Валютні правовідносини та їх види

валютні правовідносини - відносини у сфері обігу ва­люти і валютних цінностей та процесу функціонування уповно­важених державою органів з приводу валютного регулювання та валютного контролю, метою яких є забезпечення прав та інте­ресів фізичних, юридичних осіб і/або держави.

Валютні відносини мають такі специфічні риси:

1) виникають у процесі введення в обіг, припинення і самого обігу валюти і валютних цінностей;

2) регулюються законодавством у сфері обігу валюти і валют­них цінностей, а також іншими законодавчими актами ін­ших галузей права (цивільним, адміністративним, банківсь­ким та ін.). Законодавство, що регулює валютні правовідно­сини, має інтегрований характер;

3) мають змішаний характер - одночасно публічний і приватноправовий.

4) переважно виникають з приводу обігу валюти і валютних цін­ностей.

5) мають спеціальний правовий режим об'єкт.

Види правовідносин:

1. Залежно від основних функцій права правовідносини по­діляються на регулятивні та охоронні, хоча є й інші критерії такого поділу, наприклад, за метою¹.

Регулятивні валютні відносини формуються на підставі ре­гулятивних правових норм, закріплюють систему суб'єктів ва­лютних правовідносин, їх суб'єктивні юридичні права та обо­в'язки, їх загальне правове становище. Основною метою регу­лятивних валютних відносин є упорядкування та розвиток суспільних відносин, пов'язаних з обігом валюти і валютних цінностей та процесом функціонування уповноважених дер­жавою органів з приводу валютного регулювання та валютно­го контролю.

Охоронні валютні правовідносини виникають на підставі норм охоронного характеру та передбачають здійснення захо­дів юридичної відповідальності, застосування засобів державно­го примусу до осіб, що порушили юридичний обов'язок. Охо­ронні валютні правовідносини виникають за умови порушення прав та невиконання обов'язків.

2. Залежно від змісту валютні правовідносини можна кла­сифікувати на матеріальні та процесуальні.

У матеріальних валютних правовідносинах реалізуються права та обов'язки суб'єктів валютного права з приводу воло­діння, користування та розпорядження валютою чи валютними цінностями.

У процесуальних валютних правовідносинах виражається юридична форма, в якій здійснюється порядок надання дозволів та ліцензій на право здійснювати операції з валютою або валютними цінностями, а також виражена процедура здійснення ва­лютного регулювання та валютного контролю уповноваженими суб'єктами валютного права.

3. Залежно від території виникнення розрізняють внутрі­шні і зовнішні валютні відносини.

Внутрішні валютні відносини врегульовуються нормами віт­чизняного законодавства та нормами міжнародних актів, які ратифіковані у встановленому законом порядку і виникають та здійснюються на території України незалежно від складу учас­ників (резиденти, нерезиденти).

Зовнішні (міжнародні) валютні відносини визначаються еко­номістами як сукупність валютно-грошових і розрахунково-кре­дитних зв'язків у світовій господарській сфері, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національ­них господарств.

4. Залежно від суб'єктного складу розрізняють правовідно­сини між національним банком та урядом, між національним банком та комерційними банками, між комерційними банками, між банками та клієнтами. Усередині цієї класифікації можна виділити валютні відносини, що виникають між банками та ре­зидентами; банками та нерезидентами.

5. Залежно від характеру зв'язків між суб'єктами валютні правовідносини поділяють на вертикальні й горизонтальні. Ве­ртикальні відносини виникають між сторонами, з яких одна під­порядкована іншій (наприклад, банк і Національний банк Укра­їни з приводу видачі-отримання дозволу на здійснення валют­них операцій).

Горизонтальні валютні відносини виникають на засадах рів­ності та співробітництва між суб'єктами (наприклад, клієнт і банк з приводу відкриття валютного рахунку).