Значення та вимоги до маркування товару

Тема 11. Упаковка і маркування товару

1. Упаковка товару. Функції упаковки.

2. Складові упаковки.

3. Значення та вимоги до маркування товару

4. Маркування лікарських препаратів

5. Маркування продовольчих товарів

6. Маркування підакцизних товарів

1. Упаковка товару. Функції упаковки.

Упаковка – розробка й виробництво оболонки товару – одне з діючих знарядь маркетингу, йому сприяють фактори:

• самообслуговування в торгівлі;
• ріст статку споживачів;
• образ фірми й образ марки;
• можливість для новаторства – нові упакування, що забезпечують схоронність.

Функції упакування:

• зберегти товар;
• установити метод роздачі, розливу;
• донести визначену інформацію до покупця (функції, придатність, термін збереження).

Продавці товарів створюють засоби маркування. Засобом маркування є етикетки та ярлики, що мають одну марочну назву товару, або більший обсяг інформації про нього.

Етикетка:

• ідентифікує товар або марку;
• указує сорт;
• описує товар, розмір;
• пропагує товар.

Приймаючи рішення щодо упаковки, діячі ринку повинні враховувати наступні обставини, що відображують думку громадськості й державної політики:

1. Відображати істину на упакуванні й у маркуванні.

2. Враховувати, що вартість товару зростає залежно від вартості упаковки.

3. Знижувати використання дефіцитних ресурсів.

4. Не забруднювати навколишнє середовище.

Складові упаковки.

Виділяють наступні складові упаковки:

v Тара – картонні коробки, целофанові упаковки, скляні банки чи флакони, алюмінієві туби, паперові пакети тощо. Існує й спеціальна транспортна тара: картонні, дерев’яні чи пластикові ящики, контейнери.

v Етикетка – містить фірмову назву продукції, символ компанії, хімічний склад продукту, рекламні матеріали, коди та інструкції з використання. Етикетка розміщується на тарних елементах.

v Вкладиш – містить докладні інструкції і вказівки про застережні заходи для складної або небезпечної продукції.

Значення та вимоги до маркування товару

Підбираючи собі товар, ми намагаємося якомога ближче з ним ознайомитися. Але навіть пильно оглянувши, помацавши, понюхавши його, ми можемо бути обдуреними. Щоб не купити кота в мішку, нам потрібна правдива, доступна інформація про товар. Саме цього вимагає ст. 18 Закону України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023).

Отже, дані про ціну, найменування, сортності, складі, як, виробника та інші відомості про товар, які становлять його характеристику, і повинні супроводжувати товар на шляху від виробника до покупця.

Загальні вимоги з маркування товару

Згідно з п. 1 ст. 18 Закону № 1023 інформація про товари (роботи, послуги) повинна містити наступне:

- Найменування товару;

- Вказівка нормативних документів, якщо це вітчизняні товари, вимогам яких вони повинні відповідати;

- Дані про основні властивості товарів, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, у тому числі харчових добавок), номінальному кількості (масі, обсязі і т. п.), харчової та енергетичної цінності, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт *. Для лікарських засобів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна та навколишнього природного середовища, повинен бути встановлений строк придатності, який вказується на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них при продажу, і який вважається гарантійним терміном. (Термін придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також повинна бути вказана на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар вважається придатним для використання.);

- Відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами законодавчих актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування;

- Позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів;
- Дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів;

- Дату виготовлення;

- Відомості про умови зберігання;

- Гарантійні зобов'язання виробника (виконавця), при цьому гарантійний термін може бути вказаний як у паспорті на товар, так і на етикетці, або в будь-якому іншому документі, що додається до товару;

- Правила та умови ефективного і безпечного використання товарів (робіт, послуг);

- Термін придатності (служби) товарів, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки у разі невиконання цих дій;

- Найменування та адресу виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції з приймання претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Ця інформація може бути оформлена як у вигляді інструкції з експлуатації, що додається до товару, так і у вигляді етикетки на товарі або маркування, або іншим способом, але так, щоб покупець міг ознайомитися з нею без сторонньої допомоги.

Мова маркування

У продавця може виникнути природне запитання: якою мовою повинна бути представлена ця інформація? Звернемося до Закону України від 28.10.89 р. № 8312-XI «Про мови в Українській РСР» (далі - Закон № 8312). Статтею 17 Закону № 8312 передбачено, що у сфері обслуговування громадян (а торгівля відноситься до цієї сфери) використовується українська мова або за домовленістю сторін. Статтею 36 цього ж Закону передбачено, що маркування товарів, оформлення етикеток та інструкцій з експлуатації для товарів, які реалізуються в Україні, повинно проводитися українською мовою. І якщо інформацію про товар, вироблений в Україні, отримати значно легше (її наявність на упаковці або в Інструкції з експлуатації забезпечує виробник), то з імпортним товаром справа дещо складніше.

Якщо імпортний товар виготовляється на замовлення (за договором) українському суб'єктові господарської діяльності, умовами договору може бути передбачено, що виробник (іноземний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності) забезпечує товар необхідною інформацією мовою виробника і українською мовою. І в цьому випадку дотримуються всі норми чинного українського законодавства. Якщо ж імпортний товар «супроводжується» інформацією тільки іноземною мовою, то або суб'єкт підприємництва - імпортер, або продавець повинен забезпечити її переклад на українську мову.

Так, п. 30 постанови КМУ від 08.02.95 р. № 108 «Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення» (далі - Постанова № 108) передбачено, що при реалізації товару імпортного виробництва суб'єкт підприємницької діяльності, який реалізує товар, зобов'язаний на упаковці з написами іноземною мовою забезпечити: інформацію державною мовою (українською) про найменування товару, основних споживчих якостях, термін її придатності та умови зберігання; можливі застереження - якщо в складі товару є шкідливі компоненти; обмеження щодо застосування товару (за наявності таких), а також гарантійні зобов'язання.

Як правило, інформацію українською мовою на імпортні товари забезпечує імпортер, так як він при ввезенні товару повинен оформити сертифікати відповідності обов'язковим вимогам чинних в Україні стандартів та інших нормативних документів на ввезений товар. Не завжди продавець погодиться придбати товар у імпортера без необхідних даних українською мовою, тим більше що норми Постанови № 108 в повній мірі стосуються не тільки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю, але і оптовиків. Для перекладу інформації про товар з іноземної на українську мову суб'єкт господарювання може звернутися в Торгово-промислову палату за місцем провадження діяльності. Якщо ж у штаті імпортера є співробітник, який може забезпечити такий переклад, можна скористатися його послугами. Але якщо надалі з'ясується, що переклад був зроблений співробітником недостатньо точно і це призвело до спотворення інформації про товар, продавець може зажадати від імпортера відшкодування шкоди, заподіяної такою інформацією.

Якщо продавець набуває в імпортера товар без перекладу необхідної інформації на українську мову, він повинен знати, що цю роботу йому доведеться виконати самому, адже згідно з п. 5 ст. 18 Закону № 1023 продавець не звільняється від відповідальності при неотриманні ним від виробника (імпортера) потрібної інформації про товар. У цьому випадку витрати на оформлення інструкцій з експлуатації, етикеток, паспортів та ін можуть бути включені до складу витрат з передпродажної підготовки товару підприємця, що сплачує податки за загальною системою оподаткування і ведучого облік за первинними документами, згідно з пп. 5.4.4 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, оскільки без цієї інформації українською мовою продавець не має права виставити товар в торговий зал.