Потреба - це стан деякої нестачі в чомусь, яку організм прагне компенсувати, це внутрішнє напруження, яке динамізує і спрямовує активність на отримання того, що необхідно для нормального функціонування організму.
Потреби конкретизуються в мотивах і реалізуються через них. Однак з цього не випливає, що існує взаємно однозначна відповідність між системою потреб і системою мотивів. Як потреби, так і мотиви мають свою якісну специфіку, і їх не можна ототожнювати. По-перше, та сама потреба може реалізовуватися через різні мотиви, а той самий мотив може реалізовувати різні потреби. Таким чином, потребі відповідає цілий клас мотивів, а мотив може входити в різні потребові класи. Сам мотив не є одномірним утворенням, а має складну внутрішню структуру. Так, «узагальнені мотиви» диференціюються в ряді конкретних мотивів. Коли відношення між потребою і мотивом розглядається не стільки в генетичному, скільки у функціональному плані, то рух від потреби до мотиву є рухом від можливості до дійсності, від загального до конкретного, від потенційного до актуального, від генотипічного до фенотипічного.
|
|
Діагностика мотивів і потреб не тотожна, хоча тісно взаємозалежна. Психодіагностика мотивів необхідна для діагностики потреб, але вона недостатня. Кожному мотиву відповідає своя «мотиваційна вага», що характеризує ступінь внеску, який даний мотив вносить у реалізацію тієї чи іншої потреби. З іншого боку, мотиви, пов'язані з визначеною потребою — це не просто сума мотивів, а ієрархічна система, в якій маються визначені рівні домінування мотивів. Визначення «мотиваційних переваг» мотивів дає можливість знайти загальні характеристики предмета потреби. Виявлення ж рівня домінування мотивів дає можливість уточнити конкретну специфіку предметного змісту потреб. Індикатори мотивації.
Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, але і буквально пронизує більшість сфер психічної діяльності. Це виявляється, зокрема, у великій кількості тих операціональних критеріїв, що використовуються в психодіагностиці мотивації. Аналіз літератури дозволяє назвати низку індикаторів, за допомогою яких виносяться судження про якісні чи кількісні характеристики мотивації.
1. Пряма оцінка уявлень людини про причини чи особливості поведінки, інтереси і т.ін. (когнітивна репрезентація).
2. Перекручування об'єкта перцепції під впливом мотиваційних
тенденцій.
3. Підвищена апперцептивна сприйнятливість до об'єкта актуальної мотивації (сенситивізація, принцип резонансу).
4. Вплив мотивів на когнітивні оцінки і тим самим на структу-рування, класифікацію й організацію визначеного стимульного матеріалу.
|
|
5. Виявлення зони цілей, релевантних мотиву.
6. Валентність об'єкта (через виявлення системи спонукальних цінностей, релевантних мотивам).
7. Прояв мотивів в уяві і фантазії (тест тематичної апперцепції й ін.).
8. Вибірковість уваги до аспектів ситуації, релевантних мотивів.
9. Ефект Зейгарник (через оцінку нереалізованих дій, намірів можна опосередковано судити про мотиви, що покладені в їхню основу).
10. Наполегливість при зіткненні з перешкодою (величина зусиль, які виявляє людина для подолання перешкоди, може характеризувати силу мотиваційної тенденції, що детермінує її дії).
11. Виявлення сукупності внутрішніх чи зовнішніх перешкод, релевантних мотивам.
12. Час ухвалення рішення при мотиваційному конфлікті вибору альтернатив (наближення — наближення, уникнення — уникнення).
13. Тимчасові параметри:
а) кількість часу, що людина реально присвячує визначеній активності (реальний розподіл часу);
б) кількість часу, що людина бажала б присвятити визначеній активності (бажаний розподіл часу);
в) кількість часу, що людина витрачає на обговорення, розмови тощо за темами, релевантними актуальній мотивації.
14. Вільний вибір активності в лабораторній ситуації.
15. Оцінка ефективності виконання діяльності (за інших рівних умов у визначених межах більш сильній мотиваційній тенденції відповідає більший рівень ефективності відповідної діяльності, поведінки).
16. Експериментальне створення мотиваційного конфлікту між різними мотиваційними тенденціями.
17. Виявлення особистісного смислу різних характеристик поведінки, діяльності, ситуації тощо.
18. Типові захисні механізми, що можуть бути пов'язані з мотивами, потребами (мотиваційні тенденції, реалізація яких блокована зовнішніми чи внутрішніми перешкодами, виявляються в захисній мотивації).
19. Вільні асоціації (детермінація характеру і кількості асоціацій актуальною мотиваційною тенденцією).
20. Виявлення тактик каузальної атрибуції, релевантних визначеним мотивам (мотивам можуть відповідати типові тактики приписування причин, що організуються у визначені атрибутивні стилі).
21. Спостереження за поведінкою інших:
а) у лабораторних умовах;
б) у природній обстановці.
22. Спостереження за своєю поведінкою.
23. Динаміка поведінки окремої людини протягом тривалого періоду (монографічний метод).
24. Формування і трансформація мотивів в експерименті.
25. Продукти діяльності.
26. Характер та інтенсивність емоційних реакцій, детермінованих актуальною мотивацією.
Методи діагностики мотиваційної сфери особистості
Діагностика мотиваційної сфери особистості, характеру потреб і мотивів найбільш успішно здійснюється за допомогою проективного методу в поєднанні з опитувальниками і методиками суб'єктивного шкалування. Зазначены методики, як правило, за своїм змістом і структурою реалізують один або декілька можливих індикаторів мотивації, які виступають в ролі емпіричних критеріїв оцінки. Для прикладу нижче наведемо окремі з них.