Види акредитивів

Авізований — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без зобов'язання з боку авізуючого банку.

Прямо авізований — акредитив, який банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціарові. Така форма авізування має певні незручності: не дає змоги контролювати справжність акредитива й ускладнює процес з’ясування платоспроможності банку-емітента.

Грошовий — видається банком своєму клієнтові на право одержання повної зазначеної в ньому суми або окремими частками в інших банках протягом визначеного часу.

Акредитив з попереднім авізо — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання авізуючого банку чи банку-емітента.

Компенсаційний — форма розрахунків за експортно-імпортні операції, за якою у розрахунках за допомогою компенсаційного акредитиву. використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові-посереднику. Другий — за дорученням бенефіціара-посередника його банк виставляє бенефіціарові-постачальнику товарів.

Неподільний — акредитив, яким передбачена оплата суми поставок товарів (здебільшого експортних) лише після завершення поставки у повному обсязі, передбаченому угодою (контрактом).

Непокритий — акредитив, оплату за яким у разі тимчасової відсутності у платника коштів гарантує банк-емітент шляхом надання банківського кредиту.

Переказний — акредитив, який може бути переданий для будь-яких розрахунків іншій особі (іншому власнику).

Покритий — акредитив, за яким банк переводить власні кошти платника, що містяться на його рахунку, або наданий йому кредит у розпорядження банку-постачальника.

Поновлюваний — акредитив, який призначається для багатьох почергових платежів при регулярних оплатах товарів стабільному учасникові торговельної угоди — постачальнику товарів, який здійснює поставки товарів з інтервалом, у певні проміжки часу.

Револьверний — акредитив, відповідно до якого оплата за відвантажені товари проводиться почергово за фактом відвантаження (оплачується лише певна частина партії реально відвантаженого товару від загальної суми поставок, передбачених контрактом.

Тема 6. Правове регулювання валютних операцій та здійснення валютного контролю. (Лекцій 1, практичне 1)

1.Поняття валютного регулювання та його основні завдання. Складові національної валютної системи. Валютне регулювання як складова валютної політики держави. Роль українського законодавства у визначенні статусу національної валюти.

2.Валюта та валютні операції. Поняття валюти та валютних операцій.

3.Валютні цінності. Види валютних операцій. Уповноважений банк.

4.Резиденти і нерезиденти.

Валютний ринок, операції банків з купівлі та продажу іноземної валюти. Поняття валютного ринку. Функції валютного ринку. Суб'єкти міжбанківського валютного ринку.

Порядок ліцензування банківської діяльності та валютних операцій.

Розрахунки в іноземній валюті. Правові засади валютного регулювання. Порядок використання іноземної валюти як засобу платежу. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Валютний контроль в Україні.

Валюта України - це грошові знаки, які перебувають в обігу та е законним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, а також у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Валютний ринок є системою економічних відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою.

Валютне регулювання — це сукупність нормативних документів, встановлених органами валютного регулювання в законодавчому порядку чи в адміністративному порядку, спрямованих на впорядкування потоків капіталу в крану і з країни, а також валютних операцій, які здійснюються в межах країни, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, стабільного рівня валютних резервів і збалансування міжнародних платежів. Об'єктом валютного регулювання та валютного контролю в Україні є операції резидентів та нерезидентів, фізичних та юридичних осіб, що пов'язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти закордон, отриманням валютних коштів за товари та послуги; а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України.

Органами валютного регулювання та контролю в Україні є Національний банк України, уповноважені банки, Державна податкова інспекція України, Державний митний комітет України, Міністерство зв'язку України.У компетенції центрального банку країни серед іншого знаходяться такі функції в сфері реалізації валютної політики:

накопичення та управління валютними резервами країни, здійснення операцій з їх розміщення;

визначення сфери й порядку обігу на території країни іноземної валюти;

визначення і регулювання курсу національної грошової одиниці відносно

валют інших країн;

встановлення правил і видача ліцензій комерційним банкам на здійснення ними банківських операцій з валютними цінностями тощо.

Слід звернути увагу на роль держави в регулюванні валютних операцій та в здійсненні валютного контролю. Валютне регулювання є важливою складовою частиною валютної політики держави. Адміністративні методи безпосереднього керування економічними процесами продемонстрували в багатьох країнах світу неспроможність враховувати інтереси всіх суб'єктів господарської діяльності. Проте й ігнорування ролі країни в регулюванні економічних процесів призводить до кризових явищ в економіці. Важливим з цієї точки зору є визначення ролі держави в здійсненні валютного контролю та валютного регулювання.

Положення про валютний контроль, затверджене Постановою Правління і НБУ 08.02.2000 року визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю. Його слід розглядати як комплекс заходів, які здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти. Ці заходи спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (п. 1 ст. 12) визначено, що валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Валютний контроль поширюється на всі валютні операції, які виступають його об’єктом. Серед основних напрямів валютного контролю слід виділити такі:

- перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";

- перевірка додержання порядку реєстрації Національним банком України договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті;

- перевірка правомірності відкриття та використання банківських рахунків резидентами за межами України;

- виконання резидентами вимог щодо порядку і термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України;

- виконання зобов’язань щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;

- перевірка додержання валютного законодавства при переміщенні валютних цінностей через митний кордон України;

- своєчасність і повнота подання встановленої Національним банком України звітності про валютні операції.

Валютний контроль виконує такі функції:

- забезпечує режим законності при проведенні валютних операцій;

- запобігає правопорушенням у валютній сфері;

- виявляє факти порушення валютного законодавства та вживає заходів щодо юридичної відповідальності.

Суб’єкти, що здійснюють валютний контроль, поділяються на дві групи. До першої групи належать органи валютного контролю. Відповідно до п. 1 ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", головним органом валютного контролю є Національний банк України, який:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з валютним законодавством України.

Органом валютного контролю є також Державна податкова адміністрація України. Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону "Про державну податкову службу в Україні" функцією Державної податкової адміністрації України є виконання безпосередньо, а також організація роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язаної зі здійсненням контролю за додержанням законодавства про валютні операції.

Державна митна служба України як орган валютного контролю здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Другу групу суб’єктів, що здійснюють контроль за порядком проведення валютних операцій, становлять агенти валютного контролю. На відміну від органів валютного контролю агенти не мають права видавати нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення валютного контролю. Компетенція агентів валютного контролю обмежується реалізацією контрольних повноважень за додержанням валютного законодавства резидентами та нерезидентами.

Відповідно до п. 1.2. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. №49, функції агента валютного контролю - обов’язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв’язку, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Зміст такого контролю полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванню уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валютних операцій.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2004 р.)

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р.

Указ Президента України "Про врегулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодав-

ства" від 27.06.1999 р.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р.

Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 27.12.1999 р. № 621.

Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. № 502.

Положення про валютний контроль: Затв. постановою Правління НБУ від 08.03.2000 р. № 49.

Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях: Затв. постановою Правління НБУ від 26.03.1998 р. № 118.

Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків, інших фінансових установ: Затв. постановою Правління НБУ від 05.03.2003 р. № 82.

Положення про порядок видачі резидентам погодження НБУ на переказування коштів у національній та іноземній валюті за межі України за договорами, які передбачають виконання робіт та надання послуг: Затв. постановою Правління НБУ від 12.02.2003 р. № 58.

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 29.12.2000 р. № 520.

Правила використання готівкової іноземної валюти на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 26.03.1998 р. № 119.

Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти: Затв. постановою Правління НБУ від 17.01.2001 р. № 18.

Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної

валюти в межах України: Затв. постановою Правління НБУ від 12.03.2003 р. № 103.

Правила надання фізичним і юридичним особам-резидентам (крім уповноважених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських матеріалів через митний кордон України: Затв. постановою Правління НБУ від 31.07.2001 р. № 305.

Тема 7. Договори банківського рахунка. ( Лекцій 1, практичне 1)

1.Види рахунків та порядок їх відкриття. Регламентування інституту банківського рахунка нормативно-правовими актами України. Поточні рахунки. Поточні бюджетні рахунки. Депозитні рахунки. Кореспондентські рахунки.

2.Особливості відкриття рахунків фізичним особам в національній валюті.

3.Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті.

4.Правове регулювання порядку переоформлення та закриття банківських рахунків.

5.Порядок виконання банками постанов компетентних органів про арешт коштів на рахунках.

6.Призупинення (припинення) операцій на рахунках.

Види рахунків, які можна відкривати в банку фізичним особам, та порядок їх відкриття регламентовані Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492 "Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті". Інструкція регулює правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті України.

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним особам та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємства), філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, виділеним у процесі приватизації (далі - відокремлені підрозділи), виборчим фондам (політичних партій, виборчих блоків партій та кандидатів у депутати), представництвам юридичних осіб-нерезидентів, іноземним інвесторам, фізичним -особам на умовах, викладених у Інструкції та -в договорі між установою банку і власником рахунку.

Договір банківського рахунка — це банківський договір, за яким одна сторона (банк або інша фінансова установа) зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК).

Правове регулювання цього договору здійснюється главою 72 ЦК.

Договір належить до договорів про надання фінансових послуг, це зобов'язання щодо касового обслуговування, ведення розрахунків, а також зберігання й облік грошових коштів у безготівковій формі. Договір банківського рахунка слід розглядати як самостійний вид цивільно-правового договору, оскільки він має свою предметну визначеність (безготівкові кошти), суб'єктний склад (обов'язкова участь банку як послугонадавача), зумовлене цими факторами спеціальне коло обов'язків банку (приймати і зараховувати на рахунок кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум та проведення інших операцій за рахунком).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний. Хоча у законодавстві немає прямої вказівки на те, що договір банківського рахунка є публічним, однак відповідно до ч. 2 ст. 1067 ЦК банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Сторонами договору є банк та клієнт. Правила про договір банківського рахунка застосовуються і до інших небанківських фінансово-кредитних установ, які мають право на ведення рахунків фізичних та юридичних осіб.

Укладення договору банківського рахунка опосередковується відкриттям рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК). Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, виходячи із Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах. Основними видами рахунків залежно від їх призначення є поточні та депозитні (вкладні) рахунки.

Форма договору — проста письмова.

Предметом договору банківського рахунка є надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, під якими розуміють послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Зміст договору (тобто коло операцій, які може бути вчинено за рахунком) зумовлюється режимом відповідного рахунка. Банківські операції з рахунком, які можуть вчинятися відповідно до закону, умов договору, банківських правил чи загальноприйнятих норм банківського обороту об'єднують поняттям "операції за рахунком" або "розрахункові банківські операції" (ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). До операцій за рахунком належать зарахування, видача або перерахування грошових коштів, дії банку з здійснення безготівкових розрахунків, вчинення поточних валютних операцій тощо.

Обсяг та види операцій, які банк може вчиняти за певним рахунком для клієнта, залежать від виду рахунка, правовий режим якого визначено законом, банківськими правилами чи банківськими звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 1071 ЦК за загальним правилом підставою для списання коштів із рахунка клієнта є його розпорядження. І тільки у передбачених законом випадках списання допускається на підставі рішення суду або в інших випадках, встановлених договором між банком та клієнтом.

Закон встановлює і строки, протягом яких має бути виконано розпорядження володільця рахунка. Однак встановлення правила про зарахування грошових коштів на рахунок клієнта в день надходження до банку відповідного розрахункового документа не є імперативною нормою, адже у договорі сторони можуть передбачити й інший строк виконання розпоряджень володільця рахунка. Інші строки може бути встановлено і законом (наприклад, ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта, а також встановлювати обмеження прав клієнта на розпорядження клієнта грошовими коштами на власний розсуд. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що містяться на його рахунку, допускається за рішенням суду у випадках, встановлених законом (накладення арешту чи вчинення запобіжного заходу тощо).

Банк має право користуватися грошовими коштами, які містяться на рахунку клієнта, при цьому гарантуючи право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк має обов'язок, а відповідно, клієнту кореспондує право вимоги щодо нарахування процентів за користування коштами, що надходять на рахунок. Розмір таких процентів встановлюється безпосередньо у договорі, а якщо цей розмір договором не встановлено, то застосовується застосовуваний банком розмір процентів, котрі виплачуються за договором банківського вкладу на вимогу.

Законом встановлено також підстави списання коштів із рахунка та черговість списання грошових коштів, особливо якщо грошових коштів, що є на рахунку клієнта, недостатньо для виконання його доручень та вимог інших осіб, вказівки яких для банку є обов'язковими. Наприклад, за загальним правилом банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно у межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не передбачено договором з клієнтом (ч. 1 ст. 1072 ЦК).

Спеціальним положенням договору банківського рахунка слід визнати можливість кредитування рахунка (овердрафту), тобто здійснення банком платежу з рахунка клієнта, незважаючи на те, що на ньому немає грошових коштів. Договір банківського рахунка з умовою кредитування за своєю природою є змішаним, оскільки містить положення про позику та кредит (§ 1, 2 гл. 71 ЦК).

Істотним обов'язком банку при договорі банківського рахунка, як і при договорі банківського вкладу, є збереження банківської таємниці, яка містить, відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК, відомості про банківський рахунок, операції за рахунком та відомості про клієнта. У разі неправомірного розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди (ч. 2 ст. 1076 ЦК, ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідальність сторін встановлено за невиконання чи неналежне виконання договору банківського рахунка (за порушення строків операцій за рахунком, безпідставне списання грошових коштів, невиконання розпоряджень клієнта) (ст. 1073 ЦК). Законодавством також встановлено низку штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання банком своїх зобов'язань за договором банківського рахунка (наприклад, ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Банк у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок повинен повернути ці кошти, а також сплатити клієнту пеню в розмірі процентної ставки, що встановлено цим банком за короткостроковими кредитами.

Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Умови договору, які спрямовані на обмеження такого права клієнта, є нікчемними. Договір вважається розірваним із моменту отримання банком заяви про закриття рахунка, якщо інший, пізніший строк, не встановлено у заяві про закриття рахунка. Поточний рахунок фізичної особи закривається на підставі його заяви або у разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством.

Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених ст. 1075 ЦК. Також банк має право відмовитися від договору банківського рахунка та закрити його у разі непроведения операцій за рахунком клієнта протягом трьох років поспіль через те, що немає залишку грошових коштів на цьому рахунку (ст. 1077 ЦК).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу — вкладні (депозитні) рахунки. Законодавством визначаються також інші види банківських рахунків.

Поточний рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

— рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

— поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб — нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

— поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

— карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до встановлених вимог. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток;

— поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

— інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Вкладний (депозитний) рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Металевий рахунок — це рахунок, який відкривається уповноваженими банками України для обліку операцій, що здійснюються з банківськими металами.

Кореспондентський рахунок — рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється встановленням між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2004 р.).

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2003 р.)

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.

Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні: Затв. на поcтановою Правління НБУ від 27.12.1999 р. № 621.

Інструкція про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях:, Затв. постановою Правління НБУ від 26.03.1998 р. № 118.

Банки и банковские операции: Учеб. для вузов / Е. Ф. Жуков, Л. М. Максимова и др.; Под ред. Е. Ф. Жукова. - М.; 1997.

Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлука. - К., 1998.

6.ЗАСОБИ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “БАНКІВСЬКЕ ПРАВО”

1.Поняття банківського права, його предмет та метод.

2.Банківське право та банківське законодавство: поняття та співвідношення.

3.Поняття, зміст, склад та особливості банківських правовідносин.

4.Функції, структура, зміст та види банківських правовідносин.

З.Поняття та функції банківської системи України.

б.Види банківських систем: централізована та свободна, однорівнева та дворівнева.

7.Основні етапи становлення сучасної банківської системи України.

В.Поняття та суть банку.

9.Характеристика економічної та юридичної суті банку.

10.Основи правового положення Національного банку України.

11.Характеристика комплексності правового статусу Центрального банку України.

12.Характеристика основних функцій, що здійснюються Національним банком України.

13.Структура системи банківського нагляду України.

14.Банківське регулювання та банківський нагляд - - особливі функції Національного банку України.

15.Загальна характеристика заходів впливу попереднього характеру, що застосовуються Національним банком України до банків за порушення банківського законодавства.

16.Підстави та порядок застосування листа із зобов'язаннями, письмового попередження та скликання загальних зборів учасників банку, як примусових заходів попереднього характеру, що застосовуються НБУ до банків за порушення банківського законодавства.

17.Порядок застосування та види примусових заходів впливу, що застосовуються НБУ до банків за порушення банківського законодавства.

18.Структура Національного банку України.

19.Основи правового положення банків в Україні.

20.Порядок створення та реєстрації банків.

21.Документи, що подаються для державної реєстрації банку та вимоги до них.

22.0собливості реєстрації державного та кооперативного банків.

23.Вимоги до порядку формування статутного капіталу банку.

24.Порядок прийняття рішення про державну реєстрацію банку та про відмову в державній реєстрації банку.

25.Порядок відкриття та реєстрації філіалів і представництв банку.

26.Особливості відкриття та реєстрації відділень банку.

27.Порядок реєстрації банку з іноземним капіталом.

28.Порядок отримання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом.

29.Умови та порядок отримання ліцензії на здійснення банківських операцій щойно створеним банком.

30.Підстави отримання банком письмового дозволу на здійснення окремих операцій.

31.Умови та порядок ліквідації банку.

32.Договір як основна форма правовідносин між банком та клієнтом. 33.Банківська таємниця.

34. Захист інтересів клієнта.

35.Поняття кредитних зобов'язань.

Зб.Правова природа кредитного договору.

37.Поняття, сторони і форма кредитного договору.

З8.Зміст, істотні та факультативні умови кредитного договору. 39.Відповідальність сторін за кредитним договором.

40.Поняття та правові основи здійснення готівкових розрахунків.

41.Регулювання готівкового обігу в Україні.

42.Контроль за дотриманням касової дисципліни та відповідальність за її порушення.

43 Місце і структура ринку цінних паперів у фінансовій системі України.

44.Види цінних паперів та їх класифікація.

45.Операції банків з векселями.

46.Державно-правове регулювання ринку цінних паперів.

47.Банки — суб'єкти фондового ринку.

48.Поняття валютного регулювання, його мета.

49.Валюта та валютні операції.

ЗО.Валютний ринок. Операції купівлі та продажу іноземної валюти.

51.Порядок ліцензування валютних операцій.

52.Розрахунки в іноземній валюті.

53. Валютний контроль та порядок його здійснення.

54.Правове регулювання банківського рахунка законами України та нормативно-правовими актами НБУ.

55.Види рахунків та порядок відкриття їх.

56.Порядок відкриття та режим внескових (депозитних) рахунків фізичних осіб.

57.Особливості відкриття рахунків у національній валюті фізичним особам.

58.Відкриття рахунків у іноземній валюті.

59.Порядок переоформлення та закриття рахунків.

60.Правове регулювання безготівкових рахунків в Україні.

61.Порядок реалізації банками функцій щодо здійснення безготівкових розрахунків.

62.Правова характеристика платіжного доручення, вимоги-доручення.

63.Розрахунки чеками. Акредитив та його види.

64.Правове регулювання арешту коштів та рахунках.

65Порядок виконання банками постанов компетентних органів про арешт коштів на рахунках.

66.Призупинення (припинення) операцій на рахунках.

67.Порядок здійснення міжбанківських розрахунків в Україні.

68.Міжбанківські розрахунки в іноземній валюті.

69.Порядок регулювання діяльності банків в Україні.

70. Функції банківської системи у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

7.Перелік
навчально-методичної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 // Голос України. - 1996. - 13 липня.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2004 р.).

3. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 21.12.2000 р.

4. Закон України. "Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 06.02.2003 р.

5. Закон України "Про господарські товариства" від 10.09.1991 р.

6. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". від 28.11.2002 р.

7. Закон України "Про заставу" від 2.10.1992 р.

8. Закон України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 р.

9. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р.

10. Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 р.

11. Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 р.

12. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р.

13. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р.

14. Закон України "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб". від 20.09.01 р.

15. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К., 1991 р.

16. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 р. (набрала чинності для України з 06.01.2000 р.).

17. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2004 р.).

18. Указ Президента України "Про врегулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодав

ства" від 27.06.1999 р.

19. Указ Президента України "Про заходи щодо захисту прав

фізичних осіб - вкладників комерційних банків України" від 10.09.1998 р.

20. Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

21. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р.

22. Інструкція про відкриття, використання і закриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р.

23. Інструкція № 1 "З організації емісійно-касової роботи в установах банків України": Затв. постановою Правління НБУ від 07.07.1994 р. № 129.

24. Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 27.12.1999 р. № 621.

25. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69.

26. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. № 502.

27. Лист Вищого арбітражного суду України. "Про результати узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів" від 26.10.2000 р. № 01-3/578.

28. Положення Національного банку України про кредитування: Затв. постановою правління НБУ від 28.09.1995 р. № 246.

29. Положення про валютний контроль: Затв. постановою Правління Національного банку України від 08.02. 2000 р. № 49.

30. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 19.02.2001. р. № 72.

31. Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях: Затв. постановою Правління НБУ від 26.03.1998 р. № 118.

32. Положення про механізми рефінансування банків України: Затв. постановою Правління НБУ від 28.02.2002 р. № 82.

33. Положення про нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою України: Затв. постановою Правління НБУ від 09.07.1999 р. № 332.

34. Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків, інших фінансових установ: Затв. постановою Правління НБУ від 05.03.2003 р. № 82.

35. Положення про порядок ведення зведеного електронного реєстру власників рахунків: Затв. постановою Правління НБУ від 10.06.1999 р. № 279.

36. Положення про порядок видачі резидентам погодження НБУ на переказування коштів у національній та іноземній валюті за межі України за договорами, які передбачають виконання робіт та надання послуг: Затв. постановою Правління НБУ від 12.02.2003 р. № 58.

37. Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування: Затв. постановою Правління Національного банку України від 21.02.1996 р. № 37.

38. Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо: Затв. постановою Правління НБУ від 29.05.2001 р. № 204.

39. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 29.12.2000 р. № 520.

40. Положення про примусове списання (стягнення) та договір-

не списання коштів в іноземній валюті з рахунків платників (крім банків) на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 01.10.2012 р. № 416.

41. Постанова Правління НБУ "Про класифікацію посад та ранги державних службовців НБУ" від 30.06.1999 р. № 317.

42. Постанова Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківської ліцензії, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій" від 17.07.2001 р. № 275.

43. Постанова Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківським установам" від 16.08.2001 р. № 344.

44. Постанова Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об'єднань" від 31.08.2001 р. № 377.

45. Постанова Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок створення і реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень" від 31.08.2001 р. № 375.

46. Правила використання готівкової іноземної валюти на території України: Затв. постановою Правління НБУ від 26.03.1998 р. № 119.

47. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами: Затв. постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516.

48. Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти: Затв. постановою Правління НБУ від 17.01.2001 р. № 18.

49. Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти в межах України: Затв. постановою Правління НБУ від 12.03.2003 р. № 103.

50. Правила надання фізичним і юридичним особам-резидентам (крім уповноважених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України: Затв. постановою Правління НБУ від 31.07.2001 р. № 305.

51. Агарков М. М. Основы банковского права. - 2-е изд. - М., 1994.

52. Банківське право: Навч. посіб. / Упорядник М. П. Кучерявенко. - Харків, 1999 р.

53. Банківське право: українське та європейське: Навч. посіб. - За ред. П. Д. Біленчука. - К., 1999.

54. Бобилев А. И. Современное толкование системы права и системы законодательства // Государство и право. - 1998. - № 2.

55. Бублик В. Законодательство о валютном регулировании: практика применения // Хозяйство и право. - 1997. - № 3.

56. Валютне регулювання. Правове регулювання банківської та інвестиційної діяльності в Україні. - Вип. 3.1. - К., 1996.

57. Викторов И., Миронов В. Законность в кредитно-банковской сфере //Законность. - 1997. - № 11.

58. Вступ до банківської справи / За ред. М. І. Савлука. - К., 1998.

59. Гавалда К., Стуффле Ж. Банковское право Пер. с фр. В. Я. Лисняка. - М., 1996.

60. Гейвандов Я. А. Основы правового регулирования банковской системы в Российской Федерации // Государство и право - 1997 - № 6.

61. Гетьман В. П., Килимник Ю. В. Національний банк у системі влади. Бесіди про Конституцію. - К., 1997.

62. Годме П. М. Финансовое право. - М., 1979

63. Гусаков В. Счет в банке // Закон - 1997. - № 7.

64. Долан Э., Кемпбелл К., Кемпбелл Р. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. - М. - Ленинград, 1991.

65. Ерпылева Н. Ю. Международное банковское право. - М.: Форум, 1998.

66. Ефимова Л. Г. Правовые аспекты безналичных денег // Закон. 1997. - № 1.

67. Карманов Є. В. Банківське право України: Навч. посіб. - Харків, 2000.

68. Костюченко О. А. Банківське право: Навч. посіб. - К., 1999.

69. Малеин Н. С. Кредитно-расчетные правоотношения и финансовый контроль. - М., 1964.

70. Нам К. Правовая природа договора банковского счета // Хозяй-

ство и право. - 1996. - № 2, 3.

71. Олейник О. Правовые проблемы банковской тайны// Хозяйство и право. - 1997. - № 6.

72. Олейник О.М. Основы банковского права: Курс лекций. - М., 1997.

73. Поляков В. П., Московкина Л. А. Структура и функции центральных банков. Зарубежный опыт. - М., 1996.

74. Саниахметова Н. Обеспечение исполнения кредитных обязательств // Юрид. вест. - 1995. - № 2.

75. Сапожников Н. В. "Банковское право" в отраслевом законодательстве // Государство и право. - 1996. - № 9.

76. Сапожников Н. В. Правовые проблемы валютного кредитования // Закон. - 1997. - № 2.

77. Трофимов К. Кредитные правооотношения коммерческого банка // Хозяйство и право. - 1996. - № 9.

78. Шамраев А. В. Денежная составляющая платежной системы: правовой и экономические подходы // Деньги и кредит. - 1999 - № 3.

79. Чубаров С. Договор банковского счета // Хозяйство и право. - 1996. - № 12.