Видатки бюджету на науку

Тема 10. Видатки на економічну діяльність і науку

План

1. Видатки бюджету на економічну діяльність

2. Видатки бюджету на науку

1. Видатки бюджету на економічну діяльність

В умовах переходу до ринкових відносин державне регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки є виправданим. Сутність проблеми полягає в тому, що:

- по-перше, є галузі, які без державної допомоги в умовах трансформації економіки не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий, металургійний ком­плекси;

- по-друге, при переході до ринку тільки при державній підтримці можуть розвиватися наукоємні й технологічно складні виробництва.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України зумовлена ще й тим, що після проголошення державної незалежності постало питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не являв собою в значній своїй частині технологічно замкнутого виробництва. Крім того, структура галузей економіки не відповідала потребам України, а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть у більшості своїй виправданими.

За бюджетною класифікацією видатки на розвиток економіки включають такі групи витрат:

- промисловість та енергетика;

- будівництво;

- сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мис­ливство;

- транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика;

- інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

- капіталовкладення;

- операційні витрати;

- кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може проводитися у відомчому розрізі та відповідно до інвестиційних проектів. Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається можливостями бюджету та наявністю обгрунтованих ефективних проектів.

Форми фінансової підтримки галузей економіки та окремих підприємницьких структур постійно розвиваються. Так, фінансова підтримка державних та інших підприємств, у майні яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, під бізнес-плани й проекти санації цих підприємств.

Порядок надання підтримки визначається Кабінетом Мі­ністрів і Національним банком, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджету. У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, бізнес-планів і проектів санації цих підприємств, відповідальність сторін за додержання умов надання фінансової підтримки та вичерпний перелік випадків, коли така підтримка надається на безповоротній основі.

Джерелами фінансової підтримки можуть бути кредити Національного банку й кредитні ресурси, самостійно залучені комерційними банками.

Кредитування підприємств і організацій здійснюється через уповноважені комерційні банки, перелік яких визначає Кабінет Міністрів за погодженням із Національним банком.

Надання підтримки не поширюється на підприємства, яким згідно з планом економічного і соціального розвитку і Державним бюджетом України на відповідний рік передбачено асигнування на фінансування капітальних вкладень, заходів, пов'язаних із конверсією тощо.

Фінансова підтримка підприємств з бюджету надається відповідно до рішень Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі з метою запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану підприємств, забезпечення їх ефективної господарської діяльності й підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг).

Фінансова підтримка за строками її надання може мати коротко-і довгостроковий характер.

Короткострокову фінансову підтримку надають підприємству протягом одного року і з урахуванням можливостей її ефективного використання розподіляють на визначені розрахунками частини. Для цього складають план-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2 - 5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціону­вання економіки.

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:

- якщо збитки завдані підприємству стихійним лихом, пере­вищують суми відшкодувань, передбачених чинним законо­давством про обов'язкове страхування;

- для відшкодування збитків конкретним підприємствам у ви­падках, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, при яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів (робіт, послуг), що може
призвести до їх банкрутства;

- для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з надзвичайними суспільними інтересами.

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається виключно на поворотній основі.

Органи, уповноважені управляти державним майном, на основі даних, одержаних у результаті аналізу фінансово-господарського стану підприємств, який здійснюється відповідно до Положення про порядок проведення санації державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, визначають підприємства, які потребують фінансової підтримки. Основні критерії відбору підприємств для надання фінансової підтримки такі:

- потенційна прибутковість;

- достатня підготовленість управлінського персоналу;

- наявність ринків збуту продукції підприємства в Україні та за її межами;

- конкурентоспроможність продукції;

- фінансовий стан підприємства на момент розгляду та в перспективі;

- відповідність продукції, що випускається підприємством, державним пріоритетам.

Підприємства, які потребують фінансової підтримки для запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану, складають проекти використання коштів у вигляді проекту санації та бізнес-плану. В інших випадках проекти використання коштів складають у вигляді бізнес-плану.

Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики надає Міністерство фінансів на договірній основі.

Умовами договору мають передбачатися зобов'язання сторін стосовно обсягів, строків надання позики, її цільового використання, заходи щодо забезпечення її своєчасного повернення, відпо­відальність сторін за порушення умов договору, а також розміри і порядок сплати відсотків за використання бюджетних позик.

Застосовуються такі форми надання фінансової підтримки галузей економіки і підприємств:

=> надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету;

=> списання і реструктуризація податкової заборгованості;

=> звільнення від податків галузей економіки або окремих підпри­ємств, використання спеціальних режимів оподаткування.

Особливе значення має надання пільг за окремими видами податків, зборів, обов'язкових платежів.

За своєю економічною суттю такі пільги - це система внутріш­нього перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами оподаткування. З економічного погляду, надання пільг є формою державного регулювання економічного і соціального розвитку. Пільги щодо оподаткування - явище об'єктивне, зумовлене самим ходом економічного розвитку. Суть питання в тому, що держава відповідно до чинного законодавства повинна забезпечувати регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки.

В економічному житті держави нерідко трапляються випадки, коли для підтримки окремих виробництв доцільніше знизити розмір сплачуваних податків, ніж покривати збитки і здійснювати виплати із бюджету на соціальні цілі. Можна стверджувати, що виплати дотацій збитковим підприємствам можуть бути значно більшими, ніж втрати бюджету у зв'язку з наданням пільг з податків. До позитивних аспектів пільгового оподаткування слід віднести ще й те, що господарські структури, одержавши пільги, можуть зміцнювати свій фінансовий стан, оновлювати виробництво, підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції.

Негативним аспектом пільгового оподаткування є порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості. Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому. Крім того, надання пільг сприяє зростанню тіньового сектора економіки, оскільки породжує бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування. Загалом надання пільг є порушенням ринкового механізму розподілу ресурсів. Прикладом цього може бути надання пільг при створенні вільних економічних зон.

Рішення про створення подібних зон приймалися без аналізу діяльності вже існуючих вільних економічних зон, не говорячи вже про те, що не враховувався реальний стан економіки. В умовах відсутності чіткої правової бази, яка має регулювати функці­онування вільних економічних зон та їхні господарські відносини з іншими територіями, і зважаючи на складну ситуацію з наповненням дохідної частини бюджету, можна очікувати подальшого роз­мивання і значного звуження бази оподаткування.

 

Видатки бюджету на науку

В Україні наукові заклади можуть бути за трьома рівнями:

Ø заклади Національної академії наук України – наукові установи, які виконують державні фундаментальні дослідження;

Ø відомчі заклади – при Президентові України, Верховній раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності;

Ø заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки, у яких поряд із навчанням студентів виконуються замовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із державного бюджету.

Відповідно до Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» визначаються правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Такі напрями формуються на 5 років на підставі прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період. Обсяги фінансування наукових і науково-технічних програм визначаються у Законі «Про Державний бюджет України» окремо за кожним пріоритетним напрямом розвитку науки і техніки.

Джерело фінансування наукових досліджень залежить від їх характеру. Розрізняють два напрями наукових досліджень:

* фундаментальні;

* прикладні.

Фундаментальними дослідженнями є пошукові теоретичні напрями науки. Визначити наперед результативність та ефектив­ність таких досліджень дуже складно, тому неможливо встанови­ти їх вартісну оцінку. У зв'язку з великим ризиком використання інвестованих коштів ці дослідження фінансуються за допомогою бюджету або спеціальних фондів.

Прикладні дослідження пов'язані з визначенням форм і мето­дів впровадження в практику результатів фундаментальних до­сліджень, які завершились певними винаходами. Оскільки в да­ному випадку можливе прогнозування ефективності таких робіт, встановлення їх вартісної оцінки, то фінансування може здійсню­ватись за рахунок коштів замовника.

В Україні існує певна спеціалізація наукових закладів. Акаде­мічні науково-дослідні заклади, підпорядковані Національній академії наук, займаються насамперед фундаментальними дослі­дженнями, тому їх діяльність фінансується з Державного бю­джету.

У частині прикладних досліджень фінансування здійсню­ється головним чином за рахунок замовника.

Другу групу складають відомчі заклади, основний профіль яких — прикладні дослідження, спрямовані на розвиток даної га­лузі. Фінансування здійснюється за рахунок централізованих ко­штів міністерств і відомств або за кошти замовників. Якщо відомчі заклади ведуть фундаментальну тематику, то в цій частині вони отримують кошти з бюджету.

Згідно із Законом «Про науку і науково-технічну діяльність» за рахунок бюджетних коштів переважно фінансуються:

1. фундаментальні дослідження і розроблення, у т.ч. в інтересах оборони країни;

2. роботи, що виконуються у межах пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

3. приладні науково-технічні розроблення, результати яких мають загальнодержавне значення;

4. роботи, пов’язані з науково-технічним співробітництвом на основі міждержавних угод.

Бюджетне фінансування науково-технічних робіт здійснюється шляхом бюджетного фінансування фундаментальних досліджень, цільового фінансування наукових досліджень і розроблень з пріоритетних напрямів науково-технічних програм, контрактного фінансування окремих досліджень і розроблень, що пройшли конкурсний відбір. Фінансування науково-дослідних установ з бюджету здійснюється на основі кошторису через головних розпорядників бюджетних коштів.

Бюджетне фінансування науки здійснюється двома способами:

* фінансування наукових закладів;

* фінансування наукової тематики.

Фінансування наукових закладів ґрунтується на складанні їх кошторису. Обсяг фінансування насамперед визначається штат­ним розписом. Сума витрат на зарплату розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати, яка склалась у даному закладі. Ставка зарплати залежить від посади (ла­борант, інженер, науковий співробітник) і наукового ступеня (кандидат, доктор наук) та вченого звання (старший науковий співробітник). Штатний розпис наукового закладу затверджує йо­го керівник. Другу основну статтю витрат складають витрати на проведення наукових досліджень — придбання та обслуговуван­ня спеціальної техніки, обладнання, матеріалів для проведення досліджень, що визначається профілем наукового закладу.

У разі фінансування наукової тематики розробляються кошто­риси на кожну тему. Визначену суму асигнувань отримує той на­уковий заклад, який розроблятиме цю тему.