2018-02-14
849· за способом організації логічних зв’язків розрізняють тригери з запуском (RS-тригери); з лічильним входом (Т-тригери); тригери затримки (D-тригери); універсальні (JK-тригери); комбіновані (наприклад, RST-, JKRS-, DRS-тригери).
· за способом запису інформації тригери поділяють на несинхронізовані (асинхронні, нетактові) і синхронізовані (тактові).
· за кількістю інформаційних входів тригери можуть бути з одним, двома та багатьма входами.
· за видом вихідних сигналів тригери поділяються на статичні і динамічні. Статичні тригери – тригери, в яких вихідні сигнали в стійких станах залишаються незмінними в часі. Динамічні тригери – тригери, в яких вихідні сигнали в стійких станах змінюються в часі.
· за способом запам’ятовування інформації тригери можуть бути з логічною і фізичною організацією пам’яті. Перші виконують на логічних елементах І, АБО, НІ, І-НІ, АБО-НІ, І-АБО-НІ і т.д., а другі є елементами запам’ятовувальних пристроїв, у яких використовують нелінійні властивості матеріалів або нелінійні вольт-амперні характеристики компонентів.
· 9)RS-трігер (див.табл.19, трігер "а)") має два інформаційні входи S (Set) та R (Reset), сигнали на якихвизначаютьйого стан, і два виходи - прямий Q та інверсний 
. Розрізняютьтакожасинхронні та синхроннітрігери. Особливістюасинхроннихтрігерів є те, щовстановленняїх стану, тобтозаписінформації, проводиться в момент надходженнясиглалу на їх входи (R або S). В синхроннихтрігерах є такожвхід C для синхронізуючого (тактового) сигналу. Записінформації в такийтрігер проводиться інформаційними сигналами на входах (R або S), але при наявності тактового сигналу, тобто при C=1. Якщо C=0, трігерзнаходиться в режимізберіганняінформації. Позначимо стан трігера в момент змінивхіднихсигналівіндексом n, а післяперемикання - індексом n+1.
· Як видно з таблицістанів RS трігера, при комбінації S=1, R=0 в трігерзаписується 1 незалежновідйогопопереднього стану. Іншийнабірвхіднихсигналів: S=0, R=1 встановлюєтрігер в 0. Комбінація S=R=0 є нейтральною, оскількизабезпечує режим зберіганнязаписаноїранішеінформації. При нейтральнійкомбінаціївхіднихсигналівтрігерможезнаходитись в одному ізстанівстійкоїрівноваги Q=1 або Q=0 як завгоднодовго. Комбінація S=R=1 є недопустимою (забороненою), оскільки вона призводить до непередбаченихстанівтрігера. RS-трігерзастосовують як елементпам'яті в запам'ятовуючихпристроях та регістрах.
· 10)D-трігер (див.табл.19, трігер "б)") має два входи - інформаційний D та тактовий C і два виходи - прямий Q та інверсний 
. При C=1 сигнал на виходівизначається сигналом на вході D. При C=0 трігер переходить в режим зберіганняінформації. Різновидом D-трігера є DV-трігер з входом V, за допомогоюякогокеруютьроботоютрігера. Сигнал V=1 переводить DV-трігер в режим D-трігера, а сигнал V=0 - в режим зберіганняінформації. DV-трігеризручні для застосування у вузлах, де потрібнокеруватитрігером без перериваннятактовихімпульсів.
· 11)T-трігер (лічильний) (див.табл.19, трігер "в)") має один вхід T і два виходи: прямий та інверсний. Особливість такого трігераполягає в тому, що з надходженнямчерговогоімпульсу на вхідвінзмінюєсвій стан на протилежний. Отже, вінрахуєвхідніімпульси з коефіцієнтом, якийрівнийдвом. Різновидом T-трігера є TV-трігер, якиймаєвхідкерування V. При V=1 вінпрацює в режимі T-трігера, а при V=0 - переходить в режим зберіганняінформації. Трігери з лічильним входом складають основу лічильників та дільників.
· 12)JK-трігер (універсальний) (див.табл.19, трігер "г)") має два інформаційні входи: J та K, тактовийвхід C і два виходи - прямий та інверсний. Вінволодієвластивостямиусіхіншихтрігерів, тому найширшеподаний в сучаснихсеріях ІМС.
· Поряд з інформаційними та тактовими входами трігерипереважнотакожмають входи для встановлення початкового стану. Наприклад, JKRS-трігер маєвхід S для встановлення в одиницю та вхід R для встановлення в ноль (може бути передбаченотільки один з вказанихустановочнихвходів). Початковий стан трігеравстановлюєтьсякороткочаснимімпульсомдодатньої (якщоустановочнийвхідпрямий), абовід'ємної (якщоустановочнийвхідінверсний) полярності, причому, як правило, в "паузі" міжтактовими сигналами (тобто асинхронно).
· 9-12) Функціонування трігерів
| Вид трігера | Таблицястанів | Умовнепозначення | ||
| Асинхронний RS | Sn | Rn | Qn+1 |
|
| 0 1 0 1 | 0 0 1 1 | Qn 1 0 x | ||
| Синхронний RS (із входом "С") | С=1 - працює як асинхронний |  а)
| ||
| DV | Dn | Vn | Qn+1 |
б) |
| 0 1 0 1 | 0 0 1 1 | Qn Qn 0 1 | ||
| D | при V=1 | |||
| TV | Tn | Vn | Qn+1 |
в) |
| 0 1 0 1 | 0 0 1 1 | Qn Qn Qn 
| ||
| T | при V=1 | |||
| JK | Jn | Kn | Qn+1 |
|
| 0 1 0 1 | 0 0 1 1 | Qn 1 0
| ||
| JKRS з вхідноюлогікою та входами асинхронного встановлення стану |  г)
| |||
13) Логічна операція АБО - логічне додавання (диз'юнкція) позначається або і читається так: логічна функція Y приймає значення логічної одиниці, якщо логічні змінні або X1 або X2 рівні 1 (можна читати Y рівне X1 або X2).
Логічна операція І - логічне множення (кон'юнкція) позначається або. Цей умовний запис читається так: Y=1 тоді, і тільки тоді, коли обидві вхідні логічні змінні X1 та X2 рівні 1; при будь-яких інших співвідношеннях змінних X1 та X2 Y=0 (можна читати Y рівне X1 і X2).
Логічна операція НЕ - логічне заперечення (інверсія) позначається і читається так: Y рівне не X (або Y є інверсія X).
Крім простих логічних операцій, можуть застосовуватись і складніші. Найважливіші з них:
Логічна операція АБО-НЕ - заперечення диз'юнкції (операція Пірса). Позначається, або.
Логічна операція І-НЕ - заперечення кон'юнкції (операція Шеффера). Позначається, або.
Логічна операція Нерівнозначність -. Цю операцію також називають сумою за модулем 2.
Логічна операція Рівнозначність -.Логічна операція Заборона -.Логічна операція Імплікація -.
14) Шифратор (кодер) призначений для перетворення напруги високого рівня на одному з m входів в паралельний двійковий код, що формується на n виходах. Кількість входів і виходів пов'язані між собою співвідношенням m=2n. Можливі варіанти шифраторів, в яких кодований вхідний сигнал низького рівня, як, наприклад, у шифраторів К155ИВ1, К555ИВ1 (рис.3.4,а). Сигнал низького рівня, який кодується, поступає на один з входів X0...X7. На інших входах повинні бути сигнали високого рівня (табл.7). На виходах Y0...Y2 формується двійковий код, який відповідає тому входові, на якому знаходиться напруга низького рівня. Таким чином, 8-ми різним позиціям напруги низького рівня на входах відповідає 8 різних комбінацій напруг на виходах.
15) Дешифратор (декодер) виконує операцію перетворення m-елементного паралельного коду на входах в сигнал високого (або низького) рівня на одному з його n виходів. Дешифратор називається повним, якщо кількість виходів рівна кількості можливих наборів вхідних сигналів, тобто n=2m. Неповний дешифратор має меншу кількість виходів, як, наприклад, дешифратор К155ИД1, який при чотирьох входах має тільки десять виходів. Мікросхеми дешифраторів різних серій (див.табл.9) відрізняються швидкодією, енергоспоживанням, кількістю виходів (повні та неповні), наявністю або відсутністю стробуючого входу. Наприклад, ІМС здвоєного дворозрядного дешифратора низького рівня К155ИД4, К555ИД4 (рис.10) має по два стробуючі входи в кожному дешифраторі, а однойменні інформаційні входи A та B всередині ІМС з'єднані між собою. Вхідні сигнали можна дешифрувати або першим (при,,, або другим (при,,) дешифратором.
16) Цифровий лічильник – це функціональний вузол, який рахує лічильні імпульси, що надходять на його вхід і результат формує у заданому коді та, при необхідності, зберігає його. Для побудови лічильників застосовуються трігери двоступеневої структури.
Розглянемо два найхарактерніші варіанти лічильника на T-трігерах. На рис.24,а наведено схему чотирьохрозрядного лічильника з послідовним переносом. Він має один вхід, на який поступають імпульси. Трігери з’єднані послідовно, так, що кожен наступний розряд спрацьовує після того, як переключився попередній. Такий лічильник може порахувати 16 імпульсів за числом його станів 2n, де n – число розрядів (трігерів) лічильника. Результат знімається у вигляді двійкового коду з виходів всіх розрядів одночасно.
Лічильники з послідовним перенесенням мають невисоку швидкодію, що обумовлено послідовним у часі спрацюванням розрядів. В цьому полягає їх основний недолік. Перевага полягає в простоті реалізації, але при виборі трігерів необхідно виходити з того, що їх швидкодія повинна бути вищою в n разів.
17) Регістр - це цифровий вузол, який призначений для запису та зберігання коду. Крім зберігання, деякі види регістрів можуть перетворювати інформацію, наприклад, з послідовної в часі форми подання в паралельну, зсувати записану інформацію на один або декілька розрядів в сторону молодшого або старшого розряду, інвертувати код. У відповідності до призначення розрізняють регістри зберігання та регістри зсуву. Важливими характеристиками регістрів є розрядність та швидкодія. Розрядність залежить від кількості розрядів в числі, яке можна записати. Швидкодія характеризується максимальною тактовою частотою, з якою може проводитись запис, зчитування чи зсув інформації.
Регістри зберігання складаються з одноступеневих D- або RS-трігерів. З цією метою можна також застосовувати і JK-трігери, але їх можливості більші, ніж потрібно для регістру зберігання. Варіант чотирьохрозрядного регістра зберігання наведено на рис.21. Тут зображено ІМС К155ТМ8, яка містить 4 D-трігери з об'єднаними входами установки нуля та синхронізації. Числа в трігери регістра записуються по входах D при сигналі дозволу C=1. Після зміни сигналу на вході C на 0 трігери переходять в режим зберігання. В цей час на входи D можна подати наступне число, яке при C=1 запишеться в регістр. Для обнулення регістра до входу R підводять від'ємний імпульс на час, який потрібний для переведення всіх трігерів в 0. Цей час вказують у довідниках. Поки регістр виконує свої функції, на вході R підтримується напруга високого рівня.
Регістри зсуву - ряд послідовно з'єднаних трігерів двоступеневої структури. Число трігерів визначає розрядність коду, що записується. За напрямком зсуву записаної в регістр інформації розрізняють регістри прямого зсуву, тобто вправо, в сторону молодшого розряду, зворотнього зсуву, тобто вліво, в сторону старшого розряду та реверсивні регістри, які допускають зсув в обидвох напрямках. В табл. 3.17 наведені ІМС регістрів зсуву, які входять до складу найбільш популярних серій.
18) Суматор – це пристрій, який перетворює інформаційні сигнали в сигнал, еквівалентний сумі цих сигналів. Суматор служить, перш за все, центральним вузлом арифметико-логічного пристрою комп’ютера, проте він знаходить застосування також і в інших пристроях. По способу дії суматори поділяються на:Послідовні, Паралельні. Послідовний суматор здійснює сумування цифр, що складаються і цифр переносу порозрядно, починаючи з молодшого розряду. Основою його схеми є однорозрядний суматор. Сумування виконується в однорозрядному суматорі SМ, рис.5.11. Цифри і-го розряду, що складається, і, цифра переносу з молодшого розряду передаються на вхід суматора одночасно з приходом тактового імпульсу. Регістри 1 і 2 використовуються для прийому і зберігання цифр і-го розряду складників. В D-тригері зберігається цифра переносу з молодшого розряду.
У паралельних n-розрядних суматорах значення всіх розрядів операндів поступають одночасно на відповідні входи однорозрядних підсумовуючих схем. У послідовних суматорах значення розрядів операндів та перенесення, які запам'ятовувалися в минулому такті, поступають послідовно в напрямку від молодших розрядів до старших на входи одного одно розрядного суматора. В паралельно-послідовних суматорах числа розбиваються на частини, наприклад, байти, розряди байтів поступають на входи восьми розрядного суматора паралельно (одночасно), а самі байти — послідовно, в напрямку від молодших до старших байтів з врахуванням запам'ятованого перенесення.
Напівсуматор - це вузол (рис.16,а,б) з двома входами та двома виходами, який виконує операцію арифметичного додавання двох однорозрядних чисел A та B у відповідності до наступного правила: при будь-яких наборах сигналу A та B на виході сигналу суми S' формується результат додавання по модулю два, на виході сигналу переносу P' у всіх випадках буде 0, крім A=B=1, тоді P'=1. Таким чином, для реалізації напівсуматора необхідні суматор по модулю два та логічний елемент І.
19) Слід зауважити, що будь-яка класифікація є певною мірою умовна, оскільки розвиток комп'ютерної науки і техніки настільки стрімкий, що, наприклад, сьогоднішня мікро-ЕОМ не поступається за потужністю міні-ЕОМ п'ятирічної давності і навіть суперкомп'ютерамвіддаленішого минулого. Крім того, зарахування комп'ютерів до певного класу досить умовне як через нечіткість розмежування груп, так і в наслідок впровадження в практику замовного складання комп'юерів, коли номенклатуру вузлів і конкретні моделі їх адаптують до вимог замовника. Розглянемо найбільш поширені критерії класифікації комп'ютерів.
Класифікація за призначенням
· великі електронно-обчислювальні машини (ЕОМ);
· міні ЕОМ; · мікро ЕОМ; · персональні комп'ютери.
Великі ЕОМ (MainFrame)
Застосовують для обслуговування великих галузей народного господарства. Вони характеризуються 64-розрядними паралельно працюючими процесорами (кількість яких досягає до 100), інтегральною швидкодією до десятків мільярдів операцій за секунду, багатокористувацьким режимом роботи. Домінуюче положення у випуску комп'ютерів такого класу займає фірма IBM (США). Найбільш відомими моделями супер-ЕОМ є: IBM 360, IBM 370, IBM ES/9000, Cray 3, Cray 4, VAX-100, Hitachi, Fujitsu VP2000.
На базі великих ЕОМ створюють обчислювальний центр, що містить декілька відділів або груп (структура якого зображена на рис. 2). Штат обслуговування - десятки людей.
Слід зауважити, що будь-яка класифікація є певною мірою умовна, оскільки розвиток комп'ютерної науки і техніки настільки стрімкий, що, наприклад, сьогоднішня мікро-ЕОМ не поступається за потужністю міні-ЕОМ п'ятирічної давності і навіть суперкомп'ютерамвіддаленішого минулого. Крім того, зарахування комп'ютерів до певного класу досить умовне як через нечіткість розмежування груп, так і в наслідок впровадження в практику замовного складання комп'юерів, коли номенклатуру вузлів і конкретні моделі їх адаптують до вимог замовника. Розглянемо найбільш поширені критерії класифікації комп'ютерів.
Класифікація за призначенням
· великі електронно-обчислювальні машини (ЕОМ);
· міні ЕОМ; · мікро ЕОМ; · персональні комп'ютери.
Великі ЕОМ (MainFrame)
Застосовують для обслуговування великих галузей народного господарства. Вони характеризуються 64-розрядними паралельно працюючими процесорами (кількість яких досягає до 100), інтегральною швидкодією до десятків мільярдів операцій за секунду, багатокористувацьким режимом роботи. Домінуюче положення у випуску комп'ютерів такого класу займає фірма IBM (США). Найбільш відомими моделями супер-ЕОМ є: IBM 360, IBM 370, IBM ES/9000, Cray 3, Cray 4, VAX-100, Hitachi, Fujitsu VP2000.
На базі великих ЕОМ створюють обчислювальний центр, що містить декілька відділів або груп (структура якого зображена на рис. 2). Штат обслуговування - десятки людей.
Класифікація по рівню спеціалізації
· універсальні; · спеціалізовані.
На базі універсальних ПК можна створити будь-яку конфігурацію для роботи з графікою, текстом, музикою, відео тощо. Спеціалізовані ПК створені для рішення конкретних задач, зокрема, бортові комп'ютери у літаках та автомобілях. Спеціалізовані мініЕОМ для роботи з графікою (кіно- відеофільми, реклама) називаються графічними станціями. Спеціалізовані комп'ютери, що об'єднують комп'ютери у єдину мережу, називаються файловими серверами. Комп'ютери, що забезпечують передачу інформації через Інтернет, називаються мережними серверами.
Класифікація за розміром
· настільні (desktop); · портативні (notebook); · кишенькові (palmtop).
Найбільш поширеними є настільні ПК, які дають змогу легко змінювати конфігурацію. Портативні зручні для користування, мають засоби комп'ютерного зв'язку. Кишенькові моделі можна назвати 'інтелектуальними' записниками, дозволяють зберігати оперативні дані і отримувати швидкий доступ.
20)
21)Типова структура мікропроцесорної системи. Вона містить у собі три основних типи пристроїв: процесор; пам'ять, що включає оперативну пам'ять (ОЗП, RAM - Random Access Memory) і постійну пам'ять (ПЗП, ROM -Read Only Memory), що служить для збереження даних і програм; пристрою вводу/виводу (ПВВ, I/O - Input/Output Devices), які служать для зв'язку мікропроцесорної системи з зовнішніми пристроями, для прийому (уведення, читання, Read) вхідних сигналів і видачі (виведення, запису, Write) вихідних сигналів.
22)Шина адреси служить для визначення адреси (номера) пристрою, з яким процесор обмінюється інформацією в даний момент. Кожному пристрою (крім процесора), кожній комірці пам'яті в мікропроцесорній системі присвоюється власна адреса. Коли код якоїсь адреси виставляється процесором на шині адреси, пристрій, якому ця адреса приписана, розуміє, що з ним зараз передбачається обмін інформацією. Шина адреси може бути однонапрямленою або двонапрямленою.
Шина даних - це основна шина, яка використовується для передачі інформаційних кодів між усіма пристроями мікропроцесорної системи. Переважно в пересиланні інформації бере участь процесор, що передає код даних у якийсь пристрій або в комірку пам'яті чи приймає код даних з якогось пристрою або з комірки пам'яті. Але можлива також і передача інформації між пристроями без участі процесора. Шина даних завжди двонапрямлена.
Шина управління, на відміну від шини адреси і шини даних, складається з окремих керуючих сигналів. Кожний з цих сигналів під час обміну інформацією має свою функцію. Деякі сигнали служать для стробу переданих або прийнятих даних (тобто визначають моменти часу, коли інформаційний код виставлений на шину даних). Інші керуючі сигнали можуть використовуватися для підтвердження прийому даних, для скидання всіх пристроїв у вихідний стан (ініціалізації), для тактування всіх пристроїв і т.д. Лінії шини управління можуть бути однонапрямленими або двонапрямленими.
Нарешті, шина живлення призначена не для пересилання інформаційних сигналів, а для живлення системи. Вона складається з ліній живлення і загального провідника. У мікропроцесорній системі може бути одне джерело живлення (частіше +5 В) або кілька джерел живлення (переважно ще -5 В, +12 В та -12 В). Кожній напрузі живлення відповідає своя лінія зв'язку. Усі пристрої під'єднані до цих ліній паралельно.
23) МП 18086 має організацію типу «регістр-пам'ять». Це означає, що його команди адресують максимум два операнди, i не допускається одночасна адресація двох комірок пам’яті. Першим операндом двооперандної (двоадpecної) команди е вміст регістра або комірки пам’яті, а другим — ремонт компьютера вміст регістра або безпосередньо операнд в команді.
Перший байт команди містить код операції КОП i два однобітних поля — напрямку d (direction — напрямок) та слова W (word — слово). Поле d визначає напрямок передачі якщо d = 1, то напрямок — в МП, якщо d = 0, то напрямок — з МП.
26) Програма на асемблеріявляє собою сукупністьблоківпам'яті, званих сегментами пам'яті. Програмаможескладатися з одного абодекількох таких блоків-сегментів. Кожен сегмент міститьсукупністьреченьмови, кожне з якихзаймаєокремий рядок коду програми.
· 27) Модель пам'яті для платформ x86 - спосіб вказати припущення, які має зробити компілятор при генерації коду для платформ з сегментним адресацією пам'яті або з сторінкової пам'яттю. Найчастіше термін вживається при роботі з різними застарілими режимами платформі x86.
·
· Наприклад, на 16-бітної x86-сумісної платформі існує шість моделей пам'яті. Вони визначають, які припущення робляться щодо сегмента регістрів і розміру покажчиків за замовчуванням.
16-бітна x86-архітектура, завдяки наявності чотирьох сегментних регістрів, дозволяє одночасно мати доступ до чотирьох сегментів пам'яті. Призначення сегментних регістрів:
DS (data segment) - сегмент даних;
CS (code segment) - сегмент коду;
SS (stack segment) - сегмент стека;
ES (extra segment) - додатковий сегмент.
Логічний адреса на такий платформі прийнято записувати у вигляді сегмент:зсув, де сегмент і зсув задаються в шістнадцятковій системі числення.
28) Структура COM і EXEфайлів
Структура COM файлу
Напевно всімвідоміфайли з розширенням COM. Головним COM файлом на ПК є всюдисущий command.com (командний файл DOS). Що ж таке COM файл, як вінпрацює і запускається?Структура COM - файлу проста. У файлах даного типу, зазвичай не маютьнавіть заголовка файлу, містятьсялишемашинний код і даніпрограми.Розмір COM - файлу обмежений 64 кб, тобторозміром одного сегмента пам'яті
В основному COM файлипишуть на мовіАсемблера, але це необов'язково. Нопісать файл можна на будь-якіймові, якийможнапотімкомпілювати.
COM файлипишуть в основному на мовіАсемблера, але вони поступовозастарівають і на змінуїмприходятьвеличезні за своїмирозмірами і складні по своїйструктурі EXE файли.Складатися EXE файлиможуть з декількохсегментів, отжеїхрозмір не обмежений 64 кб. За структурою EXE файл складніше, окрім коду програми у файлітакожсодержется: заголовок файлу, таблицянастроювання адрес, дані і т.п.
Тема EXE файлу - содержетданінеобхідні для завантаженняпрограми
Тілопрограми - основначастинапрограми, щовиконуєякі-небудькориснідії
Кінецьпрограми - завершальначастинапрограми, яка зберігаєпотрібні і видаляєнепотрібнідані з ОЗУ, закриваєвсівідкритіданоюпрограмоюфайли і т.п.
Перша і останнячастинапрограми є обов'язковими для всіх EXE файлів, а друга частиназовсім не обов'язкова. Ви можете просто взятиїї і пропустити.Приводитивиди "інфікованого" і "не інфікованого" EXE файлу я не буду, тому на відмінувід COM вірусів, у EXE вірусів є безлічспособівзараження. Детально про кожне з них я розповім Вам в наступнихвипускахрозсилки, а зараз тількиперерахуюназвиосновних з них:
OVERWRITE - віруси, заміщаютьпрограмний код,COMPANION - віруси-супутники,
PARASITIC - віруси, яківпроваджуються в программу,метод перейменування EXE файлу,
впровадження способом перенесення,впровадження способом зсуву,
29): Розглянемо основні логічні операції та їх формалізацію у вигляді таблиць істиності.
Логічна операція АБО (диз'юнкція) - логічне додавання позначається С=А+В або С= і читається так: "А або В"
Наприклад:
Логічна операція І (кон’юкція) - логічне множення позначається
С=.Цей умовний запис читається так: "А і В".
Кон'юнкція двох висловлювань істинна лише тоді, коли обидва висловлювання істинні.
Логічна операція НЕ (інверсія) - логічне заперечення позначається або A і читається так: "не А".
Заперечення - хибне тоді, коли А - істинне.
Логічний наслідок (імплікація) - позначається, читається "якщо А то В".
Характер імплікації зв'язаний з причинно-наслідковим відношенням, за яким А являється причиною, В - наслідком. Граматично це можна оформити так: "А є достатньою основою для В" або "В тому що А".
А={студент знає дискретну математику},
В={студент отримав оцінку п'ять з дискретної математики},
= {якщо студент знає дискретну математику, то він отримав оцінку п'ять".
Логічна еквівалентність - позначається, або, читається "А еквівалентно В", "А тотожно В", "А рівносильно В". можна виразити через кон'юнкцію двох імплікацій, а саме:
.Всі представлені вище таблиці називаються таблицями істиності.
Також ви можете переглянути загальну таблицю істиності всіх простих логічних операцій.
Крім простих логічних операцій, можуть застосовуватись і складніші. Найважливіші з них:
Логічна операція АБО-НЕ - заперечення диз'юнкції (операція Пірса). Позначається, або.
Логічна операція І-НЕ - заперечення кон'юнкції (операція Шеффера). Позначається, або.
30)Пропозиці їасемблера бувають чотирьох типів:
-командиабоінструкції, щопредставляють собою символічні аналоги машинних команд.
-У процесітрансляціїінструкціїасемблераперетворяться у відповіднікомандисистеми команд мікропроцесора;
-макрокоманди - оформляютьсяпевним чином речення тексту програми, щозаміщаютьсяпід час трансляціїіншимиреченнями;
-директиви, які є вказівкою транслятору асемблера на виконаннядеякихдій. У директив немаєаналогів у машинному поданні;
-рядки коментарів, щомістять будь-якісимволи, у тому числі і літериросійськогоалфавіту. Коментаріігноруються транслятором.
Програма, написана на асемблері MASM, можескладатися з декількохчастин, якіназиваються модулями, в кожному з якихможуть бути визначені один абокількасегментівданих, стека і коду. Будь закінченапрограма на асемблері повинна включати один головний, абоосновний (main), модуль, з якогопочинаєтьсяїївиконання. Основний модуль можеміститипрограмнісегменти, сегментиданих і стека, оголошені за допомогоюспрощених директив. Крім того, перед оголошеннямсегментівпотрібновказати модель пам'яті за допомогоюдирективи. MODEL. Оскількипереважнабільшістьсучаснихдодатків є 32-розрядними, то основнаувага в цьомурозділі ми приділимосаме таким програмам, хоча не оминемоувагою і 16-розрядні програми, які все щевикористовуються
31):
Кома́нди перехо́ду, Кома́нди переда́чі керування (анг. branch instructions) — різновид команд передачі управління в архітектурах системи команд ЕОМ, які змінюють послідовний порядок виконання програми (тобто перезавантажують лічильник команд адресою, записаною в самій команді переходу, а не збільшуючи його значення на довжину поточної команди).
Команди переходу можуть бути умовнимита безумовними
Залежно від реалізації мови програмування (високого чи низького рівня), команди передачі управління можуть мати свої особливості. Так, у мовах низького рівня, типу асемблера, реалізація команди умовного переходу може мати вигляд jz (), jnz () — перехід за нульовою (ненульовою) умовою.
· 32 ) Пам'ять - середовище або функціональна частина ЕОМ, призначена для прийому, зберігання і виборчої видачі даних. Розрізняють оперативну (головну, основну, внутрішню), реєстрову, кеш-і зовнішню пам'ять.
· Компактна мікроелектронна "пам'ять" широко застосовується в сучасній апаратурі самого різного призначення. Але тим не менш розмова про класифікацію пам'яті, її видах слід почати з визначення місця і ролі, відведеної пам'яті в ЕОМ. Пам'ять є однією із самих головних функціональних частин машини, призначеної для запису, зберігання і видачі команд і оброблюваних даних. Слід сказати, що команди і дані надходять в ЕОМ через пристрій вводу, на виході якого вони одержують форму кодових комбінацій 1 і 0. Основна пам'ять як правило складається з запам'ятовуючих пристроїв двох видів оперативного (ОЗП) і постійного (ПЗУ).
· - Пам'ять (ЗУ) з записом данних - тип пам'яті, що дає можливість користувачеві крім зчитування даних виробляти їх вихідну запис, стирання і / або оновлення. До цього виду можуть бути віднесені оперативна пам'ять, а також ППЗУ;
· - Постійна пам'ять, постійне ЗУ, ПЗУ - типу пам'яті (ЗУ), призначений для зберігання та зчитування даних, які ніколи не змінюються. Запис даних на ПЗУ виробляється в процесі його виготовлення, тому користувачем змінюватися не може. Найбільш поширені ПЗУ, виконані на інтегральних мікросхемах (ВІС, НВІС) і оптичних (компакт-) дисках;
· - Програмована постійна пам'ять, програмоване ПЗУ, ППЗУ - постійна пам'ять або ПЗУ, у яких можливий запис або зміна даних шляхом впливу на носій інформації електричними, магнітними та / або електромагнітними (у тому числі ультрафіолетовими або іншими) полями під управлінням спеціальної програми. Розрізняють ППЗУ з однократним записом і прані ППЗУ (EPROM, Erasable PROM), в тому числі:
· 34) Кеш-пам’ять це пам'ять для тимчасового зберігання даних, проміжна між різними типами пам'яті. Використовується для підвищення ефективності роботи комп'ютера.
· Апаратна кеш -пам'ять звичайно використовується в мережних серверах у дискових адаптерах (контролерах) і являє собою напівпровідникову, енергозалежну, дуже швидкодіючу пам'ять.
· Програмна кеш -пам'ять частина оперативної пам'яті — звичайно використовується в настільних системах для підвищення ефективності роботи із зовнішньою пам'яттю.
· 35) Флеш-пам'ять — особливий вид енергонезалежній перезаписуваної напівпровідникової пам'яті. Флешка" відрізняється високою швидкістю читання / запису і забезпечує тривале і надійне зберігання в порівнянні з іншими носіями. Також важливим фактором є малий розмір карт пам'яті.
· 37) Операти́вна па́м'ять — пам'ять ЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. У сучасних комп'ютерах оперативна пам'ять переважно представлена динамічною пам'яттю з довільним доступом DRAM.
· Типи па́м'яті
· Напівпровідникова статична (SRAM) — комірками є напівпровідникові тригери. Переваги — невелике енергоспоживання, висока швидкодія. Відсутність необхідності проводити «регенерацію». Недоліки — малий обсяг, висока вартість. Нині широко використовується як кеш-пам'ять процесорів у комп'ютерах.
· Напівпровідникова динамічна (DRAM) — кожна комірка є конденсатором на основі переходу КМОН-транзистора. Переваги — низька вартість, великий обсяг. Недоліки — необхідність періодичного прочитування і перезапису кожної комірки — т.з. «регенерації», і, як наслідок, зниження швидкодії, велике енергоспоживання. Процес регенерації реалізується спеціальним контролером, встановленим на материнській платі або в центральному процесорі. DRAM зазвичай використовується як оперативна пам'ять (ОЗП) комп'ютерів.
· Феромагнітна — є матрицею з провідників, на перетині яких знаходяться кільця або біакси, виготовлені з феромагнітних матеріалів. Переваги — стійкість до радіації, збереження інформації при виключенні живлення; недоліки — мала ємність, велика вага, стирання інформації при кожному читанні. В наш час[Коли?] в такому, зібраному з дискретних компонентів вигляді, не застосовується.
40) До цих пристроїв належать накопичувачі. Інформація, що
використовується комп’ютером прироботі, зберігається в оперативній
пам’яті. Коли комп’ютер вимикається, вміст оперативної пам’яті зникає.
Необхідно мати пристрої, які б зберігали інформацію, коли комп’ютер
вимкнений. Для цього в ІВМ РС-сумісних комп’ютерах використовуються
різного типу накопичувачі. Загальна ємність таких накопичувачів,
правило, у сотні разів перевищує ємність оперативної пам’яті комп’ютера.
Накопичувачі називають ще зовнішньою пам’яттю комп’ютера.
Накопичував складається з двох частин: носія – пристрою, на якому
зберігається інформація, та приводу – пристрою, призначеного для
зчитування інформації з носія і запису інформації на носій.
Сьогодні існує два основних типи накопичувачів: накопичувачі на
магнітній стрічці (як касета в магнітофоні) і дискові накопичувачі (як
платівка в програвачеві). Накопичувачі на стрічці є пристроями
послідовного доступу, оскільки звернутися до більш віддалених частин
даних можна лише після зчитування менш віддалених даних (що знаходяться
перед ними). Накопичувачі на дисках є пристроями довільного доступу,
оскільки потрібні дані можуть бути отримані без обов’язкового прочитанняданих, що передують їм.
Основні види накопичувачів:
. накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД);. накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД);
. накопичувачі на магнітній стрічці (НМЛ);. накопичувачі CD-ROM, CD-RW, DV
41):IDE — интерфейс параллельной передачи информации. Его пропускная способность 133 Мб/сек. Чаще всего такой интерфейс имеют настольные компьютеры и ноутбуки. Его конкурент — интерфейс S-ATA.
SCSI — интерфейс параллельной передачи информации. Используется преимущественно в серверах. Обладает высокой производительностью и надежностью
42): Оптичний диск — носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису й відтворення звуку, зображення, буквенно-цифрової інформації тощо за допомогою лазерного променя. Щільність запису — понад 108 біт/см.
43):Принцип работы дисковода напоминает принцип работы обычных дисководов для гибких дисков. Поверхность оптического диска (CD-ROM) перемещается относительно лазерной головки постоянной линейной скоростью, а угловая скорость меняется в зависимости от радиального положения головки. Луч лазера направляется на дорожку, фокусируясь при этом с помощью катушки. Луч проникает сквозь защитный слой пластика и попадает на отражающий слой алюминия на поверхности диска. При попадании его на выступ, он отражается на детектор и проходит через призму, отклоняющую его на светочувствительный диод. Если луч попадает в ямку он рассеивается и лишь малая часть излучения отражается обратно и доходит до светочувствительного диода. На диоде световые импульсы преобразуются в электрические, яркое излучение преобразуется в нули слабое - в единицы. Таким образом ямки воспринимаются дисководом как логические нули, а гладкая поверхность как логические единицы
45):Компакт-диск — оптический носитель информации в виде пластикового диска с отверстием в центре, процесс записи и считывания информации которого осуществляется при помощи лазера. Дальнейшим развитием компакт-дисков стали DVD и Blu-ray, прообразом стала граммофонная пластинка.компакт-диск только с возможностью чтения, или КД-ПЗУ — «Компакт-диск, постоянное запоминающее устройство»). В дальнейшем появились компакт-диски не только с возможностью чтения однократно занесённой на них информации, но и с возможностью их записи и перезаписи (CD-R, CD-RW).
Формат файлов на CD-ROM отличается от формата записи аудио-компакт-дисков и потому обычный проигрыватель аудио-компакт-дисков не может воспроизвести хранимую на них информацию, для этого требуется специальный привод
46): Накопичувач DVD - цифровий багатоцільовий диск - носій інформації, виконаний у формі диска, що має такий же розмір, як і компакт-диск, але щільнішу структуру робочої поверхні, що дозволяє зберігати і прочитувати більший об'єм інформації за рахунок використання лазера з меншою довжиною хвилі і лінзи з більшою числовою апертурою.
