засоби масової інформації у житті України

Засоби масової інформації як один із елементів політичної системи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ:

Засоби масової інформації: поняття, риси. У полі­тичній системі демократичного суспільства засоби масової інфор­мації (ЗМІ) відіграють важливу роль. Засоби масової інформації - це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять теле-, радіопрограми, газети, журнали, інформаційні агентства, кінодокументалістика. Сьогодні в українському політичному процесі активно починає ви­користовуватися Інтернет, який дозволяє політикам встановити зво­ротний зв'язок зі своїми виборцями. Сучасні ЗМІ є установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спе­ціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам. Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв'язків між її суб'єктами. Політика є неможлива без опосередкованих форм спілкуван­ня і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. У сучасному суспільстві ЗМІ все більше вис­тупають не лише необхідною передавальною ланкою у складі механізмів політики, але й її творцем.

1) Характерні риси. Функції засобів масової інформації.

Характерні риси засобів масової інформації:

• публічність (необмежене, не персоніфіковане коло споживачів);

• наявність спеціальних технічних засобів;

• непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних парт­нерів;

• непостійний характер аудиторії;

• переважна одно-спрямованість впливу від комунікатора до реципі­єнта.

Найбільш масовий і сильний політичний вплив на суспільство мають аудіовізуальні засоби масової інформації, насамперед телебачення.

Серед найважливіших функцій виділимо такі:

1) інформаційна функція - отримання і розповсюдження відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. На основі отрима­ної інформації формується громадська думка про діяльність органів вла­ди, об'єднань громадян, політичних лідерів тощо;

2) освітня функція - донесення до громадян певних знань дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних дже­рел, правильно орієнтуватися у суперечливому потоці інформації;

3) функція соціалізації - засвоєння людиною політичних норм, ціннос­тей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності;

4) функція критики і контролю. Критика ЗМІ характеризується необмеженістю свого об'єкта, їх контрольна функція засновується на ав­торитеті громадської думки. ЗМІ не можуть застосовувати санкцій до пра­вопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМІ опи­раються як на громадську думку, так і на закон;

5) мобілізаційна функція проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності;

6) оперативна функція - обслуговування ЗМІ політики певних об'єднань громадян.

ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об'єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може пра­вильно зорієнтуватися у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення. Наявність демократично організованих ЗМІ, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події, - одна із найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. Поте історичний досвід свідчить, що ЗМІ можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати у людей прагнення І свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякування населення, сіяти недовіру і страх. Для цього використовують такий термін "політичне маніпу­лювання" розуміють приховане управління політичною свідомістю та по­ведінкою людей з метою примусити їх до дії (бездіяльності) всупереч влас­ним інтересам. Маніпулювання здійснюється непомітно для тих, ким уп­равляють; воно не тягне за собою безпосередніх жертв і крові, не потребує величезних матеріальних затрат. Політичне маніпулювання переважно ґрун­тується на систематичному впровадженні у масову свідомість соціально-політичних міфів.

Способи політичного маніпулювання

• пряма підтасовка фактів;

• замовчування невигідної інформації,

• розповсюдження брехні та наклепів;

• напівправда (висвітлення конкретних, незначущих деталей при одно­часному замовчуванні більш важливих фактів або загальна неправдива інтерпретація подій);

• навішування ярликів для компрометації політиків чи політичних ідей тощо.

Маніпулювання широко використовується не лише у тоталітарних і авторитарних державах, але й у сучасних західних демократіях, особли­во у партійній пропаганді і під час проведення виборчих кампаній. І хоча можливості маніпулятивного використання ЗМІ великі, але не без­межні. Перепонами для маніпулювання є власний досвід людей, а також неконтрольовані владою системи комунікацій (сім'я, друзі тощо). Межі маніпуляції громадською думкою встановлюють уже існуючий стан ма­сової свідомості, сформовані стереотипи та погляди людей. В усі часи "вдасть імущі" намагалися впливати на ЗМІ, керувати ними, у тому числі й з допомогою репресивних засобів. Спектр цих репресивних засобів дуже широкий: від заборони певних видань, закриття телерадіо­каналів до державної цензури та переслідування журналістів за критику. Але вільне суспільство не може існувати без незалежних ЗМІ. Демок­ратія передбачає вільне обговорення в суспільстві найрізноманітніших питань і відкритий процес прийняття рішень, а тому вільний обмін думка­ми, ідеями є надзвичайно важливим.

2) Засоби масової інформації у житті України.

Перехід до інформаційного суспільства і розвиток інформаційного простору України нерозривно пов'язаний із подальшою демократизацією політичного і громадського життя, реформуванням соціально-економічної сфери. В контексті інформаційної політики це означає визнання презумпції відкритості інформації для громадян і захист їх інформаційних прав. Це означає також орієнтацію головних компонентів інформаційного простору на забезпечення вільної циркуляції інформації, втілення в життя конституційного права на вільний пошук, одержання, виробництво і поширення інформації. Перехід України до нового типу економічного розвитку, громадянського суспільства і правової держави, політичний плюралізм породжують величезну суспільну потребу в інформації. Необхідність задоволення цієї потреби й обумовлює особливу роль ЗМІ у житті суспільства. При цьому повною мірою виявляються такі властивості ЗМІ, як масовість, тиражуємість, періодичність, використання інформаційних ресурсів, що постійно поповнюються, створення первинної інформації, застосування сучасних інформаційних технологій і засобів телекомунікацій. ЗМІ є діючим каналом інформування суспільства щодо діяльності влади та його реакції на дії влади. Ці особливості роблять ЗМІ найважливішим соціальним інститутом, одним із складових інформаційного простору України. Також у ЗМІ є свої проблеми, а саме проблема впливу засобів масової інформації на політичний простір сучасної України є однією з гострих практичних проблем політики. Функціонування демократії неможливе без конструктивних відносин між учасниками політичного процесу, обміну інформацією та налагодження постійно діючих комунікацій між ними. В ролі посередників у владному діалозі і виступають мас-медіа, які сьогодні є одним із могутніх соціальних інститутів політичної системи та великою потенційною силою, спрямованою на демократизацію суспільних процесів, важливим засобом формування і самопрезентації політичної сфери, її епіцентром, ключовою умовою і одночасно джерелом репродукування даної форми соціального життя.

Відносини між владою та ЗМІ в державі суттєво змінилися, але не набули ознак, характерних для ліберальної або соціальної відповідальної моделі демократії. Виразною є політична заангажованість українських засобів масової інформації. Однією із найскладніших проблем для мас-медіа є визначення умов діяльності, що відповідатимуть демократичним принципам і відповідно сприятимуть реформуванню політичної системи.

Актуальним питанням для сучасних країн пострадянського простору, зокрема України, є проведення виборчих кампаній і, як наслідок, проблема наявності великої кількості політичних конфліктів, пов'язаних з виборчими перегонами. Конфліктні протистояння в політичній сфері стали звичайним явищем для нашої держави. Відповідно виникає проблема визначення умов, за яких засоби масової інформації можуть виконувати функції впливового чинника, що сприятиме консолідації суспільства та досягненню компромісу між гілками влади.

3) Засоби масової інформації як один із елементів політичної системи.

Зазначено, що ЗМІ не "локалізовані" у будь-якому "місці" політичної системи і є одночасно її середовищем і "внутрішнім" комунікативним каналом. У рамках описаної моделі рольові завдання ЗМІ розподіляються відразу по всіх трьох рівнях (вимірах) політичного процесу – формальному, змістовному та процесуальному. Їхня комунікативна вага приблизно однакова (з певними застереженнями) у всіх сучасних політичних системах. Досліджено важливість ЗМІ у функціонуванні політичної системи при розгляді моделей політичної системи Д. Істона та Г. Алмонда.

Сучасні засоби масової інформації працюють в умовах підпорядкування численним, інколи суперечливим вимогам, що виходять від суспільства в цілому, від їх безпосередньої аудиторії, а також від їх економічних партнерів і спонсорів, тобто ЗМІ функціонують під тиском певних факторів. В даному підрозділі також проаналізовано моделі відносин між ЗМІ та джерелами інформації, особливо рівні незалежності ЗМІ в умовах тиску, суперечливих вимог і обмежень із боку цих "могутніх факторів", які в цілому унеможливлюють автономію інформаційних каналів і, можливо, довіру до них.

Засоби масової інформації функціонують в суспільстві, що знаходиться в стані трансформації політичної системи, і даний стан багато в чому подібний до аналогічних періодів в історії багатьох сучасних країн. В країнах, що трансформуються і, відповідно, легко піддаються будь-якому впливу, внаслідок ситуації невизначеності, інколи дестабілізації, звички підпорядковувати свої думки тим постулатам, які поширюються ЗМІ, які в свою чергу звикли функціонувати під контролем влади, вони (ЗМІ) можуть виступати фактором, що здійснює вплив на методи політики.

Для українського суспільства гостро стоїть проблема поняття відповідальності ЗМІ. Порушення інтересів будь-якої людини через ЗМІ особливо небезпечне через масовий характер поширення інформації.

Розгляд питання створення громадського телебачення знаходиться досить тривалий час у стані суперечок серед журналістів, органів влади та населення. Дана проблема знайшла своє відображення і у дисертаційному дослідженні. І слід зазначити, що однозначної відповіді на це питання на сьогодні не існує. Вирішити ці проблеми можливо лише на основі консенсусу влади, ЗМІ, бізнесу та суспільства в цілому.

В Україні існує факт посилення політизації ЗМІ, якому сприяють певні об'єктивні та суб'єктивні фактори. Дія цих факторів виявляється не лише в збільшенні кількості виступів ЗМІ на політичну тематику. Політичні відтінки присутні і в багатьох, на перший погляд, неполітичних матеріалах. Особливі риси сучасного українського медіа-ринку – це орієнтація не на збут інформаційного продукту, а на забезпечення інформаційного впливу на владу і політичний процес. На сучасному етапі українські медіа зустрілися з таким аспектом свободи, коли адміністративний тиск був замінений корупцією та продажем ефірного часу на радіо чи телебаченні. Це фактично призвело до обмеження свободи слова. Українські медіа та журналісти виявилися не підготовленими до цього явища, і в суспільстві поки що не існує програм протидії йому.

Висновки:

Отже, основна роль ЗМІ полягає в поширенні й пропаганді загальних колективних цілей і вимог, яким підкоряється функціонування політичної системи. Демократичний процес неможливий без обміну інформацією. Такий обмін забезпечує поєднання різних рівнів політичної системи і дає інститутам влади виконувати свої функції управління державою і суспільством. Але, навіть при наявності головних принципів демократичного режиму, ЗМІ не завжди можуть вільно функціонувати. В країнах, що трансформуються, а такою є і Україна, ЗМІ можуть виступати ключовим чинником, що створюють нові типи демократій. Стан свободи слова в сучасній Україні можна визначити як відносно задовільний. В останні роки наша країна робить певні кроки до європейських стандартів, свободи слова та інформації, створення належних умов для діяльності ЗМІ, але суттєвими залишаються проблеми в правовому регулюванні діяльності ЗМІ. Суспільстві зберігається тенденція зростання можливостей засобів масової інформації впливати на суспільство, існує активне використання ЗМІ як механізму формування електоральної поведінки і суспільної думки. Зазначається загальне положення для всіх теорій, розглянутих в дисертаційному дослідженні, а саме: вони виникли і застосовуються лише в суспільствах з високим ступенем стабільності та стійкою системою цінностей громадян. В суспільствах, що зазнають трансформації, існує кризова ситуація, яка змушує громадян переоцінювати сформовані в них норми та цінності. Тому застосовувати ту чи іншу модель впливу засобів масової інформації на суспільство необхідно з огляду на рівень нестабільності суспільства і з врахуванням конкретної суспільно-політичної, економічної ситуації в країні. Кожна країна обирає сама шлях трансформації, тому готових моделей як переходу системи, так і діяльності в ній засобів масової інформації не існує.

Визначається, що ЗМІ є не тільки каналом повідомлення, але й посередником, який інтерпретує інформацію. Громадяни визнають ЗМІ основним комунікаційним каналом і сприймають повідомлення ЗМІ як потенційно вірні. У випадку підміни ЗМІ з каналу на джерело інформації може відбутися монополізація суспільно значимих каналів інформації. Дане явище може призвести до залежності влади від ЗМІ.

Досліджуючи функції ЗМІ в суспільстві визначено, що в науковій літературі, як вітчизняній, так і зарубіжній, зустрічається різний перелік визначень функцій ЗМІ. Розрізняються функції ЗМІ і відносно соціуму та індивідууму. Крім того, слід зазначити, що функції ЗМІ не однаково реалізуються в різних суспільно-політичних системах. Виступаючи, в першу чергу, інститутом громадянського суспільства, а не влади (на практиці такий факт має місце) і не комерційних структур (але знову ж таки в сьогоденні, ЗМІ залежать саме від них), головною функцією ЗМІ повинна бути інтеграція суспільства. Але здійснити цю функцію досить складно, тому, що як ЗМІ виступають одночасно і як суспільний суб'єкт, і як суб'єкт підприємницької діяльності. І найчастіше підприємницька діяльність, спрямована на виживання в складних економічних реаліях, заважає ЗМІ представляти інтереси громадянського суспільства як його інститут.

В залежності від типу політичної системи змінюються функції та умови для діяльності засобів масової інформації. В сучасному світі ЗМІ, втративши роль засобу та інструменту влади, виступають системо утворюючим елементом політики і здобувають в ній новий інституціональний статус. При дослідженні моделей політичної системи слід відзначити, що засоби масової інформації виступають в ролі трансформатора, за допомогою якого до системи ззовні надходять вимоги, а також інформують суспільство про результат розглянутих системою рішень. На ЗМІ покладається вимога здійснення входу функції до політичної системи. Тому одним із суб'єктів комунікації в політичній системі є ЗМІ, які можна визначити як функціональні суб'єкти, але при цьому існує їх дуалізм: по-перше, вони створюють власну інформацію, з одного боку, та є системним засобом передачі інформації – з іншого.

Свобода слова в демократії передбачає вільне вираження думок з політичних питань без погрози покарання, але свобода слова і в демократичних державах не може бути абсолютною. Не всі демократії є однаковими. Системи представництв, організація розподілу і контролю влади і методів організації інтересів і юридичних доктрин, прав і обов'язків, пов'язаних з громадянством, функціонування ЗМІ можуть широко змінюватися серед режимів, які визнаються демократичними.

Список використаної літератури:

· Баранчук С. Духовність в Україні і засоби масової інформації // Україна на порозі третього тисячоліття: духовність як основа консолідації суспільства. - К., 1999.

· Бебик В.М., Сидоренко О.І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. - К., 1996.

· Лівнюк Т. Залежність функціонування засобів масової інформації від вибору моделі демократії // Перспективи. – 2006.

· Хоружий Г. Інформаційна політика: сутність і проблеми // Друкарство. - 1999.