Поняття соціального механізму

Лекція 2.1. Формування громадської думки

Классификация контейнеров.

Транспортные контейнеры.

Грузовой контейнер – единица транспортного оборудования, имеющая:

· Постоянную техническую характеристику, обеспечивающую прочность для многократного применения.

· Специальную конструкцию, обеспечивающую перевозку груза одним или несколькими видами транспорта в прямом и смешанном сообщениях без промежуточных перегрузок груза.

· Приспособления, обеспечивающие механизированную перегрузку с одного вида транспорта на другой.

· Конструкцию, позволяющую легко загружать и выгружать груз.

· Внутренний объём равный 1м³ и более.

Размеры и вместимость контейнеров соответствуют грузоподъёмности и габаритным размерам транспортных средств. Эксплуатация контейнера возможна в диапазоне температур от -60° до +70°С. Все контейнеры стандартизированы по массе брутто, габаритным размерам при соединительных размерах, а также по конструкции устройств для крепления их на подвижном составе ж/д и АТ. Их захват органов погрузо-разгрузочных машин. Это позволять осуществлять смешанные перевозки разными видами транспорта от двери до двери.

1) По конструктивному решению:

· Неразборные

· Складные

· Разборные

· Мягкие

2) По условиям обращения:

· Одноразовые

· Многооборотные

3) По назначению:

· Универсальные

· Специальные

· Специализированные

Универсальные контейнеры предназначены для перевозки тарно-штучных грузов широкой номенклатуры, укрупненных грузовых единиц и мелкоштучных грузов без тары, в первичной упаковке или облегченной таре.

Универсальные контейнеры общего назначения представляют собой полностью закрытый, пылеводонепроницаемый стальной ящик сварной конструкции. Он состоит из несущего каркаса связанного по всем углам фитингами и обшивки и предназначен для перевозки и хранения грузов широкой номенклатуры.

К контейнерам особого назначения (специальным) относятся универсальные контейнеры, имеющие конструктивные особенности, либо для облегчения укладки груза, либо для других целей(например вентиляции).

1. Поняття соціального механізму

2. Поняття механізму формування громадської думки та основні його компоненти: ядро (референтна група), громадська думка, поле (умовні межі розповсюдження), соціальний інтерес, комунікація, нормативно-оцінююче судження.

3. Принципи типізації механізмів громадської думки

4. Джерела формування громадської думки

Соціальні явища і процеси відбуваються в результаті тих відносин, які складаються між людьми, соціальними групами та їхніми організаціями і знаходяться в певному взаємозв'язку і взаємозалежності, в наслідок чого власне і забезпечується життєдіяльність і розвиток соціуму. Все це робиться можливим за допомогою діючого в суспільній життєдіяльності людей соціального механізму, який можна представити як сукупність прийомів, технологій реалізації соціальних цілей досягнення певних результатів, задоволення суспільного та індивідуального інтересу.

Як породження суспільного життя соціальний механізм визначається типом і рівнем суспільного розвитку, співвідношенням прогресивних і регресивних, еволюційних і революційних, реформаційних та контрреформаційних процесів, ступенем соціальної суб'єктивності населення (наприклад, в політичній сфері уподобаннями виборців), формується під впливом геополітичних і регіональних особливостей країни, національно-історичних традицій, звичаїв і моралі, релігійно-міфологічних вірувань і духовної культури, соціально-економічного устрою і способу життя народу в цілому.

Незважаючи на те, що поняття "механізм" не входить в систему категорій соціології, тим не менш, йому знайшлося широке застосування в соціальній науці. Одне з небагатьох визначень механізму дано в збірнику "Соціологія в СРСР": "Механізм в методології соціальних досліджень висловлює виділення в об'єкті особливого утворення (системи елементів і зв'язків), які забезпечують функціонування та розвиток об'єкта, будучи відносно стійким, стабільним, виділення механізму дозволяє пояснити існування об'єкту"

Соціальний механізм суспільства – поняття, вперше введене Контом для пояснення цілісності та життєздатності суспільства як «соціального тіла». На його думку, кожне суспільство має свій соціальний механізм, що забезпечує його виживання і розвиток. Надалі, концепція соціального механізму в різній формі знайшла відображення в працях практично всіх класиків соціології (Г. Спенсер, Е. Дюркгейм, М. Вебер, Т. Веблен, К. Маркс, Т. Парсонс тощо)

Орієнтація на виявлення соціальних механізмів, що характеризують різні сторони суспільного життя, була властива працям радянських соціологів (А. Вишневський, Т. Заславська, Л. Корель, Л. Косалс, А. Кочетков, Ю. Розенбаум, В. Рассохін, Р. Ривкіна, Р. Хакимова тощо) Коло, розв'язуваних за допомогою даної категорії наукових задач, досить широке. Зокрема, з початку 1980-х років велися розробки таких проблем, як: виявлення механізмів соціального управління, демографічного розвитку, механізмів стимулювання праці, формування міграційних орієнтацій, соціально-економічного розвитку регіону, трансформації неправових практик, соціального механізму розвитку економіки тощо.

Соціальний механізм – (англ. mechanism, social; нім. Mechanismus, sozialer.) взаємодія соціальних структур, норм, інститутів, зразків поведінки тощо, за допомогою якої забезпечується функціонування соціальної системи. (Http://enc-dic.com/sociology/Mehanizm-Socialnyj-4291.html)

Соціальний механізм – причинно-наслідкова модель досліджуваного соціального процесу або явища. (Http://enc-dic.com/sociology/Socialnyj-Mehanizm-8321.html)

2. Поняття механізму формування громадської думки та основні його компоненти: ядро (референтна група), громадська думка, поле (умовні межі розповсюдження), соціальний інтерес, комунікація, нормативно-оцінююче судження.

Для того, щоб громадська думка стала «особливим станом реальної свідомості мас», вона повинна пройти певний шлях, який характеризується такими етапами:

Процес виникнення;

Процес виникнення (зародження) думки — оцінка людьми предмета їх уваги, визначення стосовно нього особистої думки. Ознаки цього стану: інтерес людей до об’єкта думки, звертання їх до джерела інформації про нього, вироблення індивідуальних суджень. Громадська думка завжди і перш за все пов’язана з оцінкою людьми того чи іншого явища, процесу. Саме соціальна оцінка — це вираження одного з видів ставлення суб’єкта до об’єкта, ставлення, яке полягає в тому, що суб’єкт визначає відповідність об’єкта тим критеріям, які він висуває. Соціальні оцінки можуть мати різний ступінь раціональності. Найраціональнішою є та соціальна оцінка, в якій зафіксовано чітко усвідомлене ставлення людини до конкретного факту, події і тощо.

формування громадської думки;

Стадія виникнення і формування громадської думки включає наступні етапи:

• Зародження (виникнення) індивідуальних думок;

• Обмін думками;

• Кристалізація загальної точки зору;

• Об'єктивізація сформованої думки.

На етапі зародження проявляється широкий інтерес безлічі індивідів до потенційного об'єкту громадської думки, відбувається формування індивідуальних зацікавлених оціночних суджень, виникає потреба висловити свою оцінку, обмінятися думкою з іншими індивідами.

На етапі обміну думками йде активне обговорення проблеми, відбувається зіткнення думок у вигляді дискусій і суперечок. У ході дискусій йде процес зародження групових думок, серед яких виділяються свої лідери.

На етапі кристалізації загальної точки зору в ході триваючих дискусій і боротьби групових думок відбувається інтеграція всіх індивідів або їх більшості навколо єдиної точки зору, яка сформувалася в процесі обговорення на основі співпадаючих оціночних думок.