Витрати виробництва у короткостроковому, довгостроковому та середньостроковому періодах

C1 ТFC

C

Витрати виробництва: визначення, їх сукупні, середні та граничні показники

Сукупні постійні витрати – ТFC (Total Fixed Cost) – це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається (рис.8.1).

Q

Рис. 8.1. Сукупні постійні витрати

Середні постійні витрати AFC (Average Fixed Cost) – це кількість постійних витрат виробництва (ТFC), що припадає в середньому на одиницю випуску продукції (Q):

AFC = ТFC/Q. (8.1)

При збільшенні обсягів продукції з Q₁ до Q₂ середні постійні витрати зменшуються (рис. 8.2).

C

C₁

C₂

AFC

Q₁ Q₂ Q

Рис. 8.2. Середні постійні витрати

Сукупні змінні витрати ТVC (Total Variable Cost) – це витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва (рис. 8.3).

С

спрощена уява

ТVC

реальний вигляд

0 Q₁ Q

Рис. 8.3. Сукупні змінні витрати

При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q₁) спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва. Це виходить з закону спадної граничної дохідності.

Середні змінні витрати AVC (Average Variable Cost) – це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:

AVC = ТVC/Q. (8.2)

Середні змінні витрати виробництва сягають мінімального значення у випадку досягнення оптимального випуску продукції (8.4).

C

AVC

Q₁ Q

Рис. 8.4. Середні змінні витрати

Сукупні витрати TC (Total Cost) – це витрати, які характеризують сукупність постійних і змінних витрат виробництва фірми у короткостроковому періоді при виробництві продукції.

Сукупні витрати (TC) є функцією від випуску продукції (Q):

TC = f(Q) (8.3)

Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат:

TC = ТFC + ТVC. (8.4)

Для того щоб побудувати графік сукупних витрат, необхідно побудувати лінію, яка буде сумою кривих сукупних постійних та сукупних змінних витрат (рис. 8.5).

C TC

ТVC

ТFC

Q

Рис. 8.5. Криві сукупних витрат

Середні сукупні витрати ATC (Average Total Cost) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції (рис. 8.6).

ATC = TC/Q, (8.5)

чи

ATC = AFC + AVC = (ТFC + ТVC)/Q (8.6)

C ATC

AVC

AFC

Q

Рис. 8.6. Криві середніх витрат

Граничні витрати MC (Marginal Cost) – це приріст сукупних витрат фірми, пов’язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції:

, (8.7)

де - граничні витрати

- приріст сукупних витрат

- приріст випуску продукції

. (8.8)

Із цього рівняння видно, що постійні витрати не впливають на величину граничних витрат. Граничні витрати є похідною функцією в короткостроковому періоді тільки від змінних витрат:

(8.9)

Граничні витрати показують: на яку величину зростуть витрати фірми у зв’язку зі збільшенням виробництва на одну одиницю продукції.

Крива граничних витрат у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат, необхідних для випуску додаткової одиниці продукції. Форма кривої граничних витрат обумовлена законом спадної дохідності (рис. 8.7).

C

MC

Q

Рис. 8.7. Крива граничних витрат

Поділ витрат на постійні та змінні залежить від часового інтервалу, в якому вони розглядаються.

В миттєвому періоді всі витрати є постійними.

В короткому періоді спостерігається поділ витрат на постійні та змінні.

До постійних витрат належать: оплата по облігаційним позикам, рентні платежі, частина відрахувань на амортизацію будівель і споруд, страхові внески, частина яких є обов’язковою, оплата праці вищого управлінського персоналу і спеціалістів фірми, оплата охорони, оренда приміщень і т. ін.

Змінні витрати включають витрати на сировину, матеріали, паливо, транспорт, заробітну плату і відповідні соціальні відрахування виробничих робітників і т. ін.

В тривалому періоді вважається, що всі витрати є змінними.

Взаємозв’язок витрат у короткостроковому періоді наведений на рис. 8.8.

C TC

b

ТVC

ТFC

c a

Q

C МС

ATC

b

AVC

c a AFC

Q_c Q_a Q_b Q

Рис. 8.8. Взаємозв’язок кривих витрат в короткостроковому періоді

В точці c, де крива граничних витрат (MC) має мінімальне значення, крива сукупних змінних витрат (TVC) має перегин, тобто вона з випуклої стає опуклою. Після точки с при кожному значенні ∆Q величина ∆TVC буде зростати.

Основні правила взаємного розташування середніх та граничних витрат у короткостроковому періоді

1. Крива граничних витрат має U-подібний характер, спочатку вона спадає, потім – зростає.

2. Крива граничних витрат має мінімум (точка с).

3. Крива середніх змінних витрат AVC перебуває повністю під кривою середніх сукупних витрат ATC.

4. При зменшенні обсягу виробництва до нульового рівня всі три криві середніх витрат зростають до нескінченності.

5. Крива середніх фіксованих витрат при зростанні обсягу виробництва прямує до горизонтальної осі.

6. При зростанні обсягу виробництва криві середніх сукупних та змінних витрат наближаються одна до одної.

7. Крива середніх сукупних витрат АТС – опукла: при малих обсягах виробництва АТС зменшується.

8. Криві середніх сукупних та змінних витрат мають мінімум.

9. Мінімум кривої середніх змінних витрат розташований ліворуч від мінімуму середніх сукупних витрат.

10. Мінімуми кривих середніх сукупних та змінних витрат знаходяться у точках їх перетину з кривою граничних витрат (відповідно точки a та b).

11. В точці b, де АТС = МС, значення АТС мінімальне і фірма оптимізує виробництво з огляду на мінімізацію витрат.

В межах довгострокового періоду постійні витрати не мають місця!

Крива довгострокових середніх витрат складається з частин кривих короткострокових витрат стосовно підприємств різного розміру, між якими фірма могла б робити свій вибір. Кожна точка кривої вибору показує величину найменших витрат виробництва одиниці продукції для кожного даного обсягу виробництва з умовою, що фірма мала досить часу, щоб зробити всі необхідні зміни в розмірах підприємства (рис. 8.9).

Спочатку певний час розширення виробничих потужностей буде супроводжуватися зниженням середніх сукупних витрат. Але в кінці кінців введення все більших і більших потужностей призведе до зростання АТС. Перпендикулярні лінії до горизонтальної осі показують ті обсяги виробництва, при яких фірмі слід змінювати розмір підприємства, щоб забезпечити собі найнижчі витрати виробництва на одиницю продукції. Крива довгострокових витрат проходить по дотичній до безмежної кількості короткострокових АТС.

LATC LATC

ATC₁ АTC₅

АTC₂ ATC₃ ATC_4­

0 Q₁ Q₂ Q₃ Q₄ Q

Рис. 8.9. Крива середніх витрат в довгостроковому періоді

У довгостроковому періоді закон спадної віддачі не діє, тому що умовою його дії є незмінність кількості одного з ресурсів, тоді як у довгостроковому періоді допускається зміна кількості всіх ресурсів.

Позитивний ефект масштабу пояснює спадаюча частина кривої довгострокових середніх витрат. Цей ефект має місце, коли обсяг випуску продукції фірмою збільшується у пропорції, яка перевищує пропорцію збільшення витрат на ресурси.

Причини, що призводять до позитивного ефекту масштабу:

- спеціалізація праці;

- спеціалізація керівного персоналу;

- ефективне використання капіталу (малі фірми обмежені в коштах при купівлі високопродуктивного устаткування і не мають можливості його ефективно використовувати).

- виробництво побічних продуктів (впровадження безвідходної технології).

Від’ємний ефект масштабу пояснює зростаючу частину кривої довгострокових середніх витрат. Цей ефект має місце тоді, коли зростання обсягу продукції відбувається у меншій пропорції, ніж зміна витрат на ресурси. Основна причина виникнення цього ефекту пов’язана з певними проблемами в керівництві, що виникають у спробі ефективно контролювати та координувати діяльність фірми, яка перетворилась у великомасштабного виробника.

Постійна віддача від росту масштабу показує відрізок, протягом якого середні довгострокові витрати будуть незмінними. В його межах певне збільшення кількості всіх ресурсів викликає пропорційне збільшення обсягу виробництва на такий же самий відсоток. Тобто середні витрати не змінюються.

Позитивний чи від’ємний ефект масштабу є важливими факторами, що визначають структуру кожної галузі.

Мінімальний ефективний розмір підприємства – це такий обсяг виробництва, при якому фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Якщо відрізок постійної віддачі при рості масштабів виробництва достатньо великий, то порівняно великі і малі фірми можуть існувати в одній галузі, мінімізувати свої витрати і бути однаково життєздатними.

Основні види кривих довгострокових середніх витрат наведені на рис. 8.10.

AC АС AC АС

AC

AC

0 Q₁ Q₂ Q 0 Q 0 Q

а) для великих і б) для природної в) для малих

малих фірм монополії фірм

Рис. 8.10. Види кривих довгострокових середніх витрат

Якщо позитивний ефект масштабу вичерпується доволі швидко, а негативний не вступає у дію до тих пір, поки не будуть досягнуті значні масштаби виробництва, то довгострокові середні витрати залишаються незмінними на протязі тривалого проміжку кривої. На цьому відрізку буде відбуватись постійна віддача від зростання масштабу виробництва (рис. 8.10- а).

Якщо позитивний ефект масштабу є відносно тривалим, а негативний – віддаленим, то крива довгострокових середніх витрат знижується на протязі тривалого відрізку горизонтальної вісі ОХ (рис. 8.10-б).

Якщо позитивний ефект масштабу швидко вичерпується і відразу змінюється негативним ефектом, то мінімальні витрати виробництва одиниці продукції досягаються при відносно малому обсязі виробництва (рис. 8.10-в).

Довгострокові граничні витрати показують приріст витрат при збільшенні виробництва продукції на одиницю, яке супроводжується відповідною оптимальною (з точки зору мінімізації витрат) зміною інших факторів (зокрема, розміру підприємства, технології, обсягу залученого капіталу).

Як і у випадку короткострокового періоду, крива довгострокових граничних витрат перетинає криву довгострокових середніх витрат у точці мінімуму останньої.

Для оцінки рівня підприємницької практики, максимізації прибутку, суттєве значення має динаміка витрат в середньому періоді.

Технологія в середньому періоді обумовлює зміну зростаючої віддачі змінного ресурсу спадаючою віддачею. При цьому слід враховувати, що в значній частині галузей і виробництв постійний ресурс є однорідним і таким, що ділиться. Якщо це так, частина його може бути зарезервована. Тоді має місце постійна віддача змінного ресурсу. На цьому етапі постійної віддачі криві середнього і граничного продуктів зливаються (рис. 8.11).

На графіку утворюється ділянка без зміни середніх змінних витрат. Зростання змінних витрат пояснюється тим, що при зменшенні виробничих витрат зростають витрати управлінські (рис. 8.11-а).

C TC

b

ТVC

ТFC

b₁

Q₁ Q

C

MC

ATC AVC

AVC = MC

b₁

Q₁ Q

C (a)

AVC MC

AVC

MC

Q

(б)

Рис. 8.11. Ділянка постійної віддачі і динаміка витрат

З розширенням використання інформатики і обчислювальної техніки, нових методів управління виробництвом критична точка, з якої починається зростання управлінських витрат, суттєво піднялась на графіку, і ця тенденція поки зберігається. Окрім того, у світі продовжують будувати переважно середні і невеликі підприємства. Практично це означає розширення прямолінійної ділянки на графіку і нові можливості в конкурентній боротьбі (рис. 8.11-б). Займатися інвестиційною діяльністю можна тільки у довгостроковому періоді, рамки якого різні для різноманітних підприємств і галузей. Однак у будь-якому випадку вибір часу здійснення інвестицій – важливий момент в стратегії фірми. Проаналізуємо графік витрат фірми у довгостроковому періоді (рис. 8.12).

С

I M Q,t

Рис. 8.12. Динаміка витрат фірми у довгостроковому періоді і вибір часу здійснення інвестицій

Здавалося б, що момент початку здійснення інвестицій відповідає точці М на графіку. Але інвестиції здійснюються у часі. Потрібен час на розробку проекту, на власне будівельно-монтажні роботи, випуск та апробацію першої партії товарів. Тому, якщо прийнято рішення розпочати випуск нової продукції (точка М), то інвестиційна діяльність повинна розпочатись раніше (точка І). При цьому не слід забувати про час, необхідний для отримання кредиту в банку.

В умовах ринку фірма повинна враховувати дії конкурентів, які теж намагаються бути першими. На основі маркетингових досліджень необхідно співставляти час здійснення інвестицій і час, необхідний для випередження конкурентів на ринку нового продукту. Крім того, слід розрахувати величину ризику, на який йде фірма, здійснюючи перехід на випуск нової продукції. Ризик визначається не тільки моментом виходу на ринок з новою продукцією, але й технологією самого будівництва.

Контрольні питання:

1. Що таке витрати виробництва?

2. У чому полягає різниця між бухгалтерським та економічним підходами до визначення витрат виробництва?

3. Що таке явні та неявні витрати?

4. Чим відрізняються між собою бухгалтерський та економічний прибуток?

5. У чому полягає економічний зміст поділу витрат на постійні та змінні у короткостроковому періоді?

6. Дайте визначення валових показників витрат виробництва.

7. Охарактеризуйте середні показники витрат виробництва.

8. Що таке граничні виртати виробництва? Як вони пов’язані з граничною продуктивністю змінного ресурсу?

9. Розкрийте взаємозв’язок між витратами виробництва у короткостроковому періоді.

10. Назвіть основні правила взаємного розташування середніх та граничних витрат у короткостроковому періоді.

11. У чому полягають особливості витрат виробництва у довгостроковому періоді?

12. Охарактеризуйте основні варіанти кривої довгострокових середніх витрат.

13. Яке значення має аналіз динаміки витрат в середньому періоді.

14. Розкрийте особливості взаємозв’язку витрат фірми у середньому періоді.

Рекомендована література

1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2004 – 349 с.

2. Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. – Київ: Четверта хвиля, 1997 – 246 с.

3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2-х т: Пер. С англ.. 11-го изд. Т. 2 – М.: Республика, 1992 – 400 с.

4. Нуреев Р.М. Микроэкономика, - М.: Высш, шк., 2002 – 560 с.

5. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996 – 646 с.

6. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки / Підручник. – К.: Товариство “Знанння”, КОО, 1998 – 714 с.