Заняття з

Теоретичні запитання

1. Поняття та предмет колективних трудових спорів.

2. Види та сторони колективних трудових спорів.

3. Правове регулювання виникнення колективних трудових спорів:

3.1. Порядок формування вимог найманих працівників, про­фесійних спілок.

3.2. Порядок і строки розгляду вимог найманих працівників або професійної спілки.

3.3. Виникнення колективних трудових спорів і порядок реєстрації вимог найманих працівників.

4. Порядок розгляду колективних трудових спорів:

4.1. Послідовність розгляду і вирішення колективного трудо­вого спору.

4.2. Розгляд колективних трудових спорів примирними комісіями.

4.3. Розгляд колективних трудових спорів за участю незалеж­ного посередника.

4.4. Розгляд колективних трудових спорів трудовими арбітражами.

4.5. Роль Національної служби посередництва і примирення у вирішенні колективних трудових спорів.

5. Правове регулювання проведення страйку:

5.1. Право на страйк. Випадки, за яких забороняється прове­дення страйку.

5.2. Порядок оголошення страйку.

5.3. Порядок проведення страйків.

5.4. Гарантії для працівників під час страйку. Визнання страй­ку незаконним: порядок та правові наслідки визнання страйку незаконним.

6. Відповідальність сторін за порушення та невиконання законодавства про порядок розгляду колективних трудових спорів.

Запитання для самоконтролю

1. Чи тотожні поняття «колективні трудові спори» та «колективні трудові конфлікти»?

2. Чи може колективний трудовий спір виникнути з ініціативи роботодавця?

3. Чи вправі роботодавець відмовитися від виконання рішення примирної комісії?

4. Хто призначає голову трудового арбітражу? Чи може ним бути особа, яка не працює у роботодавця, що є стороною ко­лективного трудового спору?

5. Чи можуть працівники під час страйку перебувати вдо­ма чи, наприклад, поїхати до родичів в інше місто?

6. Згідно з чинним законодавством суд вправі визнати страйк незаконним. Чи можна у наведеному випадку вважати суд одним із суб'єктів, що вирішує колективний трудовий спір? Чи є суд суб'єктом, що вирішує колективні трудові спори?

7. Що таке локаут? Яке ваше ставлення до встановлення у законодавстві України права на локаут?

8. Чи зараховується час, протягом якого працівники брали участь у страйку, до їхнього трудового стажу? Страхового стажу?

9. Чи можна службових осіб, з вини яких виник страйк, вва­жати такими, що порушили трудову дисципліну?

10. Як довго може тривати страйк? Чи доцільно в законодав­чому порядку врегулювати максимальну тривалість страйку?

Розв'язати задачі

1. Наймані працівники однієї із шахт поставили перед її керівництвом вимоги щодо збільшення всім працівникам тривалості додаткової відпустки за роботу на підземних роботах з 12 до 18 календарних днів. Керівництво шахти відмовило у задоволенні вимоги шахтарів, посилаючись на відсутність фінансових можливостей і на те, що сторони колективного договору не повноважні змінювати час відпочинку усіх шахтарів.

Чи виник у цій ситуації колективний трудовий спір? Чи вка­зані вимоги шахтарів можуть становити предмет колективного трудового спору?

2. Після того як за результатами третього кварталу два цехи автокранового заводу були позбавлені премії, виник конфлікт. На засіданні виборного органу первинної профспілкової організації, де розглядалася колективна скарга працівників, було встановлено, що згідно з Положенням про преміювання, схваленим директором заводу за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, передбачається квартальне преміюван­ня підрозділів за досягнення високих показників якості продукції основного виробництва. Оскільки заводом було отримано низку рекламацій на якість продукції, випущеної у третьому кварталі, то цехи, які найбільш винні у випуску браку, за розпорядженням директора були позбавлені премії за цей квартал.

Виборний орган первинної профспілкової організації біль­шістю голосів підтримав керівництво заводу.

Не погодившись із таким рішенням, уповноважені представники працівників цехів розпочали збір підписів про проведення страйку.

Дайте правовий аналіз наведеної ситуації.

3. У зв'язку з загостренням криміногенної ситуації в місті та нападом озброєних осіб на одну з автомашин швидкої допомоги, в результаті чого постраждав екіпаж, водії лікарні швидкої допомоги поставили питання про забезпечення належних умов праці та підвищення у зв'язку з цим зарплати за роботу у нічний час. Свої вимоги вони оформили протоколом загальних зборів і наступного дня подали його копію головному лікарю. Через три дні водіїв було поінформовано, що створення безпечних умов праці у нічний час не належить до компетенції лікарні, тому не- обхідно звертатися до органів охорони правопорядку. Щодо зар- плати, то тут теж можливості обмежені, оскільки заробітна пла- та фінансується з місцевого бюджету, а тому немає жодних варіантів для її збільшення.

Відразу після закінчення зборів представники водіїв заявили вимогу про створення спеціальної комісії для врегулювання конфлікту, інакше вони негайно розпочнуть страйк. Не отримав­ши протягом трьох днів позитивної відповіді, водії за рішенням загальних зборів з 1 грудня розпочали страйк. При цьому за рішенням страйкому 8 машин швидкої допомоги продовжува­ли працювати.

4 грудня виконком міської ради на вимогу головного лікаря звернувся до суду про визнання страйку незаконним.

Якою є ваша думка щодо правомірності дій працівників і ке­рівництва лікарні?

4. Після того як колективний трудовий спір не було вирішено у примирній комісії, сторони конфлікту, незважаючи на усі зусилля, так і не змогли протягом п'яти днів сформувати трудовий арбітраж. За цих умов загальні збори прийняли рішення про оголошення страйку, який повинен був розпочатися на п'ятий день після офіційного повідомлення дирекції банку про початок страйку.

Дирекція банку, отримавши повідомлення про початок страйку, звернулася наступного дня до місцевого суду з позовом про визнання його незаконним.

Суддя відмовив у прийнятті позову, мотивуючи тим, що страйк ще не розпочався, а тільки прийнято рішення про його проведення, тому потрібно докласти зусиль, щоб запобігти його початку. Більше того, на думку судді, вимоги страйкарів про збільшення заробітної плати не мають політичних мотивів, тому відсутні підстави для визнання такого страйку незаконним.

Дайте правовий аналіз наведеної ситуації.

5. 9 травня 2008 р. з ініціативи виборного органу первинної профспілкової організації цукрового заводу відбулися загальні збори працівників, на яких було вирішено чергувати цехами, щоб блокувати відвантаження цукру зі складу заводу, та створи­ти страйковий комітет. 15 травня значна частина працівників за­воду на чолі з керівником виборного органу первинної проф­спілкової організації вийшла на мітинг, перекрила дорогу до цукрового заводу та заблокувала його роботу. Такими діями заводу були завдані значні збитки, оскільки не було вчасно вико­нано зобов'язань за цивільно-правовими договорами.

У серпні 2008 р. цукровий завод звернувся до суду із позовом про визнання страйку незаконним і притягнення членів страйко­вого комітету та працівників до матеріальної відповідальності.

Вирішіть справу.

Нормативний матеріал до теми

1. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/conv.

2. Конвенція Міжнародної організації праці про свободу асоціацій та захист права на організацію № 87 (1948 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. — Т. 1. — С. 434-438; http://zakon.nau.ua/doc/?code=993_125.

3. Конвенція Міжнародної організації праці про застосування принципів права на організацію та ведення колективних переговорів № 98 (1949 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною ор­ганізацією праці 1919-1964. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. — Т. 1. — С. 530-533; http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_004/conv.

4. Конвенція Міжнародної організації праці про сприяння колективним переговорам № 154 (1981 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці у 1965-1999 рр. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. — Том 2. — С. 1180-1183; http://zakon.nau.ua/doc/?code=993_006.

5. Рекомендація Міжнародної організації праці щодо колективних договорів № 91 (1951 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці у 1919-1964 рр. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. — Т. 1. — С. 545-546; http://zakon.nau.ua/doc/?code=993_231.

6. Рекомендація Міжнародної організації праці щодо добровільного примирення та арбітражу № 92 (1951 р.) // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці у 1919-1964 рр. — Женева: Міжнародне бюро праці, 1999.— Т. 1. — С. 547; http://zakon.nau.ua/doc/?code=993_232.

7. Рекомендація Міжнародної організації праці щодо консультацій та співробітництваміж роботодавцями і працівниками на рівні підприємства № 94 (1952 р) // Конвенції та рекомендації, ухва­лені Міжнародною організацією праці у 1919-1964 рр. — Жене­ва: Міжнародне бюро праці, 1999. — Т. 1. — С. 580; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/993_235/conv.

8. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25-26. — Ст. 131.

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1984. — Додаток № 51. — Ст. 131.

10. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1971. — № 50. — Ст. 375; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv.

11. Закон України від 22 червня 2012 року «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №32. — Ст. 171; http:// http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5026-17/conv

12. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 45. — Ст. 397; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1045-14/conv.

13. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. // Відомості Верхов­ної Ради України. — 1998. — № 34. — Ст. 227; http:// http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80/conv.

14. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 36. — Ст. 361; http:// http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3356-12/conv.

15. Закон України від 23 грудня 2010 року "Про соціальний діалог в Україні" // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 28. — Ст. 255; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2862-17/conv

16. Указ Президента України від 17 листопада 1998 року № 1258/98 "Про утворення національної служби посередництва і примирення" (редакцiя вiд 24.04.2007) // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1258/98/conv

17. Указ Президента України від 2 квітня 2011 року № 347/2011 "Про Національну тристоронню соціально-економічну раду" // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/347/2011/conv

18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних дого­ворів» від 5 квітня 1994 р. № 225 // Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — № 8. — Ст. 193; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/225-94-%D0%BF/conv.

19. Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 131 // http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=335392.

20. Положення про трудовий арбітраж, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 135 // http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=335396.

21. Положення про примирну комісію, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада № 130 // http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=329007.

22. Положення про порядок реєстрації Національною службою посередництва і примирення висунутих працівниками, профспілкою вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 10 липня 2007 року № 47 // http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=335202.

23. Регламент роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), затверджений наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 серпня 2008 року № 95 // http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=335395.

24. Регламент роботи примирної комісії по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), затверджений наказом Національної служби посередництва і примирення від серпня 2008 року № 94 // http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=335388.

25. Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 24 квітня 2001 р. № 92 // http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1047.1092.12&nobreak=1.

26. Положення про посередника, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 133 // http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0133299-08.

27. Положення про арбітра, затверджене наказом Національної служби посередництва і примирення від 18 листопада 2008 року № 132 // http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=335393.

28. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки, укладена 15 квітня 2008 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0002120-08&p=1319013735730573

Література до теми

1. Бурак В. Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні. — К.: Т-во «Знання»; КОО, 2003. — 382 с.

2. Групова Г. Уповноважені трудовим колективом органи як суб'єкти соціального партнерства // Право України. — 2007. — № 9. — С. 50.

3. Заржицъкий О., Башмаков В. На шляху до соціального партнер­ства // Право України. — 1997. — № 6.

4. Козак 3. Я. Договірне регулювання за трудовим правом України: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 1999. — 19 с.

5. Козак 3. Я., Пилипенко П. Д. Правові засади соціального парт­нерства // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законо­давства України: 36. наук, статей викладачів юрид. факульте­ту. — Вип. II. — Івано-Франківськ, 1998. — С. 126-131.

6. Лазор В. В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: Монографія. — Лу­ганськ: Література, 2004. — 352 с.

7. Лосиця І. О. Колективний договір в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 1997. — 24 с.

8. Михеев В. А. Основы социального партнерства: теория и полити­ка: Учеб. для вузов. — М.: Экзамен, 2001. — 448 с.

9. Пилипенко П. Про участь профспілок у трудових правовідноси­нах у світлі Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» // Право України. — 2000. — № 9. — С. 81.

10. Прокопенко В. Правове становище профспілок: сьогодення і пер­спективи // Право України. — 1999. — № 6. — С. 106.

11. Процевський О. Трансформація прав профспілок України: реаль­ність чи вимисел // Право України. — 1996. — № 7.

12. Стадник М. П. Формування і розвиток законодавства з питань розв'язання колективних трудових спорів // Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Під ред. Н. М. Хуто­рян. — К.: Ін Юре, 1999.

13. Чанишева Г. Право на страйк: міжнародні стандарти та зако­нодавство України // Право України. — 2000. — № 12. — С. 80.

14. Чанишева Г. І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія. — Одеса: Юрид. літ., 2001. — 328с.

15. Швець Н. Відмінності страйків від інших актів протесту // Пра­во України. — 2007. — № 4. — С. 67.

16. Яресько А. Розгляд колективних трудових спорів (конфліктів) // Право України. — 1998. — № 8.