2014-02-03
733Відносини у галузі екологічного аудиту регулюються ЗУ «Про екологічний аудит» 2004 р.
Аудит полягає у перевірці, ревізії бухгалтерських книг, документів тощо стосовно фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону НПС та іншим критеріям екологічного аудиту.
Екологічний аудит проводиться в процесі приватизації об’єктів державної власності, іншої зміни форми власності чи конкретних власників об’єктів, а також для потреб екологічного страхування.
За формою екологічний аудит поділяється на:
- за формою - добровільний і обов’язковий;
- за видом – на внутрішній і зовнішній.
Обов’язків екологічний аудит здійснюється щодо екологічно небезпечних об’єктів у передбачених законодавством випадках. До таких випадків належать (ст. 12 ЗУ «Про екологічний аудит»):
- банкрутство;
- приватизація, передача в концесію об’єктів державної та комунальної власності;
- передача або придбання в державну чи комунальну власність;
| . |
- передача в довгострокову оренду об’єктів державної або комунальної власності;
- екологічне страхування об’єктів та ін.
До внутрішнього екологічного аудиту 
належить аудит, якщо його проведення відбувається на замовлення підприємства (установи, організації) для його власних потреб.
Зовнішній екологічний аудит проводиться на замовлення сторонніх осіб, заінтересованих суб'єктів, якими можуть бути орган виконавчої влади.
Замовник екологічного аудиту має право вільно визначати виконавців екологічного аудиту; давати виконавцю відповідно до законодавства завдання на проведення перевірки; одержувати інформацію про хід екологічного аудиту; розпоряджатися звітами екологічного аудиту для своїх потреб. До обов'язків замовника екологічного аудиту належать забезпечення фінансування проведення екологічного аудиту, своєчасне приймання та оплату виконаних робіт; надання виконавцям екологічного аудиту наявної в нього інформації, у разі необхідності — письмових чи усних пояснень щодо об'єкта екологічного аудиту; недопущення дій щодо примушування виконавця до зміни форм і методів роботи чи висновків екологічного аудиту, а також виконання інших обов'язків відповідно до законодавства України, пов'язаних з проведенням екологічного аудиту.
До особи, що проводить екологічний аудит, та її професійних якостей, як зазначалося, встановлюються певні вимоги. Екологічним аудитором може бути особа, яка має вищу освіту, спеціальну підготовку, досвід роботи у сфері охорони НПС упродовж визначеного строку, сертифікат на право здійснення екологічного аудиту тощо. Незалежність екологічного аудитора гарантується законом. Якщо екологічний аудит здійснюється юридичною особою, статутом якої передбачений цей вид діяльності, то в штаті її має бути хоча б один екологічний аудитор. При проведенні екологічного аудиту виконавець має право самостійно визначати його методи відповідно до законодавства та умов договору; отримувати документи, матеріали та інші відомості, наявні у замовника та у об'єкта екологічного аудиту, необхідні для його проведення; викладати у звіті про екологічний аудит, що здійснюється групою екологічних аудиторів, свою окрему думку, якщо вона не збігається з загальними висновками; залучати за необхідності на договірних засадах фахівців відповідного профілю, не покладаючи на них відповідальності за висновки екологічного аудиту.
Виконавець екологічного аудиту зобов'язаний його проводити з додержанням вимог внутрішнього розпорядку об'єкта екологічного аудиту; повідомляти замовника про всі виявлені випадки порушення чинного законодавства про охорону НПС, стандартів, норм, правил і відхилення від вимог щодо ведення звітності та її складання; інформувати спеціально уповноважені органи з питань охорони НПС про виявлену у процесі проведення екологічного аудиту загрозу аварійної ситуації; додержуватися встановлених законодавством та договором на проведення екологічного аудиту вимог щодо конфіденційності інформації, яка отримана або стала йому відома під час проведення перевірки об'єкта. Крім того, виконавець екологічного аудиту повинен нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій при проведенні екологічного аудиту.
У результаті роботи щодо проведення екологічного аудиту складається звіт, який має містити:
—загальні відомості про об'єкт та замовника екологічного аудиту;
— підстави проведення екологічного аудиту, його мету, завдання, програму та обсяг виконаних робіт;
— відомості про виконавців екологічного аудиту;
— перелік основних законодавчих актів та інших нормативних документів, для перевірки на відповідність яким проводився екологічний аудит;
— характеристику фактичного стану об'єкта екологічного аудиту, включаючи оцінку ефективності та достатності його природоохоронної діяльності, систему екологічного управління підприємств, стану природоохоронного обладнання та споруд (час установлення, амортизація, придатність), відомості про сплату екологічних зборів і платежів (стан, можливості, заборгованість), оцінка збитків, заподіяних НПС, стану екологічної звітності на предмет відповідності її фактичним екологічним показникам;
- висновки екологічного аудиту щодо виявлених невідповідностей екологічних характеристик об'єкта екологічного аудиту вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів;
- відомості щодо організацій та осіб, яким надається звіт.
За погодженням між замовником і виконавцем звіт про екологічний аудит може включати рекомендації щодо заходів, яких необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей.
Звіт екологічного аудиту є власністю його замовника і підставою для прийняття ним відповідних рішень.
Висновки обов'язкового екологічного аудиту враховуються при визначенні умов приватизації об'єктів державної власності, що здійснюють діяльність, яка становить підвищену екологічну небезпеку, екологічного страхування об'єктів, що здійснюють таку діяльність, передачі або придбанні об'єктів у державну власність та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Методичне забезпечення організації еколого-аудиторської діяльності та проведення екологічного аудиту здійснює центральний орган виконавчої влади з питань охорони НПС за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади.
До осіб, винних в порушенні законодавства про екологічний аудит встановлюється відповідальність за:
—порушенні встановленого законодавством порядку проведення екологічного аудиту;
—наданні свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об'єкта екологічного аудиту;
—проведенні екологічного аудиту особами, які не мають сертифікатів;
—діях, спрямованих на примушення виконавця екологічного аудиту до зміни форм, методів роботи або висновків екологічного аудиту;
—підготовці свідомо та завідомо неправдивого висновку екологічного аудиту;
—порушенні вимог закону щодо державної чи комерційної таємниці, а також конфіденційності результатів екологічного аудиту, якщо інше не встановлено договором чи законом, — підлягають притягненню до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Виконавець екологічного аудиту несе відповідальність за матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій при проведенні екологічного аудиту відповідно до закону.
Рекомендована література:
1. Економіко-правові питання екології / Шемшученко Ю.С., Малишева Н. Р., Єрофеєв М. І. та ін. — К., 1996.
2. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. — Суми, 1999.
3. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). - К., 2003.
4. Моткин Г.А. Основы экологического страхования. – М., 1996.
5. Петрова Т. В Междисциплинарные проблемы развития экономического механизма охраны окружаюшей природной среды / Экологическое право России на рубеже ХХІ столетия: Сб. науч. ст. / Под. ред. проф. А.К.Голиченкова - М., 2000.
6. Розовский Б. Г., Ененко Ю. А., Заречнев А. Н, Пампура О. И. Зффективность природоохранной деятельности в регионе: новые подходы. - Донецк, 1994.
