Глядач як співтворець видовища

Публічність видовища, його просторово-часовий характер обумовлюють особливий характер його взаємин з глядачем. Насправді без участі глядачів видовищні види мистецтва неможливі. Без глядача вони перетворюються на репетицію, або існують у законсервованій формі (кіно-, відеоплівка). Крім того – саме реакція глядача активно впливає на перебіг видовища, оскільки встановлення чи не встановлення емоційного контакту між виконавцями й глядачами є важливим чинником якості видовища.

Щодо масових видовищ, то більшість з них взагалі передбачає активну участь глядачів як повноправних учасників видовищної гри – карнавал, гуляння тощо. У них, як і в цирку, кабаре, безпосередній прояв емоцій є повноцінним елементом драматургічної дії. Як наслідок, більшість видовищних мистецтв створюють унікальні твори, які існують тільки в момент виконання. Кожний наступний їх показ або проведення вже буде хоч чимось відрізнятись від попередніх.

Єдиний виняток – кінематограф, радіозаписи і телевізійні записи, у яких видовищні твори фіксуються і надалі існують незалежно від глядача.Це обумовлюється їх особливою техногенною природою. Однак вони мають і принципові відмінності у використнні принципу публічності, яка набуває віртуального характеру, оскільки (найбільше в телебаченні і радіо) глядачева аудиторія існує дискретно – у вигляді індивідуальних глядачів-слухачів, але одномоментно зі сприйняттям великою масою цих індивідуальних глядачів-слухачів.

Дія, її визначення

Дія – це взаємопов´язана послідовність подій, утілення послідовного розвитку взаємозв´язків, які приводять до їх змін – суспільних, психологічних, моральних тощо. Дія – це активніcть, вольовий акт людської поведінки, спрямовані на досягення певної мети. Дія формує, активізує і розвиває конфлікт задля зміни ситуації на користь того, хто проводить дію.

Дії в мистецтві бувають фізичні, психологічні, мовні. 20. Екранність

Придатність творчого задуму, або літературної першооснови для його реалізації як телевізійного або кінематографічного твору, а також придатність певних виражальних засобів для їх використання при створенні конкретного телевізійного чи кінематографічного твору.