Термін «менеджмент» – це синонім терміна «соціальне управління»

Лекція 1. Менеджмент соціальної роботи як різновид соціального управління

Питання:

1.Соціальна політика – основа управління соціальними системами і процесами.
2.Сутність управління соціальною роботою.
3.Поняття та особливості менеджменту соціальної роботи.

Література
1. Социальный менеджмент: Учебн. пособие/ под ред. В.Н. Иванова, В.И. Патрушева. – М., 2001.
2. Менеджмент социальной работы: Учебн. пособие/ под ред Е.И.Комарова, А.И.Войтенко. – М., 1999.
3. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. – Львів, 2001.
4. Андрушків Б.М. Основи теорії та практики управління. – Львів, 1993.
5. Хміль Ф.І. Становлення сучасного менеджменту в Україні (проблеми теорії та практики). – К., Львів, 1996.

Менеджмент – це мистецтво
отримати результат від людей
М. П. Фоллєт

Поряд з управлінням економічними системами і явищами нормальне функціонування та розвиток суспільства і життя вимагає управління соціальними системами і процесами, тобто процесами, що протікають в одній з основних її сфер громадського життя - соціальній. Характер і напрямок відповідної діяльності задаються соціальною політикою держави, а засобом реалізації, інструментом цієї політики виступає такий різновид управлінської діяльності як соціальний менеджмент.
Соціальна політика – це діяльність держави й інших політичних і соціальних інститутів, спрямована на прогресивний розвиток соціальної сфери життя суспільства, на удосконалювання умов, способу і якості життя людей, на забезпечення їхніх життєвих потреб, надання їм необхідної соціальної підтримки, допомоги і захисту з використанням у цих цілях наявного у відповідного інституту потенціалу.
Соціальна сфера – це галузь життєдіяльності людського суспільства, в якій реалізується соціальна політика держави, спрямована на розподіл матеріальних і духовних благ, забезпечуючи прогрес всіх сторін суспільного життя, покращання життєдіяльності кожної людини. Вона охоплює весь простір життя від умов її праці, побуту, здоров’я, дозвілля до суспільно-класових, національно-етнічних відносин. Зміст поняття “соціальний менеджмент” означає відношення між соціальними групами, індивідами з приводу їх положення, місця і ролі в суспільстві, стилю життя.
Практичне втілення соціальної політики здійснюється через соціальну роботу професіоналів, громадських та соціальних інститутів.
Найважливішою метою соціальної політики є забезпечення більш повного задоволення членами суспільства своїх життєвих потреб, оскільки саме з цього приводу в першу чергу складаються соціальні відносини, і саме на цій основі відбувається соціальне відтворення суспільних груп і індивідів. При цьому, коли мова йде про забезпечення життєвих потреб людей у рамках здійснення соціальної політики, мається на увазі їхнє задоволення не шляхом власних зусиль членів суспільства. У соціальній політиці втілюється турбота суспільства чи якої-небудь інституційної системи (територіальної спільності, фірми, трудового колективу, профспілки, благодійної організації і т.д.) про людей, що потребують підтримки і допомоги. Іншими словами, соціальна політика спрямована на надання допомоги, підтримки людям з боку соціальної системи, у яку вони входять, шляхом використання для цього наявного у відповідної соціальної системи суспільного потенціалу. Така допомога в самому загальному виді може бути названа соціальною (тобто йде від соціуму, від якої-небудь суспільної системи) допомогою, як родове поняття воно може охоплювати і пенсії, і стипендії учням, і допомога громадянам, що потрапили в складні життєві ситуації, й інші виплати, пільги, і надання в інших формах матеріальної допомоги. Поняття " соціальне " у даному контексті виражає те, що людське співтовариство (це і є соціум) робить допомогу, підтримку своїм членам, здійснюючи їхній захист.
В загальному розумінні управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідного для того, щоб досягнути цілей організації.
Соціальне управління як тип, функція загального управління – особливий вид управлінської діяльності, що забезпечує виконання відповідних соціальних завдань через адекватну організаційну структуру.

Соціальне управління представляє собою свідому, систематичну, спеціально-організовану суспільну діяльність з метою впорядкування його соціально-дієвої структури.
Соціальне управління виступає як сукупність організаційних систем і управлінських зв’язків між ними, здійснення яких дозволяє реалізувати управлінські функції між індивідами, соціальними групами, громадянами, політичними, економічними та ін. інститутами суспільства. Соціальне управління охоплює всі ті об’єкти і процеси в суспільстві, стан яких має значення для його існування і розвитку як соціальної системи, так і для життєдіяльності людей.
У процесі ринкових перетворень в Україні в усіх сферах соціально-виробничої діяльності почали використовувати термін «менеджмент».

Термін «менеджмент» – це синонім терміна «соціальне управління».

Соціальне керування (соціальний менеджмент) – різновид менеджменту (поряд із техніко-технологічним і біологічним), що передбачає розробку цілей, формулювання проблем, упорядкування планів і досягнення обраних цілей, використовуючи визначені види діяльності, методи в межах визначеного процесу (технології) у соціальній сфері [9, 13].

Головна особливість соціального управління полягає в тому, що його суб'єктом і об'єктом є людина. Соціальне управління поділяється на види: державне, військове, економічне, виробниче й суспільне.

Керування соціальною роботою (менеджмент соціальної роботи) – це різновид соціального керування, система гнучкого практичного керування в суспільстві, спрямована на ефективне регулювання соціального становища всіх учасників суспільного життя й на забезпечення їхнього розвитку як суб'єктів усіх видів суспільних відносин, на забезпечення гідного, цивілізованого існування.

Дане поняття має цілий ряд значень, що відбивають різні сторони, грані й аспекти керування [5, 334 - 336].

Перше значення – організаційно-структурне. Ключові проблеми тут такі: «Хто повинен виконувати (виконує) соціальну роботу?»; «Які органи, підрозділи повинні цим займатися (займаються)?»; «Яка ефективність (результативність) їхньої діяльності, функціонування?». Управління соціальною роботою організується на державному, регіональному (територіальному) і локальному рівнях і має відповідні організаційні структури.

Друге значення – функціональне. Управління соціальною роботою виконує як загальні, так і конкретні функції. Загальними, незалежно від рівня суб'єкта, його компетенції, є такі функції: прогнозування, планування (цілепокладання), організація, координація, стимулювання (мотивація), маркетинг, урахування і контроль. На конкретному рівні керування, у конкретній посаді укладається визначене співвідношення між загальними функціями. Конкретні функції – це види роботи стосовно посади (обов'язки і права), підрозділу (функції підрозділу) і підприємству, організації, закладу (напрямки діяльності).

Третє значення – це діяльність керівників різних рівнів у системі соцзахисту, допомоги. Керівники виступають як головна сила, «локомотив» у процесі керування. Від професіоналізму керівників багато в чому залежать якість організації керування і його результативність. Різноманітні функції керівника знаходять висвітлення в розмаїтості виконуваних ролей, як-от: організатора, адміністратора, психолога, соціального психолога, інформаційного працівника, юриста, економіста, політика, підприємця, педагога. Важливою проблемою є процес формування, становлення керівників, перехід спеціаліста в ранг керівника і придбання у зв'язку з цим необхідних професійних якостей.

Четверте значення керування соціальною роботою – це процес, що включає ряд елементів. Основа будь-якого виду керування – інформація, що в «людських системах» тим або іншим способом організується. На основі інформації відбувається визначення, формулювання й закріплення (в організаційно-адміністративних документах) цілей, завдань. Цільова орієнтація – важливий елемент соціального управління, за яким випливає система дій, заходів або управлінських рішень. Управління певним чином організується через розподіл функцій і формування оргструктур, добір і розстановку кадрів (персоналу). У процесі управління важливо також знати цілі, завдання й рішення з ресурсами – інформаційними, матеріальними, трудовими, фінансовими, тимчасовими. Ресурсозабезпечення – важлива умова виконання намічених цілей. У процесі використовуються різноманітні форми й методи керування або засоби, що забезпечують досягнення тих або інших результатів. Нарешті, у процесі керування використовується зворотний зв'язок – урахування, контроль, перевірка виконання. Таким чином, керування соціальною роботою – це процес постановки цілей, завдань і організація практичної діяльності людини для їхнього досягнення, виконання.

П'яте значення – це вид професійної діяльності, управлінська праця, що включає тріаду: предмет праці (інформація), засоби праці (організаційні і технічні) і людину, що володіє певними знаннями, уміннями й навичками. Поєднання цих трьох складових певним чином називається організацією праці в системі соціального керування. «Трудове» розуміння управління пов'язано з вирішенням таких проблем, як підготовка й добір кадрів, підвищення їхньої кваліфікації: складання кваліфікаційних характеристик (КХ); організація праці керівників, спеціалістів і «польових» соціальних працівників, побудова й використання інформаційних систем і технологій; мотивація праці; оцінка й оплата праці управлінських працівників.

Шосте значення – керування соціальною роботою як наука й навчальна дисципліна. Основа будь-якої науки – методологія, тобто система методів, які використовуються в наукових дослідженнях. У науці управління застосовується як загальнометодологічний інструментарій (аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрактне й конкретне, системний підхід тощо), так і специфічний, обумовлений необхідністю дослідження систем і процесів соціального управління, функцій і організаційної структури, діяльності керівників і очолюваних ними колективів. Інша складова частина науки керування – теорія, або система узагальненого знання, що існує на рівні окремої людини (керівника, спеціаліста) й називається емпіричною теорією, а також на рівні значно більших узагальнень (макротеорія). Необхідною частиною управління як науки є методики, які становлять собою інструменти отримання наукових знань, наукової інформації (дослідницькі методики); що допомагають вирішувати конкретні практичні проблеми (ділові методики); які використовуються в консультативній діяльності (діагностичні методики). Застосовуються також комплексні методики для вирішення окреслених проблем.

Менеджмент – це сукупність функцій, спрямованих на ефективне використання ресурсів для досягнення певних організаційних цілей.
Менеджмент соціальної роботи є одним із видів соціального управління, тобто такого управління, де головним об’єктом та об’єктом діяльності на рівні відповідної організації виступає людина. На малюнку 2 порівнюються складові менеджменту соціальної роботи та соціального управління.

Менеджмент соціальної роботи ставить за мету сформувати і застосувати на практиці загальні принципи управління, придатні для будь-якої людської організації і сфери діяльності. До них відносяться:
· визначення цілей та завдань управління;
· розробка конкретних заходів та їх досягнення;
· розподіл завдань на окремі види;
· розподіл роботи, доручень;
· координація взаємодії різних підрозділів всередині організації;
· здійснення формальної ієрархічної структури;
· оптимізація процесів прийняття рішень і комунікацій;
· пошук адекватної мотивації діяльності.