Викладач С.В. Половко

Заняття № 19

Тема:Схематичний план станції.

Мета: навчальна: ознайомити студентів з методикою побудови і особливостями зображення схематичного плану станції.  Навчити студентів висловлюватися технічною мовою.

виховна: виховувати у студентів дисципліну, взаємоповагу, та інтерес до систем автоматики на залізничному транспорті, які вони вивчають.

       розвиваюча: розвивати у студентів увагу, пам’ять, процеси мислення, логіку.

Тип заняття: лекція.

Тривалість: 90 хв.

Допоміжні матеріали та обладнання: підручник, проектор, ноутбук.

Хід заняття:

Етап заняття та його короткий зміст	Орієнтовний час
І. Організаційний момент: - рапорт чергового; - перевірка присутніх на парі;	10-15 хв.
ІІ. Перевірка домашнього завдання:
ІІІ. Повідомлення нового матеріалу.   При проектуванні ЕЦ залізничної станції першим етапом є розробка та затвердження схематичного (однониткового – обидві рейки колії зображуються однією лінією) плану станції. На цьому плані показується: - нумерація і спеціалізація приймально-відправних колій; - нумерація стрілок; - вказуються місця встановлення вхідних, вихідних і маневрових світлофорів з їх осигналізуванням та літерами (назвами); - місця розташування ізолюючих стиків (при необхідності - з позначенням негабаритності) для розбивки горловини станції на ізольовані ділянки; - траса магістрального кабелю; - релейні шафи вхідних світлофорів; - ординатна лінійка з вказанням відстаней (ординат) стрілок і світлофорів від осі поста ЕЦ, вона необхідна тому, що схематичний план виконується без масштабу; В першу чергу при виконанні схематичного плану необхідно визначити ординати стрілок.  Це слід виконувати, виходячи з заданої ординати. Для визначення ординат користуються наступними даними:  Після визначення ординат – стрілки нумеруються. Їм присвоюються номери, що зростають по мірі наближення до осі поста ЕЦ, парні чи непарні в залежності від горловини, в якій вони знаходяться. Слід зауважити, що спарені стрілки і стрілки стрілочних з’їздів нумеруються підряд. Номер стрілки ставиться з того боку, де буде встановлюватись електропривід, тобто якомога далі від головних колій. Наступним етапом є розстановка ізолюючих стиків. Для того, щоб розставити всі ізолюючі стики необхідно виконати 5 наступних вимог: - відділити перегін від станції; - відділити приймально-відправні колії від горловини станції; - відділити тупики і під’їзні колії від горловини станції; - забезпечити одночасні паралельні переміщення; - в одну ізольовану ділянку повинно входити не більше трьох стрілок. Слід сказати, що за вхідними світлофорами організовуються безстрілочні ділянки у випадку, якщо перша по ходу поїзда стрілка протишерстна (пов’язано з роботою маршрутних реле). І перед світлофорами з тупиків та під’їзних колій також організовується ізольована без стрілочна ділянка в якості ділянки наближення до цього світлофора. Тепер назвемо приймально-відправні колії. Головні колії – тобто ті, що є продовженням перегону – нумеруються римськими цифрами І чи ІІ, в залежності від напрямку руху по ній, і літерою П. Бокові колії, що примикають до колії ІП нумеруються по порядку 3П, 5П і т. д. А ті, що примикають до колії ІІП – 4П, 6П і т. д. Далі виконується розстановка світлофорів. Спочатку ставляться поїзні вхідні і вихідні світлофори. Вхідні світлофори позначаються літерою Н або Ч, в залежності від напрямку руху, для якого вони встановлені. Вхідні додаткові – ЧД або НД. Вихідні світлофори встановлюються з всіх приймально-відправних колій, окрім спеціалізованих у протилежному напрямку. Наприклад, для непарної горловини при двоколійному перегоні з колії ІП вихідний світлофор не встановлюється, а встановлюється маневровий. Вихідні світлофори позначаються літерою Н або Ч, в залежності від напрямку, в якому вони встановлені, і цифрою, що позначає колію, з якої цей світлофор встановлено (Ч4, НІ, Н3…). Декілька слів про осигналізування. На вхідному світлофорі завжди буде передбачатись два жовтих вогні, а на вихідних – лише в тому випадку, коли з його колії можна відправитись варіантним маршрутом. Вхідні основні світлофори встановлюються щоглові. Вихідні щогловими ставляться з головних колій, а також з тих бокових колій, по яких передбачено беззупинний пропуск поїздів зі швидкістю понад 50 км/год. Біля щогли всіх щоглових світлофорів встановлюються трансформаторні ящики. Винятком є вхідний світлофор, трансформатори якого знаходяться в релейній шафі. Далі розставляють маневрові світлофори. Спочатку ставляться ті, що не потребують аналізу маневрової роботи станції: - з без стрілочних ділянок за вхідними світлофорами; - з приймально-відправних колій, що не мають вихідних світлофорів; - з тупиків і під’їзних колій (на цих світлофорах замість синього можуть встановлюватись червоні вогні). Маневрові світлофори з під’їзних колій і тупиків встановлюються щоглові, якщо передбачено рух вагонами вперед. Для подальшої розстановки маневрових світлофорів слід аналізувати маневрову роботу станції. Чітких вимог для цього нема. Слід лише сказати, що треба уникати перепробігу маневрових локомотивів і необґрунтованого встановлення світлофорів. Але при цьому максимально ефективно використовувався колійний розвиток станції. (Далі пропонується в усній формі навести декілька прикладів). Маневрові світлофори позначаються літерою М і цифрою – парною чи непарною, в залежності від горловини, в якій вони знаходяться, що зростає по мірі наближення до осі поста ЕЦ. Далі визначаються ординати установки всіх світлофорів. Для цього необхідно буде визначити на якій відстані від гостряків стрілок встановлюються граничні стовпчики.                                                А) Вхідні світлофори встановлюються на відстані 50 м від гостряків першої по ходу поїзда стрілки, або на тій самій відстані – від граничного стовпчика пошерстної стрілки. Б) Світлофори перед пошерстними стрілками встановлюються на відстані, що вказана на попередньому малюнку. В) Світлофори перед протишерстними стрілками встановлюються на відстані 4,5 м від гостряків. Тепер зображуємо пост ЕЦ, трасу магістрального кабелю, що прокладається паралельно до крайньої колії, релейні та батарейні шафи вхідних світлофорів.
ІV. Закріплення нового матеріалу: · відповіді на запитання, які виникли у студентів під час ознайомлення з новим матеріалом; · повторення основних пунктів, перевіряючи студентів на сприйняття нового матеріалу.	10-15 хв.
V. Аналіз роботи на уроці. Повідомлення домашнього завдання: 1) Вивчити матеріал за літературою Л.1 на ст.36-40. 2) Виконати схематичний план станції. 3) Володіти технічною мовою.	10 хв.
Примітка: з метою оперативного закріплення нового матеріалу відповіді на запитання студенти отримують протягом викладання нового матеріалу, але в декілька етапів..

Викладач                                                                                                                         С.В. Половко