Тема 6. Інфраструктура ринку інновацій

1. Сутність інфраструктури ринку інновацій.

2. Ринок інновацій як складова частина системи економічних відносин.

3. Основні функції та напрямки ринку інновацій.

4. Класифікація інноваційної інфраструктури.

5. Державне регулювання розвитку ринку інновацій.

 

Пізнати сутність ринку як економічної категорії без глибокого аналі­зу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємоді­ють між собою, неможливо. Для цього слід обрати критерій, за яким мож­на розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, ос­кільки ринок є складним і багатоманітним явищем економічного життя (рис.).

За цим критерієм виділяють 7 взаємозалежних типів ринку. Наприк­лад, зростання попиту на засоби виробництва сприятиме розширенню рин­ку праці, що, в свою чергу, стимулюватиме збільшення виробництва пред­метів споживання, купівлю цінних паперів, валюти.

Кожний з ринків, у свою чергу, поділяється на дрібніші. Ринки взуття, • косметики, швейних виробів, молочних, хлібних, рибних продуктів існують всередині ринку предметів споживання. Ринки машин, верстатів, нафто­продуктів, металу, вугілля входять до складу ринку засобів виробництва. Ринки акцій, кредитних ресурсів є складовими фінансового ринку.

Ринок предметів споживання і послуг призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відобра­жує виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне і нематеріальне виробництво мають бути адекватними платоспроможно­му попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то в суспільстві настає дисбаланс: з одного боку, не вистачає певної групи товарів споживання, з другого — виникає перевиробництво інших товарів. Ринок через конку­ренцію, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру і ліквідуючи диспропорції в еко­номіці та у сфері обігу. Таким чином, відновлюється рівновага між плато­спроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг, у Ринок засобів виробництва спрямований на задоволення виробничих потреб. Його суб’єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються еко­номічною діяльністю. Самостійність останніх залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встанов­лення цін на неї, укладення договорів. Підприємництво існує тільки тоді, якщо юридична або фізична особа мають можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами вироб­ництва. Саме торгівлі, а не розподілу. Лише вона сприяє певній зацікав­леності підприємств у ефективному використанні матеріально-технічних ресурсів, спонукає вивчати та прогнозувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів, приймати оперативні самостійні рішення у разі зміни кон’юнктури.

Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передба­чає економічну та юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а іноді й до банкрутства.

Ринок нерухомості призначений для торгівлі землею, об’єктами, що на ній збудовані, зокрема житловими будинками. Суб’єктами цього сегмента ринку є фізичні та юридичні особи, які купують об’єкти нерухомості як якщо юридична або фізична особа мають можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

 

 

якщо юридична або фізична особа мають можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами вироб­ництва. Саме торгівлі, а не розподілу. Лише вона сприяє певній зацікав­леності підприємств у ефективному використанні матеріально-технічних ресурсів, спонукає вивчати та прогнозувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів, приймати оперативні самостійні рішення у разі зміни кон’юнктури.

Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передба­чає економічну та юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а іноді й до банкрутства.

Ринок нерухомості призначений для торгівлі землею, об’єктами, що на ній збудовані, зокрема житловими будинками. Суб’єктами цього сегмента ринку є фізичні та юридичні особи, які купують об’єкти нерухомості як для особистого (квартира чи будинок), так і для виробничого споживання (земля для сільськогосподарської діяльності, приміщення для офісу тощо).

Нерухомість як товар має деякі відмінності від решти товарів:

- це об’єкт довгострокових інвестицій (у землю, будівлі, житло можна вкладати капітал, збільшуючи таким чином його вартість);

передається у спадщину майбутнім поколінням;

- займає певний простір.

На ринку науково-технічних розробок та інформації відбувається купівля-продаж науково-технічної продукції, технічних засобів інформації, інформативних систем. Цей сектор ринку обслуговує всі сфери людської діяльності. Без упровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво не можна примножити національне багатство країни, підвищити добробут її громадян, забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зро­стання. Цим зумовлене значення ринку науково-технічних розробок та інформації у суспільно-економічному житті.

Особливе місце у цьому сегменті сучасного ринку посідають нові інфор­маційні технології та комп’ютери. Вони прискорюють науково-технічний прогрес, дають змогу спілкуватися й обмінюватися інформацією населен­ню різних країн.

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) — це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки й об’єд­нує кредитний ринок і ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує обіг платіж­них коштів, кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному се­редовищі він є гнучким механізмом мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств та організацій.

Ринок праці (робочої сили) є однією з найважливіших ланок у розви­неній ринковій системі. Його існування означає, що кожна людина має пра­во на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором.

Робоча сила стає об’єктом купівлі-продажу за умов існування, з одно­го боку, вільного вибору професії або виду діяльності, що передбачає вільне переміщення людини в межах країни і за її межами, а з другого — вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю у суспільному виробництві. У свою чергу, роботодавець також має право вибору. А це означає, що невід’ємним атрибутом ринку праці є безробіття — надзвичайно складна економічна і соціальна проблема для будь-якої країни.

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКІВ

ЗА СТУПЕНЕМ ЗРІЛОСТІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

| Розвинений ринок — це система товарно-грошових відносин між  суб’єктами господарської діяльності, покупцями і продавцями, яка |передбачає економічну самостійність, рівноправність та конкуренцію | товаровиробників 

Ціна на такому ринку формується під дією законів вартості, попиту і пропозиції, граничної корисності. Вона є головним регулятором еконо­мічного життя. Водночас держава виступає замовником значної кількості товарів і послуг, здійснює контроль за деякими цінами, встановлює мінімальну заробітну плату, а отже, є регулятором ринкових відносин.

Характерними рисами розвиненого ринку є наявність бірж, банків, страхових компаній, аудиторських і брокерських фірм та інших інституцій ринкової інфраструктури; узгодженість законодавчих актів, нормативних документів щодо прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів господа­рювання.

Ринку, що формується, притаманні наявність елементів неринкових відносин (натуральний обмін, або бартер, надмірне втручання держави у господарське життя), невідпрацьованість законодавчих документів, антиринковий настрій різних верств населення.

Існує два шляхи формування ринку. Перший — класичний — це перехід від натурального до товарного господарства. Другий — пов’язаний зі зміною послідовності економічних перетворень, тобто має інверсійний характер, передбачає формування ринкової системи в умовах індустрі­ального суспільства, що склалося. Такий шлях характерний для всіх постсоціалістичних країн, зокрема для України, де тривалий час панувала директивно-планова економіка, тому насамперед потрібно замінити її рин­ковою, подолати державний монополізм і сформувати конкурентне середо­вище з вільним ціноутворенням.

Ринок із різним ступенем обмеження конкуренції (монопольний, оліго- польний). Монопольним називають ринок, на якому домінує один поста­чальник або продавець. Головною ознакою олігополії є панування на ринку товарів чи послуг невеликої кількості господарюючих суб’єктів.