Способи оцінювання ефективності антикризових заходів

Методичний підхід	Коментар
1. Зіставлення показників фінансового стану до і після реалізації антикризових заходів	Розраховуються показники прибутковості (рентабельності); ліквідності та платоспроможності; структури капіталу; майнового стану; ділової активності. З кожної групи доцільно вибрати один, найбільш виразний показник. Порівнюються фактичні та прогнозні показники
2. Розрахунок показника ефективності антикризових заходів (Е)	Додатковий прибуток — різниця між фінансовими результатами після та до здійснення санації
3. Розрахунок періоду окупності вкладень на антикризові заходи (Payback метод)	Розрахунки здійснюються з використанням статичного та динамічного підходів за усередненою оцінкою доходів та за наростаючим підсумком. Усереднена оцінка періоду окупності (PB) за статичним підходом Додатковий CF визначається як сума додаткової амортизації та додаткового прибутку, отриманих у результаті санації
4. Розрахунок інтегрального показника (ІП) фінансового стану	Підбирається модель інтегральної оцінки залежно від виду економічної діяльності підприємства (див. розділ 2 підручника). Порівнюються значення ІП фінансового стану до, протягом і після впровадження антикризових заходів
5. Розрахунок показників доданої вартості (EVA та CVA)	Економічна додана вартість (EVA): EVA t = NOPAT t – (WACC s ∙ IK t); додана вартість чистого грошового потоку: CVA t = BCF t – A t – WACC s ∙ BI t. Ефективність забезпечується у разі додатного значення показників
6. Метод дисконтування Cash-flow (DCF)	Передбачає дисконтування очікуваних грошових потоків та порівняння їх з обсягом початкових інвестицій: NPV = + + … + – I0. За від’ємного значення NPV інвестиції в антикризові заходи недоцільні
7. Порівняння вартості підприємства до та після санації	Залежно від наявної інформаційної бази можна використовувати різні методи оцінювання: · за ліквідаційною вартістю; · метод дисконтування Cash чи EVA; · метод зіставлення мультиплікаторів чи порівняння продажу

Перші два методичні підходи досить відомі й прості у використанні. Серед недоліків цих підходів можна відзначити неврахування чинника зміни вартості грошей у часі та показника вартості капіталу, відсутність бази для порівняння з іншими підприємствами, однофакторність аналізу.

Світова практика засвідчує, що, зважаючи на окремі ментальні та психологічні особливості суб’єктів прийняття рішення щодо реалізації санаційних заходів, оцінка ефективності антикризової програми лише на основі аналізу відносних показників є недостатньою. Під час фінансової кризи підприємства досить часто більш переконливими індикаторами ефективності стають абсолютні показники. У вітчизняній практиці фінансового аналізу найбільш поширеними абсолютними показниками є чистий прибуток, чистий дохід від реалізації продукції, чистий грошовий потік від операційної діяльності, затрати на одну гривню продукції. Зазначені показники не можна вважати досить чіткими критеріями ефективності антикризових заходів, їх слід аналізувати в динаміці чи порівнюючи з відповідними показниками підприємств-аналогів. Дещо вищою об’єктивністю характеризується оцінка ефективності на основі розрахунку періоду окупності вкладень за наростаючим підсумком та з урахуванням дисконтування (різновид третього методичного підходу). Згідно з Р. Брейлі та С. Майєрсом, правило дисконтованої окупності базується на питанні: «Протягом якого часу має окупитися проект, щоб він мав сенс з погляду теперішньої вартості»

________

^[1] Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1997. — С. 79.

Висновок за результатами
санаційного аудиту

Завершується аудит оформленням висновків щодо відповідності звітності принципу безперервної діяльності підприємства, достовірності плану санаційних заходів та санаційної спроможності підприємства. Висновок санаційного аудиту є важли­вим чинником прийняття рішення про доцільність ліквідації чи санації підприємства, проте його не слід сприймати як повну й абсолютну гарантію потенційної життєздатності (чи нежиттєздатності) суб’єкта господарювання.

У висновках про результати санаційного аудиту потрібно чітко відбити поточний стан підприємства й визначити його санаційні шанси з огляду на прогнози розвитку самого підприємства та навколишнього середовища. Висновок має бути не лише достовірним та інформаційно насиченим, а й містити переконливі обґрунтування тих чи інших висловлених у ньому тверджень, а також найістотніші аргументи і докази, на яких ґрунтується оцінка санаційної концепції. Залежно від підстав для проведення санаційного аудиту висновок за його результатами може мати два основні різновиди. Якщо аудит здійснюється за спеціальним замовленням з метою експертизи плану антикризових заходів, то складається окремий висновок, у разі оцінювання адекватності фінансової звітності принципу безперервної діяльності відповідні зауваження включаються в загальний аудиторський висновок за результатами перевірки достовірності фінансової звітності.

Якщо санаційний аудит проводиться за спеціальним замовленням, аудиторський висновок може складатися з таких розділів:

1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму.

Подається така інформація:

· назва аудиторської фірми, номер і дата ліцензії, виданої
Аудиторською палатою, адреса, телефон;

· відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, дата видачі сертифіката аудитора.

2. Підстави для здійснення аудиту, мета, методи та обсяг.

Зазначаються замовники аудиту, відповідні законодавчі підстави, об’єкт аудиту (реквізити підприємства), мета та завдання цього заходу, основні документи й методи, використані під час його здійснення.

Висновок адресується клієнтові, як того потребують умови взятого аудитором зобов’язання, і має містити ще й таку інформацію: брав аудитор участь у розробленні плану санації чи він працював з уже готовим планом; період, протягом якого проводився аудит.

3. Оцінювання достовірності інформації та наданих доказів.

Висновок має чітко викладати думку аудитора про відбитий у звітності фінансовий стан підприємства, а також про наведені у плані санації дані з погляду їх повноти, достовірності, реальності та об’єктивності.

Аудитор має констатувати виконання неодмінних передумов здійснення аудиту:

а) фінансова інформація була підготовлена згідно з нормативною базою, якою керується підприємство у практичній діяльності;

б) подана інформація за обсягом достатня для оцінювання плану санації;

в) усі матеріальні питання, що стосуються правильного розуміння фінансової інформації, відбиті адекватно.

4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність.

З огляду на актуальну фінансово-господарську ситуацію та причини кризи на підприємстві, що є об’єктом аудиту, сильні та слабкі сторони в його діяльності, найважливіші санаційні заходи, що плануються, робиться остаточний висновок про санаційну спроможність (неспроможність) цього підприємства. При цьому головним є таке:

· документальне підтвердження наявних передумов санаційної спроможності (неспроможності);

· визначення основних ризиків;

· оцінювання санаційних заходів (якщо вони мають сенс).

Остаточний висновок можливий у трьох варіантах.

1. Однозначно стверджується, що концепція санації відбиває реальний стан справ і підприємство є санаційно спроможним.

2. Зазначається, що план санації можна реалізувати, виконавши певні рекомендації, зроблені під час санаційного аудиту.

3. План санації визнається нереальним, а сама санація — неможливою.

Якщо аудитор установлює, що санація підприємства є можливою лише при виконанні певних рекомендацій, зроблених у процесі аудиту, то він має зробити посилання на зміст даних рекомен­дацій.

Якщо план санації визнано недосконалим, аудитор має обґрунтувати цей висновок, назвати позиції плану, які є недостовірними або сумнівними щодо здатності підприємства їх реалізувати, й продовжувати свою фінансово-господарську діяльність у майбутньому. Якщо аудитор переконаний у тому, що підприємство не в змозі надалі функціонувати, він має дати таке формулювання: концепція санації є хибною.

Складаючи висновок за результатами перевірки відповідності діяльності суб’єкта господарювання концепції діючого підприємства, аудитор має керуватися таким. Якщо існує обґрунтований доказ постійності діяльності підприємства в найближчому майбутньому, аудитор не міняє змісту загального аудиторського висновку (за результатами перевірки достовірності звітності). Якщо ж, на думку аудитора, припущення про постійність буде необґрунтованим з причини впливу дестабілізуючих факторів,
а саме планів керівництва на майбутнє, аудитору необхідно розкрити інформацію про такі плани й інші ризики та фактори у фінансовій звітності підприємства. Якщо така інформація не була розкрита у фінансовій звітності підприємства, аудитору необхідно скласти аудиторський висновок, який відрізняється від позитивного. У цьому разі аудитор повинен приділити увагу таким питанням:

¾ чи адекватно описані у фінансовій звітності підприємства основні умови, котрі дають підстави сумніватися у спроможності підприємства продовжувати діяльність у недалекому майбут-
ньому?

¾ чи зазначено в примітках до фінансової звітності підприємства, що існує значний сумнів у тому, що підприємство зможе продовжувати діяльність у найближчому майбутньому і, як наслідок, не зможе у разі необхідності реалізувати свої активи і виконати свої зобов’язання за нормального стану справ (не терміново)?

¾ чи зазначено в примітках до фінансової звітності, що в ній не існує жодних виправлень, пов’язаних з поновленням або перекласифікацією сум активів чи класифікацією обставин, котрі можуть бути необхідними у випадку, якщо припустити, що підприємство не матиме змоги продовжити нормальну діяльність у найближчому майбутньому?

Якщо інформація у фінансовій звітності підприємства роз-
крита сповна, аудитор не висловлює негативного або умовно-позитивного аудиторського висновку. Він, як правило, повинен висловити позитивний висновок і доповнити аудиторський звіт включенням у нього параграфа, що висвітлює концепцію постійності діяльності підприємства, посилаючись на запис у фінансовому звіті підприємства. Наприклад, цей параграф може містити таке:

^[1] ISA 520 «Analytical Procedures».