Тема: методологія польового досліду

Метою роботи є набуття знань з методології польових досліджень.

Завдання:

Ознайомлення з поняттям методології польового досліду, його плануванням, розбивкою дослідних ділянок, закладкою та проведенням польових дослідів. Оволодіти прийомами внесення добрив, обробітку ґрунту, сівба та садінням. Навчитись проводити догляд за рослинами та дослідною ділянкою в цілому.

Термінологічний словник:

Вивчення дослідної ділянки полягає в проведенні вирівнюючих та рекогносцирувального (розвідувального) посівів з роздрібним обліком урожаю. Це є підставою для встановлення кількості повторності, розміру і форми ділянок.

Види польових дослідів: за змістом - агротехнічні та з сортовипробування; за кількістю факторів - однофакторні та багатофакторні; строком виконання - короткострокові, тривалі, довгострокові, охопленням території - місцеві та географічні.

Дослід вегетаційний –вирощування рослин в спеціальних посудинах у вегетаційному будиночку, на відкритих або закритих сіткою майданчиках, в теплицях та фітотронах для вирішення агрохімічних та фізіологічних питань.

Дослід польовий – метод дослідження в польових умовах, який має за мету виявлення кількісного або якісного впливу добрив або агротехнічних прийомів на врожай с.-г. культур та параметри стану ґрунту.

Заходи агромеліоративні - окремі прийоми та варіанти їх комбінацій, спрямовані на покращення водно-повітряного та поживного режимів г.

Метод дослідження - це упорядкована діяльність дослідника, що спрямована на здобуття нових знань. Методи наукових досліджень поділяються на загальнонаукові і спеціальні. Загальнонаукові методи - діалектичний, аналізу і синтезу, індукції й дедукції, аналогії, моделювання, конкретизації та інші. Спеціальні дослідження: лабораторний, вегетаційний, лізиметричний, польовий та виробничий досліди.

Методи розміщення варіантів у польовому досліді: стандартні (ямб, дактиль, стандарт через три ділянки, парний, шаховий); систематичні (послідовне розміщення варіантів в один, два і більше ярусів); рендомізовані (рендомізованих блоків, латинського квадрата і латинського прямокутника, решітки, розщеплених ділянок, повної рендомізації).

Методика польового досліду це - сукупність таких складових елементів: число варіантів (схема досліду); площа, форма та напрямок ділянок; повторність та повторення; система розміщення ділянок, повторності і варіантів на території; метод обліку врожаю й організація досліду в часі

Методичні вимоги до польового досліду полягають у дотриманні принципів типовості, єдиної логічної відмінності та доцільності; проведенні досліду на спеціально виділеній і вирівняній за родючістю ділянці, вірогідності досліду за точністю та суттю.

Методологія – це система наукових принципів і засобів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему.

Морфологічні ознаки ґрунтів – зовнішні ознаки г.: будова профілю (послідовність горизонтів та їх потужність), забарвлення, складення, щільність, зв'язність, структура, вологість, гранулометричний склад, наявність вкраплень, новоутворень, розподіл коріння тощо

Наукове дослідження - це вивчення об’єкта, явища або елемента технології з метою розкриття закономірностей його виникнення і розвитку, що є основою формування нових знань.

Планування польового досліду охоплює етапи вибір теми, визначення завдань і об’єкта досліджень, вивчення та критичний аналіз історії і сучасного стану питання, що досліджується; створення робочої гіпотези, складання програми і методики досліджень.

Повторність досліду на території - визначається наявністю на площі однойменних ділянок кожного варіанта; повторність у часі - проведення досліду протягом кількох років або одержання декількох урожаїв протягом року.

Польовий дослід - це дослідження, що виконується в польових умовах на спеціально виділеній площі. Завданням його є встановлення відмінностей між варіантами, кількісної оцінки дії факторів життя, умов чи прийомів вирощування на врожай та його якість.

Прийоми наукового дослідження - це висунення гіпотези або конкуруючих гіпотез, проведення спостережень та експерименту, розробка нової або удосконалення існуючої теорії.

Поняття методології польового досліду

Методологія – це система наукових принципів і засобів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Методологія походить від грецького слова methodes – пізнання і logos – вчення, тобто це вчення про методи і методики досліджень про правила мислення при створення теорії науки.

Методи і методики наукових досліджень перебувають в органічному взаємозв’язку, Але їх справжній взаємозв’язок можна оцінити лише в багатокритеріальній ефективності, основну роль якої відіграє методологія. Особливого розвитку набули методологічні дослідження в XX столітті, але значна заслуга в розробці методології належить Сократу, Платону, Аристотелю, Канту, Гегелю, Дарвіну, Ломоносову, Менделєєву та іншим. Це пояснюється зокрема диференціацією й інтеграцією наукового знання, якісними змінами, що відбулися в науці.

В наш час методологія виступає як окрема наукова дисципліна, яка вивчає технологію проведення наукових досліджень; опис і аналіз різних етапів досліджень та систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань і низку інших проблем.

Планування методики досліду

Вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів розглядає методика, яка є системною сукупністю прийомів дослідження.

Особливу увагу при плануванні досліду слід звернути на правильне поєднання основних елементів методики. Залежно від мети досліджень, схеми досліду, земельної ділянки та технічних можливостей потрібно встановити найраціональніші напрямок, форму та площу ділянки, повторність, систему розміщення повторень, ділянок і варіантів. Плануючи польовий дослід, треба пам’ятати, що врожай повинен бути облікований у короткі строки суцільним методом.

Ділянки потрібно розташувати довгою стороною в тому напрямку, в якому найдужче змінюються умови життя рослин, які не вивчаються в досліді, наприклад родючість ґрунту, пануючі вітри, дія лісосмуги і таке інше.

Розбивка дослідної ділянки

Досліди слід ставити на ділянках невеликого (до 100 м²) розміру, прямокутної (1:2…1:10) чи видовженої (1:10…1:15) форми, які дають можливість нормально проводити всі польові роботи.

Ширину бокової захисної смуги встановлюють у межах 0,5…1,5 м, а між ярусами – не менше 2 м.

Прості однофакторні та маловаріантні багатофакторні досліди проводять при 4-6-кратній повторності; 6-8 повторностей застосовують, якщо площа ділянок складає 2…10 м², та при строкатості родючості ґрунту.

Повторність і розмір ділянок повинні забезпечити оптимальні агротехнічні умови та низьку помилку експерименту.

Планування спостережень і обліків

Щоб одержати надійні дані в дослідженнях при розробці програми треба вирішити такі питання:

- які спостереження, аналізи й обліки включити в програму;

- в які строки проводити спостереження й обліки;

- визначити оптимальний обсяг вибірок (проб);

- забезпечити представництво вибірок (проб).

Кількість спостережень потрібно обмежити лише тим, що особливо потрібно для розуміння дії фактора, що вивчається, тим, що витікає із завдань і схеми досліду, є його органічною частиною.

При дослідженні динаміки якого-небудь процесу доцільно встановити календарні строки для взяття зразків, спостережень і обліків, через рівні проміжки часу (більш значні та мінливі – через 1-2 тижні, менш – через 3-4 тижні, але, щоб мати 4-5 дат).

Дрібний облік всередині ділянки не створює повторності та не може підвищити точність досліду.

Для статистичної обробки даних відбирати зразки слід зі всіх або мінімум 2-3 повторень. Для загальної характеристики дослідної ділянки готують змішані зразки.

В дослідах з площею ділянок менше 100 м² кількість проб (площадок) може бути 6-8. Представництво вибірки досягається при випадковому відборі в неї одиниць спостережень.

Дослід дає об’єктивну оцінку варіантам, якщо експеримент проведений з дотриманням всіх вимог методики. Помилки технічного характеру на будь-якому етапі дослідної роботи порушують порівнянність варіантів.

Техніка закладки та проведення польових дослідів

Необхідно нанести дослід на схематичний план і вказати розміри всього досліду, повторень і ділянок, які повинні мати прямокутну форму.

Розбивку досліду проводять з допомогою теодоліта чи екера, мірної стрічки (рулетки), вішок, кілочків і реперів.

Спочатку виділяють загальний контур досліду, потім – повторень і ділянок. Написи на кілочках роблять з того боку, який повернутий всередину ділянки. Межі захисних смуг закріплюють після появи сходів, а всього досліду – реперами, які встановлюють зовні контуру з підземною розміткою.

Найважливіше правило дослідника – одночасність виконання всіх агротехнічних робіт. Друга вимога – високоякісне виконання всіх робіт. Потрібно створювати оптимальні умови для виявлення факторів, що вивчаються, і для максимального використання механізації.

Внесення добрив

Основна вимога до всякого способу застосування добрив – рівномірне розподілення їх по площі ділянок. Органічні добрива вносять обов’язково поділяночно, навіть тоді, коли вони застосовуються як загальний фон. Ці добрива повинні бути однорідними за складом, походженням, ступенем розкладу та вологістю. Недопустимо залишати органічні добрива на ділянках у купах більше, ніж на один день.

Мінеральні добрива перед розважуванням необхідно ретельно подрібнити та просіяти. Якщо добрива в досліді не вивчаються, бажано вносити їх туковою сівалкою. Якщо вносять декілька видів добрив, їх потрібно ретельно перемішати з дотриманням правил змішування.

При ручному розсіві добрива розважують у пакети, мішки чи іншу тару, розкладають на ділянках досліду та перевіряють правильність розкладки. Добрива на ділянці розсівають за два проходи з таким розрахунком, щоб після першого – добрив трохи залишилось. Залишок потрібно рівномірно розкидати по всій ділянці. До добрив, які пилять, підмішують ґрунт з тієї ж ділянки. Мінеральні добрива бажано вносити в безвітряну погоду.

Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту повинен бути однорідним, одночасним і високоякісним на всіх ділянках досліду.

Оранку й інші прийоми обробітку слід проводити через всі ділянки повторення перпендикулярно до їх довгих сторін. На ділянках недопустимі борозни і гребені, трактори повинні розвертатись за межами ділянок.

Сівба та садіння

Для доброякісного проведення сівби чи садіння потрібно звернути серйозну увагу на техніку висіву (садіння) та якість насіння. Норму висіву треба встановлювати за числом схожих насінин, а не за вагою. Посів слід провести за один день. Розрив у строках сівби ранніх ярих у 4 – 6 годин може привести до різниці в урожаї 1 – 2 ц/га. Перший прохід сівалки роблять по шнуру. Сівалку необхідно включати за 1 – 1,5 м до початку ділянки, а виключати при виході за межі досліду. Недопустимо зупиняти сівалку під час роботи, при вимушеній зупинці агрегат потрібно здавати назад на 0,5…1 м.

Догляд за рослинами та дослідними ділянками

Догляд за рослинами треба проводити за прогресивними технологіями, прийнятими для зони. Всі роботи слід виконувати своєчасно, ретельно та в однаковому режимі. Особливу увагу звертають на боротьбу з бур’янами.

До спеціальних робіт на досліді відносяться: відбивка по шнуру захисних смуг, нарізка та прочистка доріжок, розстановка кілочків, етикеток, установка фіксованих площадок тощо. На культурах суцільного посіву захисні смуги виділяють по сходах. Ширина доріжок – 20…30 см.

На просапних культурах кінцеві захисні смуги виділяють під час обробки міжрядь, а бокові – перед збиранням. Урожай із захисних смуг збирають раніше, ніж на облікових частинах ділянок.

На початку дослідної ділянки встановлюють велику етикетку з назвою досліду. Написи на ділянкових етикетках повинні коротко і ясно вказувати на відмінності варіантів. На території досліду підтримують чистоту та порядок.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте структуру експерименту та назвіть його основні етапи.

2. У чому полягають особливості проведення екологічних досліджень?

3. Які спеціальні методи використовуються в екологічних дослідженнях?

4. Назвіть основні характеристики польового досліду

5. Які є основні етапи при проведенні польових досліджень?

Список рекомендованої літератури:

1. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екол. спец, вузів. — К.: Вища шк., 1997. — 271 с

2. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта.- М.: Агропроиздат, 1985.-351 с.