Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави в особі-уповноважених нею органів (органів валютного регулювання і контролю) із застосування адміністративних та економічних методів впливу на учасників валютних правовідносин щодо здійснення валютної політики в державі.
На національному рівні валютне регулювання здійснюється на базі принципів і методів, які визначаються МВФ та регіональними союзами, до яких входять окремі країни.
Завдання валютного регулювання:
а) розробка та прийняття відповідними органами нормативно-правових актів, що визначають принципи і порядок здійснення валютних операцій на території України, порядок ввезення та вивезення іноземної валюти, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавства;
б) визначення основних засад внутрішньої та зовнішньої валютної політики держави;
в) формування державного валютного резерву для забезпечення фінансових зобов'язань держави в іноземній валюті;
г) організація системи курсоутворення, захист і забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;
д) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;
є) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;
є) забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.
Загальноприйняті принципи правового регулювання: законність, системність, ефективність, гласність, прозорість та додержання прав і охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.
Специфічні принципи:
-п. попередження незаконного витоку капіталу за кордон та мобілізації валютних ресурсів;
-п.конвертації валюти України за поточними операціями;
-п.обмеження використання іноземної валюти у внутрішньому обороті;
-п. здійснення контролю за обігом іноземної валюти та валютних цінностей.