Тести для тематичного контролю

1. Риторика — це наука

а) про правильну вимову звуків;

б) про правильне застосування міміки й жестикуля­ції;

в) про культуру спілкування;

г) про комунікацію, що переконує.

2. Порівняння — це

а) пояснення ознак одного предмета через підкрес­лення його схожості на інший;

б) художнє означення, що виділяє й образно змальо­вує характерну рису чи ознаку людини, предмета, явища;

в) послідовне зображення двох чи кількох явищ із різ­них сфер життя, показ подій на тлі інших, чимось подібних;

г} використання багатозначності слова чи виразу.

3. В основі метафори лежить

а) поєднання контрастних понять;

б) порушення узвичаєного порядку слів у реченні;

в)використання слів, що вимовляються однаково, а значення мають різне;

г)перенесення властивостей і ознак одного явища на інше на основі подібності.

4. Метафоричним є вираз

а) Кожна мова — неповторна(Д.Білоус);

б) Мова — система звукових знаків, що виконує комунікативні, пізнавальні, оцінні, естетичні та ін. функції;

в) Український правопис добре опрацьований кількома поколіннями мовознавців;

г]_ Пригорнись до мене, слово, коли щира ллється мова (Любов Забашта).

5. Гіпербола — це

а)вистава чи твір, спрямований на те, щоб розсмішити засобами грубого комізму чи перебільшених зовнішніх ознак персонажа;

б)зображення, у якому комічний ефект досягається навмисним спотворенням, свідомим перебільшенням характерних рис чи ознак висміюваного;

в)надмірне перебільшення певних рис чи ознак явища або предметів з метою їх увиразнення;

г)непомірне вихваляння та уславлення визначної суспільної події чи звершень видатної людини.

6. Антонімічним до терміна гіпербола єтакий:

а) метафора;

б) епіфора;

в) секстина;

г} літота.

7. Парадокс — це

а) засіб зображення явищ дійсності у спотворено мічному, навмисне перебільшеному чи зменшеному гляді;

б) твердження, що розходиться з усталеними поглядами і ніби суперечить здоровому глуздові, а насправді має глибокий смисл;

в) розважальний драматичний твір на побутову

г) перестановка слів у реченні з метою їх увиразнення.

8. Зразком парадоксу є прислів'я:

а) Як прийде лихо, не всидиш тихо;

б) Тихше їдеш — далі будещ;

в) Моя хата скраю, нічого не знаю;

г) Кожному не вгодиш.

9. Риторичне питання — це питання,

а) з яким промовець звертається до слухачів, аби перевірити, чи чують вони його;

б) за допомогою якого промовець хоче з'ясувати,чи зрозуміли зміст ним сказаного;

в) яким висловлюється ствердна думка;

г) одне з питань плану підготовленої оратором промови.

10.Риторичним є таке запитання:

а) Та скажи-бо, дівчино, з якого ти села, чи з Бієвець, чи з Дешок? (І.Нечуй-Левицький);

6} Як тебе хоч звати, земляче? (Григір Тютюнник);

в)Дядьку, а ви мені можете дати "Пригоди Тома Сойєра"? (М. Стельмах);

г) Хочеш мови пізнати скарбницю? (Любов Забашта).

11. Інтонація — це:

а) повторення тих самих звуків, слів, рядків на почаку і в кінці тексту або його частини;

б) добір певних звуків, які сприяють створенню яскравого образу;

в) елемент емоційної й звукової виразності, що виявляється у зміні висоти тону, сили звучання, тембрі голосу.

г) засіб, заснований на називанні супротивного, колІН про щось говориться ніби в позитивному сенсі,

проте підтекст свідчить про протилежне.

12. Темп мовлення — це

а) швидке, без підготовки створення віршів, пісень, казок, промов тощо;

6) тривалість звучання слів та пауз, швидкість _мов лення в цілому;

в)підвищена схвильованість, щиросердність, емоційність вислову;

г) розрив речення міжрядковою паузою.

13. Риторика — це

а) наука про правильну вимову та наголошення слів;

б) емоційне ствердження чи заперечення якогось факту;

в) теорія ораторського мистецтва;

г)відповідь, заперечення, зауваження одного з учасників діалогу іншому.

14. Батьківщиною красномовства вважають

а) Стародавній Китай;

б) Стародавній Єгипет;

в) Античну Грецію:

г) Київську Русь.

15. Батьком риторики називають

а) Арістотеля;

б) Платона;

в) Сократа;

г) Цицерона.

16. Видатні оратори Київської Русі — це

а) Демосфен і Цицерон;

б) Іларіан та Кирило Туровський:

в) Феофан Прокопович та Григорій Сковорода;

г) Михайло Ломоносов та Георгій Кониський.

17. Тема виступу — це

а) роз'яснення, тлумачення, інтерпретація подій та фак­тів;

б) основна галузь роздумів оратора, у_межах яких він добирає явища й факти, що розглядаються у виступі;

в) послідовний перелік основних питань, висвітлюваних у виступі;

г) заклик, що емоційно визначає певне суспільне завдання.

18. План лекції — це

а) повний письмовий виклад змісту виступу;

б) слова та звороти, що означають поняття та явища певної галузі знання;

в) послідовність і взаємозв'язок тематичних частин ви­ступу, зафіксований у вигляді переліку ключових питань;

г) узагальнюючі думки, які мають лаконічну, відточену мов­ну форму.

19. Ясність мовлення оратора — це

а)насиченість виступу новими фактами, актуальними проблемами;

б) смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність у засвоєнні;

г) мелодійність, плавність, інтонаційна виразність.

20. Образність мовлення оратора — це

а)уміння говорити ясно, без ускладнень, надуманих образів;

б)здатність розглядати конкретні факти й явища, даючи їм чіткі наукові й політичні оцінки;

в)наявність у виступі живих картин, які лають змогу не лише осмислювати почуте, а ніби сприймати почуттями;

г)логічна переконливість сказаного.

9. Лаконічність мовлення відбиває

а) емоційність, натхненність, піднесеність мовлення;

б) багатство словникового запасу оратора;

в) нормативність мовлення оратора;

г) здатність говорити стисло^ залишаючись максималь;
но зрозумілим.

10. Гумор — це

а) доброзичливе висміювання чиїхось вад;

б) різке, принизливе висміювання;

в) особливо дошкульна викривальна насмішка;

г} приховане глузування, засноване на називанні супро­тивного.

11. Основні думки виступу потрібно повторювати

а) завжди тими самими словами;

б) щоразу варіюючи їхнє мовне оформлення;

в) пропонуючи слухачам їх записати;

г) пропонуючи слухачам повторити їх хором.

12. Найчастіше у публічних виступах на суспільну тему
вдаються до

а) науково-навчального підстилю наукового стилю;

б) белетристичного підстилю художнього стилю;

в) розмовно-побутового стилю;

г) ораторського підстилю публіцистичного стилю.