Неурядові міжнародні організації екологічного спрямування

Неурядові міжнародні організації тісно співпрацюють з урядовими, і багато з них мають асоційоване членство в ООН та в її спеціалізованих установах, Раді Європи та в інших міжурядових міжнародних організаціях.
Однією з найбільш яскравих неурядових організацій на міжнародній арені є Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Заснований він в 1948 р. Основне завдання МСОП полягає у розвитку міжнародного співробітництва держав, міжнародних і національних організацій, окремих громадян. Напрямками діяльності МСОП є: 1. Збереження природних екосистем, рослинного і тваринного світу; 2. Збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, пам'яток природи; 3. Організація заповідників, резерватів, національних природних парків; 4. Екологічна просвіта.

За сприяння МСОП проводяться міжнародні конференції з охорони природи, розробляються проекти міжнародних конвенцій з охорони пам'яток природи, окремих природних об'єктів і комплексів. За ініціативою МСОП ведеться Червона книга рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, розроблена програма «Всесвітня стратегія охорони природи».
Керівними органами МСОП є Генеральна асамблея, Рада та Секретаріат. МСОП має досить розгалужену внутрішню структуру: вся діяльність здійснюється за допомогою шести комісій: Освіти та зв'язку, Екологічної, економічної та соціальної політики, Екологічного права, Менеджменту екосистем, Виживання видів і Всесвітня комісія охоронюваних територій).
Особливістю членства в МСОП є те, що держави, державні органи та національні організації (в т.ч. неурядові) можуть бути членами Союзу. Сьогодні МСОП налічує близько 980 членів в 140 державах. Україна представлена в МСОП лише неурядовими організаціями.

Всесвітній фонд дикої природи (WWF) – одна з найбільших в світі громадських благодійних організацій, більше 50 років працює для охорони природи на всій планеті. Щорічно WWF здійснює понад 1200 екологічних проектів, привертаючи увагу мільйонів людей до проблем охорони навколишнього середовища та їх вирішення.

Місія WWF – в запобіганні наростаючій деградації природного середовища планети і досягненні гармонії людини і природи. Головна мета - збереження біологічної різноманітності Землі.

Охорона прісноводних біотопів і лісових ресурсів – це два з шести пріоритетів WWF. В Україні Всесвітній фонд природи працює саме по цих двох напрямах – в Дельті Дунаю і в Карпатських горах. З 1999 року в рамках Дунай-Карпатської програми WWF веде активну роботу щодо поліпшення стану екосистем, збереження біорізноманіття та відновлення природних процесів української частини Дунайської Дельти. Був запущений проект «Партнери по Ветландам», в рамках якого було проведено масштабне дослідження і створений документ – Бачення Дельти Дунаю – концепція майбутнього дунайської Дельти на основі розуміння людиною рушійних сил природи та їх раціонального використання, в інтересах збереження біорізноманіття та господарської діяльності. В даний час робота по втіленню ідей Бачення ведеться в Україні та Румунії в рамках проекту «Дельта Дунаю: природні ворота в Європу» спільно з партнерами – Одеським Обласним виробничим управлінням по водному господарству, ДП Ізмаїльським лісгоспом, Дунайським біосферним заповідником, районними адміністраціями, туроператором «Вилкове-Пелікан-Тур»та іншими стейкхолдерами. В Українських Карпатах Дунай-Карпатська програма WWF почала діяти з 2007 року. Був запущений проект «Збереження та стале використання природних ресурсів Українських Карпат», основними цілями якого є охорона лісів, збереження біорізноманіття, розвиток місцевих громад та підтримка неурядових організацій. Проект повинен підготувати базу для реалізації ряду більш масштабних проектів, спрямованих на довгострокове використання і збереження природної спадщини української частини Східних Карпат[131].

11 листопада 1994 в Мехіко в якості неурядової міжнародної організації був заснований Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення (Міжнародний екологічний суд). Склад суддів включає 29 юристів-екологів із 24 країн. Діяльність Міжнародного екологічного суду регулюється його статутом. Суд надає послуги міжнародному співтовариству у вирішенні екологічних суперечок, як виникли, так і назрівають, у трьох формах: шляхом еколого-юридичного аналізу «гарячої» ситуації, даючи юридичні консультації зацікавленим сторонам на їх прохання; використовуючи процедуру примирення сторін, що сперечаються; шляхом проведення за бажанням сторін арбітражного процесу. При цьому рішення, які виносяться у справі, сторони визнають для себе обов'язковим.

Розгляд справ у Міжнародному екологічному суді засновано на міжнародному праві навколишнього середовища, національному законодавстві сторін, на прецедентах. Міжнародний екологічний суд є третейським судом. Судові витрати несуть самі сторони. Вони звертаються до суду, обирають з його складу трьох або більше суддів (обов'язково непарна кількість), і з них утворюється колегія для розгляду конкретної справи.

Суд може розглядати спори з відшкодування шкоди, заподіяної в результаті транскордонного забруднення навколишнього середовища, а також будь-яких екологічних впливів транскордонного характеру, що мають негативні наслідки. Суд має право розглядати спори, пов'язані з виявленням, оцінкою, недопущенням, усуненням, призупиненням, припиненням екологічно шкідливої діяльності. Крім цього, в компетенцію Суду включені суперечки, пов'язані з використанням і охороною поділюваних природних ресурсів, природних комплексів і особливо охоронюваних природних об'єктів, міжнародних просторів і природних об'єктів, які знаходяться в цих просторах, а також спори, пов'язані з відшкодуванням екологічної шкоди та реабілітацією територій, природне середовище яких уражене в результаті військових дій чи військової діяльності. Також Суд може розглядати спори щодо захисту екологічних прав громадян.

У Суд можуть звертатися держави в особі урядів або інших компетентних органів, міжнародні та національні урядові та неурядові організації, підприємства та установи, а також окремі особи або групи осіб, зокрема для отримання юридичних консультацій. У Суд можуть звернутися також суб'єкти внутрішньодержавного права однієї держави, якщо законодавство цієї держави не забороняє своїм суб'єктам звертатися за юридичною допомогою в міжнародні організації. Судді керуються міжнародним правом, національним законодавством, судовими та дипломатичними прецедентами при винесенні рішення у справі. Окрім Міжнародного суду екологічного арбітражу і примирення з липня 1993 року в складі Міжнародного Суду в Гаазі діє колегія з екологічних питань.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література:

1. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – 381 с.

2. Екологічне право України: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / Під ред. В.К. Попова, А.П. Гетьмана, С.В.Размєтаєва. – Х.:Право, 2001. – 475 с.

3. Экологическое право Украины: Курс лекций / Под ред. И.И. Каракаша. – Одесса: Латстар, 2001. – 478 с.

4. Екологічне право України: Повний академічний курс / За ред. акад. НАН України, проф.. Ю.С. Шемшученко. – К., 2005

5. Екологічне право: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і факультетів: Повний акад. Курс / За ред. Акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.:Істина, 2001. – 544 с.

Нормативно-правові джерела:

6. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // https://www.rada.gov.ua

7. Вод­ний Кодекс України від 6 червня 1995 року // https://www.rada.gov.ua

8. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року // https://www.rada.gov.ua

9. Лісовий кодекс України в редакції від 8.02.2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. - №11. – Ст. 691

10. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // https://www.rada.gov.ua

11. Про тваринний світ: Закон України від 13 грудня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №14

12. Про рослинний світ: Закон України від 9 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 198

13. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22 лютого 2000 року // https://www.rada.gov.ua

14. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 року // https://www.rada.gov.ua

15. Про курорти: Закон України від 5 жовтня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 50. – Ст. 435

16. Про екологічну мережу: Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 502

17. Про Червону книгу України: Закон України від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №14. – Ст. 97

18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Зелену книгу України» від 29 серпня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002 - №36. – ст. 1692

1. Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 29 серпня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – №36. – Ст. 40

[1] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – С. 86

[2] Екологічне право: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і факультетів: Повний акад. Курс / За ред. Акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.:Істина, 2001. – С. 23

[3] Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей природной среды (Общая часть). – Х.: Вища школа. Изд-по при Харьк. Ун-те, 1986. – С. 9-13

[4] Петров В.В. Экологическое право России. М.: Изд-во БЕК, 1996. – С. 55-56

[5] Орлов Н.А. Правовые проблемы охраны окружающей среды в Украине. – Симферополь: «Таврия», 2001. – 192 С.

[6] Оборотов Ю.М. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. – Одесса: Юридическая литература, 2004. – С. 58-59

[7] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – С. 194

[8] Чаусова Л. Система принципів екологічного права України // Право України. - 1996. - №8. – С. 47-49

[9] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – С. 195

[10] Оборотов Ю.М. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. – Одесса: Юридическая литература, 2004. – СА. 39-40

[11] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 27

[12] Шемшученко Ю.С. Проблеми ефективності екологічного законодавства України // Часопис Київського університету права. – 2003. - №1. – С. 48

[13] Костицький В. Екологічне право України: деякі проблеми теорії та кодифікації // Право України. – 1998. - №1. – С. 71

[14] https://legalanalytics.com.ua/uk/consultacija/63-ecorights.html

[15] Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у ході прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, від 25 червня 1998 р. (Орхус, Данія) // Відомості верховної Ради. – 1999. - №34. – ст. 296

[16] https://pidruchniki.ws/19940412/pravo/ekologichni_prava_obovyazki_gromadyan

[17] Калишук Л.А. Окремі аспекти захисту екологічних прав громадян України // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – Вип. 46. – С. 318-323

[18] Екологічне право: Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і факультетів: Повний акад. Курс / За ред. Акад. АПрН В.І. Андрейцева. – К.:Істина, 2001. – С. 205

[19] Вергун В.А. Экологические проблемы в системе международных экономических отношений. – К.: Вища школа, 1985. – С. 9

[20] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 111

[21] Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии. – К, 1989. – С. 31

[22] Веденин Н.Н. Экологическое право: Учебник для студентов высших учебных заведений. – М.: Право и закон, 2000. – С. 46

[23] Ерофеев В.Б. Экологическое право: Учебник для вузов. – М.: Юриспруденция, 1999. – С. 64

[24] Туниця Т.Ю. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст. – К.: Знання, 2006. – С. 26

[25] Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. – М.: Юристъ, 1998. – С. 217

[26] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 122

[27] Екологічне право України. Навчальний посібник. – 2-ге видання: доповнене та перероблене / Л.О. Бондар, В.В. Курзова. – Х.: Вид-во «Бурун Книга», 2008. – С. 34

[28] Костяшкін І.О. Гарантії реалізації права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка. Серія Юридичні науки. – 2005. – Вип. 67-69. – С. 22-23

[29] Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. – К, 1996. – С. 74

[30] Глотова О.В. Особливості права загального природокористування та його правові гарантії // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 30. – С. 139

[31] Экологическое право Украины: Учебное пособие / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – С. 146

[32] Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – С. 107

[33] Безсмертна Н. Співвідношення понять «право власності» та «здійснення права власності» // Право України. – 2003. - №11. – С. 133

[34] Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: Научно-практическое пособие. – К.: Истина, 2004. – С. 3

[35] Корнеев С.М. Право государственной социалистической собственности в СССР. – М.: Издательство МУ, 1964. – С. 135

[36] Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М.: Юрид. лит., 1991. – С. 105

[37] Цивільне право України: Підручник у 2-х книгах / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – Кн. 1. – С. 304-305; Пересунько С.І. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи). – Кіровоград: «Єлисавет», 1998. – С. 7

[38] Заєць О.І. Розвиток сучасної правничої думки про право власності на природні ресурси та комплекси в Україні ­­// Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 63-64. – С. 9-13

[39] Афанасієв Р. Щодо публічного аспекту права власності на природні ресурси // Підприємство, господарство і право. – 2007. - №9. – С. 128-129

[40] Экологическое право Украины: Курс лекций / Под ред. И.И. Каракаша. – Одесса: Латстар, 2001. – С. 63-64

[41] Разметаев С.В. Право собственности на природные ресурсы в Украине. – Х., 1995. – С. 4

[42] Бондар О.Г. До питання про поняття правовідносин власності на землю // Вісник Запорізького державного університету. Юридичні науки. – 2004. - №1. – С. 140

[43] Кулинич П.Ф. Конституційні аспекти правового статусу земельної власності в Україні // Правова держава. Щорічник наукових праць.Вип. 17. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 276-277

[44] Носік В.В. Право власності на землю в Україні: Навчальний посібник / за заг. ред О.В. Дзери і Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Унтер, 2000. – С. 450

[45] Носік В.В. Право власності на землю в Україні: Навчальний посібник / за заг. ред О.В. Дзери і Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Унтер, 2000. – С. 449

[46] Носік В.В. Право власності на землю за Конституцією України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №11. – С. 58

[47] Носік В.В. Право власності на землю Українського народу: Монографія. – Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

[48] Носік В.В. Право власності на землю за Конституцією України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - №11. – С. 58

[49] Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми). Івано-Франківськ, 1998. – С.111

[50] Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. Х, 1998. – С. 79

[51] Дзера О.В. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні // Цивільне право: Підручник: У 2-х книгах. Кн.. 1. – К. – 2002. – С. 303

[52] Космін Ю. Про форми права власності // Право України. – 2001. - №10. – С. 77

[53] Каракаш І.І. Співвідношення права власності на природні ресурси та форм влади в державі // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – 2001. – Вип. 11. – С. 339

[54] Каракаш І.І. Юридичні та фактичні критерії розмежування земель державної та комунальної власності // Актуальні проблеми політики. – 2006. - №28. – С. 133

[55] СУ РСФСР. – 1917. - №1. – Ст. 1

[56] СУ РСФСР. – 1918. - №15. – Ст. 215

[57] СУ РСФСР. – 1918. - №25. – Ст. 346

[58] Воскобійник М. До питання про поняття та сутність права комунальної власності на землю // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №1. – С. 62

[59] Музика Л.А. Проблеми права комунальної власності в Україні: Монографія. – К.: Атака, 2006. – С. 3

[60] Безсмертна Н.В. Межі здійснення права приватної власності // Наукові записки. Том 19. Спеціальний випуск. У двох частинах. Частина 1. – К. Видавничий дім «КМ Академія», 2001. – С. 204

[61] Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Монографія. – Одеса: АстроПринт, 2000. – С. 36

[62] Масенко О., Мельник М., Махненко М. Конституційні вимоги щодо права власності на землю – священні // Віче. – 2004. - №3. – С. 19

[63] Безсмертна Н.В. Право приватної власності. Юридична відповідальність як гарантія його здійснення // Вісник прокуратури. – 2003. – №3. – С. 68

[64] Костицький В. Екологічна функція держави та економіко-правовий механізм охорони довкілля // Право України. – 2004. - №1. – С. 147

[65] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 37-38

[66] Синякевич І. Екологізація розвитку: об’єктивна необхідність, методи, пріоритети // Економіка України. – 2004. - №1. – С. 58

[67] Чумаченко І.Є. Державний контроль за охороною та використанням водних об’єктів як функція державного екологічного управління // Актуальні проблеми держави і права. – 2007. – Вип. 30. – С. 164

[68] Лазор О. Екологічна політика України: європейський вибір // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2003. – Вип. 3. – С. 443

[69] https://pidruchniki.ws/19240701/ekologiya/ekologiya_ekonomika_sotsialno-ekonomichniy_mehanizm_vzayemodiyi_suspilstva_prirodi

[70] Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – С. 228

[71] Пужевич Ю.І. Новий екологічний податок в Україні: стан і напрями удосконалення // https://www.economy-confer.com.ua/full_article/1042/

[72] https://podatok.vlasnasprava.info/podatkovyj-kodeks/komentari-ekspertiv/301-2011-02-11-13-49-03.html

[73] Ильяшенко С.Н., Колдин С.Я., Прокопенко О.В. Инновационная стратегия развития хозяйствующего субъекта. Особенности разработки // Вісник технологічного університету Поділля. Хмельницький. - №5, 1999, ч.1. Економічні науки – С. 116-120

[74] Шоган Г.И. Возможности развития экологического предпринимательства на местном уровне // Механізми регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – 1999. - №3. – С. 69-72

[75] https://pidruchniki.ws/10751107/ekologiya/sistema_ekologichnogo_upravlinnya_kontrolyu

[76] Смірнова К.В. Екологічне маркування: ціль та необхідність // https://www.rusnauka.com/NIO_2007/Economics/18618.doc.htm

[77] Электронная книга: Базилевич В.Д. Страхова справа - учебник. HTML-версия книги // https://books.efaculty.kiev.ua/str/1/

[78] Хіміч О. Адміністративно-екологічне правопорушення: проблемні питання // Право України. – 2003. - №4. – С. 68

[79] Оборотов Ю.М. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. – Одесса: Юридическая литература, 2004. – С. 108

[80] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – 400 с.

[81] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 171

[82] Оборотов Ю.М. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. – Одесса: Юридическая литература, 2004. – С. 109

[83] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 173

[84] Там же. – С. 182

[85] Хіміч О. Адміністративно-екологічне правопорушення: проблемні питання // Право України. – 2003. - №4. – С. 69

[86] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 180

[87] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – С. 390-391

[88] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 182

[89] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – С. 393

[90] Оборотов Ю.М. Теория государства и права (прагматический курс): Экзаменационный справочник. – Одесса: Юридическая литература, 2004. – С. 109

[91] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – С. 371-372

[92] Там же. – С. 372-373

[93] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – С. 14

[94] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – С. 374-376

[95]Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 175-176

[96] Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушения. – М., 1961. – С. 46

[97] Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов. Учебное пособие. Издание второе – дополненное и исправленное. Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Погребного и к.ю.н., доц. Каракаша И.И. – Х.: «Одиссей», 2001. – С. 380-382

[98] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2201 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – С. 78

[99] Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І. І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – С. 146-147

[100] Закон Украины «О формах собственности на землю» от 30.01.1992 г. // ВВР. – 1992. - №18. – Ст. 225

[101] Земельный кодекс Украины в редакции от 13.03.1992 г. // ВВР. – 1992. - №25. – Ст. 354

[102] Земельный кодекс от 25.10.2001 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 2002. - №3-4. – Ст. 27

[103] Закон Украины «О собственности» от 7.02.1991 г. // ВВР. – 1991 - №20. – Ст. 249

[104] Временный порядок разделения земель права государственной и коммунальной собственности, утвержденный Постановлением Кабинета Министров Украины от 1.08.2002 г. № 1100 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 21 серпня

[105] Земельное право Украины: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Погребного, И.И. Каракаша. – К.: Истина, 2002. – С. 120

[106] См. там же, С. 120-124

[107] Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – С. 219-220

[108] Закон України «Про Червону книгу України» від 7.02.2002 г. №3055 // Відомості Верховної Ради. – 2002. - №14. – Ст. 97

[109] Положення про Зелену книгу України, затверждене Постановою Кабинету Міністрів України від 29.08.2002 г. №1286 // // Офіційний вісник України. – 2002. - №36

[110] Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – С. 271-272

[111] Водно-болотні угіддя України. Довідник / Під ред. Г.Б. Марушевського, І.С. Жарук. – К.: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2006. – С. 5

[112] Стойловський В.П. Роль водно-болотних угідь Азово-Чорноморського регіону в збереженні біологічного різноманіття. Автореф. дис. … докт. біол. наук. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 1

[113] Вылегжанин А.Н. Биоразнообразие морской среды и международное право // Государство и право. – 2001. - №3. – С. 69-81

[114] www.ramsar.org/index_key_docs.htm

[115] Резолюції та рекомендації 7-ої наради Договірних сторін Конвенції про водно-болотні угіддя, головним чином, як місць перебування водоплавних птахів (Рамсар, Іран, 1971) Сан-Хосе, Коста-Ріка, 10-18 травня 1999 р. / Під ред.. Г.В. Парчук. – К.: Видавництво «АВАЛЛОН», 1999. - С. 97-98

[116] Земельное право Украины: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Погребного, И.И. Каракаша. – К.: Истина, 2002. – С. 283-286

[117] Русев И.Т. Основы экотуризма / Русев И.Т. – Одесса: КП ОГТ, 2004. – С. 5

[118] Закон Украины «Об охране атмосферного воздуха» от 16.10.1992 г. // Ведомости Верховного Совета. – 2001. - №48. – Ст. 252

[119] Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – С. 335

[120] Сільнова А. Правові основи діяльності прокуратури у здійсненні нагляду за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №8 (38). – С. 101

[121] Бринчук М.М. Развитие правовой охраны атмосферного воздуха // Экологическое право. – 2002. - №4. – С.9

[122] Радзивилл А.А. Правовой статус атмосферы как общего наследия человечества // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – вип. 3. – К.: Вид. Дім „Юридична книга”, 1999. – С. 219

[123] Радзивилл А.А. Правовой статус атмосферы как общего наследия человечества // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – вип. 3. – К.: Вид. Дім „Юридична книга”, 1999. – С. 223

[124] Сільнова А. Відповідальність за порушення атмосфероохоронного законодавства України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - №1(43). – С. 106

[125] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 325-326

[126] Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – С. 335-336

[127] Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. Закладів / За ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2005. – С. 324

[128]Владимиров А.М., Ляхин Ю.И., Матвеев Л.Т., Орлов В.Г. Охрана окружающей среды. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 1991. – С. 60-61

[129] https://jure.in.ua/node/51

[130] Баймуратов М.О. Міжнародне право. – Х.: «Одіссей», 2002. – 672 с.

[131] https://wwf.panda.org/ru/wwf_ukraine/