Західноукраїнська преса в першій половині XIX ст

Перші пресові видання на Наддніпрянщині

На Наддніпрянщині вся преса спочатку виходить російською мовою. Починається вона в Харкові, де ще в 1807 р. мали виходити «Харьковскіе Патріотическіе Листы». На це видання був уже дозвіл і від цензури, але воно все ж не здійснилося. Харків на початку XIX ст. був культурним українським середовищем. Тут був тоді заснований один на цілу Російську Україну університет (1805). З Харківським університетом фактично був зв’язаний і перший на Наддніпрянщині часопис-тижневик «Харьковскій Еженедельник». Появився він у 1812 р. Видавцем його був харківський книгар Лянгнер, а головна роль у ньому належала професорові Харківського університету К. Нельдехенові. «Харьковского Еженедельника» вийшло всього 12 чисел. Був це орган місцевого життя — орган Слобожанщини, в якому дуже цікавим представляється інформаційний матеріал. Але в ті часи на Наддніпрянщині не було ще сприятливих умов для розвитку преси, й «Харьковскій Еженедельник» занепав після першого року. Сталося це ніби з тої причини, що було «в здєшнем крає весьма мало людей, интересующихся такими сочиненіями». Але вже в 1816 р. в Харкові появляються два нових часописи: «Украинскій Вестник» і «Харьковскій Демокрит». Перші українські журнали на Наддніпрянщині видавалися силами й коштами тодішніх найвидатнішик українських діячів і письменників. У виданні «Украинского Вестника» брали участь такі сили, як проф. С. Філомафітський, поет і перекладач проф. Ф. Гонорський, Григорій Квітка. «Украинскій Вестник» виявляв завдання розвивати в своїх читачів любов до рідного краю й допомогти його пізнати. Головний зміст цього часопису складали матеріали з історії, географії й етнографії України. В цьому ж органі появлялися й віршовані твори П. Гулака-Артемовського (напр., байка «Пан і Собака» й поема «Солопій та Хивря»); містив тут свої писання й Григорій Квітка-Основ’яненко. П. Гулак-Артемовський, тоді ще студент Харківського університету, друкував дещо також і в «Харьковском Демокрите» — сатиричному місячнику, що його видавав В. Маслович. «Украинскій Вестник» існував від 1816 до 1819 р.; життя «Харьковского Демокрита» було значно коротшим — він виходив лише в 1816 р.

Під впливом харківської групи молодих громадських діячів були й «Харьковскія ИзвЂстія» та деякі інші тодішні періодичні видання, що містили також і матеріали українською мовою. «Харьковскія ИзвЂстія» почали виходити в 1817 р. як тижневик. Було це видання Харківського університету; редагував їх Вербицький. Проіснували вони до 1822 р. В тих же роках виходили в Харкові ще «Украинскій Дрмовод» (1817) і «Труды Общества Наук». Від 1824 р. в Харкові почав виходити «Украинскій Журнал». Редактором його за призначенням університету був проф. Склабовський, а одним із найближчих співробітників — П. Гулак-Артемовський. Цей журнал проіснував до 1826 р. й здобув репутацію найкращого часопису. Але всі ці перші періодичні видання в Харкові не мали довгого віку. Після припинення «Украинского журнала» на п’ять років заходить перерва, коли в Харкові не виходить жоден часопис, а 3.1831 р. появляються — замість органів періодичної преси — альманахи та збірники. Біля цих дальших видань найбільше попрацював І. Срезневський, який у 1831 р. разом із Розковашенком видав «Украинскій Альманах», а з 1833 р. видає знамениту «Запорожскую Старину» (вийшло 6 частин).

Крім Харкова, в цей час появляється дещо і в інших осередках Наддніпрянщини, насамперед в Одесі, де преса почалася також досить рано. Тут ще в 1809 р. почав виходити тижневий «Прейскурант приходящим в Одесу иностранным товарам и исходящим россійским товарам» (виходив до 1849 р.), але ці купецькі бюлетені за пресові видання не вважаються. Тільки з 1820 р. в Одесі починає виходити французькою мовою «Messager de la Russie Méridional», a в 1821 p. — російською мовою «ВЂстник Южной Россіи». В 1822 р. в Одесі появляється музичний місячник «Troubadour d’Odessa», a в 1824 p. «Journal d’Odessa». В Одесі ж постав і перший на Наддніпрянщині щоденник. Був це «Одесскій ВЂстник», що почав виходити в 1828 р. й проіснував аж до 1892 р. В 1828 — 29 рр. виходив в Одесі літературно-науковий часопис «Ареопаг»; у 1832 — 40 рр. «Общество Сельского Хозяйства Южной Россіи» видавало там свої «Листки», а в 1833 — 34 рр. в Одесі виходили «Литературные Листки». В 1840-х роках там же почали виходити й наукові органи: «Записки Имп. Общества Сельского Хозяйства Южной Россіи» (з 1841 р.) і «Записки Одесского Общества Исторіи и Древностей Россійских» (з 1844 р.). Обидва ці одеські часописи виходили аж до XX ст.

На третьому місці в історії наддніпрянської преси хронологічно стоїть Київ. Тут ще в 1834 р. був проект видавати «Киевскую Газету», але на неї не дав дозволу уряд. Усе ж Київ не залишився без свого видання, бо вже в 1835 р. в ньому почали виходити т. зв. «Кіевскія Объявленія». Це видання було зв’язане з київськими контрактами, виходило в 1835 — 38 і 1850 — 57 рр. «Киевскія Объявления» з’являлися щоденно, але не цілий рік, а лише протягом одного місяця — січня, так що були, власне, якимось сурогатом часопису. В 1837 р. в Києві ж почало виходити «Воскресное Чтеніе», що проіснувало аж до XX ст.

В 1838 р. з розпорядження російського центрального уряду в губерніях було засноване видання т. зв. «Губернських Відомостей». Ці урядові органи почали виходити в Києві, Катеринославі, Кам’янці-Подільському (Подільські), Житомирі (Волинські), Полтаві, Сімферополі (Таврійські), Харкові, Одесі (Херсонські), Чернігові, а з 1850 р. — у Ставрополі. «Губернскія ВЂдомости» виходили на Україні цілий час аж до революції 1917 р. В своїх «неофіційних частинах» деякі з них ще з середини 50-х років містили українські твори та багато різного етнографічно-статистичного матеріалу на місцеві теми. В цьому відношенні особливо визначалися Чернігівські губерніальні відомості за редагування Н. Білозерського, А. Шишацького-Ілліча й Г. Паливоди, коли цей орган був фактично напівукраїнським.

Західноукраїнська преса в першій половині XIX ст.

Повертаючись до Західної України, зазначимо, що «Львівська Газета» у Львові, заснована в 1811 р., виходила двома мовами: польською («Gazeta Lwowska») й німецькою («Lemberger Zeitung»). Заснована як приватне підприємство Краттером, «Львівська Газета» була в 1847 р. відкуплена урядом. Виходила спочатку тричі на тиждень, а з 1848 р. — як щоденник. В числі її редакторів були й українці (М. Михалевич). Мала ця газета додаток — «Rozmaitości», в якому містилися й українські твори, але в латинській транскрипції. Крім «Gazet’и Lwowsk’oї», у Львові в першій половині XIX ст. виходило ще кілька часописів — майже виключно літературного або наукового характеру, Літературно-науковими були «Pamiętnik Lwowski» (з 1816 p.) i «Pamiętnik Galicyjski», «Mnemosyne» й інші. При бібліотеці Оссолінських у Львові з 1828 р. почав виходити науковий історично- літературний місячник «Czasopism Naukowy Księgozbiorn publicznego im. Ossolinshien» (до 1834 p.). B 1836 p. Д. Зєлінський почав видавати «Lwowianin’a». Оскільки в цьому органі містилися виводи гербових родоводів, він мав підтримку заможніших елементів. Із 1840 р. у Львові постає тижневик «Dziennik mód patyskich», перемінений потім у літературно-політичний «Tygodnik Polski».

З інших західноукраїнських земель до 1848 р. свою пресу мало лише Закарпаття, й то найраніше в найзахіднішому місті — Пряшеві. Перший пряшівський часопис виходив у Кошицях і був спільний для обох цих міст. Друкувався він німецькою та мадярською мовами й мав назву «Kassa-Eperjesi Ertesito Koschau-Epar jeser Kundschaftsblatt». Цей часопис почав виходити в 1841 р. й існував аж до 1914 р. В 1844 р. в Пряшеві заснували й своє періодичне видання німецькою мовою — «Dramatisches Unterhaltungsblatt». Але цей часопис виходив лише рік. Надалі на Закарпатті з’являються нові часописи, а саме: в 1845 р. в Ужгороді мадярською мовою «Ungvári Értesitö» (виходив до 1849 р.), а в 1846 р. в Ужгороді почав виходити — так само мадярською мовою — спільний для Ужгорода й Кошиць часопис під назвою «Kassa Ungvári Hirdetményi Lap».

Із революцією 1848 р. в Галичині зноситься цензура й завдяки цьому кількість часописів там значно збільшується. Причому львівська преса з аполітичної, якою вона з огляду на цензуру до цього часу мусила бути, стає тепер політичною. Першою такою політичною газетою у Львові був «Dziennik Narodowy» (з 24. III. 1848 р.), одним із редакторів якого був і українець Лев Корецький. Політичним же органом була й львівська «Rada Narodowa» (перейменована ще того ж таки 1848 р. в «Gazet’y Narodow’y»), керманичем якої був українець з роду й обряду І. Дворянський. Політичним антагоністом демократичної «Gazet’и Narodow’oї» була консервативна «Polska» — орган товариства земельних власників. Усі ці львівські часописи, що почали виходити в 1848 р., були ворожими до української справи; особливо демагогічною в цьому була «Gazeta Narodowa». B 1848 р. почав виходити у Львові й радикально-ліберальний «Poster», між редакторами якого був і українець з походження Іван Захарієсевич. Ще в першому році видання «Poster» перемінився в слов’янофільську «Gazet’у Powszechn’y». B 1848 ж році почали виходити у Львові й часопис для молоді «Przyjaciel Dzieci», для ширших верств — «Przyjaciel Ludu», а також орган приватних урядовців «Urzędnik Przywatny», «Tygodnik Polniczy» i бруковий «Kurier Lwowski».

Події 1848 p. мали в історії галицької преси ще й ті поважні наслідки, що з цього часу появляються видання провінціальні. Першим провінціальним часописом у Галичині був станіславський «Dziennik Stanisławowski» (з 1848 р.). А ще важливішим наслідком революції 1848 р. була поява в Галичині преси українською мовою. До 1848 р. галицька преса виходила чужими мовами — французькою, італійською, німецькою й польською (за Карпатами ще й мадярською). Заходи біля видавання часописів українською мовою датуються раніше. Ще Маркіян Шашкевич у 1830 р. старався про видання у Львові українського часопису, але дозволу на це не дістав. Не був реалізований і другий проект видання українського літературного органу. «Руська Трійця» виготовила до видання альманах «Зоря», але через цензурні заборони не могла його видати й тільки в 1837 р. випустила цей збірник переробленим у Будапешті під назвою «Русалка Дністровая». Видано 1000 примірників. «Русалка Дністровая», що містила етнографічний матеріал, наукові статті й поезії видавців, була конфіскована в Галичині. Розвиток української преси на Західній Україні дуже гальмувався цензурними умовами.

В 1842 р. віденський уряд проектував видання українського літературного органу латинкою. Цим виданням, що мало виходити в українській народній мові під редакцією І. Головацького, малося на увазі паралізувати галицькі стремління в бік Росії. Так само нічого не вийшло й з інших тогочасних проектів — наприклад, у 1843 р. робив заходи до видання українського часопису під заголовком «Бібліотека Бесід Духовних» о. Й. Левицький; були спроби 1845, 1846, 1847 й початку 1848 р., але з них теж нічого не вийшло. Видавництво українського часопису 1846 р. розбилося на дискусії про мову видання (одні були за мову Біблії, другі обстоювали чисту старослов’янську мову, а інші — мову М. Шашкевича й «Марусі» Квітки-Основ’яненка).