Контрольна робота № 4

Міжнародні відносини в епоху Середньовіччя.

1. Розвиток посольської справи у Візантії в VI - Х ст. Доктрина зовнішньої політики Візантійської імперії.

2. Візантійська дипломатія й слов'яни. Візантійсько – руські відносини

3. Міжнародні відносини у Західній Європі. Столітня війна 1337-1453 рр.:

а) передумови та початок війни;

б) другий періодСтолітньої війни (1369-1396);

в) “Диво Жанни д’ Арк”. Кінцевий період війни (1428-1453).

ЛІТЕРАТУРА

1. Басовская Н.И. Столетняя война: леопард против лилии / Н.И. Басовская. – Москва, 2001. – 322 с.

2. Зінченко А. Історія дипломатії: від давнини до початку нового часу. Навч. посібник / А. Зінченко. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 564с.

3. История дипломатии: в 5 т. / [Бахрушин С.В., Ефимов А.В., Потемкин В.П. и др.]; под ред. В.П. Потемкина. − Т. I. − М.: Политиздат, 1959. − 806 с.

4. Нариси з історії дипломатії України / [Галенко С.І., Камінський Є.Є., Кульчицький С.В. та ін.]; за ред. В.А. Смолія. – К.: Видавничий дім "Альтер­нативи", 2001. – 736 с.

5. Середні віки. Підручник для історичних спеціальностей ВУЗів / [Л.В. Войтович, Н.Б.Козак, Ю.В. Овсінський, М.І.Чорний]. – Львів: “Тріада Плюс”, 2010. – 502с.

6. Яковенко Н. Нарис історії України: з найдавніших часів до кінця XVIII століття / Н.Яковенко. – К.: Генеза, 1997. – 312с.

Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно охарактеризувати стан розвитку посольської справи у Візантійській імперії. Варто наголосити на тому, що у Візантії вперше зустрічаються вірчі гра­моти, які посли вручали володареві після при­буття. Аналізуючи доктрини зовнішньої політики Візантії, потрібно звернути увагу на дві суперечливі тенденції. З од­ного боку, це надмірні претензії, що спирали­ся на теорію даних Богом прав обраному на­родові (візантійці називали себе ромеями, тобто римлянами, успадковуючи тим самим від Римської імперії геополітичні претензії), а з іншого боку – глибокий реалізм, який диктувався практикою необхідності мо­білізації всіх сил, щоб уціліти у виснажливій боротьбі із сусідами. Необхідно проаналізувати концеп­туальні положення, що стосуються зовнішньої політики Візантійської імперії, сформульовані у праці імпера­тора Константина VII Багрянородного (913-959) "Про управління імперією" [3; 2].

З'ясовуючи слов'янський напрямок зовнішшньої політики Візантійської імперії, доцільно звернути увагу на перші міжнародні політичні комбінації за активної участи слов'янських племінних союзів, проаналізувати письмові згадки про договори окремих слов'янських земель з імперією щодо торгівлі та війни. Далі необхідно охарактеризувати договори Київської Руси з Візантією 907, 911, 944та 972 рр., зазначивши, що всі русько-візантійські договори скріплю­валися присягами. (Русичі присягалися своєю зброєю "підтверджувати й зміцнювати цю дружбу згідно з нашою вірою й звичаєм"). Потрібно також проаналізувати відносини Візантії з Київською державою часів князів Володимира та Ярослава Мудрого [2; 3; 4].

Розгляд третього питання слід розпочати із з'ясування передумов Столітньої війни (1337-1453) та приготування до неї Англії і Франції. Варто виділити основні події 1-го (1337-1360), 2-го (1369-1396) та 3-го (1428-1453) періодів війни, закцентувати увагу на “диві Жанни д’Арк”. Підбиваючи підсумки, необхідно зазначити, що Столітня війна була не лише міждинастичним, але і міжнаціональним конфліктом, вона сформувала уявлення про національну державу, ознаменувала крах феодальної військової системи [2; 3; 5].