Угоди з негайною поставкою

Угоди з негайною поставкою - це купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше ніж на другий банківський день з дня укладення угоди за курсом, що зафіксований на момент її укладення.

Датою укла­дення угоди (дата угоди) визнається дата досягнення сторонами угоди домовленості щодо всіх суттєвих умов угоди, передбаче­них чинним законодавством та міжнародною практикою (на­зва обмінних валют, курс обміну, сума обмінних коштів, дата ва­лютування, платіжні інструменти), та всіх інших умов, відносно яких згідно із заявою однієї зі сторін потрібно досягти домовле­ності.

Види угод з негай­ною поставкою:

• угоди today- конверсійна операція з датою валютування в день укладання угоди;

• угоди tomorrow - конверсійна операція з датою валютування на наступний робочий банківський день за днем укладання угоди;

• угоди spot- конверсійна операція з датою валютування на другий робочий банківський день з дня укладання угоди.

Базою для проведення конверсійн.вал.операції є кореспондентські від­носини між банками, тобто зазначені операції проводять бан­ківські установи за дорученням своїх клієнтів.

Цілями здійс­нення є забезпечення потреб клієнтів банку в інозе­мній валюті; «переведення» коштів з однієї валюти в іншу; про­ведення спекулятивних операцій у валюті та валютних цінностях.

Особливостями даних угод є виникнення делькредере (кре­дитного ризику); відсутність стабільних умов для поточного ринкового продажу валюти; поява короткострокових конверсій­них операцій.

Валютний курс - це визначена пропор­ція обміну валюти однієї країни на валюту іншої за певним співвідношенням, виділяють курс продавця та курс покупця.

Курс продавця у даному випадку визначається як курс, за яким банківська установа здійснює операції купівлі-продажу валюти чи валютних цінностей. При цьому вста­новлення певного курсу залежить від ситуації, яка склалася на валютному ринку, а також від бажання клієнта банківської уста­нови, за дорученням якого вона здійснює дані операції.

Курс покупця визначається як певна сума грошо­вих коштів, за яку банк купує валюту.

Значну увагу банківські установи приділяють маржі, тобто різниці між курсами продавця і покупця, оскільки від її вели­чини безпосередньо залежать прибутки від проведеної операції.

При укладенні угод з негайною поставкою на практиці ви­користовують спот-курси. Спот-курс визначається як обмінний курс продажу чи купівлі, що використовується для валютних операцій без будь-якої попередньої угоди для здійснення май­бутньої купівлі-продажу. Використання спот-курсів при укла­денні угод з негайною поставкою пов'язане перш за все зі стро­ком здійснення даних угод.

Повне котирування, яке визначається як курс покупця і продавця, згідно з яким банк купить або про­дасть іноземну валюту за національну. При проведенні котируван­ня валюти застосовують пряме котирування, тобто вартість оди­ниці іноземної валюти виражається в національній валюті, та зво­ротне котирування, тобто вартість одиниці національної валюти виражається в іноземній валюті. На практиці також використову­ють фіксинг, тобто процедуру котирування, яка складається з ви­значення і реєстрації міжбанківського курсу шляхом послідовно­го зіставлення попиту та пропозиції за кожною валютою.

Валютна позиція визначається як залишки коштів в інозем­них грошових одиницях, які формують активи та пасиви (з ура­хуванням позабалансових вимог зобов'язань за незавершеними операціями) у відповідних грошових одиницях і створюють че­рез це ризик отримання додаткових прибутків чи збитків у разі зміни обмінних курсів валют.

Розрізняють відкриту і закриту валютні позиції.

Закрита вал.позиція – вимоги валюти відповідають зобов’язанням.

Відкрита вал. позиція характеризується:

1) різницею залишків коштів в іноземних грошових знаках, які формують кількісно активи та пасиви, що не збігаються, ві­дображають вимоги отримати та зобов'язання поставити ко­шти в даних грошових знаках як завершені розрахунки на звітну дату, так і після неї;

2) невідповідністю зобов'язань (пасивів) і вимог (активів) в іно­земній валюті для учасників валютного ринку.

При цьому виділяють коротку відкриту валютну позиція, якій властиве таке:

1) відкрита валютна позиція в окремій іноземній валюті, па­сиви і позабалансові вимоги в якій кількісно перебільшу­ють активи та позабалансові вимоги в цій самій іноземній валюті;

2) перевищення зобов'язань (пасивів) в іноземній валюті над вимогами (активами) позначається знаком «мінус»;

3) нестача валюти порівняно з її витратами.

Для довгої валютної позиції характерним є таке:

1) відкрита валютна позиція в окремій іноземній валюті, акти­ви і позабалансові вимоги в якій кількісно перебільшують пасиви та позабалансові зобов'язання у цій самій валюті;

2) перевищення вимог (активів) в іноземній валюті над зобо­в'язаннями (пасивами) позначається знаком «плюс»;

3) надлишок надходжень.