Озернімося навколо. Ми живемо в унікальний час. Відбувається чергова революція в житті людства. Вже давно говорилося, що ХХ ст. було віком ядерної фізики і хімії, а ХХІ стане віком молекулярної генетики.
Тепер уже очевидно, що у людства існують певні механізми, завдяки яким воно вирішує питання кризи чисельності. Саме у зв’язку із збільшенням кількості людей виникла техногення революція, яка спричинила бурхливий розвиток фізики і хімії. Саме в кінці ХХ ст. очевидною стала вичерпність можливостей експлуатації зовнішнього середовища за рахунок винаходів нового палива і нвих хімічних засобів для інтенсифікації сільського господарства і медицини. Пам’ятайте лозунг: “Ми не будемо чекати милостині від природи, ми все у неї візьмемо самі”. Але виявилося, що це, по- перше, не нескінченно, а по-друге, змінюючи природу, зменшуємо власні можливості для виживання. Ми її частина, як виявилося.
І що тепер? Само собою, без лозунгів почали розвиватися методи не експлуатації природи а імітації певних її прийомів, щоб забезпечувати виживання людини. Людина просто стала сама створювати потрібні їй нові види рослин і тварин, нові методи власного лікування, імітуючи те, що біологічна еволюція створювала протягом мільйонів років. За неймовірно короткий час створено безліч, переважно нових рослин з новими генетами, які якісно міняють всі аспекти життєдіяльності людини. Отримано безліч трансгенних росли, стійки до гербіцидів, до різних патогенних агентів, до комах, до високих і низьких температур, до засухи і засоленості. Створюють трансгенні рослини, що несуть гени, які продукують певні гормни, необхідні для гормонотерапії людей. Бурхливо розвиваються методи генної терапії – генної корекції тих або інших захворювань людини, використовується генетично модефіковані тварини для трансплантації органів людині.
|
|
Звісно викликає стурбованість широке використання трансгенних рослин. Справді, недостатньо вивчено зміни видових зв’язків, видових складів при їх широкомасштабному використанні. Це є предметом неспокою і досліджень всіх цивілізованих країн до яких, нажаль, Україна не належить. У нас таких досліджень не проводять. У нас активно обговорюють небезпеку харчових трансгенних рослин, створених на Заході. Мабуть, передбачаючи, що на харчову токсичність на Захлді вони проходять менш ретельну, ніж інші культурні рослини в Україні, вирощені на наших грунтах, навантажених різними гербіцидами, политих інсектицидами, не кажучи вже про радіонукліди. У глобальних масштабах стає вже очевидним, що насичення навколишнього і внутрішнього середовища людини продуктами штучного і хімічного синтезу перестала відповідати своєму завданню – забезпеченню його виживання за сучасної чисельності і його відтворювання. Дивна таємниця полягає в тому, що методи отримання трансгенних організмів з бажаними властивостями зародилися і стали розвиватися за довго до того, як стало зрозуміло, що шлях хімізації всього і вся вичерпаний. Тобто, людство, як вид, як єдине співтовариство організмів передчувало майбутній тупик свого розвитку і почало заздалегідь відпрацьовувати методи виходу з ноього. Очевидно, що саме ті країни, які є лідерами у використанні трансгенних організмів, будуть мати принципово іншу якість життя, інший рівень тиску генотоксичних речовин, а, значить, і інший інтелектуальний рівень. Таким чином, буде більшати розрив між країнами, між рівнями життя в них. Весь світ заклопотаний, що через трансгенну картоплю всі колорадські жуки вимруть, а отже можуть постраждати деякі види пташо. А що робимо ми? П’ємо і їмо вітчизняну й зарубіжну продукцію, і як правило, з невідомим рівнем забрудненості. Особливо улюблені овочі, насичені азотистими добривами. З’ївши все це, починаємо задумуватися – а чи досить високий кконтроль харчових якостей трансгенної продукції в тих західних країнах де ми їх закуповуємо?
|
|
Очевидно, що ніякі чиновницькі постанови, спеціальні програми і підрозділи не допоможуть Україні вписатися в ХХІ сторіччя, у вік молекулярної генетики без відповідної підготовки фахівців. А де підручники, де курси сучасної молекулярної генетики? Чи можуть вони виникнути в країні, де немає активної експерементальної роботи в цьому напрямі? Хто ж вчити буде і підручники писати?
Може, почне хтось і в Україні фінансувати переклад сучасних наукових англомовних видань хоча б зарас? Адже дичавіємо, співвітчизники, дичавіємо на очах…
Екологічні проблеми рік та морів в Україні.
Ці проблеми належать до найпекучіших. Дніпро і Дністер – головні водні, життєдайні артерії нашої держави, в басейнах яких проживає майже 80% населення.
Колись Дніпро – одна з найбільших рік Європи – був чистоводним, зі стабільною екосистемою, що нормально функціонувала тисячоліттями, мала велику біологічну продуктивність, годувала й поїла мільйони людей, що жили в його басейні.
Сьогодні ж через грубі порушення людиною протягом останніх десятиліть всіх правил і принципів раціонального природокористування екосистема Дніпра цілком деградована, порушені всі вертикальні й горизонтальні зв’язки між біотичними і абіотичними елементами. Основними причинами кризової ситуації, що склалася, є: будівництво на Дніпрі каскаду водосховища, які повністю змінили динаміку стоку; великомасштабні меліорації; будівництво ряду великих промислових комплексів у басейні; величезні об’єми водовідбору для промисловості зрошення; надзвичайно сильні забруднення. З таких же причин деградувала й екосистема річки Дніпра, де також вимерли цінні риби, на дні акумулюється велика кількість теригенних відкладів,важких металів, радіонуклідів, гумосових речовин, ерудують береги.
З Дніпра для потреб промисловості і сільського господарства щорічно відбирають близько 15 млрд м3 води, а в атмосферу басейну Дніпра викидається близько 10 млн т газо-пилових забруднень. Щорічно з різними стоками в Дніпро і водосховища потрапляє близько 500 тис. т азотних сполук, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних, 1 тис. т заліза, 40 т. нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому. В басейні Славутича діють сім АЕС.
Дуже небезпечним явищем є постійне підвищення радіаційної забрудненості донних відкладів Дніпра, особливо Київського водосховища.
Втрати від затоплення чорноземів Дніпровських заплав, як підрахували, становлять до 18 млрд крб.щорічно, а прибуток від всіх шести ГЕС на Дніпрі дорівнює 25- 28 млн крб. на рік.
|
|
Наша красуня Десна теж потребує термінової й серйозної допомоги, бо її чисті і цілющі колись води сьогодні вже не відповідають навіть третій категорії джерел питної води і забруднюються все більше. Найголовнішу роль у цьому відіграє Шосткинський хімкомбінат, промпідприємства Чернігова й Сум, Смоленська й Курська АЕС.
У дуже тяжкому екологічному стані перебуває Азовське море, без перебільшення, це – зона екологічної катастрофі. Якіхось 40 –50 років тому в ньому віловлювали риби в 35 разів більше, ніж в Чорному морі, в 12 разів більше, ніж в Балтійському.У басейні раніше водилося 114 видів риб і загальний вилов у кращі роки перевищував 300 тис т. на рік. З них більша частина – цінні породи. Сьогодні ж вилови риби впали в шість разів, а та риба, що виловлюється, забруднена отрутохімікатами настільки, що споживати її небезпечно.
Як і деснянські води, води Азову колись славилися цілющими якостями, але в результаті антропогенних забруднень у 1987 р. концентрація в них тільки пестицидів зросла в 20 разів. Сьогодні в донних відкладах моря вміст отрутохімікатів, важких металів набагато перевищує норми.
Екологічна ситуація в басейні Чорного моря не набагато краща. Поки що його рятують розміри і глибина. Як згадувалось вище, і вцей басейн води Дніпра, Південного Бугу, Дністра,Дунаю щорічно виносять мільйони кубометрів стоків, забруднених десятками токсикантів.мають місце величезні об’єми забрудненьшельфових зон побутовими каналізаційними стоками, пов’язаними з індустрією туризму, і рекреації. Через це в останні роки десятки разів звкривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси.
В останні роки значно підвищився в водах моря ідонних відкладах вміст радіонуклідів. Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансу водних мас моря поступово піднімається межа насичених сірководнем глибинних врд моря, і тепер вона вже досягла глибин 80 –110 м.
|
|
Порятунок Дніпра можливий лише за умови прийняття й реалізації комплексної програми національного рівня, обов’язковою складовою якої має бути система заходів для екологічного оздоровлення й відтворення малих річок, а також співробітництво зРосією і Білоруссю в цих питаннях.
Необхідно також щонайшвидше розробити концепцію розвитку водного господарства України на майбутнє десятиліття, виконати водогосподарське екологічне районування басейнів річок України.