ГСЕ.01 «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

Відокремлений структурний підрозділ Львівський коледж «Інфокомунікації» Національного університету «Львівська політехніка»

 

Циклова комісія гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

 

Глосарій

 

до дисципліни

ГСЕ.01 «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

 

 

спеціальність 5.05090305 Обслуговування обладнання підприємств зв’язку

(шифр і назва спеціальності)

 

Розробник:

Шумлянський В.О., заступник директора з навчальної роботи, викладач соціально-гуманітарних дисциплін, викладач-методист, спеціаліст вищої категорії

 

 

Львів

2014 – 2015 навчальний рік

 

	Поняття та терміни по темі «Давня історія»
історія	(гр. оповідь про минулі події),наука про минуле всього людства та окремих народів, держав.
агора	центральна площа грецького міста, місце зборів чоловіків
анімізм	первісні вірування людей в існування душі та духів
археологія	наука, яка вивчає речові залишки давніх часів
гончарство	виготовлення господарських виробів із глини (кераміка)
кам’яний вік	історичний період існування людства, коли зброю та знаряддя праці виготовляли із каменю
кроманьйонець (хомо сапієнс)	вид сучасної людини, який виник 35 тис. років тому
кургани	округлі насипи над похованням людей Давньої історії (Чортомлик, Солоха)
магія	вірування давніх людей у можливість надприродного впливу на інших людей або природні явища
матріархат	суспільна організація, коли верховна влада належить жінкам
неандерталець	вид первісної людини, який виник 150-35 тис. років тому (палеантроп)
неолітична революція, 10 тис. р. тому	зміни життя давньої людини, які передбачали перехід від привласнюючих (полювання, збиральництво) до відтворювальних (землеробство, скотарство) форм господарювання
рід	кровноспоріднена спільнота людей, об’єднання кількох сімей
патріархат	суспільна організація, коли верховна влада належить чоловікам
пітекантроп	вид первісної людини, який проживав на протязі 1 млн-150 тис. років тому (архаротроп)
плем’я	об’єднання кількох родів, спільнота людей, яка займала певну територію і користувалась спільною мовою, культурою
поліс	місто-держава греків
ткацтво	виготовлення полотна із рослин або шерсті тварин
тотемізм	вірування давніх людей у можливість надприродного зв’язку між людиною та твариною
фетишизм	вірування давніх людей у можливість надприродного оберегу від зла (талісман, амулет)
хронологія	(грец. – наука про час), наука про способи літочислення.
язичництво	віра в існування багатьох богів (поганство, політеїзм)

Поняття та терміни по темах «Слов’яни і Київська Русь»
Антинорманська теорія	доводить, що давньоруська держава Київська Русь сформувалася до приходу норманів силами самих словян (М. Костомаров, М. Грушевський, Д. Багалій).
баскак	намісник монгольського хана, який збирав данину із підлеглих
билинна	епос, розповідь про героїчні подвиги богатирів
бояри	багаті люди, еліта Київської Русі
верв, мир	сільська община слов’ян -замком. У
віче	рада дорослих чоловіків
волхв	жерці слов’ян, які обслуговували ідолів на капищах
вотчина	Спадкове землеволодіння у Київській Русі, яким володіли бояри. У Галичині носила назву дідитцво
Гардарікі	так іноземці називали Київську Русь, тобто „Країною міст”.
град	укріпленого центр слов’ян
глаголиця	штучна система слов’янського письма
„горизонтальне ” успадкування земель	принцип успадкування уділу за старшинством в роду Рюриковичів (сеньйорату)
гривня	грошова вагова одиниця Київської Русі
данина	загальнодержавний прямий податок
Десятинна церква	перший кам’яний храм Русі - церква Успення Богородиці
дитинець	замок, кремль, укріплення в середині граду
дружина	військовий загін професійних воїнів слов’янського князя
закупи, рядовичі	залежні селяни
змієвики	обереги, які носило населення Київської Русі.
ізгої	особи, які випали із своєї соціальної групи
ідол	дерев’яне або кам’яне зображення богів
інок	ченці, монахи руських монастирів
капище	святилище язичників, де стояли ідоли
князь	титул правителя у слов’ян
кирилиця	система слов’янського письма (43 літери), розроблена Кирилом фонетична система на основі грецькому алфавіті
літопис	хроніки, порічний запис подій
люди	міщани, жителі міст
мозаїка	зображення із кубиків кольорового скла
норманістична теорія	стверджує, що нормани (варяги) зробили вирішальний внесок у створення Давньоруської держави (Г. Байєр, Г. Міллер, А. Шльоцер О. Шахматов).
Одігітрія	зображенням Богоматері, яка тримає на руках Ісуса Христа.
Оранта (Благаюча)	зображенням Богоматері, яка молиться. Діва Марія, яка підняла у молитовному жесті руки.
Панкратор	зображенням величної і суворої фігури Христа-Вседержителя
патерики	збірники житіїв святих
полюддя	збір податків князем
помістя	умовне землеволодіння, яке надавалося за службу дружинникам
„русь”	1). русами називали норманів фіни („роотсі” - гребець); 2) термін у праслов’ян означав річку або панування (рудий - пануючий);3). По-іранськи означає «світлий».
„Руська правда”	кодекс писаних законів
скоморохи	мандрівні митці, артисти
скрипторії	Майстерня для переписування книг на Русі
смальта	кубики кольорового скла
смерди	особисто вільні селяни
тризна	поминки, які слов’яни справляли за померлими
Україна	термін використовується у значені «край, рідна земля»
фреска	розписи водяними фарбами по сирій штукатурці
холопи (челядь)	раби
«черти і рези»	Система піктографічного письма слов’ян
шлях «з варяг у греки»	торговий водний шлях із Скандинавії до Константинополя
язичництво	віра в існування багатьох богів (поганство, політеїзм)
ярлик	дозвіл на княжіння, який видавали монгольські хани руським князям

 

Українські землі в складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої
бароко	напрямок у європейському мистецтві у XVI ст. - середина XVIII ст. Твори цього напрямку переважно відображають почуття, багату фантазію, яка інколи не знає меж, вони сповнені контрастів.
братство	організації православних міщан, створювані при парафіяльних церквах
бургомістр	найвища посадова особа в управлінні середньовічного міста (мер).
бурса	гуртожиток для учнів при навчальному закладі
бюргерство	середня частина населення середньовічного міста, цехові ремісники
воєводство	велика адміністративна одиниця Литви та Польщі, яку очолював призначуваний князем або королем воєвода. Воєводство поділялись на повіти та волості. Українські землі в складі Речі Посполитої поділялись на 7 воєводств: Руське Белзьке, Волинське, Київського, Подільського, Брацлавського, Чернігівське.
волока	норма персонального земельного оподаткування селян у Литві, уведена Уставою на волоки (1577). Волока (16,8-21,8 га.) поділялась на 3 полоси по 11 моргів (7,12га)
вертеп	народний ляльковий театр
Гедиміновичі	правляча князівська династія Великого князівства Литовського
гетьман	військовий міністр Литви та Польщі
гравюра	друкований відтиск малюнка на дереві або металі
гродський суд	шляхетський суд для розгляду кримінальних справ
дадискал (бакаляр)	дяк-вчитель, який навчав дітей у парафіяльній школі
єзуїти	члени католицького чернечого ордену "Товариство Ісуса", заснованого в 1534 р. для боротьби проти протестантів та православних.
земський суд	шляхетський суд для розгляду цивільних справ
інкунабула	першодруки Європи, книги, видані до 1500р
інтермедіїя	комедійна вистава між актами
кант	світський спів для триголосного ансамблю або хору
канцлер	міністр закордонних справ Литви та Польщі
Капітанство Готія	назва колонії, яку створили італійці-генуезці в Криму (XII – XY ст.)
католицизм	гілка християнства, яка передбачає підпорядкування Папі Римському. Основні догмати: визнання походження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина, віра в існування пекла, раю та чистилища
кварцяне військо	постійне регулярне військо Речі Посполитої, яке утримувалось чвертю (квартою) прибутків із державних маєтностей.
князівство Феодоро	грецьке князівство в Криму (XIII-XY ст.)
козаки	стан Литовсько-польського суспільства, який був особисто вільним та за військову службу користувався приватним землеволодінням
конфедерація	об’єднання феодалів Речі Посполитої проти короля захисту своїх прав
копа	селянська община на чолі з виборним отаманом або призначуваним старостою (війтом) у Литві
„копний ” суд	суд селянської общини, який розглядав всі типи злочинів
кріпацтво, кріпосне право	система аграрних відносин, за яких феодал є власником землі, наданої селянинові у безпосереднє користування. За це селянин відпрацьовує панщину на користь феодала або сплачує чинш. Залежність від феодала юридично закріплювалася державною владою.
курултай	рада татарських мурз
магнати (княжата)	великі землевласники та державні посадовці Литви та Речі Посполитої, зокрема Острозькі, Заславські, Сангушки, Чарторийські
магдебурзьке право	середньовічне міське право, за яким міста звільнялися від управління та суду державою та великих землевласників і створювали виборні органи місцевого самоврядування
магістрат (ратуша)	орган міського самоуправління і суду, який поділявся на 2 колегії: раду із райців на чолі з мером (бургомістром) та лаву-суд із лавників на чолі з війтом. В Україні головою самоврядування фактично був війт, який призначався державною владою або феодальним власником міста.
мадригал	поминальний вірш
манускрипт	назва античних і середньовічних рукописних книг
муфтій	голова мусульманської спільноти Криму
„непохожі” («отчичи») селяни	кріпаки, селяни, які були прикріплені до землі шляхтича. Поділялись на 3 категорії: підсусідки, загородники, халупники
панегірик	хвалебно-величальний вірш, ода
Пани-рада	дорадчий орган,парламент та уряд Литовського князівства
панщина (відробіткова рента)	обов'язкові роботи селян на пана. Натуральна повинність селян-кріпаків, які за проживання на землі пана повинні були відпрацьовувати у його господарстві певну кількість робочих днів
парсуна	світський портрет, виконаний прийомами іконописної техніки
партачі	ремісники, які не входили до цеху
партесний спів	багатоголосий церковний спів без музичного супроводу
патриціат	панівна частина населення середньовічного міста,багаті купці та ремісники
право “ліберум вето”	кожен депутат польського сейму міг накласти вето (заборону) на прийняття певного рішення.
підкоморний суд	шляхетський суд для розгляду земельних справ
підскарбій земський	міністр фінансів Литви та Польщі
полемічна література	твори релігійного спрямування, у яких висувалися докази авторів, спрямовані проти поглядів їх противників. Спрямована проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на православне населення. Видатні полемісти: Г. Смотрицький, І. Вишенський, С. Зизаній, Л. Баранович, І. Галятовський.
„похожі” селяни	особисто вільні селяни Литви, які могли піти з землі шляхтича. Поділялись на 3 категорії: слуги (особисто вільні, не сплачували податки), данники (особисто вільні, сплачували державі чинші), тяглі (особисто вільні безземельні селяни, які відбували повинність з своєю робочою худобою)
право патронату (покровительства)	призначення церковних ієрархів світською владою у Литві та Польщі
право ставропігії	підпорядкованість братства патріарху Константинопольському, а не місцевому митрополиту
православ’я	гілка християнства, яка передбачає підпорядкування національному митрополиту або патріархові. Догмати: визнання того, що Святий Дух відходить тільки від Бога Отця, віра в пекло і рай.
плебс	бідні міщани, люмпен
ратуша	орган місцевого самоврядування у містах. З поширенням Магдебурзького права перетворені на магістрати
рокош	збройні виступи конфедератів проти короля
привілей	виняткове право на певну власність або діяльність
сейм	станово-представницький орган державної влади (парламент) у Литовському князівстві та Речі Посполитій. Сейм Речі Посполитої складався з двох палат - сенату і ізби послів
слобода	поселення на землях пана, жителі якого на 10-30 років звільнялись від феодальних повинностей.
соціанство	сілка протестантизму,аріанство, яке заперечувало що Ісусу Христос Бог
спудеї	учні братських шкіл
схизмати	зневажлива назва православних українців поляками-католиками
універсал	розпорядчий акт польського короля або гетьмана адміністративного чи політичного характеру
унія	союзний договір двох держав про об’єднання під владою одного правителя
Уніатська церква (УГКЦ)	церква, створена у 1596р. під зверхністю Папи Римського, яка визнавала основні догмати католицької церкви, але мова богослужіння та обряди залишались православними
Фільварки (хутори)	багатогалузеві феодальні господарства, які базувались на примусовій праці селян-кріпаків. Продукція фільварків вивозилася на ринок. Великі господарства називають латифундіями
феодал	монопольний власник феоду, тобто земельного наділу, отриманого які винагорода за службу. Селян, які проживали на цій землі перетворювали на кріпаків
цех	професійні корпоративні об’єднання ремісників міста з монополією на виготовлення та продаж товарів та взаємодопомоги. Працівники цеху поділялись на 3 категорії – майстер – підмайстер – учень
чинш	податок, фіксований оброк грошима або продуктами, який платили державі чи феодалові особисто вільні селяни та міщани за користування земельними наділами
шарварок	додаткова (крім панщини) феодальна повинність селян - праця на будівництві та ремонті шляхів, мостів, гребель, панських осель тощо
Шипинська земля	назва сучасної Буковини в часи середньовіччя
шляхта (пани)	військово-службовий стан Литви та Речі Посполитої, який за службу мав право на спадкове землеволодіння та володіння кріпаками. У Литві поділялись на 3 категорії: бояри, панцирні слуги, зем’яни
шедевр (штука)	виріб, який підтверджував високу кваліфікацію підмайстра та дозволяв йому отримати звання майстра
юридики	майно державних або духовних осіб, які проживали у місті але не підлягали міській юрисдикції
ясир	полоненні, яких захоплювали татари і турки серед християн

 

 

Козацтво
анафема	накладання відлучення у католицькій та православній церквах
бартка	назва опришківської сокирки
балаган	тимчасовий ярмарковий театр
бродники та берладники	воїни-прикордонники часів Київської Русі, попередники козаків
булава	кулясте потовщення на кінці палиці. Символ влади кошового отамана, гетьмана.
бунчук	довга палиця із золотою кулястою верхівкою, від якої відходять 2 - 3 кінські хвости. Атрибут гетьманської влади
Великий Луг	плавні вздовж Дніпра
виборні козаки	із 1735р. козаки на, які брали участь у військових діях
випищики	козаки, виключені з козацьких реєстрів (списків) урядом Речі Посполитої у XVII ст.
гайдамаки	(з тур. – «волоцюги», колії, левенці, дейнеки) – назва українських повстанців проти польського гніту на Правобережній Україні. Вперше згадуються у 1715році.
генеральна козацька старшина	вища центральна військова і цивільна адміністрація Гетьманщини. До неї входили генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральний бунчужний.
Генеральна військова канцелярія	назва уряду Гетьманщини
генеральний обозний	відав артилерією та вів військові справи
генеральний осавул	наглядав за складом військ і спорядженням, вів козацькі реєстри, розслідував особливо важливі справи
генеральний писар	здійснював дипломатичну роботу (листування, прийом послів, підготовка угод, універсалів)
генеральний підскарбій	відав фінансами
генеральний хорунжий	охороняв головний прапор козацького війська та вів дипломатичні переговори.
гетьман (старший, головний)	1) з кінця XV до XVIII ст. - вищий воєначальник у Литви та Польщі; великий та польний гетьмани; 2) в Україні XVII - XVIII ст. - воєначальник козацького війська, правитель України
Гетьманщина (Малоросія, 1648 – 1782)	Козацька держава на Лівобережній Україні на чолі з виборним гетьманом. Форма правління - республікансько-олігархічна.
городові козаки (реєстрові)	козаки, які служили Речі Посполитій чи Гетьманщині, звільнялись від податків та володіли приватно землею, несучи за це військову повинність
«дейнеки»	озброєні палицями повстанці, які виступали проти І. Виговського
Дике поле	історична назва незаселеної території південноукраїнського степу. Виникла в XVI ст., коли відбувалася колонізація цього регіону козацтвом після монголо-татарської навали
евекта	вивізне мито
екзактори	Податківці Козацькоїдержави
загальна рада	коло, вищий законодавчий та розпорядчий орган Запорізької Січі
займанщина	право першого займу, право зайняти стільки землі, скільки можна обробити
Запорізька Січ	адміністративний центр запорізького козацтва
запорозьке козацтво	українські козаки, які мешкали на південь від дніпровських порогів. Створили республіку - Запорозьку Січ (XVI - XVIII ст.)
знатне військове товариство	козацька старшина, еліта, яка поділялась на бунчукових та значкових товаришів
зимівник	назва хутора у запорозьких козаків, де вони жили і господарювали у період між військовими діями
індукта	ввізне мито
каторга	1) тяжке ув'язнення, виснажлива праця;). Назва турецького гребного корабля, на якому використовували полонених козаків (галера)
кіш	військова ставка, місцерозташування кошового, козацька залога на Запорізькій Січі
клейноди (коштовності)	символи влади козацької старшини. Зокрема, кошовий отаман мав булаву, військовий суддя - печатку, військовий писар - каламар, курінні отамани - перначі, довбуш (литаври, нагляд за порядком)
козак	вільна озброєна людина, що несе сторожову службу. Новий суспільний стан ХУІ-ХУПІ ст.
Коліївщина	Найбільше гайдамацьке повстання у 1768р. під керівництвом М. Залізняка та І. Гонти, останнє українське селянське повстання проти поляків.
конвісарство	обробка цинку та олова
кошовий отаман	вища посадова особа, яку козацька рада обирала на один рік. Йому належала вища військово-адміністративна влада у Запорозькій Січі. Знаком його влади була булава
курінь	військова одиниця (батальйон) та місце проживання запорізьких козаків
курйознй вірші	акровірш, хроновірш
людвісарство	мідне виробництво
Малоросія (Малоросійський край)	офіційна назва Правобережної та Лівобережної України (Гетьманщини) в законодавчих актах і розпорядженнях царського уряду
опришки	Назва народних захисників у Карпатських горах (винищувачі)
низові козаки (нереєстрові)	запорожці, козаки, які жили на Запоріжжі. Поділялись на бідних (сірома, голота) та багатих (дуки)
паланка	адміністративно-територіальна одиниця (округ) Запорізької Січі
«перелітні птахи»	назва представників української культури, які у XYII-XYIII ст. переселялись до Росії
підпомічники	із 1735р. козаки на, які фінансово забезпечували армію
пірнач	невеликих розмірів булава з глибокими рівчаками на сферичній частині, ознака влади козацького полковника
полк	військова адміністративно-територіальна одиниця Гетьманщини
посполиті селяни	загальна назва селян Лівобережної та Слобідської України у другій половині ХУП-ХУПІ ст. Селяни сплачували 3 типи податків державі: подимне – з кожної хати, стація – на потреби війська, оренда – за промислову діяльність (млини, гуральні)
рангове землеволодіння	землеволодіння козацької старшини, яке вона отримували за службу
реєстр (компут)	поіменний список городових козаків
Руїна	історіографічна назва трагічного занепаду Української козацької держави у другій половині XVII ст. (1657-1687) й великого спустошення і знелюднення Правобережної України
світловий телеграф	світлова сигнальна система, яка складалася із „маяків-фігур”
сердюки («серденята» - з тур. «відчайдухи»)	наймані піхотні полки, утримувані гетьманським коштом, створені гетьманом П. Дорошенком у другій половині 60-х років XVII ст. Виконували функції особистої гвардії гетьмана
січ	адміністративний військовий центр запорозького козацтва, укріплене валами та ровам поселення козаків
слобода	поселення, яке на 20-30 років звільнялось від феодальних повинностей
Слобожанщина	територія, що займала сучасні Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей, а також південну частину Воронезької, Курської та Бєлгородської областей теперішньої Російської Федерації
статті	письмова угода між новим гетьманом та царський уряд про умови підпорядкування
табір	чотирикутне рухоме укріплення козаків
чайка козацька	військовий човен запорозьких козаків ХУІ-ХУП ст.
Чорний шлях	один із шляхів, яким у XVI - XVII ст. кримські ординці здійснювали грабіжницькі напади на Правобережну Україну, Поділля, Галичину, Польщу
чумацтво	торгово-візницький промисел. Основним транспортним засобом чумаків були мажі - пароволові або четвероволові вози
універсали	законодавчі акти гетьмана
уходники	українці, які вирушали у степи для промислів
яничари	у султанській Туреччині - солдат армії, створеної з військовополонених, зокрема християн, яких обертали в іншу віру
ясир, ясирник	бранці, взяті в неволю протягом 15 - 60-х років XVIII ст. турецько-татарськими нападниками в українських, російських і польських землях

 

 

Україна протягом XIX- початку XX століть
автономія	самоврядування, право населення тієї чи іншої території самостійно вирішувати справи внутрішнього управління.
автономісти (традиціоналісти)	нащадки козацької старшини, які боролись за відновлення автономії Гетьманщини у 19 ст.
«азбучна війна»	невдала спроба поляків перевести західних українців з кирилиці на латиницю у 1859р.
американська (фермерська) система сільського господарства	Південна Україна розвивалась американським шляхом, який передбачав використання вільнонайманої праці та технічне оснащення.
асиміляція	процес мовного та культурного поглинання панівною нацією імперії пригноблених народів
Азовське козацьке військо	козацьке військо, яке у 1832-1866рр. існувало на узбережжі Азовського моря
біржа	центр оптової торгівлі
Братство тарасівців	таємна студентська організація (1892-1893 pp.), створена І. Липою, В. Шеметом, М. Міхновським, Б. Грінченком, М. Коцюбинським та ін. Мета: цілковита державна незалежність України.
„будителі”	закарпатська інтелігенція, яка розпочала українське національне відродження (Андрій Бачинський, Іоаникій Базилевич, Михайло Лучкай)
«буковинська трійця»	просвітницька організація Буковини, до якої входили Ю. Федькович та брати Г. і С. Воробкевичі
бюрократизація	посилення ролі чиновників, за допомогою яких імперські уряди управляли населенням
«Весна народів»	буржуазно-демократичні революції 1848р. у країнах Західної Європи
«відрізок»	надлишок селянського наділу, який передавали поміщику згідно із селянською реформою 1861р.
військові поселення	самоокупне військо, поселення, де солдати, відбуваючи військову службу, водночас працювали в сільському господарстві (у1816-1857)
«Галицько-руська матиця»	українська культурно-освітня організація Західної України, яка займалася видавничою справою, впровадженням у школах української мови
генерал-губернаторство	адміністративна одиниця територіального поділу Росії у 19 ст., охоплювало кілька губерній. В Україні існувало 3 ген.- губернаторства: Малоросійське, Київське, Новоросійсько-Бессарабське
громади	напівлегальні непартійні об'єднання української інтелігенції
громадівський (общинний) соціалізм	ідеологія, яка відкидала теорію класової боротьби та постулат революції.
губернія	адміністративно – територіальна одиниця територіального поділу Росії у 19 ст., поділялась на повіти. В Україні існувало 9 губерній: Лівобережжя - Харківську, Чернігівську та Полтавську губернії; Правобережжя - Київська, Волинська і Подільської; Південна Україна - Катеринославська, Херсонська, Таврійська та Бессарабську область
декабристи	представники таємних офіцерських організацій у Росії у 1820-х рр., які виступали проти самодержавства та за суспільні реформи. До них належали: «Союз порятунку» (1816-1819 р., Петербург) та «Союз благоденства» (1818, Москва), Північне товариство (1819-1825) з центром у Петербурзі і Південне товариство (1819-1825) з центром у Тульчині на чолі з Павлом Пестелем, Товариство об’єднаних слов’ян (1823р., Новоград-Волинський)
денаціоналізація	насадження мови пануючої нації, поглинанні національних культур її культурою. Уряди Росії і Австрії прагнули ліквідувати національну самобутність українського народу
дідичі (шляхта)	назва панівного стану польського супільства
думи (міські ради)	виборні органи самоврядування у містах
еклектизм	архітектурний стиль, що передбачає поєднання елементів різних стилів.
еліта національна	провідна верства суспільства, яка усвідомлює цілі, що стоять перед народом (нацією), скеровує зусилля національної спільноти на їх досягнення.
етнос	група людей, члени якої мають спільну назву, елементи культури, спільну історичну пам’ять і пов’язують себе зі спільною територією
етнографія	наука, що вивчає походження, склад, географію розселення, матеріальну і духовну культуру народів, їх усну народну творчість, побут
«Закон Божий або Книгу буття українського народу»	програмний документ Кирило-Мефодіївського товариства, написаний М. Костомаровим.
земства (земські установи)	виборні органи самоврядування у губерніях та повітах. Земства складались із земських зборів гласних (депутатів) та виконавчих органів – управ.
індустріалізація	процес створення промислових підприємств
капіталізм	тобто суспільно-економічний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва та вільнонайманій робочій силі.
контракт (угода)	договір на купівлю-продаж товарів на ярмарку
малоросійство (малоросійська ментальність)	суспільно-політична течія, яка стверджувала, що українці є частиною російського народу. У малоросів виникає почуття подвійного громадянства – називають себе українцями, але патріотами Росії (М. Гоголь). Прикладом є вислів В. Кочубея: «Хоч і народився я хохлом, я більший росіянин ніж хто інший»
малороси (асимілятори)	нащадки козацької старшини, які закликали до асиміляції українців росіянами
мануфактура	підприємство, працівники якого працювали вручну, без використання техніки
масонство («вільні каменярі»)	суспільно-політична течія першої половини 19 ст у Росії, яка проповідувала просвітництво та моральне самовдосконалення та заперечення насильства для соціальних перетворень. Основне масонське гасло – «Свобода, Рівність, Братерство». Ложі (гуртки) масонів діяли в Одесі («Понт Евксинський», «Три царства»), Києві («З’єднані слов’яни»,1818-1822 р.), Полтаві («Любов до істини», 1818–1819 та «Малоросійське товариство», 1821-1822)
мир (сільська громада)	система селянського самоуправління
молоді громади	організації радикальної молоді в 70-80-х р XIX ст., які ставили собі замету здобуття незалежності України. Пізніше вони або порвала з українським рухом і приєдналася до російських революційних організацій, або звузила українське питання до автономії України в складі Російської федерації
монополізм (монополістичний капіталізм)	боротьба між товаровиробниками, яка передбачає поділ ринку збуту та придушення конкуренції. Монополії формуються у трьох формах: картель – поділ ринку збуту із збереженням незалежності підприємства; синдикат – спільний продаж товарів; трест – об’єднання підприємств різних галузей
москвофіли (русофіли)	суспільно-політична течія (середина XIX ст. – 30-ті XX ст.), яка проповідувала єдність російського та українського народів (від Карпат і до Камчатки), заперечували існування окремої української мови. Писали штучною мовою „язичіє” (суміш російської, української, старословянської та польської). Денис Зубрицький, Яків Головацький, Богдан Дідицький
нація	історична спільність людей, сформована на основі спільності території, яку вони населяють, мови, особливостей культури і характеру, економічних зв’язків
народництво	ідеологія та громадсько-політичний рух, який поєднував селянський громадівський демократизм із утопічним соціалізмом. Народники стверджували, що Росія може уникнути капіталізму через наявність селянського соціалізму
народовці	суспільно-політична течія Західної України, яка сформувалась у 1861р., як противага москвофілам. Проголошували єдність українців Галичини та Наддніпрянщини (від Сяну до Кавказу), окремішність української мови. Д. Танякевич, В. Барвінський, К. Устиянович, А. Вахнянин, В. Навроцький
нова ера	угода між народовцями та австрійським урядом і польською шляхтою у1890р.
панславістська теорія	Російська шовіністична теорія, яка відстоювала визначальну роль росіян у житті всіх слов’янських народів. Росію проголошували спадкоємцем Київської Русі, а українцям відмовлялося у праві називатися окремою нацією. У 1856р. Михайло Погодін висунув гасло «Ніякої української мови не було, немає і бути не може»
«Основа»	перший україномовний часопис на Східній Україні (Санкт-Петербург, 1861)
офорт	гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри
«прирізок»	земельна ділянка, яку добавляли до селянського наділу згідно із селянською реформою 1861р.
промисловий переворот (промислова революція)	перехід від ручного виробництва у цехах та мануфактурах до фабрик та заводів на основі парових двигунів (заміна ручної праці машинною)
пропінація	монопольне право поміщиків та держави на виробництва та продажу горілки на Західній Україні
протекціонізм	політика захисту власного товаровиробника через державні закупівлі та обмеження імпорту
пруська система сільського господарства	сільське господарство Лівобережної та Правобережної України розвивалось пруським шляхом, який передбачав оренду селянином поміщицької землі за відробіток на панській землі.
радикалізм	політична течія, прихильники якої вимагали проведення демократичних реформ; для їх здійснення вони готові були до збройної боротьби проти влади.
радикали	суспільно-політична течія Західної України, яка закликала не обмежуватись культурно-освітньою діяльністю та до боротьби за права українського народу. М. Драгоманов, І. Франко, М. Павлик
різночинці	«люди різного чину і звання», вихідці з купецтва, міщанства, селянства, духовенства, чиновництва, які займалися розумовою працею
ринок	обмін товарів, який визначається пропозицією і попитом на товари
романтизм	суспільно-політична та культурна течія у 19 ст., яка проголошувала захоплення українським народом та його культурою.
«Руська трійця» (1833-1837)	просвітницька організація Західної України, до якої входили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький
«Руська правда»	програмний документ Південного товариства, укладений П. Пестелем
рутенство	світогляд західноукраїнського духовенства у 19 ст, який передбачав відрив від рідного народу та переходить на польську, німецьку або російську мови спілкування
сервітути	права користуватись лісами, пасовиськами та угіддями
слов’янофільська теорія	у 40-вих рр. XIX ст. сформувалася українська теорія, як відповідь на російську панславістську теорію про виняткову роль росіян в слов’янському світі. Нею передбачалося об’єднання слов’ян у федерацію, в якій українці мали б незалежність і їм забезпечувалась соціальна й релігійна рівність з іншими народами.
«смуга осілості»	Прибалтика, Білорусь, Польща та Правобережна Україна – регіон проживання євреїв у Російській імперії
соборність українських земель	об’єднання всіх етнічних українських територій у складі єдиної національної держави
стан	адміністративно-поліцейська одиниця в повітах, створена у 1837
«тирольці Сходу»	назва українців, яких так називали за вірність Габсбургам
товарне виробництво	форма виробництва, за якої продукти виробляються для продажу
українське національне відродження	формування модерної української нації у 19 ст.
«український П’ємонт»	назва Східної Галичини, як центру загальноукраїнського національного відродження
урбанізація	зростання міського населення
урок	завдання кріпака на день
«харківські романтики»	етнографічний гурток у 1830-тих рр (В. Каразін, П. Гулак-Артемовський, І. Срезневський, Г. Успенський та ар.), які розпочали українське національне відродження на Східній Україні
хлопомани	молоді поляки, які захоплювались історією та мовою України, говорили українською мовою і дотримувалися українських звичаїв. Це Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський.
ходіння в народ	ходяча та осіла пропаганда народників-різночинців серед селян
чигиринська змова	спроба підняти селянське повстання у Чигиринському повіті на Київщині групою народників на чолі з Яковом Стефановичем (Дмитро Найда) у 1877 р.

 

Україна у 1921-1939 рр.
автономія	самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавними законами (або конституцією)
авторитаризм	влада, здійснювана на безумовному підпорядкуванні управління країною одній особі - монархові, диктаторові. У СРСР диктатором був Й. Сталін, у Німеччині – А. Гітлер
аграрне суспільство	етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята працею на землі та в ремісництві
адміністративно-командна система	антидемократична ієрархічно організована система управління суспільством, яка ґрунтується на адміністративних засобах, система бюрократичного централізму.
асиміляторська політика	шовіністична політика, спрямована на знищення національних особливостей пригнічених народів шляхом примусового нав'язування їм мови, культури, релігії панівної нації
асиміляція	поглинання, злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови, звичаїв, культури
атеїзм	система поглядів, що відкидає всю сукупність релігійних уявлень про світ
"Березіль"	український театр, що працював у Києві в 1922-1926 рр., у Харкові - в 1926-1933 рр., головним режисером якого був Лесь Курбас. У 1930-х рр.. підданий критиці у радянській пресі, звинувачений у українському націоналізмі. Частину митців (Леся Курбаса) було фізично знищено
буржуазні націоналісти	традиційний ярлик комуністичної системи, що стосувався тих, хто виступав за збереження національної мови, культури, звичаїв, історичних традицій рідного краю
ВАПЛІТЕ	«Вільна академія пролетарської літератури» - найвідоміша літературно-мистецька організація республіки, яка виникла у 1925 р. та об’єднала 22 письменників і поетів. Серед них - П. Тичина, В. Сосюра, Ю. Смолич, М. Бажан, Ю. Яновський, О. Довженко, Л. Курбас та ін. Ідейним керівником ВАПЛІТЕ був М. Хвильовий (Фітільов).
"Великий терор" («єжовщина»)	холоднокровна і продумана репресивна акція радянської влади у 1937-1938 рр, яка передбачала винищення партійної та військової еліти. Серед репресованих були організатори Компартії України Е. Квірінг, В. Затонський, Ю. Медведєв, колишні голови українського уряду Х. Раковський, В. Чубар, П. Любченко.
ВРНГУ	Вища рада народного господарства України. Орган фінансового, промислового та іншого регулювання й контролю за станом і розвитком економіки та її галузей, провідних підприємств. Була наступницею Промбюро та УРНГ. Діяла з 1923 по 1932 р
"ворог народу"	назва ув’язненого у Радянському Союз, якого звинуватили у антирадянській діяльності, шпигунстві, шкідництві, буржуазному націоналізмі.
Всеукраїнський з’їзд Рад	вищий законодавчий орган УСРР – З’їзд рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, які збирались двічі на рік. Між з’їздами влада належала ВЦВК.
ВЦВК	Всеукраїнський центральний виконавчий комітет. Вищий законодавчий орган УРСР між з’їздами Рад у 1919-1938 рр. Із 1938р. перейменований у Верховну Раду УРСР.
геноцид	цілеспрямовані дії, що мають за мету знищити будь-яку етнічну, расову або релігійну групу населення. Є грубим порушенням міжнародного права, найтяжчим злочином перед людством. Законом України від 28 листопада 2006 р. „Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, голодомор 1932 – 1933 років, визнано як акт геноциду українського народу.
Голодомор	політика владних органів Радянського Союзу на чолі з Й. Сталіним, спрямована на створення штучного голоду серед українських селян. Голодомор в Україні розпочався у грудні 1931р. і тривав до початку 1934 із кульмінацією у 1932 – 1933 рр.
ГУЛАГ	(Головне управління виправно-трудових таборів) - з 1930 р. назва управління радянських органів безпеки, що відали комплексами таборів примусової праці в СРСР; назва стала широко знаною завдяки книжці О. І. Солженіцина "Архіпелаг ГУЛАГ"
Державне політичне управління	ДПУ - карний орган радянської держави, завданням якого була боротьба з політичною та економічною контрреволюцією, шпигунством і бандитизмом, охорона кордонів республіки. В Україні створене 1922 року. З 1934 р. перетворено на НКВС
диктатура	нічим не обмежена влада особи, класу, групи людей, яка спирається на силу і певну державну структуру. У СРСР проголошувалась диктатура пролетаріату і Комуністичної партії
директива	розпорядження, вказівка, установка керівного органу
експропріація	примусове (платне чи безплатне) відчуження майна, яке здійснюється державною владою
екстенсивний розвиток господарства	збільшення обсягів суспільного виробництва завдяки нарощуванню затрат праці, сировини, ресурсів та матеріалів
"єжовщина"	кампанія тотальних репресій у СРСР 1936 - 1938 рр. з великими "чистками" і показовими політичними процесами. Названа в честь М. Єжова, призначеного наркомом внутрішніх справ СРСР замість Г. Ягоди у вересні 1936 р. Типовими ознаками "єжовщини" були офіційний дозвіл ЦК ВКП(б) органам НКВС застосовувати тортури, подальше вдосконалення системи концтаборів і колоній, винищення людей за плановими списками ("лімітами"), етнічні чистки. У період "єжовщини" в Україні стали жертвами репресій понад 800 тис. осіб.
«закон про п'ять колосків»	Закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної власності передбачав розстріл з конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна. Підписаний Сталіним 7 серпня 1932р.
закупівельна ціна	ціна, яку держава сплачує за сільськогосподарську продукцію, що її реалізують відповідно до державного плану селянські та інші господарства
ідеологія	система ідей і поглядів (політичних, правових, філософських, моральних, релігійних, естетичних), що виражає корінні інтереси певної соціальної групи; суспільна свідомість
індустріалізація	1) процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства, що зумовлює переростання аграрного суспільства у індустріальне; 2) система заходів, вжитих ВКП(б) у 20-30-х роках, для модернізації промисловісті. Індустріалізація проводилась п’ятирічками: 1928-1932 – перша, 1933-1937 – друга, 1938-1942 – третя.
Карпатська Січ	напіввійськова організація, утворена 9 листопада 1938 р. у м. Хусті для військового вишколу учасників українського національного руху і для оборони Карпатської України. Комендантом обрано Д. Климкуша. Розгромлена військами Угорщини 13 - 14 березня 1939 р.
Карпатська Україна	автономна територіально-адміністративна одиниця у складі Чехословаччини. Утворена 8 жовтня 1938 р. під назвою Підкарпатська Русь. 30 грудня 1938 р. була запроваджена нова назва краю - Карпатська Україна. 14 березня 1939 р. проголошено її незалежність під керівництвом Августина Волошина
класовий антагонізм	у марксизмі форма суперечностей, яка характеризується непримиренністю суспільних інтересів певних соціальних верств. Сталін провокував протистояння бідняків і куркулів, робітників і непманів.
колективізація	1) центральна ланка аграрної політики більшовицького режиму у 30-х роках, спрямована на переведення селянських господарств із приватнокапіталістичного на колективно-соціалістичний спосіб виробництва; 2) один із напрямків радянської модернізації (1928-1939 рр.) сільського господарства, спрямований на ліквідацію одноосібних селянських господарств та формування колективних, що передбачала спільну працю та усуспільнення землі й засобів виробництва.
колгосп	колективне господарство, об’єднання індивідуальних селянських господарств у колективне із частковим усуспільнення землі та майна.
колоніальна політика	політика підкорення й експлуатації за допомогою військового, політичного та економічного підпорядкування народів, країн і територій переважно з населенням іншої національності, як правило, менш розвиненим в економічному відношенні. Колоніальна політика будується на принципах уніфікації, бюрократизації, денаціоналізації.
колонія	1) територія або країна, позбавлена незалежності, що перебуває під владою іншої держави-метрополії; 2) поселення громадян якоїсь держави в іншій країні з метою господарського освоєння певних територій. УРСР була внутрішньою колонією СРСР.
комсомол	скорочена назва суспільно-політичної організації Комуністична Спілка Молоді (повна назва - Всесоюзна Ленінська Комуністична Спілка Молоді - ВЛКСМ). Створений у 1918 - 1926 р. Шефствував над спорудженням найважливіших господарських об'єктів (всесоюзні комсомольські ударні будови). Очолював Всесоюзну піонерську організацію. Його членами була майже вся молодь СРСР віком від 14 до 28 років.
концесія	здача підприємств в оренду, інколи іноземному підприємству, у часи НЕПу.
кооператив	добровільне об'єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певними видами господарської діяльності.
коренізація	напрямок національної політики більшовицької партії з середини 20-х до середини 30-х років. Проголошена XII з'їздом ВКП(б) у квітні 1923 р. з метою здобуття центральним керівництвом визнання з боку республік. Суть коренізації - заохочування розвитку національних культур в інтересах зміцнення більшовицького режиму. Здійснювалася шляхом підготовки, виховання й висування кадрів корінної національності передусім у партійний апарат і державні органи та формування національної та інтернаціональної за суттю соціалістичної культури.
КП(б)У	Комуністична партія (більшовиків) України (КП(б)У) – тоталітарна політична партія України, створена 12 липня 1918р., із 1958р. - КПУ
КПЗУ	Комуністичну партію Західної України, створена в 1919 р. як Комуністична партія Східної Галичини (КПСГ). У 1923 р. перетворилася на КПЗУ та увійшла до Компартії Польщі на правах автономії. ЇЇ очолювали О.Клірик (Васильків), Р.Кузьма (Турянський), М.Заячківський (Косар), Г.Іваненко (Бараба). За критику Сталіна у 1938р. ліквідована.
культ особи	єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає сліпе поклоніння "вождю", раболіпство.
культурна революція	один із напрямків радянської модернізації (1928-1940 рр.), спрямований на втілення соціалістичних принципів у розвиток культури, формування нової соціалістичної інтелігенції та зміну свідомості на основі марксизму-ленінізму.
куркулі	багаті селяни (фермери), категорія підприємців у сільському господарстві. Власники або орендарі земельних угідь, які ведуть своє господарство сімейними засобами або з використанням найманої праці.
лікнеп	політика більшовиків у сфері боротьби з неписьменністю (ліквідація неписемності).
мартиролог	перелік жертв переслідувань.
машинно-тракторні станції (МТС)	організації, які зосереджували сільськогосподарську техніку і персонал, виконували механізаторські роботи в колгоспах та радгоспах. Проіснували із 1928 до березня 1958 р.
модернізація	оновлення, удосконалення, надання сучасного вигляду економіці, культурі, суспільству. Сталін проголосив модернізацію СРСР і України у 1928р. Складовими модернізації були: форсована індустріалізація, суцільна колективізація та «культурна революція», яка передбачала масові репресії незгідних.
націоналізм	психологія, ідеологія та політика в національному питанні, основою яких є визнання пріоритету національних особливостей у суспільному розвитку, перебільшена оцінка значення ролі власної народності, нації, аж до ідеї національної винятковості і вищості. В Україні сформувалась ідеологія інтегрального націоналізму Д. Донцова: а) пріоритет волі над розумом; б) нація - абсолютна цінність; в) мета - незалежність, для досягнення якої придатні всі засоби.
нова економічна політика (неп)	система заходів більшовиків, спрямована на перехід від політики "воєнного комунізму" до еквівалентного обміну продукцією між містом і селом на основі ринкових відносин (1821 - 1928 рр.). Мала односторонній характер, бо поширювалася лише на соціально-економічну сферу діяльності, не доповнена політичними реформами.
ножиці цін	назва штучного розриву цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, співвідношення цін на товари, які купують і продають працівники сільськогосподарського сектору.
нормалізація	політика врегулювання українсько-польських відносин, здійснена шляхом порозуміння між проводом Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) і польським урядом у 1935-1938 рр. В основу нормалізації покладена угода про участь українців у виборах до вищих законодавчих органів Польщі.
Організація українських націоналістів (ОУН)	українська політична організація, заснована в 1929 р. у Відні Є. Коновальцем. До 1939 р. діяльність ОУН спрямована проти Польщі: пропаганда,бойкот, саботажні та терористичні акції. 1940 р. - розкол на прибічників С. Бандери - ОУН(Б) та А. Мельника - ОУН(М). З кінця 1941 р. ОУН(Б) вела боротьбу на два фронти - проти СРСР та проти Німеччини, від 1943 р. - збройну (УПА). Після проголошення незалежності України ОУН(Б) і ОУН(М) діють в Україні, зокрема бандерівці заснували Конгрес українських націоналістів
осадництво	переселення польським урядом до української сільської місцевості близько 200 тис. поляків, яким виділили 445 тис. га землі.
парцеляція	аграрна реформа Румунії у 1919р., яка передбачала розподіл на дрібні частини землі поміщиків.
пацифікація (умиротворення)	офіційна назва репресій проти українського населення, здійснюваних польським урядом на західноукраїнських землях у 30-х роках XX р..
полонізація	процес насадження польської мови і католицького віросповідання серед українського населення (Польща – Полонія).
п’ятирічки	п’ятирічні плани розвитку народного господарства СРСР. Плани першої п’ятирічки передбачали два варіанти – відправний (18%) та оптимальний (20%). П’ятирічка проводилась через комуністичний штурм із продрозкладкою та колективізацією для села, індустріалізацією та картковою системою для міста.
продовольчий податок	фіксований натуральний податок із селянських господарств, введений в період запровадження непу на підставі постанови X з’їзду РКП(б) 1921 р. замість продрозкладки. В Україні фактично запроваджений лише після жнив 1922 р., з 1924 р. почав стягуватися виключно у грошовій формі.
раднарком	уряд УРСР, створений 29 січня 1919р. під назвою Рада народних комісарів (Раднарком), із 25 березня 1946р. – Радою Міністрів.
репресії	із лат. – придушення. Незаконні засудження, масові розстріли, винищення людей творчих, мислячих, здатних критично оцінити і порівняти дійсність з ідеалами соціалізму в часи сталінської модернізації України. Сталінські політичні репресії в Україні поділяються за хронологією на три великі хвилі: 1928-1931 рр.; 1932-1936 рр.; 1937-1938 рр.
робітфаки	робітничі факультети - підготовчі курси для селян та робітників при вищих навчальних закладах. Набирали на них за рекомендаціями партійних та профспілкових організацій, комнезамів, військових частин. На кінець 1921 р. налічувалось 12 робітфаків, а в 1925 р. – вже 31.
розкуркулення	кампанія експропріації селянських господарств у 30-ті роки, складова частина примусової колективізації. Здійснювалася на основі постанови ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. На практиці вилилася в репресії проти значної кількості середняків (2/3 селян в Україні). Розкуркулення стало передумовою занепаду сільського господарства й голодомору.
«Розстріляне відродження»	літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х р.. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним більшовицьким режимом.
русинство	назва політичної течії на Закарпатті, яка проповідує відмінність слов’янського населення від українського народу
санація (оздоровлення)	назва політичного табору, що утримував владу у Польщі в 1926 - 1939 рр. та висував гасло оздоровлення суспільного життя країни шляхом згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту й зміцнення виконавчої влади (президента, уряду).
соціалізація землі	перетворення приватновласницьких земель на загальнонародну власність.
соціалізм	уявний соціально-економічний лад (формація), що має прийти на зміну капіталізму. З точки зору теоретиків соціалізму, за соціалізму будуть відсутні приватна власність на засоби виробництва та експлуатація людини людиною.
СРСР	Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), держава, створена 30 грудня 1922р у складі України (УСРР), Росії (РСФРР), Білорусії (БСРР) та Закавказької Федерації (Грузія, Вірменія, Азербайджан). Поступово кількість республік у складі СРСР зросла до 1 Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:    Сейчас читают про: Культура Древней Руси 9-12 вв. Значение принятия Русью православия в формировании культуры и ментальности русского народа Определение конфигурации сердца, размеров поперечника сердца и сосудистого пучка Причины чеченской войны Взаимодействие аллельных и неаллельных генов. Явление плейотропии Общая экономико-географическая характеристика США Внутренние и внешние функции государства Самый сильный аргумент, почему эволюция человека не могла быть  Лучше думать перед тем, как действовать, чем после © Демокрит ==> читать все изречения... 7531 7392 Понравился сайт? Поделись им с друзьями: