Асистент режисера

Асистент режисера є його найближчим помічником у виконанні будь-яких творчо-виробничих та організаційних функцій. За дорученням режисера може проводити пошук і попередній перегляд виконавців, організовувати та проводити подійові зйомки і дозйомки окремих кадрів чи епізодів, підбирати фільмотечний, архівний, іконографічний матеріал, документи, реквізит, костюми тощо, контролювати виконання різного виду підготовчих робіт, оформлення документації; пише монтажні листи завершеного фільму, програми. Асистент режисера з вищою освітою за дорученням керівництва має право самостійно створювати фільми і телепрограми.

На телебаченні асистент режисера також може самостійно готувати телепрограми (здебільшого невеликі за розміром, насамперед подієві чи видові).Особливі функції виконує асистент режисера під час павільйонних і багатокамерних записів чи трансляцій як оператор режисерського пульта. Самостійно, або за командами режисера, асистент включає на запис чи трансляцію ті чи інші камери, дає необхідні мікрофонні розпорядження операторам тощо. 80. Види режисерської діяльності Д іяльність режисера охоплює всі види просторово-часовихсинтетичних видовищ, тобто таких, у структурі яких поєднуються різноманітні засоби художньої виразності. Саме використовуючи, синтезуючи їх, режисер створює цілісне видовище. За видами цих видовищ розрізняються і види режисерської діяльності: режисура театру ( драматичного, театру мініатюр, театру-кабаре, лялькового театру, театру тіней, театру пантоміми, театру одного актора; режисура музичного театру (опера, оперета, мюзікл, мюзік-хол); режисура кіно ( художнього, документального, науково-популярного і техніко-пропагандистського, учбового, анімаційного, рекламного), режисура музичних кліпів; режисура цирку; режисура масових і театралізованих видовищ; концертна режисура; режисура радіо; режисура телебачення, яка має широкий спектр,аналогічний видам і жанрам телебачення; режисура віртуальних комп´ютерних ігор. Останній вид видовища також віртуально існує в часі і просторі і являє собою віртуальний аналог анімаційного кіно 81.Внутрішній образ постановки Метафоричне визначення сутності драматургічного твору, яке є емоційно-образною характеристикою змісту. Наприклад, внутрішній образ «Вишневого саду» можна визначити як «життя з молотка», а «Гамлета» - «Данія – тюрма». Правильно визначений внутрішній образ дозволяє виразніше побудувати пластичний образ вистави, фільму, телепрограми, створити його переконливу образну атмосферу. Складником внутрішнього образу є так зване «зерно постановки», тобто емоційна окраска твору, розуміння якої також сприяє формуванню виразного образного рішення твору. Наприклад, «зерно» «Гамлета» можна визначити як «живі привиди», а можна – як «жива труна». «Зерном» гоголевського «Ревізора» може бути і «балаганні ляльки», і «болотні упирі» – усе залежить від індивідуального режисерського бачення постановки. 82. Джерела життєвого та художнього матеріалу

До цих джерел належать подієві трансляції та різні види зйомок і записів: подієві та організовані зйомки, зйомки методами тривалого спостереження, звичною камерою, прихованою камерою, методом відновлення фактів; телекіноархівні документи, текстові документи та іконографічні матеріали, різні види художнього оформлення, акторська гра, віртуальна реальність, утворена за допомогою комп´ютерної графіки.

83.Дієвий аналіз драматургічного матеріалу.

Під час режисерського аналізу проявляються реальні риси майбутньої постановки, формуються зародки режисерського задуму.

Цей аналіз переважно складається з таких етапів:

- ретельне вивчення тексту та основних матеріальних, суспільно-політичних, історичних, географічних та інших компонентів драматургічного матеріалу (сценарію, лібретто, п´єси тощо);

- вивчення історичних, документальних, іконографічних і тому подібних матеріалів, пов´язаних з темою та змістом майбутнього твору;

- проведення ідейно-тематичного аналізу та відповідності твору певній жанровій організації.

Даний своєрідний підготовчий період на цьому етапі переходить у стадію остаточного формування режисерського задуму, у якому формуються естетичні концепція та стилістика, уточнення теми, ідеї твору, мотивів, конфліктів, головних елементів драматургічної дії, визначається композиція майбутнього твору, необхідні джерела драматургічного матеріалу, відбір виражальних засобів, остаточне формування драматургії твору.

Але насамперед метод дієвого аналізу в театрі, кіно і телебаченні передбачає таку систему ретельного аналізу літературної першооснови майбутнього твору, який дозволить надалі перетворити на реальну екранну дію будь-які елементи сюжету, фабули, найскладніші психологічні складники драматургії, людського характеру.

У найрозвинутішій теоретично сфері режисури – режисурі театральній – для реалізації методу дієвого аналізу, відкритого і розробленого К.С. Станіславським, сформувалася необхідна система визначення складників архітектоніки твору:

- головні обставини, тобто такі, які накладають відбиток на всю дію, скажімо, протиборство Монтеккі і Капулетті чи багатства й бідності тощо;

- вихідна подія - те, що готує зав´язку твору, інакше кажучи, це експлікація, вступ;

- початкові подія, тобто зав´язка;

- перипетії – події, які підштовхують дію;

- центральна подія – це кульмінація;

- головна подія – та частина твору, у якій акцентується ідея, стверджується позиція авторів твору;

- фінальна подія, тобто розв´язка.

Звичайно, кожен режисер може обирати будь-яку систему формулювань, аби тільки вона чітко розкривала сутність сценічних чи екранних процесів і була зрозумілою фахівцям, з яким він працює.

Однак без наявності такої системи неможливо провести ту частину формування режисерського задуму, яка пов´язана з роботою над первинним драматургічним матеріалом – п´єсою, сценарієм, лібрето, сценарним планом тощо.

Під час дієвого аналізу режисер виявляє тему, ідею твору, його суспільне спрямування, визначає сторони і характер життєвих, а отже, і драматургічних конфліктів, шляхи їх розв´язання, розставляє визначальні точки драматургічної побудови (зав´язка, кульмінація, розв´язка і т.д.).

Побудова загальної схеми майбутнього твору в дієвому аналізі невід´ємна і від визначення суттєвих проявів характерів, відчуття атмосфери подій, ритмічної побудови твору.

Усе це режисеру слід продумати, зримо побачити і реалізувати на сцені, знімальному майданчику чи під час подієвих зйомок, постійно прагнучи до виконання одного з головних завдань режисерської творчості на стадії формування задуму – переведення літературного матеріалу з розповіді про події в реальну екранну дію – фізичну, психологічну, словесну тощо.

84. Документальна режисура Об´єкт документальних форм видовища, зокрема кінематографу і телебачення, – природне життя, реальна поведінка та суспільнозначима діяльність людини. Предмет документальних форм видовища – розкриття процесів природного життя та реальної поведінки і суспільнозначимої діяльності людини за допомогою синтезу виражальних засобів. Матеріал документальних форм видовища – взаємодія елементів природного життя, реальної людської поведінки і суспільнозначимої діяльності людини. Предмет режисури документальних форм видовища – процесінформаційного чи публіцистичного розкриття змісту природного життя, реальної поведінки та суспільнозначимої діяльності людини. Матеріал режисури документальних форм видовища – взаємозв´язки звуко-зорових образів природної та суспільної реальності, які утворюють драматургічну дію.

З цієї системи визначень витікає, що документальна режисура, використовуючи різноманітні засоби драматургічної, зображальної, звукової виразності, об´єднує окремі елементи, факти, події реального життя в цілісні інформаційні, публіцистичні, образні видовищні твори.

Документальна режисура або організовує елементи реальності у найвиразнішу драматургічно форму, або створює документально-художні типізовані образи реальності з матеріалу самої реальності.

Отримання цього матеріалу відбувається за допомогою різноманітних методів – подійова, організована, прихована і т.ін. зйомка, зйомочне спостереження, використання літописного, іконографічного матеріалу, відновлення фактів тощо.

Для відповідної драматургічної організації цього життєвого матеріалу документальна режисура використовує систему виражально-зображальних (кадр, план, ракурс, композиція, рух, світло, колір тощо) і виражально-звукових (натурний і художній шум, музика, слово) засобів.