Специфіка філософських питань та структура філософського знання

Основная проблема философии - проблема человека. «Познай самого себя!» (Сократ). Большая многоплановая проблема «мир-человек», по сути, выступает как универсальная и может рассматриваться как всеобщая формула, абстрактное выражение практически любой ф. проблемы. Вот почему она может быть в опр. смысле названа осн. вопросом ф.

Основные темы философии: мир в целом (космологический подход) и человек в этом мире (антропологический подход). Предмета философии как такового нет, есть определенный подход к различным проблемам.

Ф. Покликана дати відповідь на питання про мету і зміст життя, про щастя і шляхи його досягнення, створити теоретичну основу для вироблення системи життєвих цінностей та ідеалів. До найважливіших проблем, досліджуваних філософією можна віднести такі: 1) що таке світ? Якою є його будова? Чи був початок, чи буде кінець світу? Чи існує у світі закономірність? 2)Що таке людина? Чи може людина пізнати світ? Якою є суть істини, добра, краси, свободи, справедливості, щастя? Хто ми? До чого покликані? Звідки і куди прямуємо? Всі ці та інші проблеми розв’язувалися мислителями в залежності від їх відповіді на основне питання філософії – що є первинним дух, чи матерія, і чи є пізнаваним світ. Відповідь на основне питання ділить філософів на матеріалістів та ідеалістів, на тих, хто визнає пізнаваність світу та тих хто заперечує її (агностики).

Крім того існують такі питання: Является ли сладость объективн свойством сахара или это льшь субъективное ощущение чел.? Принадлежит ли красота предм. природы, людям... или она продиктована чувством прекрасного, челов. способностью воспринимать красоту? Вопрос о чел. свободе. Связан ли прогресс общества лишь с объективными показателями темпов эконом развития или же включает и субъективные, челов. аспекты? Все эти вопросы затрагивают одну общую проблему: соотношение бытия и сознания, объективного и субъективного, мира и человека. Бертран Рассел: «разделен ли мир на дух и материю, а если ад, то что такое дух и что такое материя? Подчинен ли дух материи, или он обладает независимыми способностями? Имеет ли вселенная какое либо единство или цель? Развивается ли вселенная по направлению к какой либо цели? Действительно ли сущ. законы прир., или мы просто верим в их благодаря лишь присущей нам склонности к порядку? Нужно ли добру быть вечным, чтобы заслуживать выс. оценки, или же к добру нужно стремиться, даже если вселенная неотвратимо движется к гибели? Исследовать эти вопросы, если не отвечать на них, - дело философии.»

До кола філософських проблем відносять наступні:

1.проблеми мислення як вищої форми активного відображення, об’єктивної реальності.

2. проблема творчого розвитку нових ідей в прогнозуванні подій та дій

3. проблема розширення пізнавальних можливостей людини, які дозволяють проникнути в закономірності природи, суспільства і самого мислення.

4. проблема ставлення раціонального суб’єкта до світу як дійсності.

5. проблема вивчення якісно специфічних способів буття – глобальних структур (економічних регіонів, партій).

6. проблема раціонально мислячих спільнот, скерованих на досягення високого соціального статусу (лідерські нації).

7. проблема особистісної визначеності та природної схильності людни дор того чи іншого типу праці, поведінки тощо. 8 проблеми виховання та використання раціонального досвіду поколінь.

Роль філософії у суспільстві визначається функціями, які вона виконує: світоглядна, методологічна, евристична, гносеологічна. Світоглядна функція полягає у тому, що Ф. Приймає участь у формуванні світогляду людини, надаючи йому теоретичного характеру. Ф. По суті – це теоретично сормований світогляд. Методологічна ф-ція Ф. Полягає у застосуванні основних філософських принципів, законів і категорій у процесі пізнання та практичної діяльносіт людини. Ці принципи та категорії є наслідком узагальнення філософією практики, досягнень інших наук, розвитку техніки тощо, тому вони можуть відігравати роль засобів і знарядь при дослідженні будь-якої сфери діяльності. Евристична ф-ція полягає у тому, що ф-я здатна давати знання, які випереджають стан розвитку конкретних спеціальних наук. Нариклад, сучасна атомістика своїми коренями сягає у філософію давніх мислителів. Вперше думка про атомну будову світу була висловлена давньогрецькими філософами школи «Чарвака» (локаята). Подібне мало місце і в процесі відкриття законів збереження і перетворення речовини та енергії. Обидві вони були висловлені як здогадка філософі-матеріалістів про незнищуваність і нестоврюваність руху і матерії.

Специфіка філософських проблем:

1. філософія – форма знання, орієнтована на самосвідомість, ставить питання: Що таке світ? Що таке Я? (М.Хайдеггер) Що таке бог? Що таке безсмертя? Що я можу знати? Що я повинен робити? (І.Кант);

2. для філософії характерна діалогова природа, діалог багатьох я, розділених часом, діалог особистостей;

3. у філософському знанні присутній особистісний індивідуальний відтінок, колективний досвід тільки в особистісному виконанні, це духовно-практична форма освоєння дійсності;

4. філософія ставить питання про всезагальне, понятійне мислення;

5. філософія не дає однозначних відповідей, наприклад, що є істина, а що брехня;

6. всі філософські питання виходять за межі досвіду: Що таке смисл життя? Що таке Я? Основний спосіб доведення філософії це досвід людства, історія;

7. теорія філософії це є її історія;

8. орієнтації Ф на смисли, а не на значення. Філософія орієнтована на життя як смислобудівництво.

Структура фил. Знания:) Ядро фил - диалектика, наука о наиболее общих законах развития природы, общества и мышления. 2) Гносеология (теория познания) - наука о том, как ч-к познает мир и самого себя. 3) Онтология - учение о бытии. 4) Общая социология - о закономерностях и движущих силах развития обва. От общей соц. Отделились такие науки: этика, политология, религиоведение и др., которые сущ. Сегодня как самостоятельные науки. 5) Историко-филосовский раздел - изучение истории фил учений. 1-5 Ф в полном смысле слова, 1-3 фил. в узком смысле слова.

Онтология авнозначно метафизике изучает высшие, недоступные органам чувств, лишь предполагаемые начала всего существующего, обязятельное для всех наук. Она выступает в тесной связи с естественнонаучным и гуманитарным знанием. Онтология выступает как систеа умозрительных всеобщих определений бытия. Проблему бытия тесным образом связывают с научным и жизненным (экзистенциальным) опытом, с границами и возможностями познания действительности.Онтология – проблемы бытия, его сущности, форм бытия, фундаментальных принципов и категорий бытия. Большое внимание проблемам материи, движения, пространства, времени, категориям и з-нам диалектики.

Гносеология - важная часть философской теории, учение о способности человека познать действительность, об источниках, формах и методах познания, об истине и путях ее достижения. Термин ввел Кант. Материалистическая гносеол. исходит из признания объективности внешнего мира и возможности его познания. Идеалистическая гносеол. либо утверждает, что познание является отражением мистической идеи, либо считает, что мир создается в процессе восприятия, т.к. предметы суть «комплексы ощущений», либо в принципе отрицает возможность познания мира.Гносеология (теория познания) – природа познания, закономерности познават. деят. человека, его позн. возможности и способности, условия, способы и формы познания, отн. знания к действительности, з-ны его функционир., условия и критерии истинности и достоверности.

Аксеология- раздел философии, посвященный учению о ценностях. Преобразую окружающий мир, люди создают матер. и духовн. ценнсти. Среди них производственно-бытовая техника, здоровье, семья, нравственные нормы, художественные произведения. В контакте с ними проходит жизнь индивида и для него не безразлично, какой круг ценностей будет ориентиром и мотивом в его жизни. Особое значение в качестве ценностей имели истина, добро и красота. Религиозно-христ. мысль в качестве незыблемой основы ценностей предложила Бога, а главной ценностью - спасение души. Критика религиозных догматов способствовала возрождению науки и искусства и завершиласть разработкой новой системы ценностей, в которой должное место заняли труд, здоровье, просвещение, познание и техника, гос-во и социальная справедливость.Аксиология – учение про ценности, к-рые опред. выбор людьми напр. их деят., хар-р их поступков

Социальная Ф. (Ф. истории) – изуч. общес-тво, рассм. как единство многообра-зия соц. явлений. Проблемы происх. и разви-тия об-щества, обществ. стр-ры, взаимоотно общества и природы, полож. человека в об-ществе.

Проблемы природы ценностей, способы их бытия и функционирования.

Праксеология – изуч. проблемы человеческой деятельности.

Ф. науки - проблемы именно научного познания, проблемы развития науки.