Компоненти педагогічної діяльності

Лекція № 4

Тема: Поняття педагогічна діяльність та її компоненти.

Мета: формування у майбутніх вчителів потреб професійно розвиватися, саморозвиватися і самовдосконалюватися; максимально повно проявляти свій індивідуальний потенціал, творчо його самореалізовувати у професійній діяльності з метою забезпечення високого кінцевого результату в аспекті створення аналогічних умов для прояву індивідуальності учнів, їхньої самореалізації у навчально-виховній діяльності.

План

Сутність педагогічної діяльності.

Компоненти педагогічної діяльності.

Стилі педагогічної діяльності.

Сутність педагогічної діяльності.

Діяльність – це спосіб буття людини у світі, здатність вносити в неї зміни.

Педагогічну діяльність досліджували І. Зязюн, В. Сластьонін, Н. Кузьміна, В. Семенченко.

Професійна педагогічна діяльність – це діяльність педагога, змістом якої є управління діяльністю учнів у навчально-виховному процесі, який спрямовано на розвиток особистості.

Головною ознакою педагогічного управління є те, що педагог управляє не просто об’єктами, а людьми (особистостями), які самі здатні управляти своєю діяльністю. Тобто це «управління управлінням». Тому педагогічну діяльність відносять до – МЕТАДІЯЛЬНОСТІ.

Головним показником продуктивності педагогічної діяльності – формування в учнів механізму внутрішньої регуляції та самоконтролю, що орієнтований на соціальному прийняття норм поведінки.

Компоненти педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність включає в себе багато різних видів діяльності. Розглянемо структурний підхід до визначення компонентів педагогічної діяльності:

§ цільовий

§ мотиваційний

§ змістовий

§ операційний

§ контрольно-оцінний

§ результативний

Ціль – це основа і головний фактор педагогічної діяльності, формування педагогічних і дидактичних цілей. Становить процес ціле полягання.

Ціль спрямовує поступовий рух праці вчителя та його учнів до їх спільного результату; суть управління навчально-виховним процесом заклечається в тому, щоб координувати дії по лінії спів падання: ціль –– результат, зменшуючи до мінімуму розбіжності, які виникають через високий динамізм процесу та передбачуваність поведінки учасників процесу.

Мотиви вчителя виявляються в його професійній спрямованості. Учені виділяють п’ять груп педагогів з різним співвідношенням мотиваційної домінанти.

І – домінування внутрішній позитивних мотивів (бажання мати цікаву роботу, прагнення творчого росту, активність в інноваційній діяльності) 2-10 років – стаж, після 15 років.

ІІ – домінують внутрішні та зовнішні позитивні мотиви (бажання досягти успіхів, визнання колег; орієнтація на саморозвиток) найбільша група педагогів.

ІІІ – домінують зовнішні позитивні мотиви (орієнтація на зовнішню оцінку своєї діяльності), матеріальні стимули.

ІV – домінування зовнішніх позитивних та негативних мотивів (орієнтація на зовнішні стимули, але для них більш актуальні потреби в гарантіях безпечності з боку керівництва, уникнення доган, критики).

V – домінування зовнішніх негативних мотивів (умови праці, відпустка, півдня) після 1-2 року та тих то на пенсії.

Змістовий компонент педагогічної діяльності включає в себе загально педагогічні та психологічні знання, основні педагогічні теорії, категорії, поняття, знання предмету, який викладає, та методики навчання і виховання.

Уміння аналізувати свої досягнення та недоліки, коректувати та проектувати свою діяльність. До змістового компоненту також належить педагогічне мислення – це здатність вчителя застосовувати теоретичні, педагогічні знання в конкретних ситуаціях. Вміння бачити у конкретному явищі його педагогічну суть. Педагогічне мислення дозволяє проникати у причинно-наслідкові зв’язки у педагогічному процесі, аналізувати свої дії, погляди, переживання, знаходити обґрунтоване пояснення своїх успіхів та невдач, передбачати результати роботи.

Операційний компонент педагогічної діяльності виявляється перш за все в педагогічних діях вчителя. Педагогічні дії – це педагогічно доцільний, спланований чи імпровізований вчинок вчителя, який спричиняє зміну педагогічної ситуації або особистісні зміни. Складовими операційного компонента є педагогічні вміння: гностичні (пізнавальні), проектувальні, конструктивні, комунікативні, організаторські.

Контрольно-оцінний компонент педагогічної діяльності – передбачає контроль вчителя за виконанням учнями певного завдання та оцінення результату вчителем учнівського досягнення (мети).

Результативний компонент – компонент педагогічної діяльності, в основі якого оцінка досягнення мети вчителем діяльності учнів. Формування висновку: чи виконане поставлене завдання на уроці; урахування всіх переваг та недоліків уроку, визначення тих моментів на які треба звенути більше увагу на наступному уроці.

3. Стилі педагогічної діяльності.

Педагогічна діяльність учителя, як і будь-яка інша, характеризується певним стилем. Стиль діяльності – це стійка система способів, прийомів, що проявляються в різних умовах її існування.

Розрізняють такі види стилів ПД:

• авторитарний,

• демократичний,

• непослідовно-суперечливий.

Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер у спілкуванні, колега у спільному пошуку знань. Учитель залучає учнів до прийняття рішень, враховує їх думки, заохочує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але й особистісні якості учнів. Методами впливу є спонукання до дії, порада, прохання У таких учителів школярі частіше відчувають стан спокійної задоволеності, високу самооцінку. Учителі-демократи більше звертають увагу на свої психологічні уміння. їх характеризує висока професійна стійкість, задоволеність своєю професією.

Авторитарний стиль. Учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не як рівноправний партнер. Учитель одноосібно вирішує, приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням поставлених ним вимог, не обґрунтовує свої дії перед учнями. Унаслідок цього учні втрачають активність або проявляють її лише при керівній ролі вчителя, у них низька самооцінка, проявляється агресивність. При авторитарному стилі сили учнів спрямовані на психологічний захист, а не на засвоєння знань і власний розвиток. Головними методами впливу такого вчителя є наказ, повчання. Для таких вчителів характерні низька задоволеність професією, професійна нестійкість. Учителі з цим стилем діяльності головну увагу звертають на методичну культуру, у педагогічному колективі часто лідирують.

Непослідовно-суперечливий стиль. Учитель уникає ситуацій прийняття рішень, передає ініціативу учням і колегам. Організацію і контроль діяльності учнів здійснює без системи, проявляє нерішучість, вагання. У класі нестійкий мікроклімат, є приховані конфлікти.

Розрізняють поняття індивідуального стилю діяльності –це індивідуальне своєрідне поєднання прийомів і способів, що забезпечують найкраще виконання діяльності.

Література

1. Голік О.Б. Педагогічна майстерність: організаційно- управлінський аспект: навч. посіб. для студтів вищих навч. закладів/О.Б. Голік. – Донецьк: Ноулідж, 2010 – 241с.

2. Елькін М. В. Формування професійної компетентності вчителя/М. В. Елькін Х.: Основа, 2013. – 111 с.