Страхування ризику непогашення кредиту

Причинами страхування фінансових (грошових) кредитів є ризик банкрутства боржника, відмова від платежу в обумовлений термін. Такі ризики зазвичай пов'язані з погіршенням конкурент­них позицій на ринку підприємства, яке отримало кредит, не­сприятливою економічною кон'юнктурою, некомпетентністю ке­рівництва підприємства тощо.

Договір страхування ризику непогашення кредитів укладаєть­ся між страховими компаніями та банками або іншими кредит­ними установами (зокрема, кредитними спілками).

Об’єктом є відповідальність всіх або окремих позичальників (фізичних та юридичних осіб) перед кредитною установою за своєчасне і повне погашення кредиту і відсотків по ньому протягом строку, встановленого в договорі страхування.

Страхова сума. Страхувальник має право застрахувати суму виданого кредиту з відсотками або тільки суму основного боргу, страхувати відповідальність всіх позичальників, яким був виданий кредит, або відповідальність кожного окремого позичальника. Страхова сума встановлюється пропорційно встановленому в договорі страхування % відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості, включаючи і % за кредит, що підлягає поверненню відповідно до умов кредитного договору.

Договір страхування укладається між страховиком і страхувальником. За договором страховик зобов’язується виплатити страхувальнику відшкодування в розмірі від 50 до 90% від суми неповерненого позичальником кредиту (і % по ньому).

Відповідальність страховика виникає, якщо страхувальник не одержав обумовлену кредитним договором суму протягом певного строку після настання строку сплати платежів, передбаченого кредитним договором (це строк на практиці становить від 10 до 30 днів) або строку, встановленого банком чи іншою кредитною установою при невиконанні умов кредитного договору.

Конкретна межа відповідальності страховика і строк її настання встановлюється договором страхування.

Період ризику неповернення окремих кредитів визначається, виходячи із строків повернення кредиту. При страхуванні всіх виданих кредитів договір страхування укладається, як правило, на рік.

Тарифна ставка залежить від строку користування кредитом, суми кредиту і розміру відсоткової ставки, рівня ризику і виду забезпечення. При встановленні тарифної ставки застосовують понижуючі і підвищуючи коефіцієнти, що враховують ступінь ризику.

Страхові внески розраховують по кожному позичальнику і по договору страхування в цілому. Страхові внески по короткострокових кредитах сплачуються за 1 раз, по довгострокових – за 1-2 строки. Якщо страхувальник укладає договір страхування ризику неповернення кредиту по всіх виданих кредитах, страхові внески можуть сплачуватись як за один, так і за два строки.

Страхування всіх виданих кредитів здійснюється у такий спо­сіб: І) банк і страхова компанія укладають генеральний договір страхування ризику непогашення кредитів; 2) страховик і страху­вальник додатково підписують до договору, зазначеного в пункті 1, бордеро ризиків, яке є невід'ємною частиною договору та міс­тить докладний перелік позичальників, сум кредитів, відсотків, терміни повернення кредитів, що приймаються в страхування.

Договір страхування укладається на основі письмової заяви страхувальника та інших необхідних документів для визначення ступеня ризику, зокрема: копія кредитного договору, документи, що свідчать про забезпечення кредиту тощо.

Договір страхування вступає в силу з наступного дня, що слідує за днем сплати першого страхового внеску. Страхувальнику видається страховий поліс. При настанні страхового випадку страхувальник зобов’язаний у визначений в договорі страхування термін повідомити про настання страхового випадку шляхом подачі заяви з прикладенням кредитного договору, графіку сплати заборгованості та ре­єстраційних посвідчень, фінансової звітності позичальника. Крім цього додаються цивільно-правові договори купівлі-продажу (з постачальниками та покупцями), оренди, підряду або інші дого­вори та документи, що засвідчують перехід прав на заставлене майно (якщо кредит забезпечений заставою).

Сума страхового відшкодування визначається, виходячи із суми несплати, а також межі відповідальності страховика. Страховик зобов'язаний виплатити належне страхувальнику страхове відшкодування впродовж часу, зазначеного в договорі (зазвичай цс 15—30 днів). Після виплати банку страхового від­шкодування останній передає страховику право вимоги відшко­дування збитків, спричинених боржником у межах виплаченого банку страхового відшкодування. Банк, своєю чергою, зобов'я­заний передати страховику документи, необхідні для реалізації права вимоги.

Страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті, якщо він повідомив неправдиві відомості про обставини, що мають суб’єктивне значення для визначення ступеня ризику; якщо він не виконав зобов’язання, покладені на нього договором страхування.

Страхові компанії в процесі проведення страхування спожив­чих кредитів і страхування кредитів юридичним особам постійно зіштовхуються з проблемами, що виникають під час такого стра­хування, а саме:

— висока збитковість операцій страхування;

— труднощі під час реалізації права регресу;

— неготовність більшості страховиків проводити докладне та кваліфіковане розслідування страхових випадків;

- зниження пильності банківських установ щодо оцінювання кредитоспроможності позичальника, оскільки ризик неповернен­ня кредиту застрахований і в будь-якому разі банк повертає собі кошти тощо.

90. Страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту.

Важливим видом страхування ризиків банків за креди­тування є страхування відповідальності позичальника за непога-шення кредитів. Договір страхування в такому разі укладається між страховою компанією та фізичною або юридичною особою-позичальником.

Об'єктом страхування є відповідальність пози­чальника перед банком-кредитором за своєчасне й повне пога­шення кредиту, зокрема й відсотки з нього. Термін дії договору страхування відповідає терміну дії кредитного договору.Зазвичай цей вид страхування кредитів використовується за споживчого кредитування. Страхові тарифи за страхування від­повідальності є вищими (у межах 4—8 % страхової суми), ніж, наприклад, за страхування споживчих кредитів, коли страхуваль­ником виступає банк. Ризики. Страхові компанії за страхування відповідальності позичальни­ків за повернення банку кредитів обмежують перелік страхових ви­падків, унаслідок яких настає відповідальність страховика. Страху­ється зазвичай ризик неповернення кредиту банку внаслідок смерті позичальника, позбавлення його можливостей отримувати дохід че­рез повну або часткову втрату працездатності внаслідок нещасного випадку, втрати постійного місця роботи за незалежними від стра­хувальника причинами. Головною вадою цього виду страхування для страхових ком­паній (й водночас головною перевагою для страхувальників) є відсутність права регресу до винних осіб.За такого страхування банк не зазнає додаткових витрат і за­безпечує собі майже 100 %-ве повернення виданих кредитів. При цьому банк вимагає від позичальника, щоб він страхував усі 100 % суми отриманого кредиту. Усі витрати, таким чином, бере на себе позичальник. Значному розвитку в Україні цього виду страхування сприяла саме ефективна співпраця банків з певними страховими компані­ями. На сьогодні доволі поширеною є практика, коли банк підпи­сує з однією чи кількома страховими компаніями угоду про спів­працю на страховому ринку. Страхова компанія зазвичай має розрахунковий рахунок у цьому ж банку, страхові платежі, що надходять на рахунок страхової компанії, використовуються бан­ком як ресурси. У випадках, коли позичальник страхує свій кре­дит у новій для банку страховій компанії, банк вимагає у страхо­вика проходження акредитації (надання статуту, балансу, інших фінансових та установчих документів).

91. Страхування банківських гарантій

З цього виду страхування страховик за дорученням страхувальника бере на себе зобов'язання надати гара­нтії та поручительство з його зобов'язань щодо вітчизняних і зару­біжних контрагентів, установлених законом та обумовлених дого­вором. Договір поручительського страхування укладається на ко­ристь третьої особи. Страхувальник виступає боржником, а кре­дитор, згідно з договором — бенефіціаром. Гарантія оформлю­ється гарантійним листом кредитору або підписанням гарантом і бенефіціаром договору гарантії. Ним підтверджується, що стра­ховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку виплатити кредиторові грошову суму, у розмірі якої була надана гарантія.

Поручительське страхування використовують передусім буді­вельні організації, а також компанії, що займаються виробницт­вом основних засобів. Метою цього виду страхування є забезпе­чення виконання зобов'язань цих підприємств, які виникають унаслідок отриманих авансових платежів, укладених договорів, а також гарантійних зобов'язань щодо якості продукції (послуг).

Тарифи з надання страхової гарантії становлять 1 —2 % стра­хової суми.

В Україні цей вид страхування на сьогодні не отримав належ­ного розвитку в зв'язку зі складністю механізму здійснення та високими обсягами відповідальності страховика.