Старшинська рада

(дорадчий орган при гетьмані)

Адміністративно-територіальний устрій:

Влада гетьмана поширювалася на територію Київського, Чернігівського, Брацлавського воєводства, східні райони Волинського та Подільського воєводств. Ця територія ділилася на полки (в різні часи їх було від 10 до 36), полки – на сотні. На чолі полку стояв полковник, на чолі сотні – сотник.

Містами і селами управляли отамани. У містах з магдебурзьким правом діяли виборні магістрати, у селах – сільські старости. Центром гетьманського правління став Чигирин.

У травні 1649 р. Польща відновила воєнні дії. Проте війська Б.Хмельницького в союзі з Кримським ханством, здобули переконливу перемогу під Збаражем (липень 1649 р.) та Зборовим (серпень 1649 р.). У результаті 8 серпня 1649 р. між сторонами було укладено Зборівський договір:

• Україна у складі Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під офіційною назвою Військо Запорозьке визнавалася автономією в межах Речі Посполитої;
• Кількість реєстрового війська становила 40 тис. осіб, не записані до реєстру козаки мають повернутися у підданство до панів;
• Шляхта отримала право повернутися до маєтків, відновлювалося феодальне землеволодіння, попередні повинності селян і міщан.

Таким чином, українська сторона пішла на значні поступки: замість незалежної держави вона погоджувалася на автономію (право самоврядування), втрачалася територія шести полків, відновлювалася модель соціально-економічних відносин.

Прагнучи не допустити посилення України, у лютому 1651 р. польський уряд відновив війну. Вичікувальна, непослідовна тактика кримського хана стала причиною найтяжчої за всю війну поразка українців під Берестечком у червні 1651 р. А у липні литовські війська захопили Київ. Однак, Б.Хмельницькому вдалося відновити боєздатність армії і зупинити під Білою Церквою наступ польсько-литовського війська.

18 вересня 1651 р. була укладена Білоцерківська угода, яка передбачала:

• Територія автономії обмежувалася лише Київським воєводством;
• Козацьке військо скорочувалося до 20 тис. осіб;
• Гетьман підпорядковувався польському королю та позбавлявся права закордонних зносин.

Український народ не прийняв умови Білоцерківської угоди. Навесні 1652 р. Б.Хмельницький воєнні дії проти Польщі. У травні 1652 р. козаки оточили і розгромили 20-тисячне польське військо біля гори Батіг на Поділлі. А в червні 1652 р. відновлюється влада гетьмана на всій території України.

В цей час міжнародне та внутрішнє положення України почало ускладнюватися. До цього привела молдавська політика Б.Хмельницького (шлюб його сина Тимофія з донькою молдавського правителя Лупула Розандою). Проти включення Молдавії у сферу політичних інтересів України виступили Османська імперія, Валахія, Трансільванія. Річ Посполита разом з Валахією і Трансільванією утворили антиукраїнську коаліцію.

Восени 1653 р. відбулася битва між українським та польським військами біля м. Жванець на Поділлі. В грудні 1653 р. була укладена Кам`янецька угода, яка відновила права і вільності козацтва, передбачені Зборівською угодою.

У цій ситуації гетьман і старшина переконувалися, що без допомоги ззовні неможливо забезпечити перемогу над поляками і зберегти козацьку державу. Таку допомогу можна було отримати від Туреччини або Москви. Старшина більше схилялася до союзу з Москвою, це підтримували і широкі маси населення (близькість мов, культури, православна віра).

У 1653 р. Б.Хмельницький звернувся до російського царя Олексія Михайловича, який скликав Земський собор. 11 жовтня 1653 р. Земський собор прийняв рішення про прийняття Війська Запорозького під протекторат московського царя. В Україну було направлене посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним.

8 січня 1654 р. в Переяславі відбулася загальна військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські посланці привели українське населення до присяги на вірність царю.

Умови приєднання України до Московського царства в історії отримали назву "Березневі статті". Вони передбачали:

Ø Україна (територія Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств) переходить під протекторат Московщини;

Ø Влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар;

Ø Чисельність козацького війська – 60 тис. чоловік;

Ø В містах зберігалося право на самоврядування;

Ø Визнавалася самостійність української православної церкви;

Ø Україна отримала право на зовнішню політику (крім Польщі та Туреччини);

Ø Передбачалися спільні воєнні дії України та Московщини.

Серед істориків немає єдиної точки зору в оцінці характеру Переяславської угоди та діяльності Б.Хмельницького.

У 1656 р. Московський цар уклав Віленський мир з поляками без згоди українців. На зближення з Польщею Москва пішла з метою спільної боротьби проти Швеції. Хмельницький звинуватив Москву у порушенні Переяславських угод і продовжив війну проти Польщі. 27 липня 1657 р. Б.Хмельницький помер.