2015-06-28
803
1 питання: Делінквентна поведінка. Види проступків неповнолітніх
Делінквентна поведінка - різновид девіаптиої поведінки, сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.
Делінквент (правопорушник) - неповнолітній з соціальними відхиленнями у поведінці, який здійснює вчинки, заборонені діючим законодавством та іншими нормативними актами. Це в основному психічно і фізично здоровий учень з певним негативним життєвим досвідом, деформованими соціально-етичними знаннями, нездоровими звичками та потребами, зіпсований неправильним вихованням чи асоціальним впливом певного середовища.
Всі правопорушення поділяються на проступки (провини) та злочини.
Проступок - це протиправні дії, що регулюються нормами адміністративного, цивільного, трудового та іншими галузями права.
Види проступків неповнолітніх:
> агресивно-насильницька поведінка (кривдження інших, бійки, лихослів'я тощо);
> корислива поведінка (здирництво, мілкі крадіжки, викрадання автотранспорту тощо);
^ бродяжництво.
Злочин - протиправне, суспільно небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (згвалтувння, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень тощо).
Передумовою делінквентної поведінки є важковиховуваність. Термін "важкий учнь", "важковиховуваний" характеризує дітей з негативним ставленням до навчання та норм моральної поведінки.
З точки зору медичної психології відхилення у поведінці неповнолітніх поділяють на патологічні (хворобливі) та непатологічні.
Важковиховуваними в непатологічному плані є в цілому повноцінні діти з деякими відхиленнями у фізичному здоров'ї, дещо розладною чи ослабленою нервовою системою внаслідок дій психотравмуючих факторів.
У їхній поведінці можуть спостерігатися неадекватні реакції, надмірна агресивність, лицемірство, розбещеність, озлобленість, заздрість. Найбільш характерними проявами важковиховуваності дітей є ледарство, схильність до безцільного проведення часу, безвідповідальність, неорганізованість, неуважність, емоційна нестійкість, слабка спроможність до опору негативному впливу інших.
Поведінка, що передує різним видам хімічної залежності називається адиктивною поведінкою (addictive behaviour з англ. ^ хибна залежність, негативна пристрасть, залежна (від наркогенних засобів) поведінка). Ця поведінка виникає в результаті вживання різних груп наркогенних речовин і характеризується наявністю пов'язаних із цим проблем. При адиктивній поведінці неповнолітнього негативна пристрасть його до вживання наркогенних речовин ще не досягла стадій індивідуальної психічної або фізичної залежності, тобто певних стадій захворювань.
Наркоманія - хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України (далі - Комітет), і характеризується психічною та фізичною залежністю від них.
Хворий на наркоманію (наркоман) - особа, якій у встановленому порядку медичним закладом визначений діагноз " наркоманія".
В статті 1 Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" розкриваються поняття всіх термінів, які визначаються в цьому Законі.
Наркотичні засоби - це рослини, сировини і речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я
населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я.
Наркотики - речовини (офіційно, в установленому порядку, включені до списку наркотичних речовин та наркотичних лікарських засобів), які виявляють специфічну дію на нервову систему та організм людини в цілому, понад усе - на розвиток певних відчуттів, особливих станів наркотичного сп'яніння та зміну свідомості.
При визначенні поняття "наркотичний засіб" застосовується три взаємопов'язані критерії: медичний, соціальний і правовий.
Медичний критерій - це лікарський препарат, який впливає на центральну нервову систему та викликає стимулюючу, депресуючу або галюціногенну Дію.
Соціальний критерій - це немедичне, тобто без необхідності, застосування наркотика, який завдає шкоди як самій людині, так і суспільству в цілому.
Правовий, юридичний критерій - при наявності медичного і соціального критерію, цей засіб включається в список наркотиків і визначається наркотиком.
Відсутність одного із трьох критеріїв виключає визнання засобу наркотичним, не дивлячись на те, що він викликає хворобливий стан організму.
Психотропні речовини - це будь-які природні чи синтетичні речовини і матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші речовини і матеріали, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до указаної категорії Комітетом.
Прекурсори - речовини та їх солі, класифіковані в міжнародних конвенціях як хімічні матеріали, які використовуються для виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин, а також хімічні речовини та їх солі, які використовуються з цією ж метою і віднесені до зазначеної категорії Комітетом.
Аналоги наркотичних і психотронних речовин - це синтетичні або виділені із природної сировини продукти, що мають хімічну структуру і властивості та 'призводять до стимулюючого, депресуючого чи галюціногениого стану, є небезпечними для здоров'я населення в разі зловживання ними і не затверджені як наркотичні засоби чи психотронні речовини міжнародними конвенціями ООН, а також рішенням Комітету.
