інженерно-будівельні

Угоди про франчайзинг передбачають надання великою фірмою права невеликій фірмі вести протягом обумовленого терміну свою справу. При цьому велика фірма надає обладнання і дозволяє невеликій фірмі працювати під своєю маркою.

Відносно новою формою передачі технології в „чистому” вигляді є експорт методів управління та організації (експорт гудвіла). Його поява пов'язана із зростанням ролі управлінського чиннику в справі забезпечення ефективності сучасного ви­робництва.

Традиційні форми торгівлі створюють сприятливі умови для розширення технологічного обміну. Основною формою комерційної передачі технології в матеріалізованому вигляді виступає експорт машин, обладнання та інших видів промислової продукції. Практично кожен контракт як щодо комплектного експорту та імпорту машин та обладнання, так і розрізненого, передбачає передачу технології.

Різновидом міжнародної передачі технології вважається міжнародне технічне сприяння чи технічна допомога, яка ак­тивно розвивається з середини 70-х років.

Технічна допомога - технічне та технологічне сприяння країнам, що розвиваються та країнам з економікою, перехідною до ринкової, з метою доповнення й підвищення рівня необ­хідних для розвитку знань, виробничих навичок та кваліфікації, -як технічної, так і адміністративної. Зовнішнє фінансування вважається технічною допомогою, якщо надання ресурсів:

а) надходить з офіційних джерел;

б) орієнтується на розвиток;

в) має пільговий характер (позики вважаються пільго­вими та визначаються як офіційна допомога розвитку, якщо мають дарчий еквівалент, що дорівнює мінімум 25% позики).

Характерні напрями технічного сприяння:

1) програми економічного розвитку:

2)статистика;

3) програми грошової і бюджетної політики;

4) програми розвитку регіонів;

5) методика складання техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів.

Форми втілення технічної допомоги в країні-реципієнті:

1) додатковий кваліфікований персонал (іноземний і місцевий);

2) навчання за місцем роботи, яке здійснює кваліфіко­ваний персонал;

3) спеціалізовані курси, організовані на терені країн-реципієнтів;

4) стипендії для навчання за кордоном;

5) документація, обладнання і технологія для забезпечення вищезгаданого.

Канали технічної допомоги:

1) двосторонній;

2) багатосторонній.

При двосторонній допомозі окремі уряди є і джере­лами, і каналами допомоги (через їхні установи, що керують механізмом надання допомоги). Двостороння допомога часто супроводжується певними умовами, яких вимагають окремі донори:

а) пов'язаність двосторонньої допомоги з придбанням товарів і послуг у країні-донорі;

б) пов'язаність допомоги із специфічним проектом, запропонованим донором („а” + „б” – „двічі обумовлена” до­помога);

в) пов'язаність допомоги з предметом імпорту („а” + „б” + „в” – „тричі обумовлена” допомога);

г) вибір експертів у країнах-донорах; стажування представників країн-реципієнтів у донорських інституціях.

Сутність багатосторонньої допомоги полягає в колективній природі як керівництва, так і адміністрації допомоги. Донори і реципієнти однаково роблять внески і мають право голосу при вирішенні питань розподілу та використання цих ресурсів. Найбільшим джерелом багатосторонньої допомоги є Міжнародна асоціація розвитку (МАР), на частку якої при­падає приблизно 40% загальної суми виплачених ресурсів

4. Механізм зниження податкових втрат у процесі міжнародної передачі технологій

Міжнародна передача технології супроводжується виконанням певних процедур, однією з яких є оподаткування. з метою зниження податкових втрат у процесі між­народної передачі технології фірма-власник та (або) постачальник технологій продає ліцензії та іншу інтелектуальну продукцію на кордон не самостійно, а через посередництво дочірніх компаній, які організовуються в країнах, що відносяться до зон податкових пільг.

Дочірні ліцензійні компанії допомагають розпоряджатись патентами, іншою творчою продукцією, яка належить материнській компанії. Вони наближають послуги до ринку сприяють зниженню податків на доходи від використання за кордоном вітчизняної інтелектуальної продукції. Прибуток посередницької ліцензійної компанії створюється за рахунок різниці між платежами, які одержані за використання технології закордонними споживачами, та виплатами на адресу материнського підприємства.

Побудова холдінгової структури за участю ліцензійної компанії, як правило, включає два етапи:

1) материнська компанія передає інтелектуальні цінності в розпорядження дочірньої фірми шляхом внесення їх до ста­тутного фонду або на підставі ліцензійної угоди.

2) дочірня компанія надає субліцензію на інтелектуальну продукцію третій стороні.

Приклад. Загальна схема створення ліцензійних фірм-платежі роялті проходять через проміжну інстанцію - фірми в Нідерландам, Швейцарії, Ірландії. Інколи створюється ще одна проміжна ланка - ліцензійна компанія в „податковій гавані”, де накопичуються доходи. Усе це забезпечує зниження податкових втрат.

Припустимо, що ліцензія на технологічну інформацію, наприклад, у вигляді програми для ЕОМ, продається укра­їнською фірмою в США. Платежі роялті, які надходять з США в Україну, можуть обкладатись значним додатковим податком „with holding tax”.

Якщо роялті переказані з США не безпосередньо в Україну, а через дочірню фірму в Нідерландах, то додатковий податок з них не стягується, оскільки податкова угода, укладена між Нідерландами та США, додаткових податків на платежі роялті не передбачає. Значна економія досягається, оскільки прямий переказ доходів в Україну спричинив би суттєві втрати.

Якщо репатріація доходів вважається недоцільною, часто використовується ще одна проміжна ланка - ліцензійна компанія в „податковій гавані”. Переказ доходів до „податкової гавані” дозволяє уникнути сплати нідерландського податку на прибуток (40 %), який передбачений за умови реінвестування доходів безпосередньо в Нідерландах.

Вивіз платежів роялті з Нідерландів повністю звільнений від податків. У результаті цієї операції доходи з мінімальними втратами вивозяться в безподаткову юрисдикцію, звідки можуть вільно спрямовуватись за будь-яким напрямком.

Для реалізації за цією схемою права на використання інтелектуальної продукції доцільно закріпити за дочірньою компанією в „податковій гавані”, наприклад у Гібралтарі або на о. Мен. Податок на прибуток корпорацій у Гібралтарі 2%, а на о. Мен взагалі відсутній. Відносини між материнською фірмою, дочірніми компаніями в „податковій гавані” та Нідерландах будуються на основі укладених між ними лі­цензійних угод.

Кінцева схема холдінгової структури за участю ліцен­зійних фірм має такий вигляд:

• материнська фірма в Україні засновує дочірню фірму на о. Мен;

• дочірня фірма на о. Мен вкладає капітал у ліцен­зійну компанію в Нідерландах;

• укладаються ліцензійні угоди між материнською фірмою та обома її дочірніми підприємствами;

• між фірмою на о. Мен та нідерландською компанією, а також між нідерландською компанією та незалежними по­купцями укладаються субліцензійні угоди.

Відповідно до запропонованої схеми можливі два варіанти переказу доходів:

1) доходи від використання технології в третіх країнах, які надійшли в Нідерланди, можуть бути переказані на адресу материнської компанії в Україні;

2) за умови реінвестування доходів за кордоном роялті переказуються на о. Мен.