Загальна характеристика та розподіл на класи надряду риби

Як відбувається дихання у міного.

Органы дыхания. Органы дыхания тоже имеют крайне своеобразное строение. В дыхательную трубку, оканчивающуюся слепо спереди сердца, открываются с каждой стороны по семи внутренних жаберных отверстий. Они ведут в жаберные мешки, сообщающиеся с наружной средой семью наружными жаберными отверстиями. Жаберные мешки имеют форму двояковыпуклых линз и содержат многочисленные жаберные лепестки, которые располагаются по меридианам внутренних стенок мешков. Между жаберными мешками находятся широкие полости — околожаберные синусы, разделенные каждый соединительноткаными межжаберными перегородками на две камеры. В противоположность представителям всех вышестоящих классов жаберные мешки с их лепестками имеют энтодермическое происхождение.

Акт дыхания происходит путем сжимания и разжимания жаберного аппарата, причем вода и входит и выходит через наружные жаберные отверстия.

Систематика інрапідтипу без щелепові

Систематика

Безщелепні (Agnatha) — парафілетична група водних черепних, що раніше класифікувалася як інфратип.

Круглороті — один сучасний надклас — круглороті (міксини та міноги). Включають два класи: непарноніздрьові (Monorhina, Cephalaspidomorphi) з підкласами остеостраків, анаспид та парноніздрьові (Diplorhina, Pteraspidomorphi) з підкласами гетеростраків і телодонтів.
Група Круглороті (Cyclostomata)
Клас Міксини (Myxini)
Ряд Міксиноподібні (Myxiniformes)
Клас Непарноніздрьові (Cephalaspidomorphi)
Ряд Міногоподібні (Petromyzontiformes)
Ряд Galeaspida†
Ряд Pituriaspida†
Ряд Osteostraci†
Група Ostracoderma†
Клас Pteraspidomorphi†
Клас Thelodonti†
Клас Anaspida†
До безщелепних також відносять низку груп нижчих хребетних, відомих під спільною назвою конодонти.

9. систематичне положення європейської міноги.

Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Безщелепні (Agnatha)
Надклас: Круглороті (Cyclostomata)
Клас: Непарноніздрьові (Cephalaspidomorphi)
Ряд: Міногоподібні (Petromyzontiformes)
Родина: Міногові (Petromyzontidae)
Рід: Lampetra
Вид: Мінога струмкова європейська (Lampetra planeri)

загальна характеристика та розподіл на класи надряду риби.

Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Риби (Pisces)
Систематика:
Надклас Безщелепні (Agnatha)
Клас Міксини (Myxini)
Клас Непарноніздрьові (Cephalaspidomorphi)
Надклас Щелепні (Gnathostomata)
Клас Панцирні риби (Placodermi)†
Клас Хрящові риби (Chondrichthyes)
Клас Акантоди (Acanthodei)†
Клас Променепері (Actinopterygii)
Клас Лопатепері (Sarcopterygii)

Общая характеристика. Это самая большая по числу видов (более 20 тыс.) и наиболее древняя группа первично водных хордовых животных. Рыбы заселили все виды морских, пресных и солоноватых водоемов. Вся их организация несет на себе отпечаток приспособления к жизни в плотной водной среде. Главнейшие особенности их организации следующие:

Форма тела обтекаемая за счет плавного перехода ее отделов — головы, туловища и хвоста — друг в друга и сплющенная с боков.

Кожа богата железами, обильно выделяющими слизь, и покрыта чешуей.

Органы движения и стабилизации положения тела спиной вверх — это непарные и парные плавники. Плавучесть костных рыб поддерживается гидростатическим органом — плавательным пузырем.

Скелет хрящевой или костный. Череп неподвижно соединен с позвоночником. В позвоночнике два отдела: туловищный и хвостовой. Пояса конечностей не связаны с осевым скелетом.

Мышцы слабо дифференцированы, сегментированы. Движе ния тела однообразны, змеевидны и преимущественно в горизонтальной плоскости.

Захват пищи активный с помощью челюстей. Передний и средний отделы кишечника сильно дифференцированы. Развиты пищеварительные железы: печень и поджелудочная железа.

Органы дыхания— жабры.

Кровеносная система замкнутая, имеет один круг кровообращения и двухкамерное сердце. Органы и ткани рыб снабжаются артериальной кровью.

Органы выделения — парные туловищные почки. Конечный продукт азотистого обмена, выводимый из организма, — аммиак или мочевина.

Центральная нервная система представлена головным и спинным мозгом. Головной мозг дифференцирован на пять отделов. Строение органов чувств — зрения, обоняния, слуха — адаптировано к функционированию в водной среде. Развит особый орган боковой линии, позволяющий рыбам ориентироваться в потоках воды.

Рыбы раздельнополы, многим свойственен половой диморфизм. Размножение только половое. У большинства оплодотворение наружное, в воде. Развитие с неполным метаморфозом (со стадией личинки).

12. загальна характеристика хрящових риб.

8. Хрящові риби (Chondrichthyes) — клас хребетних. Відомі із середнього девону. Довжина від 6 см до 20 м. Кістяк хрящовий, часто затверділий (обвапнований). Тіла хребців і ребра є або відсутні. Шкірних кісток немає. Луска, якщо є, плакоїдна. Лопасті плавців підтримуються еластиновими нитками. 5—7 зябрових щілин, що відкриваються назовні, в деяких 4 щілини, прикриті шкірною складкою. Плавального міхура немає. Кишечник зі спіральним клапаном; в серці є артеріальний конус. Анальний і сечостатевий отвори біля основи черевних плавців. Запліднення внутрішнє. Статеві органи в самців (птеригоподії) парні, розвиваються з черевних плавців. Живородні (рідко), яйцеживородні або відкладають великі яйця. Осмотичний тиск внутрішнього середовища в хрящових риб забезпечується головним чином за рахунок сечовини, розчиненої в крові. Порожнинні рідини гіпертонічні стосовно навколишнього середовища. При перенесенні хрящових риб в прісну воду осмотичний тиск крові й інших порожнинних рідин падає і вони швидко гинуть. Прісноводні хрящові риби для збереження високого осмотичного тиску виділяють велику кількість сечі. 2 сучасних підкласи — пластинчатозяброві і суцільноголові; близько 140 сучасних родів і близько 630 видів. Живуть в морі (кілька видів — у прісних водах).
Хрящові риби мають ряд прогресивних ознак порівняно з круглоротими та безчерепними:
- парні грудні та черевні плавці
- хрящовий внутрішній скелет
- щелепи
- внутрішнє запліднення
- селезінка
- підшлункова залоза

Форма тіла та покриви
Форма тіла в акул торпедоподібна, у скатів — сплющена в спинно-черевному напрямі. Є плавці: парні черевні та грудні, непарні спинний і хвостовий. Для хрящових риб характерна плакоїдна луска, що складається з дентинової пластинки, розташованої в дермі, та вкритого тонким шаром емалі зубця, який пронизує епідерміс. Шкіра хрящових риб виділяє слиз, який запобігає проникненню крізь покриви бактерій і зменшує тертя під час руху.
Скелет утворений хрящовою тканиною, часто насиченою солями кальцію, що надає їй міцності. Скелет підрозділяється на хребет, череп, скелет плавців (кінцівок) та їхніх поясів. Хребет складається з хребців, має два відділи: тулубний і хвостовий. Хорда зберігається протягом усього життя у вигляді тонкого тяжа в центрі тіл хребців і заповнює простір між ними. Тіла хребців тулубного відділу утворюють верхні дуги, через які проходить спинний мозок. У хвостовому відділі хребці мають ще нижні дуги, через які проходить хвостова артерія та вена. Хвіст — найрухливіша частина тіла риб, тому його судини потребують захисту від здавлювання.
Череп складається з двох відділів — мозкового та вісцерального. Мозковий череп повністю прикриває головний мозок. Вісцеральний череп утворений зябровими дугами — опорою для дихального апарату, і щелепами — зябровими дугами, видозміненими у зв'язку з активним способом життя.
Пояс передніх кінцівок (плечовий) представлений хрящовою дугою, пояс задніх кінцівок (тазовий) — непарною хрящовою пластинкою. Вільні плавці утворюються з рядів хрящів.
Мускулатура хрящових риб складається з окремих поперечносмугастих м'язових сегментів.
Нервова система й органи чуттів
Головний мозок хрящових риб має ті самі п'ять відділів, що й круглороті, проте кількість нервових клітин у кожному з них істотно зростає. Великого розвитку досягають передній мозок і мозочок. З органів чуттів провідним є орган нюху. Він складається з парних нюхових мішків, що відкриваються назовні ніздрями. У мішки надходить вода, і розчинені в ній молекули речовин подразнюють чутливі клітини. Очі в акул розвинені добре, дозволяють розрізняти контури предметів на відстані 10—15 м. Орган слуху представлений внутрішнім вухом, орган рівноваги — трьома напівкруглими каналами. Бічна лінія складається зі скупчення чутливих клітин на тулубі та голові. Кожна така клітина має виріст, який сприймає рух води.
Травна система
Більшість акул — хижаки. Органом захоплення й утримання здобичі є щелепи. Вони наділені кількома рядами гострих зубів різноманітної форми. Якщо один зуб зламається, він замінюється іншим. За своєю природою зуби є збільшеними лусками. З ротової порожнини їжа потрапляє до глотки, яка має зяброві щілини. З глотки харчові частинки рухаються в короткий стравохід і далі в об'ємний шлунок. Тут їжа поволі (до 5 діб) перетравлюється. Далі йде кишечник (тонка, товста та пряма кишки), де відбуваються завершальні етапи травлення і процес всмоктування. Товста кишка має внутрішній виріст — спіральний клапан, що значно збільшує всмоктувальну поверхню. У просвіт кишки відкриваються протоки печінки та підшлункової залози. Неперетравлені залишки через пряму кишку потрапляють у клоаку та виводяться назовні.
Органами дихання є зябра. У більшості акул і скатів глотка пронизана п'ятьма парами зябрових щілин. Кожна щілина утворена зябровою перегородкою, прикріпленою до відповідної хрящової зябрової дуги. Зябра являють собою зяброві пелюстки, розташовані по обидва боки від зябрової перегородки. Вода постійно омиває зяброві пелюстки, густо обплетені капілярами.
Кровоносна система замкнена. Серце велике, складається з одного передсердя та шлуночка з товстими м'язовими стінками. До передсердя примикає венозний синус (у круглоротих відсутній), куди збирається венозна кров із усього організму. Як і в круглоротих, через серце хрящових риб проходить тільки венозна кров. Скороченнями шлуночка вона просувається до капілярів зябер, де збагачується киснем. Далі кров збирається в спинну аорту й розноситься нею по всьому тілу. У хвостовому відділі вона входить у канал, утворений нижніми дугами хребців, і називається хвостовою артерією.
Система виділення хрящових представлена парою тулубних нирок. Кожна нирка містить безліч нефронів, що складаються з капсули та канальців. У нефроні відбувається фільтрація та реабсорбція потрібних організму речовин. Канальці зливаються з утворенням сечоводу, який відкривається в клоаку.
Статеві залози парні. У самців сім'яники мають власні вивідні протоки — сім'япроводи, які відкриваються в клоаку. Черевні плавці у самців акул виконують функцію купулятивного органа. У самок яйцеклітини з яєчника потрапляють в яйцепроводи, де й відбувається внутрішнє запліднення. Яйця відкладаються на різні субстрати; у більшості видів вони добре захищені: проходячи яйцепроводами, запліднена яйцеклітина одягається шкаралупою. Це дає можливість хрящовим відкладати невелику кількість яєць (1—10), збагачених жовтком.
Розвиток прямий. Іноді спостерігається яйцеживородіння (у катрана), коли ембріон розвивається за рахунок запасів яєчного жовтка, але в яйцепроводах матері. Деякі види (скат-хвостокіл, акула-молот) є живородящі. У них утворюються вирости яйцепроводу, через які зародок одержує поживні речовини з організму матері.

Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас Пластинозяброві (Elasmobranchii)
- підклас риб класу Хрящові риби. Від близькоспоріднених Chimaeriformes відрізняються наявністю 5-7 відкритих зябрових щілин та постійним ростом зубів. Акули (Selachii) і Скати (Batoidea)
Підклас Суцільноголові (Holocephali)
- підклас хрящових риб. Містить один сучасний ряд — химероподібні (Chimaeriformes). Зябрових щілин 5, з них 4 вкриті згортками шкіри. Зуби у вигляді жуйних пластинок. Хорда вкрита численними вапняковими кільцями. Більшість представників мешкає на глибині понад 500 метрів.