Європейська система центральних банків і Європейський центральний банк

Статутний капітал ЄЦБ становить 5 млрд евро. Єдиними акціонерами ЄЦБ є національні центральні банки (НЦБ) Європейського валютного союзу. Квоти країн-учасниць залежать від обсягу ВВП і чисельності населення. Найбільшу частку в капіталі ЄЦБ з країн єврозони має Німеччина (24,5 %), на другому місці з великим відривом стоїть Франція (16,8 %). Найменша квота припадає на Фінляндію (1,4 %), Ірландію (0,85 %) і Люксембург (0,15 %).

Європейська система центральних банків не є юридичною особою і не має власних керівних органів. Керівна рада (Governing Council) складається з членів Виконавчого комітету і керівників національних центральних банків країн — учасниць ЄВС. Основні обов'язки Керівної ради:

• прийняття рішень щодо кредитно-грошової політики ЄВС;

• розробка заходів і визначення інструментів монетарної політики.

Керівна рада не підпорядковується національним органам і органам ЄС. Рішення ухвалюються простою більшістю голосів, кожен член ради має один голос. У спірних ситуаціях право вирішального голосу надається президентові.

Голоси країн у Керівній раді розподіляються пропорційно до часток їхнього капіталу в статутному капіталі ЄЦБ. До виконавчого комітету (Executive Board) входять президент, віце-президент ЄЦБ і чотири члени, які компетентні у сфері валютних відносин і банківської справи й обираються главами держав і урядів ЄС за рекомендацією міністрів економіки і фінансів.

Основні завдання Виконавчого комітету:

• • здійснення кредитно-грошової політики згідно з рішеннями Керівної ради;

• • розробка директив для центральних банків країн-членів згідно з повноваженнями, делегованими Виконавчому комітету Керівною радою;

• • координація монетарної політики країн — членів ЄВС.

Усі члени Виконавчого комітету призначаються на строк 8 років без права поновлення. Виконавчий комітет підпорядковується Європейському парламенту і Раді міністрів країн — членів ЄС.

До організаційної структури ЄСЦБ входить також Генеральна рада (General Council), яка складається з президента, віце-президента ЄЦБ і представників національних центральних банків усіх 27 країн ЄС. Генеральна рада успадкувала повноваження Європейського монетарного інституту і до її обов'язків належать:

• збирання і надання статистичної інформації;

• встановлення обмінних курсів валют країн ЄС, що не входять до зони евро;

• підготовка річних звітів ЄЦБ;

• розробка правил стандартизації банківських операцій національних центральних банків ЄС;

• взаємодія країн ЄВС з іншими країнами ЄС.

Генеральна рада існуватиме доти, доки всі країни ЄС не увійдуть до валютного союзу.

Центральні банки країн, що не приєднались до зони євро, є асоційованими членами ЄСЦБ з правом дорадчого голосу. Вони не беруть участі в розробці кредитно-грошової політики і втіленні її в життя, а також зберігають певну автономію, сприятливу для дотримання національних інтересів. Окремі винятки для НЦБ Великобританії і Данії були зафіксовані ще статтями Маастрихтської угоди.

Основною метою ЄСЦБ, проголошеною у ст. 2 статуту, є підтримування цінової стабільності. Це передбачає створення такої економічної ситуації, коли рівень інфляції не перевищує 2 %.

Орієнтиром кредитно-грошової політики взято саме показник інфляції, а не зміни грошової маси, оскільки в ЄВС існують єдині стандарти вимірювання інфляційних процесів, що збільшує достовірність і полегшує аналіз отриманих даних.

У ст. З статуту ЄСЦБ визначено основні завдання Європейської системи центральних банків:

• розробка і втілення кредитно-грошової політики ЄВС;

• емісія євробанкнот;

• збереження й управління офіційними резервами в іноземній валюті країн — членів ЄВС;

• здійснення операцій з іноземною валютою;

• забезпечення чіткого функціонування розрахункових систем.

Також ЄЦБ допомагатиме компетентним відомствам здійснювати контроль над кредитними інститутами, сприятиме підвищенню зайнятості, стійкому економічному зростанню, високому ступеню конвергенції національних економічних систем ЄС. Банк намагатиметься підтримувати фінансову стабільність і загальну економічну політику ЄС.

Отже, Європейський центральний банк покликаний здійснювати незалежну централізовану грошово-кредитну політику. Національні центральні банки при цьому втрачають свою автономію й отримують уніфіковані статути. Вони не мають права надавати фінансових кредитів національним установам і інститутам ЄС, а також готівкових кредитів і овердрафтів. Остаточно усувається можливість покривати дефіцити держбюджетів за рахунок емісії або позик центральних банків. Вони перетворюються на філії ЄЦБ.

Проте не всі функції центральних банків країн ЄВС перейдуть до ЄЦБ. Національні банки збиратимуть і оброблятимуть статистичні дані, здійснюватимуть моніторинг, аналіз динаміки цін, заробітної плати, валютних курсів, курсів цінних паперів, кривої дохідності; НЦБ зможуть купувати і продавати на фінансовому ринку біржові цінні папери, благородні метали за готівку, укладати кредитні угоди, дозволені статутом ЄСЦБ, та ін.