Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів та її місце в автомобільній транспортній системі

Навчальні питання

Тема 2. Забезпечення надійності автомобілів в експлуатаційних умовах.

Лекція №2

1.Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів та її місце в автомобільній транспортній системі.

2.Основні напрями подальшого удосконалення системи технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

Автомобільний транспорт — складна система, найменшоюою органі­заційною структурною одиницею якої є експлуатаційне автотранспортне підприємство, що розглядається у взаємодії зі спеціалізованими автообслуго-вуючими й авторемонтними підприємствами. Дослідження ефективності ро­боти всього автотранспорту можна спростити, обмежившись вивченням влас­тивостей експлуатаційного підприємства та автообслуговуючого й авторемонт­ного підприємств як найпростішої автомобільної транспортної системи.

Автомобільну транспортну систему можна поділити на функціональні са­мостійні системи:

· комерційну експлуатацію автомобілів;

· технічну експлуа­тацію автомобілів;

· ТО і ремонт автомобілів.

Кожній із названих систем власти­вий свій процес функціонування. Взаємозв'язок цих процесів визначається спільною метою і наявністю одного об'єкта експлуатації — автомобіля, який у кожній функціональній системі розглядається під своїм кутом зору. Керуван­ня процесами функціонування системи визначається відповідними стра­тегіями: комерційної експлуатації, технічної експлуатації і ТО та ремонту.

Стратегія експлуатації — сукупність правил, які забезпечують керування відповідним процесом експлуатації.

Комерційна експлуатація забезпечує ви­користання автомобілів за прямим призначенням. Усі стратегії тісно пов'я­зані з нею.

Розгляд автомобільного транспорту як автомобільної транспортної систе­ми дає змогу визначити її ієрархічну структуру, виявити сукупність процесів, що відображають функціонування її підсистем, і підготувати необхідні умови для формалізації процесів технічної експлуатації, ТО і ремонту.

Система технічної експлуатації автомобілів охоплює підсистеми: організації дорожнього руху, керування автомобілем, організації зберігання справних ав-томобілів і надання технічної допомоги автомобілям на лінії.

Отже, система -технічної експлуатації автомобілів — сукупність автомобілів, засобів рганізації дорожнього руху, водіїв, положень і норм, які визначають вибір і -підтримування найвигідніших режимів роботи агрегатів автомобілів, а також підтримування і відновлення втраченої працездатності автомобілів у процесі виконання транспортної роботи.

Система ТО і ремонту рухомого складу автомобільного транспорту охоплює сукупність взаємопов'язаних засобів, документації ТО і ремонту та виконавців, потрібних для підтримування і відновлення якості виробів, що входять до цієї системи.

Технічне обслуговування — комплекс операцій (або операція) для підтри­мування працездатності (або справності) рухомого складу при використанні за призначенням, очікуванні, зберіганні й транспортуванні.

Ремонт — комплекс операцій для відновлення справності або працездат­ності рухомого складу та відновлення ресурсів рухомого складу або його скла­дових частин.

Між цими двома групами операцій може бути різне співвідношення залеж­но від прийнятого критерію оптимальності та методу проведення робіт. Однак у будь-якому разі основна вимога, що ставиться до ТО і ремонту автомобілів, полягає в тому, щоб при обмежених затратах праці й коштів забезпечити вико­нання поставленого завдання на автомобілі в потрібний момент.

При розробці методів ТО і ремонту автомобілів основну увагу приділяють плановим профілактичним роботам. Правильно організована профілактика сприяє зменшенню кількості відмов і несправностей, збільшує термін служби автомобілів./Проте на здійснення профілактичних заходів і ремонтних робіт затрачається певний фонд часу, і чим більші затрати часу, тим гірші показни­ки використання автомобільної техніки. Для здійснення профілактики сучас­них автомобілів потрібні великий штат спеціалістів і дороге устаткування, що збільшує експлуатаційні витрати. Тому питанням правильної організації та виконання профілактичних і ремонтних робіт на автотранспортних підприєм­ствах (ВАТ АТП) має приділятись якомога більше уваги. Це дасть змогу забез­печити економну експлуатацію автомобільної техніки.

При формуванні системи ТО і ремонту рухомого складу головну увагу звер­тають на режими ТО і ремонту (кількість видів обслуговування, періодичність, перелік і трудомісткість робіт). При цьому керуються такими принципами: кількість видів ТО має бути мінімальною, вищі номери обслуговування мають охоплювати номенклатуру робіт нижчих, треба уникати непотрібних розробок і регулювань спряжених пар, передбачати можливість механізації та автома­тизації профілактичних робіт.

Режими ТО розробляють для кількох типових умов експлуатації авто­мобілів. Перевіряють їх у конкретних умовах експлуатації за критеріями, що дають змогу встановити відповідність вибраних режимів ТО дійсно необхід­ним. Основними критеріями оцінювання є експлуатаційна надійність, тру­домісткість ТО і поточного ремонту (ПР), витрати на виконання ТО і ПР на 1000 км пробігу та ефективність ТО.

Експлуатаційну надійність автомобілів визначають за середнім значенням коефіцієнта технічної готовності, трудомісткість ТО і ПР — за хронометраж­ними спостереженнями, а затрати — за експериментальними даними в реаль­них умовах експлуатації автомобілів.

Ефективність (л) ТО автомобіля визначають як відношення кількості відмов n_то, виявлених у процесі профілактики, до кількості зареєстрованих відмов у процесі експлуатації автомобіля:

h= n_то / (n_то+ n)

де

п — кількість відмов, що виникли між черговими ПР.

Режими ТО автомобілів коректують у період державних та експлуатаційних випробувань (перший етап), у перші один-два роки підконтрольної експлуа­тації спеціально виділеної групи нових автомобілів — в умовах ВАТ АТП (дру­гий етап) і в процесі експлуатації автомобілів (третій етап).

Перший етап — це початок практичної перевірки й уточнення початкових режимів ТО автомобілів. Протягом усього періоду збирають і аналізують інфор­мацію про відмови і несправності автомобілів, уточнюють показники їхньої надійності, визначають доцільність і необхідність виконання нетипових робіт, уточнюють обсяг і періодичність виконання типових робіт і структуру форм ТО автомобілів.

На другому етапі автомобілі мають обслуговуватись з більшою періодичні­стю і скороченим (порівняно з рештою парку цього типу автомобілів) обсягом виконання профілактичних робіт. Статистичну інформацію про надійність ав­томобілів збирають так само, як і на першому етапі.

Третій етап — систематичне коректування режимів ТО автомобілів у про­цесі їх експлуатації. Основою для коректування режимів ТО є досвід експлуа­тації автомобілів і дані про відмови і несправності, виявлені в процесі ТО.

Коректування режимів ТО передбачає такі роботи:

· збирання статистич­ної інформації про відмови і несправності автомобілів;

· якісний аналіз вияв­лених відмов і несправностей;

· розрахунок надійності агрегатів, які вплива­ють на безпеку руху автомобіля (за найбільш небезпечними відмовами і не­справностями); оцінка показників надійності;

· розробка переліку змін у дію­чих режимах ТО і рекомендацій для удосконалення їх;

· перевірка нових ре­жимів ТО автомобілів на обмеженій кількості їх за допомогою проведення підконтрольної експлуатації за спеціальними програмами;

· остаточне доо­працювання режимів ТО і впровадження їх для всього парку автомобілів цієї моделі, що експлуатуються.

На автомобільному транспорті прийнято планово-запобіжну систему ТО і ремонту рухомого складу. Основні принципи її визначені чинним Положен­ням про ТО і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. Відповідно до Статуту автомобільного транспорту Положення обов'язкове для всіх організацій і підприємств автомобільного транспорту, для організацій і підприємств автомобільної і суміжних галузей промисловості щодо забезпечен­ня установлених нормативів і взаємодії з експлуатаційними та ремонтними організаціями і підприємствами автомобільного транспорту.

У Положенні визначено основні напрями взаємодії, завдання і відповідальність організацій і підприємств автомобільного транспорту, промисловості - ремонтного виробництва щодо забезпечення високої надійності рухомого кладу і зменшення витрат на ТО і ремонт.

Наприклад, одним із завдань омобільної промисловості є безпосередня участь в освоєнні нових моделей, смислові підприємства мають своєчасно забезпечувати автотранспортні й ремонтні підприємства технічною документацією, зразками нестандартизованого устаткування, оснастки, спеціального інструменту, запасними час­ами й експлуатаційними матеріалами, потрібними для організації ТО і pe­монту; сприяти при організації капітального ремонту автомобілів на промисловій основі, а також відновлювати деталі як товарну продукцію та ін.

Це Положення визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів, і його дія поширюється на юридичних та ф ізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.

Мета технічного обслуговування і ремонту — підтримування дорожніх

транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

У цьому Положенні наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

— дорожній транспортний засіб (ДТЗ) — транспортний засіб, призначений для експлуатації переважно на автомобільних дорогах загального користування усіх категорій і сконструйований згідно з їх нормами;

— технічне обслуговування (ТО) — комплекс операцій чи операція щодо: підтримки працездатності або справності виробу під час використання за при­значенням, зберігання та транспортування;

— система технічного обслуговування та ремонту техніки — сукупність взаємопов'язаних засобів, документації технічного обслуговування і ремонту та виконавців, які потрібні для підтримування і відновлення якості виробів, щовходять у цю систему;

— періодичність технічного обслуговування (ремонту) — інтервал часу чи напрацювання між певним видом технічного обслуговування (ремонту) і наступним таким самим видом або іншим більшої складності;

— напрацювання — тривалість або обсяг роботи виробу. Напрацювання може бути виражено як неперервною величиною (тривалість роботи в годинах, кілометрах пробігу і т. ін.), так і цілочисельною (кількість робочих циклів, —пусків і т. ін.);

— підготовка до продажу — комплекс операцій чи операція щодо виявлен­ня та усунення усіх несправностей, які виникали в процесі транспортування і зберігання ДТЗ та підготовки їх до використання;

— сезонне технічне обслуговування — технічне обслуговування, яке здійснюється для підготовки виробу до використання в осінньо-зимових чи весняно-літніх умовах;

— трудомісткість технічного обслуговування (ремонту) — трудовитрати на проведення одного технічного обслуговування (ремонту) певного виду;

— Фірмове обслуговування — метод виконання технічного обслуговування підприємством-виробником;

— технічний стан — сукупність схильних до зміни в процесі виробництва чи експлуатації якостей виробу, які характеризуються в певний момент часу ознаками, встановленими технічною документацією на цей виріб;

— справний стан (справність) — стан виробу, який відповідає усім вимо­гам нормативно-технічної і (або) конструкторської документації;

— ремонт — комплекс операцій щодо відновлення справності або праце­здатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин;

— працездатний стан (працездатність) — стан виробу, в якому значен­ня усіх параметрів, які характеризують здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативно-технічної і (або) конструкторської доку­ментації;

— поточний ремонт (ПР) — ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення працездатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочне або за результатами діагносту­вання агрегатним, знеособленим та іншими методами);

— капітальний ремонт (КР) — ремонт, який виконується для відновлен­ня справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових;

— ресурс — сумарне напрацювання виробу з початку його експлуатації чи по­новлення експлуатації після ремонту певного виду до переходу в граничний стан;

— граничний стан — стан виробу, коли його подальше застосування за при­значенням недопустиме чи недоцільне або відновлення його справного чи пра­цездатного стану неможливе чи недоцільне.

Згідно з Положенням технічний стан дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ) має відповідати вимогам таких нормативних документів:

—Закону України «Про дорожній рух» (ст. 12, 16, 29, 32, 33, 36, 37, 53);

—Правилам дорожнього руху України;

—ДСТУ 2322—93 «Автомобілі легкові відремонтовані. Загальні технічні умови»;

—ГОСТу 25478—91 «Автотранспортные средства. Требования к техниче­скому состоянию по условиям безопасности движения. Методы проверки»;

—ГОСТу 17.2.2.03—87 «Охрана природы. Атмосфера. Нормы и методы из­мерений содержания окиси углерода и углеводородов в отработавших газах ав­томобилей с бензиновыми двигателями. Требования безопасности»;

—ГОСТу 21393—75 «Автомобили с дизелями. Дымность отработавших га­зов. Нормы и методы измерений. Требования безопасности»;

—ДСТУ 2323—93 «Автомобілі легкові і мототехніка. Передпродажна підго­товка. Порядок»;

—Інструкціям заводів-виробників ДТЗ.

Відповідальність за технічний стан ДТЗ визначається згідно з чинним за-конодавством.

Системою ТО і ремонту передбачається виконання двох основних частин:

контрольна і виконавча.

Планово-запобіжний характер системи монту визначається плановим і примусовим (через установлені пробіги або проміжки часу роботи рухомого складу) виконанням контрольної операцій, передбачених Положенням, з наступним виконанням за потребою виконавчої частини. Деякі операції ТО і ремонту (наприклад, мас­тильні операції) можуть виконуватись у плановому порядку без попереднього контролю.

Технічне обслуговування передбачає підтримування рухомого складу в працездатному стані й належному зовнішньому вигляді; забезпечення надійності й економічності роботи, безпеки руху, захисту навколишнього середовища; зменшення інтенсивності погіршення параметрів технічного стану; попередженнявідмов і несправностей, а також виявлення їх з метою своєчасного усунення.

Це профілактичний захід, який здійснюють у плановому порядку через

певні пробіги або час роботи рухомого складу, як правило, без розбирання і зняття з автомобіля агрегатів, вузлів і деталей. Якщо при ТО не можна визначити технічний стан окремих вузлів, то їх знімають з автомобіля для контролю на спеціальних приладах або стендах.

Ремонт виконується як за потреби (після появи відповідної відмови або несправності примусово), так і за планом (через певний пробіг або час роботи рухомого складу). Ремонтні роботи, що виконуються за планом, — профілактичні називаються планово-запобіжним ремонтом.

Планово-запобіжний ремонт застосовують передусім для рухомого складу, до якого висуваються підвищені вимоги щодо безпеки руху і безвідмовності в роботі, а також для автомобілів, які працюють в однакових умовах, за яких спрощується можливість виявлення термінів заміни або ремонту окремих деталей і вузлів з метою попередження відмов при роботі автомобілів на лінії і пов 'язаних з ними простоїв.

Мета профілактичних і ремонтних дій — забезпечити справний стан автомобільної техніки. Проте за інших однакових умов найважливішим фактором, якого залежить рівень сумарних матеріальних і трудових витрат на підтримання автомобілів у справному стані, є співвідношення профілактичних і ремонтних дій. Важливо зазначити, що витрати на ремонтні дії більші, ніж на профілактичні. Вимоги до технічного стану автомобільної техніки визначають­ся чинними правилами технічної експлуатації рухомого складу і правилами дорожнього руху. Несправний рухомий склад, що створює загрозу для безпеки руху, не повинен брати участь у транспортному процесі. У тих випадках, коли несправності автомобіля не впливають на безпеку руху і не пов'язані з інтен­сивним або передчасним руйнуванням деталей, автомобіль може завершити транспортну роботу в межах змінного або добового завдання.Визначення технічного стану рухомого складу, його агрегатів і вузлів без розбирання здійснюють за допомогою контролю (діагностування), що є техно­логічним елементом ТО і ремонту.

Мета контролю (діагностування) при ТО полягає у визначенні дійсної потреби у виконанні операцій, передбачених Положенням, і прогнозуванні моменту виникнення несправного стану шляхом порівняння фактичних зна­чень параметрів з граничними, а також в оцінюванні якості робіт.

Мета контролю (діагностування) при ремонті полягає у виявленні несправ­ного стану, причини його виникнення та встановленні найбільш ефективного способу усунення: на місці, зі зняттям агрегату (вузла, деталі), з повним або частковим розбиранням і заключним контролем якості робіт.

В нормативно-технічній документації для ТО і ремонту зазначаються: принципи, визначення, рекомендації, нормативи і методи їх коректування з урахуванням умов експлуатації, технологія.

Засоби ТО і ремонту передбачають наявність виробничо-технічної бази (бу­дівель, споруд, устаткування), розміщеної на автотранспортних і спеціалізо­ваних підприємствах для ТО і ремонту рухомого складу; матеріально-техніч­ного забезпечення (з урахуванням конструкції рухомого складу, пробігу від початку експлуатації, інтенсивності та умов експлуатації).

Номенклатура професій персоналу, який забезпечує справний стан рухо­мого складу, охоплює робітників різних спеціальностей, техніків та інженерів.

У Положенні розкрито зміст складових елементів ТО і ремонту, визначено види ТО і ремонту.

Система технічного обслуговування та ремонту ДТЗ передбачає:

— підготовку до продажу;

— щоденне обслуговування;

— перше технічне обслуговування;

— друге технічне обслуговування;

— сезонне технічне обслуговування;

— поточний ремонт;

— капітальний ремонт;

— технічне обслуговування під час консервації ДТЗ;

— технічне обслуговування та ремонт ДТЗ на лінії.

Підготовка до продажу здійснюється торговельною організацією з метою уведення ДТЗ в експлуатацію. Вона здійснюється на спеціалізованих пунктах чи підприємствах, які реалізують продукцію та здійснюють фірмове обслуго­вування. У разі відсутності обслуговування підготовку ДТЗ до експлуатації здійснює покупець.

Перелік та обсяг робіт з підготовки до продажу встановлюється виробни­ком і наводиться у сервісній документації ДТЗ. Підготовка до продажу обо­в'язково передбачає такі роботи, як зняття з консервації, очищення, регулю­вання, заправлення, змащування, кріплення, а також перевірку комплектності та працездатності.

Перелік та обсяг робіт технічного обслуговування в період обкатки ДТЗ вста­новлюється виробником і наводиться у сервісній документації.