Поняття «страховий ринок» у пострадянській економіці склалося на початку 90-х років.
Можна виокремити чотири основнічинники, які сприяли розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхування.
1. створення відносно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею периферійних філій, у тому числі й в Україні, що згодом перетворилися на самостійних юридичних осіб. Так виникли теперішні компанії АСКА, «Славія» та інші страховики. Нині зв'язки з московськими холдингами лишаються здебільшого у сфері перестрахування, хоча з кожним роком таких зв'язків стає дедалі менше.
2. створення комерційних страхових організацій на базі розміщених в Україні установ системи колишнього Держстраху.
Оскільки до кінця І 993 р. Держстрах залишався повністю державною організацією, то в умовах слабкого розвитку на той час ринкового законодавства він був Істотно обмежений у можливостях підписання вигідних страхових угод, отримання доходів від інвестиційної діяльності. На державного страховика було покладено здійснення обов'язкового страхування, яке з більшості видів було збитковим. Це зумовило тенденцію переходу кваліфікованих працівників до інших компаній, створення держстрах! вськими працівниками стра-ховикІв-супутникІв, які певною мірою залучалися до страхування «вигідних» ризиків, запровадження тих видів страхування, яким не надавалося належної уваги в Держстраху.
|
|
3. створення страхових компаній комерційними, торговельними, банківськими та іншими підприємницькими структурами.
Перші роки самостійності української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній. то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх страховиків з метою власного обслуговування. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсальніше, і не тільки в межах потреб своїх засновників.
4. створення «кептивних» страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва.
Окрім цих головних чинників на процес масового виникнення страхових компаній у 1990 — 1993 рр. впливали (щоправда, набагато менше) такі чинники:
• ініціатива науковців, фахівців, які запозичували досвід роботи страхового ринку в розвинених країнах;
• засновницька робота профспілок, громадських організацій;
• участь зарубіжних інвесторів.