Методичні рекомендації. Проблема протидії злочинності є однією із ключових у сучасній кримінології

Проблема протидії злочинності є однією із ключових у сучасній кримінології. Незважаючи на те, що її вивченню присвячено багато наукових праць, досі немає одностайного підходу, по-перше, стосовно необхідності вживання єдиної термінології, по-друге, щодо визначення змісту одних і тих самих понять, якими оперує кримінологічна наука в цьому питанні, по-третє, стосовно встановлення співвідношення між певними термінами, за допомогою яких розкривається сутність діяльності, пов’язаної з протидією злочинності в цілому та її окремих різновидів. Це можна пояснити тим, що діяльність із попередження злочинності є надзвичайно різноманітною, що відбивається у спеціальній термінології (крім слова “попередження”, що вживається для визначення родового поняття, застосовуються також терміни: “профілактика”, “запобігання”, “припинення”, “боротьба”, “протидія”, “контроль”, “вплив” тощо).

Протидія злочинності – це спрямована проти злочинності діяльність держави й суспільства, спрямована на утримання її на мінімальному рівні шляхом усунення або нейтралізації криміногенних факторів, а також зменшення рівня криміналізації суспільства взагалі та окремих його індивідів.

Студенти повинні засвоїти загальну характеристику підходів до побудови стратегії протидії злочинності. Серед основних стратегій можна виділити такі (Д. А. Шестаков):

· психолого-виховна (пропаганда системи самообмежень);

· соціальна (послідовне вирішення криміногенних протиріч у суспільстві);

· репресивна (вжиття жорстких каральних заходів до осіб, що вчинили злочин);

· реститутивна (відновлення стану потерпілого).

Окремі стратегії попередження злочинності залежать від стану злочинності, рівня розвитку суспільства, його історичних та культурних традицій, політичної волі в державі тощо. У сучасних умовах розвитку держави та суспільства спостерігається поєднання вказаних стратегій в рамках державної політики протидії злочинності.

Протидія злочинності спрямована на: а) виявлення та усунення або послаблення та нейтралізацію причин злочинності, окремих її видів, а також умов, що їм сприяють; б) виявлення та усунення ситуацій на певних територіях або у певному середовищі, які безпосередньо мотивують або провокують здійснення злочинів; в) виявлення у структурі населення груп підвищеного кримінального ризику і зниження цього ризику; г) виявлення осіб, поведінка яких вказує на реальну можливість скоєння злочинів, та вчинення стосовно них стримуючої і коригуючої дії, а у разі потреби – і стосовно їхнього найближчого оточення (В.Є. Емінов, І.М. Мацкевич).

Традиційно в кримінологічній літературі виділяють три рівні попередження злочинності: загальносоціальний, спеціальний (або спеціально-кримінологічний) та індивідуальний. Слід зазначити, що такий розподіл є дещо умовним, оскільки спеціальне попередження здійснюється в межах суспільства, впливає на життєдіяльність його членів, тобто також має соціальний характер.

Існують також інші класифікації заходів протидії злочинності: за масштабом – заходи, які здійснюються на певній території (держава, регіони), на окремому об'єкті (установа, підприємство, фірма); за змістом – заходи соціально-економічного, соціально-демографічного, організаційного, правового та іншого характеру; за суб`єктами – заходи, що здійснюються органами всіх гілок влади відповідно до їх компетенції та специфіки діяльності, організаціями, трудовими об'єднаннями, установами, громадськістю, окремими посадовими особами й громадянами; за об’єктами – відповідно до видів злочинів, на протидію яким вони спрямовані; за часом – постійні, невідкладні, тимчасові тощо.

При розгляді питань правового регулювання діяльності щодо протидії злочинності варто приділити увагу аналізу законів, указів, програм, концепцій запобігання злочинності та окремим її видам як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях.

Література:

1. Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р., схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1209-р[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

2. Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції: рішення РНБО України: введено в дію Указом Президента від 27 жовтня 2009 року № 870/2209: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

3. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: закон України від 22 червня 2000 року № 1835-ІІІ: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

4. Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності: указ Президента України від 16 липня 2005 року № 1119/2005: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

5. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. – М.: НОРМА, 2001. – 496 с.

6. Альошина О.І. Пропозиції щодо питання запобігання та протидії злочинності в Україні / О.І. Альошина // Право і суспільство. –2010. – № 2. – С. 106-110.

7. Бандурка A. M. и Давыденко Л. М. Противодействие преступности: война терминов, понятие, общая характеристика // Право і безпека. – № 3. – 2004. -С.7-11.

8. Гилинский Я. И.Криминология: Курс лекций. – СПб.: Питер, 2002. – 384 с.

9. Голіна В., Колодяжний М. 12-й конгрес ООН із запобігання злочинності і кримінального правосуддя: комплексні стратегії на глобальні виклики / В. Голіна, М. Колодяжний // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць. – 2011. –№ 1 (64). – С. 238-244.

10. Голіна В.В. Теоретичні та прикладні проблеми втілення кримінологічної політики запобігання злочинності в Україні / В.В. Голіна // Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (9 жовтня 2009 р.). 2009. 621 с. ─ С. 52-54.

11. Давиденко Л. М. Запобігання злочинності як система профілактичних заходів та кримінологічна діяльність // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2002. – № 3. – C.162-170.

12. Давиденко Л.М., Бандурка А.М. Противодействие преступности: теорія, практика, проблемы: Монография. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.

13. Дремин В. Н. Ограничение преступности: международный опыт / Юридическийвестник. – № 3, 1994.-С.44-46.

14. Дрёмин В. Н. Права человека и криминализация общества (о негативных аспектах борьбы с преступностью). – В сб.: Права человека и борьба с преступностью / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дрёмина. – Библиотека журнала „Юридический вестник». -Одесса: Феникс, 2006. – С. 23-37.

15. Дрёмин В. Н. Проблемы криминалистической профилактики преступлений // В сб.: Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на современном этапе. – Одесса, 1993. С. 129-133.

16. Дремин В. Н. Современные стратеги предупреждения преступности / Сб.: Актуальні проблеми держави та права // Вып. 1.- Одесса, 1994.- С.- 170-175.

17. Дрьомін В. М. Основні напрямки державної кримінологічної політики у механізмі декриміналізації суспільства // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Вип. 30. – Одеса, 2007. – С. 193-198.

18. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 книгах. – К.: Видавничий дім «Iн Юре», 2007. Кн.1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.

19. Закалюк А. Про запровадження в Україні кримінологічної експертизи // Право України. – 1999. – № 7. – C.100-103.

20. Запобігання злочинності (теорія і практика): навч. посіб. / Голіна В.В. - X;: Нац. юрид. акад. України, 2011. - 120 с.

21. Зелинский А. Ф. Криминология: Курс лекций длявузов / МВД Украины; Ун-т внутренних дел. – Х.: Прапор, 1996. – 260 с.

22. Іванова, Н.Г. Запобігання злочинним посяганням на рослинний світ (за матеріалами Донецького регіону України): автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.08; Нац. акад. внутр. справ. ─ К., 2011. ─ 18 с.

23. Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью: Сборник / РАН, Ин-т государства и права; Редкол.: С. В. Бородин и др. – М., 1996. – 96 с.

24. Криминология: Курс лекций / А. И. Алексеев. – М.: Щит-М, 1999. – 339 с.

25. Криминология: Учеб. для юрид. вузов / Под ред. В. Н. Бурлакова, В. П. Сальникова. – СПб: Акад. МВД России, 1998. – 576 с.

26. Криминология: Учебник / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М.: Бек, 1998. – 566 с.

27. Криминология: Учебник для вузов/Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2005. - 912 с.

28. Кримінологія: Загальна та Особлива частина: підручник / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, М.Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В.В. Голіни. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х.: Право, 2009 – 288с.

29. Кудрявцев В. Н. Стратегии борьбы с преступностью. – М., 2003.

30. Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект). – Х., 2002. – 39с.

31. Литвинов О. Механізм протидії злочинності / Олексій Литвинов, Ярослав Ступник // Публічне право. – 2011. – № 1. – С. 59-63.

32. Лукашевич С.Ю. Кримінологічна політика держави: концептуальні положення та основні принципи її формування // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. пр. - Вип. 16. - X.: Кроссроуд, 2008. - С.36-48

33. Матвійчук Ю.М. Профілактична функція прокуратури із запобігання протидії злочинності (організаційно-правовий та психологічний аспект): наук. вид. / Ю.М. Матвійчук. – Кременець, 2010. – 128 с.

34. Мошак Г. Запробігання злочинності у ФРН з використанням приватноправових засобів / Г. Мошак // Право України. –2010. –№ 7. – С. 157-163.

35. Погорецький М. А. Концептуальні підходи до боротьби зі злочинністю та захисту прав людини в зарубіжних країнах // Проблеми законності. – 2004. – Вип. 68. – С. 122-131.

36. Проблеми протидії злочинності: підруч. / [Кальман О.Г., Козьяков І.М., Куц B.М, Лизогуб Б.В., Мірошниченко С.С., Подільчак О.М., Толочко AM., Туркот М.С.]; за ред. проф. О.Г. Кальмана - Харків: Вид-во ТОВ фірма „Новасофт", 2010. - 352 с.

37. Романов С. Ю. Щодо поняття віктимологічної профілактики злочинів у кримінології // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 147-150.

38. Рощина I. Правові заходи підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинності // Право України. – 2005. – № 9. – С. 66-70.

39. Теоретические основы предупреждения преступности: Монография / Отв. ред.: В. К. Звирбуль, В. В. Клочков, Г. М. Миньковский. – М.: Юрид. лит., 1977. – 256 с.

40. Тиндик, Н.П. Організаційне та інформаційне забезпечення боротьби зі злочинністю у глобалізованому світі / Н.П. Тиндик // Митна справа. –2010. – № 3, ч. 2. – С. 3-9.

41. Травис Дж. Международные стратеги предупреждения преступности в обществахпереходногопериода: проблемы и перспективы // Право и политика. – 2001. – № 2. – C. 126-130

42. Шестаков Д. А. Криминология: Новые подходы к преступлению и преступности: Криминогенные законы и криминологическое законодательство. Противодействие преступности в изменяющемся мире: Учебник, 2-е изд., перераб. и доп. / Предисловие В. П. Сальникова. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 561 с.