Навчальний матеріал до уроку

ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Олександр Олесь.Життя і творчість, світоглядні переконання.

2. Неоромантичні, символістські тенденції у творчості (“З журбою радість обнялась...”).

3. Прагнення гармонії людини і природи (“Чари ночі”).

4. Музичність, звукова виразність поезій. Майстерність у відтворенні настрою і почуття. (“О слово рідне! Орле скутий!..”)

Практичне заняття.

1. Визначити провідні мотиви поезій.

2. Пояснити ритмомелодичні особливості, художні засоби (контраст, антитеза, символіка тощо).

3. Визначити поетичні жанри, проаналізувати образи.

4. Висловити власні судження з приводу художніх особливостей поезії митця.

 

НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ. ПОЕЗII «З ЖУРБОЮ РАДIСТЬ ОБНЯЛАСЬ…», «ЧАРИ НОЧI», «О СЛОВО РIДНЕ! ОРЛЕ СКУТИЙ!..».

 

Хтось ударив без жалю

по серці моїм,—

І забилося серце в вогні золотім…

І посипались іскри ясні,

І в дзвінкі обернулись пісні,…

І посипались іскри ясні,

І в дзвінкі обернулись пісні,—

так у першій поетичній збірці писав про свою «іскру Божу» поет Олександр Олесь.

Вірші О. Олеся легкі, дзвінкі, мелодійні, патріотично наснажені, сповнені гордості за наших славних пращурів.

 У 20-х роках ХХ ст. його вірші знали старі й малі. Книги «Вибрані твори» перевидавалися тричі. І раптом — повне забуття, вилучення імені з історії української літератури, книг — з бібліотек. Чому, чим завинив поет? Тільки тим, що не розділив зі своїм народом голодомору, жахів сталінського беззаконня та фашистської окупації — виїхав за кордон. І сам себе покарав, усе життя поневіряючись на чужині, страждаючи з журби за рідним краєм: Душа на чужині, як чайка сумна,— Літає і квилить в сльозах без гнізда: Навік його змила бурхлива вода.

1910 року Сергій Єфремов так оцінював творчість митця: «Обурення проти насильства, гніву за скривджених повно в поезіях Олеся 1905-1907 рр., і в них він дає такі гарні зразки громадянської, справді високої поезії, до якої після Шевченка ніхто ще так високо не підіймавсь на Україні. Олесь ще раз наочно показав, що громадянські мотиви анітрохи не зв’язують крил і не заважають справжньому поетові, не приборкують його творчого натхнення».

М. Грушевський вважав, що про О. Олеся слід говорити як про «найбільшого з нині живущих поетів на Україні». Митцеві не довелося довго завойовувати поетичної слави — вона прийшла до нього другого дня після виходу у світ першої книги його поезій. «Свіжість поетичних образів, плавність і легкість вірша, сміливість деяких прийомів заінтересувала і зачарувала»,— писав про творчість Олеся відомий літературознавець і поет Микола Зеров.

 Спробуймо й ми прилучитися до духовних скарбів, що їх своїм талантом створив О. Олесь.

Часто поет сумував за рідним краєм, і тоді у мріях і в снах з’являлися йому буйнотраві степи Сумщини, місто Крига, де він народився 1878 року, село Верхосулці, де після смерті батька жив у діда разом з матір’ю і двома сестричками. Дитинство йому уявлялося «одним золотим днем». В автобіографії Олесь писав: «.все, що я бачив там, у степу, в саду, на річці [Сула], здається мені суцільною казкою природи».

 Він учився без великого бажання. Спочатку в дергачівській хліборобській школі, потім — у Харківському ветеринарному технікумі. Вивчав самотужки іноземні мови, писав вірші, готував рукописні збірки. Дуже любив театр, сам організовував драматичні гуртки, брав участь у виставах. Величезне враження справило на нього свято відкриття пам’ятника І. Котляревському, де він познайомився з Лесею Українкою, Михайлом Старицьким, Михайлом Коцюбинським. Усе, що він побачив і почув, глибоко схвилювало його вразливу натуру. Заборона українського слова, знущання з національних символів, традицій, культури обурювало його й утверджувало в необхідності боротьби за права українського народу і рідної культури.

 Після закінчення навчання О. Олесь шукає якоїсь творчої роботи — газетярської, видавничої, але не знаходить її й змушений працювати за фахом ветеринарним лікарем на Київських бойнях, де людина з поетичною вдачею і ніжною, вразливою душею, природно, довго витримати не могла.

 Знаменним у житті поета був 1912-й рік. Він побував за кордоном — в Австрії та Італії,— на Гуцульщині познайомився з І. Франком та О. Кобилянською.

 Поезія О. Олеся дедалі набуває більшої популярності. Приваблені її милозвучністю, композитори пишуть музику на вірші Олеся. Взагалі, після Т. Шевченка О. Олесь — другий поет за кількістю творів, покладених на музику.

 У лютому 1919 року О. Олесь, виїхавши з дипломатичним паспортом до Угорщини, залишається за кордоном назавжди.

 Неодноразово він поривався в Україну, жив надією на повернення, але його стримували сумніви. Олесь знав про страшний голодомор 30-х років, знав про репресії щодо письменників, української інтелігенції взагалі, але найбільше його вразила трагедія родини Крушельницьких. Крах політичних надій старого Антона Крушельницького та його синів Івана й Тараса поет відтворив у драмі «Земля обітована».

 Останні роки й дні життя Олеся були повні страждань від фашистської окупації Праги, важкої хвороби й звістки про загибель у концтаборі сина — теж відомого поета Олега Ольжича. О. Олеся не стало в 1944 році.

 Олександр Олесь — це псевдонім Олександра Івановича Кандиби. Таке милозвучне ім’я дала йому на березі Чорного моря в далекому 1906 році його наречена Віра Свадковська.

 О. Олесь у своїй поетичній, драматургічній творчості був новатором, модерністом. Його творчості притаманні й риси неоромантизму, й символізму, й реалізму. Але більш докладно про це ви дізнаєтесь на наступних уроках. Олесь багато писав для дітей, дбав про їхній духовний розвиток, це теж особлива сторінка його творчості.

  Романтичне світосприйняття, щедро напоєне народнопоетичною образністю, музикальністю, динамічно визрівало до вершин поетичної майстерності. Читачів буквально зачаровували алітерації та асонанси поезій Олеся, а його щире, проникнуте співчуттям до знедолених слово викликало співпереживання й довіру.

Спробуймо й ми перейнятися чаром поетичного слова Олександра Олеся.

Перша поетична збірка О. Олеся «З журбою радість обнялась…» вийшла у Петербурзі 1907 року. Те видання відразу помітила Леся Українка і належним чином оцінила талант поета. Климентій Квітка, чоловік поетеси, згадує про це так: «По виході першого тому віршів Олеся вона сказала, що він випередив її яко ліричний поет, і при тім не зажурилася і сказала тільки, що їй вже писати ліричні вірші не варто».

  Поет вніс в українську літературу нові образи й ритми. Відсутність повчального тону в його поезіях сприймалася сучасниками як розрив із попередньою народницькою традицією. Поряд з романтичними мотивами поет уживав символічну систему образів, прагнучи за допомогою символів та алегорій досягнути приховану сутність життя («Айстри», «Лебідь» та ін.). Провідне місце в першій збірці Олеся посідали також твори, пов’язані з революцією 1905 року, що стали яскравим зразком громадянської поезії («Ой не квітни, весно,— мій народ в кайданах», «Капітану Шмідту», «З військом за волю боролися ми…» та ін.).

  О. Олесь вважається одним із зачинателів українського модернізму. Модерністська основа світовідчування поета виявилася в трагічному протиставленні мрій і реальності, минущого й вічного.

  Усього Олесь написав одинадцять поетичних збірок, більше двадцяти драм, а також численні опоетизовані народні казки, поеми, фейлетони, мистецькі переклади з інших мов, що є великою творчою натхненною працею.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Поезїя О. Олеся «З журбою радість обнялась…».

З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба,
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я…

Тепер в маю, тепер весною,
Коли цвіте весь божий світ,
Зацвів небесною красою
Очей твоїх небесний цвіт.
І це весною, це в маю
Обсипав душу він мою!
Шумлять, співають ниви, луки…
Як пісня, вся душа моя,
А де її слова і звуки?!
Мовчу, мовчу, о боже,я.
Ні, ні! Тепер, тепер в маю,
Скажу, признаюсь, що люблю!

Забуду все. Лишу твої уста…
Вони, як перший цвіт кохання,
Як хмарка ніжно золота
В журливий час смеркання.
Усмішка їх миліша снів,
Що сняться раз єдиний,
Про них, про них мій буде спів.
Останній, лебединий.

- Про що йдеться в поезії «З журбою радість обнялась…»? (Про життя, в якому постійно присутні світлі й темні сторони.)

— Яким настроєм перейнятий вірш?

— Назвіть контрасти, поняття, що протиставляються в поезії. (Журба — радість, сльози — сміх, ранок — ніч, летить — спиня, одна — друга.)

— Які ще художні прийоми, засоби використано в поезії? (Порівняння «як в жемчугах», ускладнена метафора «З журбою радість обнялась…», риторичні запитання.)

— Про що свідчить «економність» у використанні художніх засобів? (Про майстерність автора.)

— Визначте віршовий розмір поезії, рими. (Чотиристопний ямб, перехресна чоловіча рима.)

         О. Олесь — співець кохання, радості життя. І переконати нас у цьому може романс на його слова у виконанні Ніни Матвієнко «Чари ночі».

  Літературознавець В. Яременко так пише про цей вірш: «Сміються, плачуть солов’ї — це поезія, красу якої можна порівняти з красою квітів: є квіти, до яких не можна доторкнутись навіть люблячою рукою. Від дотику вони в’януть. Такі інтимні поезії О. Олеся. Настрій більшості з них просто неможливо передати. При спробі перекласти його на мову прози він в’яне і зникає.»

Поезія О. Олеся «Чари ночі».

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її, –
Знов молодість не буде!

 

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

 

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе –
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

 

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

 

 

  Громадська лірика — це особиста позиція поета в суспільстві, його переконання, ідеали, ставлення до рідної мови, національної культури, історії, іншими словами — сила, привабливість, правдивість і цінність його поетичного слова для сучасних і наступних поколінь.

  До громадської лірики належить вірш О. Олеся «О слово рідне! Орле скутий!..».

Вірш «О слово рідне! Орле скутий!..».

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
1907

— Чому автор називає мову «орлом скутим»? (Бо вона могутня, горда, але їй перешкоджають у розвиткові.)

— Чому «слово рідне» кинуте чужинцям «на сміх» і хто в цьому винен? (Деякі українці самі забувають мову батьків, нехтують нею, навіть зневажають.)

— Із чим поет порівнює мову і чому? (Мова уособлює красу, силу батьківщини й народу, звеличується нею.)

VІІІ. Домашнє завдання. Знати біографію поета, вміти давати оцінку різним її фактам. Вивчити напам’ять: “З журбою радість обнялась...”.