Об’єкт геоекології

У Росії та Україні геоекологічні дослідження проводили М.В. Ломоносов, Д.І. Менделєєв. О.І. Воєйков, В.В. Докучаєв, В.І.Вернадський, О.Є. Ферсман та багато інших. З якою галуззю знання не була б пов'язана більша частина наукової творчості кожного з них, всім їм доводилось багато працювати на стикові наук. Так в різних галузях знання формувався новий науковий напрям — геоекологія.

Витоки геоекології були закладені у 1911 роді Х.К.Коулсом. Він запропонував інтеграцію екології та фізичної географії її одну науку на основі інженерних знань. Термін «геоекологія» ввів німецький географ Карл Тролль у 1972 р. Під цим поняттям вчений розумів одну з галузей природознавства, яка поєднує географічні та екологічні підходи в науці. Географи вивчають географічні системи (геосистеми, ландшафтні комплекси, географічну оболонку). У них всі природні компоненти рівнозначні. Екологи вивчають екосистеми (біогеоценози, біосферу), в яких головний компонент (господар) — живі організми (рис.1.1). Вчені-екологи досліджують взаємовідносини між живими організмами та вплив усіх компонентів природи на біоту. Геоекологи поєднали ці два підходи, В центр вони можуть поставити будь-який компонент природи.

а б

Рис. 1.1. Моделі геосистеми (а) І а екосистеми (б):

1 - гірські породи, 2 атмосферне повітря, 3 — поверхневі та підземні води, 4 - грунти, 5 - живі організми, 6 - взаємозв'язки.

Термін «геоекологія» з 1980-х рр. з’явився у назвах деяких кафедр і, навіть, факультетів російських та українських ВНЗ, на обкладинках книжок, журналів, а також у назвах лекційних курсів, У деяких ВНЗ України готують фахівців-геоекологів. Однак зміст слова «геоекологія» все ще трактується по-різному.

В.С. Преображенський та Т.Д. Александрова (1988) вважають, що геоекологія вивчає особливості взаємодії природи та суспільства, а також найважливіші для природоохоронної діяльності властивості натуральних та інтегрованих (суспільно-натуральних) геосистем. Згідно К.А. Позаченюк, гєоекологія — це новий науковий напрям, який засобами географії та екології вивчає механізми коадаптації природної та господарської складових цілісних природно-господарських територіальних систем, а також вивчає гармонійну взаємодію цих систем з навколишнім середовищем.

І.В. Панченко (1986), А.М. Трофімов та інші (1996) вважають, що геоекологія вивчає негативний вплив антропогенного чинника. В.А Колосов (1991) представляє її як науку, що вивчає райони інтенсивного забруднення та еколиха. В.Г. Морачевський зі співавторами у 1994 р. в книзі «Основы геоэкологии» вказує на вивчення геоекологією незворотніх процесів і явищ, що виникають в природному середовищі та біосфері в результаті інтенсивного антропогенного впливу. Автори відзначають, що геоекологія вивчає також близькі та віддалені в часі наслідки антропогенних впливів [66, с.6]. В.Ю.Некос (1996) геоекологію називав екологією Землі. О.Г.Топчієв (І996) у книзі «Геоэкология: географические основны природопользования» показує кращу або гіршу захищеність географічної оболонки в залежності від територіального поєднання природи - населення -господарства та говорить про «екологічну» організацію географічної оболонки [87]. Ю.П. Селіверстов представляє геоекологію як науку про компроміси людського суспільства з навколишнім природним середовищем.

О.М. Адаменко зі співавторами вважають, що геоекологія вивчає взаємодію техніки з гірськими породами, проблеми, які при цьому виникають, та шляхи їх запобігання. М.М. Мусієнко, В.В. Серебряков, О.В. Брайон вважають геоекологию (називають її ще географічного екологією) розділом екології, що ґрунтується на. застосуванні екологічних законів до географічних процесів.

У більшості випадків учені представляють геоекологію як галузь географічних наук або як міждисциплінарну (між географією та екологією) науку. В.Т. Гриневецький у межах геоекології виділяє такі три напрями: геологічну, природничо-географічну екології та соціоекологію. У природничо-географічній екології він виділив такі галузеві дисципліни: палеогеографічну, геоморфологічну, кліматологічну, гідрологічну, ґрунтознавчу та біогеографічну екології. Такий підхід найбільше за інші відповідає нашим поглядам на зміст і структуру геоекології.

Геоекологія - це міждисциплінарний науковий напрям, що вивчає екосферу як взаємопов'язану систему геосфер (атмосфери, гідросфери, біосфери та літосфери) у процесі її інтеграції з суспільством. Отже, об'єкт геоекології - екосфера. Геоекологія базується на глобальному, загальносвітовому підході, проте не менше значення мають проблеми регіонального та локального характеру.

Екосфера відрізняється від поняття «географічна оболонка», в якому на перше місце ставиться взаємозв'язок і взаємозалежність різних природних сфер (геосфер). Іноді екосферу Землі представляють у вигляді таких трьох основних складових: географічної оболонки, техносфери та соціосфери. Вони відповідають природній, техногенній та суспільній частині єдиної системи Земля.