Терміни та поняття

Технологія (від грецького techne — мистецтво, вміння та … логія) — сукупність методів та елементів організації процесу виробництва як процесу перероблення сировини та напівфабрикатів у готову продукцію. Технологією називають конкретну ефективну модель виробництва або інтелектуально містку розробку, яка поліпшує якісні параметри виробництва.

Міжнародний рух технологій — переміщення через національні кордони інформації про способи організації виробництва, налагодження випуску конкретних товарів або послуг (у різних співвідношеннях між інформаційними масивами та їхніми матеріальними носіями), сучасних та ефективних засобів виробництва, а також інтелектуально місткої продукції, що має виробниче значення.

Постіндустріальне суспільство — умовне позначення соціальної структури та стану міжособистісних відносин, яке пов’язане зі зміною якості розвитку з другої половини ХХ ст., поширенням наукомісткого виробництва, прискоренням НТП, інформатизацією. В умовах П.с. виникають нові критерії якості розвитку та життя, згідно з якими суспільна, особиста та споживча цінність продукту визначається дедалі більшою мірою його інформаційним вмістом, причому його матеріальне наповнення стає відносно менш значущим. Синоніми терміна — Технотронне суспільство (З. Бжезинський), Інформаційне суспільство. Але з плином часу прагнення «дати визначення» сучасній епосі вщухає. Навпаки, минулі часи дедалі більше сприймаються як такі, для яких характерною є відносно мала інформаційна насиченість як на рівні суспільного буття, так і на рівні індивідуально-побутовому.

Науково-технічне регулювання — комплекс заходів та інструментів державної політики, яка має на меті прискорення науково-тех­нічного розвитку на рівні країн, регіонів, угруповань держав. Н.-т. р. набуває різних форм податково-фінансового, організаційно-інституцій­ного сприяння, регіональної, інтеграційної політики, а ступінь його ефективності значною мірою визначає якість та динаміку сучасного розвитку.

Інновація (від англ. Innovation, нововведення) — створення нового продукту, впровадження технологічного процесу або економіко-орга­нізаційної методики, які спрямовані на поліпшення якості споживання, вдосконалення виробництва та є вираженням науково-технічного прогресу.

Стандарти (за визначенням Міжнародної організації з питань стандартизації) — це документально зафіксовані угоди, які містять технічну специфікацію або інші точні критерії, призначені для постійного дотримання на практиці як правил, настанов або уточнень параметрів діяльності з метою гарантування того, що матеріали, продукти та послуги відповідають вимогам, які висуваються до них.

Стандартизація (згідно з Законом України «Про стандартизацію») — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань із метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву; міжнародна стандартизація — стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні й участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.

Орган стандартизації (згідно з Законом України «Про стандартизацію») — орган, що здійснює стандартизацію, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів.

Контрольні питання

1. У яких формах реалізується міжнародний рух технологій?

2. Як реалізується комерційний та некомерційний рух технологій?

3. У чому полягають найбільш принципові соціальні наслідки розвитку та руху технологій?

4. У яких основних формах здійснюється науково-технічне регулювання у відкритій економіці?

5. Яку роль відіграє інформатизація в міжнародній економічній діяльності сучасної держави?

6. До яких економічних та соціальних наслідків для економіки України може привести розвиток мережі технологічних парків?

Література

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 29. — Ст. 377 (з подальшими змінами). Див. сервер ВР України. www.rаdа.kiеv.uа.

2. Новицький В. Є. Міжнародна кооперація праці: проблеми та моделі. — К., 1994. — 166 с.

3. Будущее мировой экономики: Доклад группы экспертов ООН во главе с В. Леонтьевым. — М.,1979. — С. 26.

4. Медоуз Д. Х., Медоуз Д. Л., Рэндерс Й., Беренс III Вильям. Пределы роста. — М., 1991. — 208 с.

5. Форрестер Дж. Мировая динамика. — М., 1978. — 168 с.