(Маастріхтський договір, лютий 1992 р. — підписаний; листопад 1993 р. — ратифікований і набрав чинності.)
Перший етап (1 липня 1990 р. — 31 грудня 1993 р.) — становлення економічного й валютного союзу ЄС (ЄВС).
Другий етап (1 січня 1994 р. — 31 грудня 1998 р.) — підготовка країн-членів до введення ЄВРО.
Третій етап переходу до нової валюти (1999—2002 рр.) — ЄВРО стає загальною грошовою одиницею, національна валюта зберігається як паралельна грошова одиниця.
Сценарій переходу до ЄВРО:
З 1 січня 1999 р. — тверда фіксація курсів валют країн зони ЄВРО до ЄВРО для перерахунків
З 1 січня 2002 р. — випуск в обіг банкнот та монет ЄВРО, паралельний обіг з національними валютами країн-членів, обмін останніх на ЄВРО.
З 1 липня 2002 р. — вилучення з обігу національних валют та повний перехід господарського обороту країн-членів на ЄВРО.
Основні інструменти політики ЄЦБ (Європейського центрального банку):
таргетування;
установлення меж коливань основних процентних ставок, зокрема для їхнього зближення по всій зоні ЄВРО;
|
|
операції на відкритому ринку;
установлення мінімальних резервних умов для банків.
Регламентовані також взаємовідносини «зони ЄВРО» з іншим світом. На єдину валюту переходять поки що 11 з 15 країн ЄС. Установлюється механізм регулювання валютних курсів між
ЄВРО та валютами, що залишилися в національному підпорядкуванні, — механізм «МОК-2»
Відповідальний за управління «МОК-2» — ЄЦБ.
Зміни правил державного регулювання фінансових операцій в умовах сучасного ринку ЄС (ЄВРО)
Страхові компанії та пенсійні фонди отримають рівні права на інвестування й у своїх країнах, і в зоні ЄВРО.
Втратять обмежену національну характеристику первинні дилери з розміщення державних цінних паперів.
Буде вільним і транскордонним розміщення в зоні ЄВРО кредитів під заставу нерухомості (зараз для цього деяким країнам потрібні спеціальні дозволи).
Зниження контролю урядами на своїх територіях діяльності центральних банків країн-партнерів.
Прискорення інтеграції податкових систем країн ЄС.