Режисура як практична драматургія

Розробляючи звукозоровий образ майбутнього твору, його композицію, добираючи ті чи інші виражальні засоби, режисер творчо переосмислює драматургію твору відповідно до власного творчого стилю, і з можливостями використння певного художнього матеріалу та виражальних засобів.

Нехай не повністю – адже навіть за кардинальної переробки сценарію залишається його тема, сюжет, головне коло дійових осіб, основні події, частина об´єктів тощо. Однак кінцева драматургія будь-якого синтетичного твору, окрім найпростіших інформаційних форм, неодмінно несе на собі відбиток стилю, світобачення режисера, навіть при інсценуванні, екранізації класичних творів.

Якою б не була форма сценарію – ретельний розпис майбутнього фільму на кшталт американських сценаріїв, або вільне окреслення тем, реальну драматургічну обробку твору виконує режисер. Саме він остаточно визначає місце певних драматургічних елементів, їх реальне наповнення та взаємозв´язок. З цього погляду сценарій документальних форм кіно- і телебачення є, здебільшого, таким же матеріалом для подальшої творчості, як і всі інші.

Головна функція сценарію для творчого, мислячого режисера-документаліста та майстра інших неігрових та напівігрових екранних форм – бути своєрідним путівником по об´єктах зйомки на основі певного авторського світобачення, а також обґрунтуванням певного публіцистичного або художнього п р и й о м у.

При цьому не слід відкидати можливість створення талановитим сценаристом повноцінного літературного матеріалу для створення майбутнього фільму. Тоді завданням режисера стає якомога ефективніший добір виражальних засобів для екранної організації сценарію. Однак реальні умови життя і виробництва екранних програм зазвичай усе одно вносять драматургічні корективи, реалізація яких лягає насамперед на режисера. 99. Режисура як практична психологія

Режисура – постійна творчо-виробнича, організаційна робота з великою кількістю людей різноманітних професій і соціальних станів.

І не тільки з працівниками творчої групи, виробничих підрозділів, апарату управління студій і телеканалів, але й робота з виконавцями, героями майбутніх фільмів і програм, авторами, консультантами, нарешті просто з людьми, які випадково потрапляють у коло зйомочного чи трансляційного процесу, або тих, які можуть стати джерелом життєвого досвіду...

Діапазон цього спілкування майже необмежений – від керівників держави до людей без постійного місця проживання. З цього погляду професія режисера кіно і телебачення унікальна.

Усі ці люди - фахівці, посадовці, різноманітні учасники зйомок потребують у творчо-організаційному спілкуванні індивідуального психологічного підходу.

Але найскладніша частина режисури як практичної психології полягає у психологічному аналізі і виборі стратегії спілкування з героями фільмів чи телепрограм. Тільки розібравшись у соціально-психологічних мотивах вчинків героя можна побудувати не тільки його психологічний екранний портрет, але й домогтися його органічного розкриття, використовуючи адекватні методи отримання правдивого, переконливого життєвого матеріалу.

Теж саме стосується розуміння психології телевізійного сприйняття і добору необхідних для ефективного спілкування з глядачем виражальних засобів.