Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.
Однією з форм сучасних міжнародних економічних відносин є міграція робочої сили, під якою розуміється переміщення ¦переселення працездатного населення з однієї країни в іншу в пошуках роботи і кращих умов життя.
Міграція є однією з головних складових формування світового ринку. Формування світового ринку робочої сили здійснюєтся у двох напрямах:
а) формування внутрішнього ринку робочої сили,
б) формування зовнішнього ринку робочої сили.
Обидва ці ринки тісно взаємопов'язані між собою і доповнюють один одного. ВНУТРІШНІЙ ринок робочої сили засновується на рушенні кадрів між підприємствами, фірмами, галузями, регіонами всередині окремої держави. Він регулюється законодавчими або колективно-договірними нормативними актами, якими керуються партнери по реалізації політики зайнятості.
|
|
ЗОВНІШНІЙ ринок робочої сили передбачає мобільність робочої сили між фірмами на загальносвітовому рівні. Тут механізм його регулювання охоплює більш широке коло економічних, юридичних, соціальних і інших чинників, що визначають функціонування цього ринку. Ці відносини регулюються на основі міжнародних норм і угод, що визначають умови і порядок переміщення робочої сили через кордон, працевлаштування іноземних громадян, їх юридичний і соціальний захист в країні перебування.
Зовнішній ринок робочої сили формується під впливом двох потоків - еміграції і іміграції робочої сили. ЕМІГРАЦІЯ - це виїзд працівників даної країни на роботу в інші країни. ІМІГРАЦІЯ - це зворотний процес, тобто виїзд іноземних робітників на роботу в дану країну. Базовою формою організації зовнішньої трудової міграції, прийнятою в міжнародній практиці, є двосторонні угоди між зацікавленими державами, де, зокрема, обмовляються соціальна і трудова рівноправність між імігрантами і громадянами країни перебування. Важливе значення для зовнішньої трудової міграції має закон про в'їзд і виїзд, який приймається кожною окремою державою з метою захисту внутрішнього ринку. Так, ряд економічно розвинених країн ввели кількісні обмеження (щорічні квоти) на в'їзд іноземців в країну. Більш того деякі з них визначають коло професій кваліфікацію робітників-імігрантів, встановлюють вікові обмеження, визначають інші умови в'їзду в країну. У міжнародній практиці управління міграційними процесами функції найму робочої сили в країні еміграції (іміграції) звичайно виконує приватний агент. Урядові органи, як правило, також звертаються до послуг приватних агентів як з питань найму робітників, так і пошуку робочих місць.