Торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют.
Процес встановлення валютного курсу є котируванням валют.
Існує два метода котирування іноземної валюти до національної:
Ø Пряме котирування
Ø Непряме котирування
Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).Це вираження одиниці іноземної валюти у національній:1долар=5,3гривні.
База котирування – базова валюта – валюта,відносно якої котируєтьсяінші валюти, (звичайно нею є валюта, яка признається у всьому світі, але деколи з історичних причин базовою є більш мілка валюта) Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти.
Валюта котирування – валюта, що котирується.
Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях:1фунт стерлінгів=0.7доларів.
Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина.
|
|
Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0.
Пряме котирування = 1/ Обернене котирування
Котирування валют для торгово-промислової клієнтури, як правило, базується на крос-курсі. Крос-курс:
v Це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсів щодо третьої валюти;
v Це курс, де долар не є валютою, що торгується;
v Це курс обміну між двома валютами за виключенням долара США.
Наприклад:
1долар США=5,3гривні
1німецька марка =2,7гривні
тоді, 1долар США=5,3:2,7=1,96 німецької марки
Банки, які активно котирують валюту на ринку називаються маркет-мейкери.
Ці банки мають значні обсяги валютних угод, як з торговельно-промисловою клієнтурою, так і з банками, мають достатні розміри власних коштів, які дозволяють тримати значні валютні позиції, щоб мати можливості диктувати курси по угодам певного об’єму. Ці банки підтримують ліквідність ринку.
Маркет-юнкери - ці банки, які є пасивними учасниками процесу котирування, тобто вони роблять запит банку-контрагенту про стан валютного курсу і повинні погоджуватись на менш вигідний курс.