Питання 3. Сюжет і композиція

Питання 1. У чому виявилося новаторство драматургії Лесі Українки?

     Драматургія Лесі Українки вражає новизною тем, гостротою філософсько-психологічних конфліктів, філософськими узагальненнями, поетичною красою, високою культурою вірша. її новаторство виявилося і в змісті, і в формі драматичних творів. Леся Українка започаткувала в українській літературі філософську та психологічну драму, з образами широких узагальнень, символічного звучання. Сюжети драматичних творів Лесі Українки охоплюють історію людства за три-чотири тисячоліття. Єгипет фараонів, Вавілон, Іудея, Еллада, Римська імперія часів раннього християнства, середньовічна Іспанія, перші поселення колоністів у Північній Америці, українська та інонаціональна міфологія — весь цей колосальний матеріал систематизується, художньо осмислюється.

     Усі теми, ідеї перебувають у взаємодії, не вичерпуються в одній або двох драмах, а переплітаються, "переливаються" з твору в твір, висвічуються в різних аспектах. Це відповідало творчим принципам Лесі Українки, яка вважала, що в кожного справжнього письменника існує певна група ідей або навіть одна якась ідея, до якої він або періодично повертається, або ж не випускає її з поля зору в жодному своєму творі. Драматичний діалог, лірико-драматична сцена, драматична поема, фантастична драма, драма-казка, драматичний етюд — так визначала Леся Українка жанрові різновиди своїх п'єс.

     Визначальні риси особистості нового типу драматурга Лесі Українки:

- новизна тем;

- багатство драматичних жанрів;

- нова концепція людини;

- тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки, міфологічності;

- концентрація проблеми і прагнення побачити та осмисли їй кожне явище у філософсько-ідеологічній площині;

- гострата філософсько-психологічного конфлікту (конфлікту ідей, поглядів);

- висока культура вірша поетичної драми (відточений 5-стопний білий ямб);

- афористичність мови 

- непохитність волі;

- високість почуттів;

- одержимість;

- талант;

- громадянська мужність (героїзм);

- непохитність ідейних переконань;

- волелюбність і почуття і гідності;

- благородство;

- велич натури;

-суспільна відповідальність перед історією

 

Питання 2. Історія написання.

     «Лісова пісня» була написана Лесею Українкою влітку 1911 року протягом 12 днів. «Народилась» вона з туги за рідним краєм. «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними»,— писала вона.Про це свідчить і її сестра Ольга: «Ходячи по лісі та коло озера, надто сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку силу лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми». Також у листі до матері (Олени Пчілки) О. П. Косач Леся Українка писала: «Я й здавна тую Мавку "в умі держала", оце аж з того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом... Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували у дядька Лева Скулинського». У цьому ж самому листі вона зазначає: «"Лісову пісню" я потім так відхорувала, що боялася повороту зимової історії». Писала «Лісову пісню» Леся Українка натхненно, до самозабуття, легко і геніально! Доказом того, що це було саме так, є її лист до сестри О. П. Косач: «Писала я її недовго, 10—12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго приходила до пам'яті». «Коли перечитую "Лісову пісню" або дивлюся на неї на сцені, зараз мені в уяві стає Нечимне з його краєвидом, з тими людьми, що були там з нами...» У Лесиній "Лісовій пісні" нема ні одного персонажа, ні одного повір'я, ні одної мелодії, щоб були мені незнайомі,— все то мої давні знайомі поліські...»

     Про себе письменниця казала, що має "лісову натуру", а Олена Пчілка зауважувала, що Леся добре засвоїла волинську говірку й часто використовувала її у своїй мові. Ця говірка є і в "Лісовій пісні". Вона додає драмі своєрідного волинського колориту. Отож, «Лісова пісня» творилася Лесею Українкою у хвилини високого поетичного натхнення, у хвилини, за визначенням поетеси, «божественного безумства».

     «Лісову пісню» вперше було надруковано в «Літературному віснику» за 1912 рік. Окремим виданням твір вийшов у 1914 році. За життя поетеси драма не була поставлена на сцені. Вперше її поставили у 1918 році.

 

Питання 3. Сюжет і композиція

Говорячи про жанрові особливості «Лісової пісні», ми повинні пам’ятати ще один момент: аналізована драма-феєрія є одним із найяскравіших зразків течії, що її сама Леся Українка назвала неоромантизмом.

Пригадаємо, раніше ви вивчали твори реалістичні. Що таке реалізм?

(Літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності. Для реалізму найбільш характерний принцип «типовий герой в типових обставинах»).

- Які ви можете назвати твори, що їх зараховують до реалістичних?

 

Із зарубіжної літератури ви повинні пам’ятати, що таке «модернізм»? Одним із шляхів розвитку модернізму на українському ґрунті є неоромантизм. Основними його рисами є:

- повернення до фольклору;

- на перший план виходить чуттєва, емоційна сфера людини;

- змальовували не масу, а індивідуальну особистість, неповторну, яскраву;

- зовнішні події відсуваються н а задній план, змальовується внутрішній світ людини;

- повернення до символізму; використання фантастичного та казкового;

туга за досконалістю.

Отож, за якими рисами відносимо «Лісову пісню» до неоромантизму? Зіставляються два світи - гармонійний і досконалий (природа) та дисгармонійно примітивний (світ людини).

 

Тема «Лісова пісня»: розкриття зв’язку людини й природи, безсмертя вічних людських цінностей, добра і зла, волі як основного джерела щастя людини, різниці між високим покликанням людської душі та дрібним буденним життям, яка й призводить героя до трагедії.

Ідея «Лісова пісня»: нездоланності життя, невмирущості мрії людини:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

Особливості композиції твору: с кладається з прологу і трьох частин; природа – повноправна дійова особа).

Дійові особи «Лісова пісня»:

головні персонажі: Мавка, Лукаш;

другорядні персонажі: дядько Лев, Лукашева мати, Килина, діти Килини; міфічні персонажі: «Той, що греблі рве», Потерчата, Русалка, Водяник, Русалка Польова, Доля, Злидні, Перелесник, Пропасниця, Куць, Лісовик, «Той, що в скалі сидить».

 

Прочитайте твір Л.Українки «Лісова пісня», а потім дайте відповіді на питання (усно):

- Який жанр «Лісової пісні»? Що значить «феєрія»?

- До якої стильової течії відносимо «Лісову пісню»?

- Де була написана «Лісова пісня»? За скільки часу? Що було причиною написання?

- Хто з героїв запам’ятався? Чому?

- Який епізод твору вам найбільше запам’ятався? Чому?

- Чи всі персонажі вам зрозумілі?

- Які проблеми піднімаються у творі?

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ!

Бліц-опитування

1.Батьком русалки був … (Водяник)

2 Лукаш хотів зробити з очерету … (Сопілку)

3.Дядько Лев і Лукаш прийшли до лісу, щоб … (Ставити хижку)

4.Лісовик поважав дядька Лева тому, що … (Той урятував дуба)

5.Сестрою Мавки була … (Береза)

6.Мавка вважала своєю матір’ю … (Вербу)

7.Дядько Лев розповідає Лукашеві легенду про … (Царівну-Хвилю)

8.Дія твору починається в період … (Провесни)

9.Мати Лукаша хотіла одружити сина з … (Килиною)

10.Лісовик перетворив Лукаша на … (Вовкулаку)

11.Килина прокляла Мавку, і та стала … (Вербою)

12.Остання зустріч відбувається … (Взимку)

                                «Чиї це слова?»

1.«Не задивляйся ти на хлопців людських

се лісовим дівчатам небезпечно». (Лісовику)

2.«Як морський покличе – треба слухать.

На те є служба, - сам здоровий, знаєш». («Тому, що греблі рве»)

3.«Весна ще так ніколи не співала,

як от тепер. Чи то мені так снилось?» (Мавці)

4.«А я й не знав, що в них така розмова.

Я думав – дерево німе, та й годі». (Лукашеві)

5.«Не зневажай душі своєї цвіту…» (Мавці)

6.«Ну вже ж і матінка, Лукаш, в тебе! –

залізо – й те перегризе». (Килині)

7.«Щіпле дівице,

Пропаснице-Трясовице!

Іди ти собі на куп’я, на болота,

Де люди не ходять, де кури не піють,

Де мій глас не заходить». (Дядькові Леву)

8.«Уже мене ж пошарпано,

всі квітоньки загарбано,

всі квітоньки-зірниченьки

геть вирвано з пшениченьки!». (Русалці Польовій)

9.«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те. що не вмирає!». (Мавці)

«Про якого героя сказано?»

1. «Нерідний він, хоч водяного роду.

Зрадлива і лукава в нього вдача». (Про «Того, що в греблі рве»)

2. «…А він нам приятель …

Таж якби не він,

Давно б уже не стало того дуба.

Що стільки бачив наших рад і танців». (Про дядька Лева)

3. «… Ти зовсім така,

як дівчина … ба ні, хутчій, як панна,

бо й руки білі, і сама тоненька,

і якось так убрана не по-наськи …». (Про Мавку)

4. «У тебе голос чистий, як струмок,

а очі – непрозорі». (Про Лукаша)

5. «Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш

та серце добре в тебе». (Про Мавку)

6. «Нема, щоб зачесатись чепурненько, -

усе як відьма ходить. Нечепурно». (Про Мавку)

7. «Смутно, що не можеш ти

своїм життям до себе дорівнятись». (Про Лукаша)

8. «Нездарисько! Нехтолице! Ледащо!» (Про Мавку)

9. «Вона лукава, як видра…

…Ся жінка хижа наче рись». (Про Килину)

10. «…Він в подобі людській

Упав мені до ніг,

мов ясень втятий». (Про Лукаша)

11. «…То було таке покірне, добре,

хоч прикладай до рани». (Про Мавку)

12. «Якби ж я знала, що вона така

нехлюя, не кукібниця!». (Про Килину)

ДЗ:

Вивчити теоретичні поняття, записати їх у зошит;

Читати «Лісову пісню»;

Підготуватися до тестування за змістом твору.